Рішення від 23.12.2025 по справі 916/3741/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3741/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Приватного підприємства “Захід» (54031, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пров. Симоненка Василя, буд. 25/2, код ЄДРПОУ 32333300)

до відповідача: Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Юрія та Івана Лип, буд. 21А, код ЄДРПОУ 44005631)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646)

про стягнення 13781876,16 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Витіщенко О.О., діє в порядку самопредставництва

від третьої особи: не з'явився

Суть спору: Приватне підприємство “Захід» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці про стягнення з Державного бюджету України 13781876,16 грн. шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ПП “Захід» посилається на те, що внаслідок протиправних дій посадових осіб Одеської митниці Держмитслужби (внаслідок затримання митного оформлення товару) позивачу спричинено матеріальні збитки на загальну суму 13781876,16 грн.; позивач вказує, що Одеською митницею відносно ОСОБА_1 було безпідставно та незаконно складено протоколи про порушення митних правил №0529/50000/24 від 07.05.2024 та №0530/50000/24 від 07.05.2024 - за ознаками порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 483 МК, у зв'язку із чим товар “Добриво - сечовина (карбамід) гранульована білого кольору, у кількості 3000 т» пролежав з 18.03.2024 на території митного поста Ізмаїл, розташованого на території ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт», без належних умов для зберігання по 14.10.2024, а товар “Хімічні с/г добрива - калій хлористий 60,0%», у кількості 1275 б/б, 1242,800 т» пролежав з 19.03.2024 на території митного поста Ізмаїл, розташованого на території ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт», без належних умов для зберігання по 19.09.2024, у зв'язку із чим було завдано збитків позивачу у розмірі 13781876,16 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3741/25; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 25.09.2025 о 12:20; залучено Державну казначейську службу України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

23.09.2025 за вх.№29685/25 до суду від третьої особи надійшли пояснення, які долучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях третя особа вказує, зокрема, що:

- держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді, зазвичай орган, діями якого завдану шкоду; з огляду на вищевказане, Одеська митниця - це орган, діями/бездіяльністю якого на думку позивача завдано йому збитків та є належним відповідачем по справі №916/3741/25;

- при встановленні судом дійсного спричинення шкоди, стягнення повинно проводитись не з Державного бюджету України, а з рахунків винних органів як розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, рахунки яких відкриті в територіальному органі Державної казначейської служби України (тобто, безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджетних установ).

25.09.2025 за вх.№29860/25 до суду від позивача надійшло повідомлення щодо оригіналів поданих до позовної заяви документів, які були оглянуті судом у підготовчому засіданні 13.11.2025.

У підготовчому засіданні 25.09.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 23.10.2025 о 15:45.

30.09.2025 за вх.№30461/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які долучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити в позові та вказує, зокрема, наступне:

- керівником ПП “ЗАХІД» в особі гр. України ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів вартістю 19406977,34 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів (в тому числі сертифікати про походження товару від 18.03.2024 №№ TM TR 40800119, TM TR 40800120, TM TR 40800121, TM TR 40800122, TM TR 40800123, TM TR 40800124, TM TR 40800125), які містять неправдиві дані стосовно країни походження товарів та містять розбіжності окремих показників; на підставі вищевикладеного, 07.05.2024 у відношенні гр. України ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних №0529/50000/24 за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України;

- керівником ПП “ЗАХІД» в особі гр. України ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів вартістю 48896983,20 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів (в тому числі сертифікат про походження товару від 17.12.2023 №1060066), які містять неправдиві дані стосовно країни походження товарів та містять розбіжності окремих показників; на підставі вищевикладеного, 07.05.2024 у відношенні гр. України ОСОБА_1 складено протоколи про порушення митних правил №№0529/50000/24, 0530/50000/24 за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України;

- відповідач наголошує, що позивач вважає, що затримка митного оформлення та тривале зберігання призвели до заподіяння йому майнової шкоди в розмірі 13781876,16 грн., яка, за його твердженням, підлягає відшкодуванню; при цьому ПП “ЗАХІД» наголошує, що такі дії митного органу не були обґрунтовані жодними дійсними правовими підставами, а отже є протиправними; Одеська митниця категорично не погоджується з наведеними доводами позивача, вважає їх юридично необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи;

- необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦКУ України; при цьому природа такого зв'язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non (умова, без якої не може бути);

- у даному випадку сам факт наявності судового рішення, яким скасовано протокол про порушення митних правил, не може автоматично і беззастережно свідчити про неправомірність дій митного органу при його складанні, оскільки оцінка правомірності таких дій повинна надаватися судом у межах цього спору з урахуванням усіх фактичних обставин та доказів, які були у розпорядженні митниці на момент прийняття відповідного процесуального рішення; суд, розглядаючи дану справу, зобов'язаний самостійно дослідити підстави та приводи, що спонукали митний орган до складання протоколу, перевірити дотримання встановленої процедури та відповідність дій митниці вимогам Митного кодексу України і підзаконних актів, а не обмежуватись формальним відтворенням висновків, зроблених у іншому судовому провадженні, яке мало інший предмет і підстави розгляду;

