Справа № 212/1996/25
1-кп/212/197/26
14 січня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в режимі відеоконференції, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024052150001229 від 12 грудня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
В провадженні суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження, у якому стосовно обвинуваченого під час досудового розслідування обрано запобіжний захід - тримання під вартою.
13 січня 2026 року прокурор ОСОБА_6 подав до суду письмове клопотання про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання зазначив, що на даний час існують ризики, які були встановлені під час обрання, продовження запобіжного заходу. Так, ОСОБА_4 , знаходячись на волі зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив задовольнити, з підстав викладених у ньому. Заперечив проти клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заперечив проти клопотання прокурора, підтримав подане до суду 06.01.2026 письмове клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 на цілодобовий домашній арешт, в якому зазначив, що ОСОБА_4 тривалий час перебуває під вартою, не має наміру переховуватися від суду, не бажає зашкоджувати встановленню об'єктивної істини у справі та незаконно впливати на свідків, має міцні соціальні зв'язки. Зазначив, що ризики прокурором не обґрунтовані, у тому числі ризик незаконного впливу на свідків, які на теперішній час перебувають на військовій службі. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень не підтверджений відповідними доказами.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, пояснив, що у нього є сім'я.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Ухвалою суду від 19 листопада 2025 року обвинуваченому продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою по 17 січня 2026 року включно.
Відповідно до ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема переховуватися від органів суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінального провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню інших чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність його соціальних зв'язків; наявність постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей.
Так, ОСОБА_4 є військовослужбовцем, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей - сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має зареєстроване місце проживання, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в період іспитового строку.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 1 ст. 115 КК України, за яке передбачене покарання до 15 років позбавлення волі, що в сукупності з вищенаведеними обставинами, які характеризують обвинуваченого, вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи, яка обвинувачується у його вчиненні.
Відомості, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні інкримінуємого йому злочину наведені прокурором у клопотанні із посиланням на відповідні матеріали досудового розслідування.
У клопотанні прокурор посилається на те, що на теперішній час існують ризики переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення ним інших кримінальних правопорушень, а також ризик незаконного впливу ним на свідків, і саме ці ризики були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор зазначає, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, і ці обставини можуть свідчити про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду та відбування покарання у разі визнання його винуватим.
При цьому, суд зважає на практику ЄСПЛ, відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема у своєму рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення прокурором обґрунтований тим, що він раніше судимий, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення в період іспитового строку, що свідчить про його схильність до протиправної діяльності.
Відомості про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності вказують на кримінальну спрямованість поведінки обвинуваченого, який двічі притягувався до кримінальної відповідальності, і на теперішній час обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у період іспитового строку, та схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень.
Серйозність покарання є вагомою обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Разом з тим, суд вважає недоведеним прокурором існування ризиків, передбачених п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Так стороною обвинувачення не наведені жодні підстави, які б свідчили про ймовірність знищення обвинуваченим документів, що мають значення для кримінального провадження, а також вчинити самокалічення або симулювання хвороби, підробивши для цього документи.
В обґрунтування ризику незаконного впливу з боку обвинуваченого на свідків зазначено, що обвинувачений проходить військову службу в одній частині зі свідками вчиненого кримінального правопорушення, що фактично створить умови для здійснення впливу на свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрози застосування насильства до начальника.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
При цьому, суд враховує позицію прокурора щодо зменшення обсягу дослідження доказів обвинувачення в частині допиту свідків, а також те, що свідки обвинувачення, про допит яких клопоче прокурор, були допитані в порядку ст. 225 КПК України.
Вказане у достатній мірі свідчить про суттєву низькість ризику незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.
Отже, на підставі викладеного суд, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінується, а разом з іншим, допомагає уникнути ризиків, існування яких доведено, і які є реальними, а саме ризики переховування, вчинення іншого кримінального правопорушення, тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого строком на 60 днів, без визначення розміру застави, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливого тяжкого злочину, який спричинив загибель людини.
Посилання сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_4 на наявність у нього соціальних зв'язків, хоча і можуть мати місце, але вони не є достатніми аргументами для висновку суду щодо застосування іншого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу, на даній стадії судового розгляду.
Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та стороною захисту в судовому засіданні такі відомості не надані.
Отже, виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою і не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 199, 376, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 14 березня 2026 року включно.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення обвинуваченого.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя ОСОБА_1