- митниця діяла у процесуально правильний спосіб та спиралася на належні джерела доказів; 01.04.2024 ГСУ СБУ вилучило зі Спеціалізованої лабораторії Держмитслужби контрольний примірник проб “Хімічні с/г добрива - калій хлористий 60,0%» і направило його на дослідження до ДП “Науковий центр превентивної токсикології харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя» (лист №6/4456); за результатами випробувань (лист ДП “Науковий центр превентивної токсикології харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя» від 23.04.2024 №3/28-361) виявлені розбіжності, зокрема встановлено, що відповідно до поданих документів до №24UA500370001778U0 задекларовано вміст калію, у перерахунку на К2О, 60%, разом з тим, за результатами випробування зразку “калій хлористий», який імпортується на митну територію України вміст калію, у перерахунку на К2О, нарівні 54+- 2,4%, тобто наданий на дослідження зразок не відповідає заявленим документам; також, за результатами дослідження зразка “калій хлористий» виявлені ознаки характерні для виробників “Білоруськалій» та “Узбекистан»; також, 01.04.2024 ГСУ СБУ вилучило зі Спеціалізованої лабораторії Держмитслужби контрольний примірник проб “Добриво - сечовина (карбамід)» і направило його на дослідження до ПРАТ “АЗОТ» (лист №6/4096); за результатами випробувань (лист ПРАТ “АЗОТ» від 11.04.2024 №132-202/2) виявлені розбіжності, окремих показників, зокрема показники “Вміст хімічної речовини - формальдегід» у порівнянні з поданим до митних органів сертифікатом якості виробника; також, ПРАТ “АЗОТ» зазначив, що гранульований карбамід виробляється в Ісламській Республіці Ірані, Білорусії, Російській Федерації;

- порядок дій митниці - реагування на лист СБУ, використання результатів лабораторних досліджень, вчинення процесуальних дій у межах провадження про ПМП - відповідає “належній адміністративній процедурі» і не свідчить сам по собі про протиправність поведінки органу; протокол про ПМП - це процесуальний акт фіксації встановлених ознак, а не “вердикт» щодо винуватості; його складання випливає з приписів глав 69-71 МКУ (порядок провадження, процесуальні дії, експертиза), де джерела доказів і оцінка доказів визначені статтею 495 МКУ; відтак Одеська митниця діяла в умовах законного приводу (лист СБУ, ст. 491 МКУ), на підставі належних доказів (висновок/матеріали дослідження, ст. 495 МКУ; проби/експертиза - ст. 356, 515-517 МКУ; процедурна взаємодія з лабораторією - наказ Мінфіну №1058) і виконала імператив статті 494 МКУ щодо складання протоколу, коли ознаки порушення були задокументовані; те, що згодом суд може інакше оцінити сукупність доказів у провадженні щодо конкретної особи, не нівелює правомірності первинних дій митниці, вчинених на підставі закону й офіційно отриманої інформації;

- враховуючи, що Одеська митниця діяла на підставі та в межах повноважень, визначених Митним кодексом України, у чіткій відповідності до вимог статей 491, 495 та 558 цього Кодексу, реагуючи на офіційне письмове повідомлення правоохоронного органу, отримане у межах досудового розслідування, а також використовуючи результати експертного дослідження як належний доказ у справі про порушення митних правил, підстав вважати дії митниці протиправними не вбачається; дії митниці були обумовлені прямим приписом закону, здійснювалися в рамках визначених процедур та мали на меті виконання покладених державою функцій із забезпечення дотримання митного законодавства;

- відповідач наголошує, що у позовній заяві ПП “ЗАХІД» з посиланням на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06.08.2024 та постанову Одеського апеляційного суду від 28.08.2024 зазначає, що “належними доказами не підтверджено те, що ПрАТ “АЗОТ», результати випробувань якого містяться в матеріалах справи, є експертною установою, а також те, що його співробітники володіють необхідним рівнем професіоналізму та компетентності для здійснення хімічного аналізу карбаміду (сечовини)»; аналогічні посилання на рішення та постанову щодо ДП “Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України»;

- з даного приводу Одеська митниця вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 495 Митного кодексу України доказами у справах про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; закон не обмежує джерела таких доказів виключно державними експертними установами, а визнає допустимими документи та відомості, отримані від підприємств, установ чи організацій, якщо вони підтверджують обставини, що мають значення для справи, та належним чином оформлені; саме до таких належних і допустимих доказів відносяться висновки ДП “Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України» та ПрАТ “АЗОТ» щодо проведених хімічних аналізів товарів;

- ключовим є те, що направлення добрив та калію хлористого на аналіз до ДП “Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України» та ПрАТ “АЗОТ» здійснювалося не з ініціативи митного органу, а за офіційним направленням Служби безпеки України; СБУ, як державний орган, уповноважений на проведення контррозвідувальних заходів і забезпечення економічної безпеки держави, діяла на підставі Закону України “Про Службу безпеки України» та в межах наданих повноважень. Саме СБУ визначила доцільність проведення дослідження на базі ДП “Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України» та ПрАТ “АЗОТ» з огляду на його технічні можливості, досвід і спеціалізацію у виробництві та аналізі азотних добрив; відсутність у ДП “Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України» та ПрАТ “АЗОТ» статусу “експертної установи» у розумінні Закону України “Про судову експертизу» не є підставою для автоматичного визнання його висновків неналежними доказами; норми Митного кодексу не містять вимоги про обов'язковість проведення таких досліджень лише державними спеціалізованими установами;

- таким чином, дії митного органу щодо використання висновків ДП “Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України» та ПрАТ “АЗОТ» при прийнятті спірного рішення є правомірними, здійсненими у межах і у спосіб, передбачених Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Митниця діяла з метою перевірки достовірності заявлених декларантом відомостей, спираючись на офіційно отриману інформацію від іншого державного органу - Служби безпеки України, а також на результати лабораторного дослідження, яке має усі ознаки належного та допустимого доказу; ігнорування таких результатів суперечило б завданню митної справи, визначеному ст. 2 МКУ, щодо забезпечення законності переміщення товарів через митний кордон України та захисту економічних інтересів держави; отже, підстав для визнання дій митного органу протиправними у цій частині немає;

- у межах цього спору судом не встановлено факту протиправної поведінки Одеської митниці; це означає, що вже на рівні першої обов'язкової передумови - наявності неправомірної дії чи бездіяльності - юридичний ланцюг відповідальності розривається; відсутність протиправності автоматично виключає можливість існування прямого причинно-наслідкового зв'язку, адже без первинної неправомірної ланки неможливо обґрунтувати, що саме дії чи бездіяльність митниці зумовили збитки; іншими словами, якщо поведінка органу була правомірною, то будь-які витрати чи фінансові втрати позивача є результатом інших факторів, не пов'язаних із незаконними діями відповідача, і, отже, не підлягають компенсації за рахунок держави; митниця у своїх діях керувалася виключно вимогами чинного законодавства та діяла у межах наданих повноважень; підстави для оформлення товарів, перевірки їхніх характеристик та документів ґрунтувалися на приписах Митного кодексу України, у тому числі з використанням офіційних матеріалів, отриманих від СБУ, та результатів лабораторних досліджень; жодних порушень встановленого порядку, перевищення повноважень або ігнорування обов'язкових процедур не виявлено; таким чином, відсутня будь-яка правова основа стверджувати, що мала місце протиправна поведінка, яка могла б стати юридичною причиною збитків; більш того, навіть за гіпотетичного припущення, що дії митного органу могли певним чином вплинути на подальші комерційні рішення позивача, відсутність протиправності означає, що такий вплив, якщо він і мав місце, не є юридично значимим; причинно-наслідковий зв'язок не може ґрунтуватися на правомірних діях, оскільки вони не створюють юридичного обов'язку відшкодовувати шкоду; усі витрати, понесені позивачем, у такому випадку розглядаються як наслідок його власних господарських рішень, ринкових обставин або дій третіх осіб, але не як безпосередній наслідок неправомірних дій митного органу;

- з урахуванням викладеного, позовні вимоги ПП “ЗАХІД» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Одеська митниця діяла добросовісно, у межах наданих повноважень та відповідно до вимог Митного кодексу України, реагуючи на офіційну інформацію та матеріали, отримані від Служби безпеки України в межах кримінального провадження, а також на результати лабораторного дослідження, що підтвердили обґрунтованість виникнення сумнівів щодо поданих позивачем відомостей; жодних протиправних дій чи бездіяльності з боку митниці, які б порушували права або законні інтереси позивача, не встановлено, а відтак відсутні будь-які правові підстави для задоволення позову.

02.10.2025 за вх.№30722/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, який прийнято судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позов та вказує, зокрема, наступне:

- аргументи митниці про відсутність протиправності не витримують критики, адже у матеріалах справи наявний належний доказ протилежного - постанови Малиновського районного суду м. Одеси, які набрали законної сили та якими дії митного органу визнані такими, що не ґрунтуються на Митному кодексі; таким чином, факт протиправності у діях відповідача є встановленим та підтвердженим судовими рішеннями, і подальші посилання відповідача на відсутність такої ознаки не мають правового значення;

- посилання на офіційні повідомлення СБУ не можуть виправдовувати дії митного органу; Державна митна служба України є окремим органом державної влади, який самостійно несе відповідальність за прийняті процесуальні рішення; наявність листів від іншого органу не звільняє митницю від обов'язку діяти виключно в межах та у спосіб, визначений законом, а також належним чином перевіряти підстави для складання протоколу; у справах №521/7967/24 та №521/7965/24 судом встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення, що прямо свідчить про незаконність дій відповідача; перекладання відповідальності на інший орган не змінює цього факту та не може бути підставою для звільнення митниці від відповідальності; навіть у змісті листа СБУ йдеться не про доведений факт порушення, а лише про припущення, що потребувало перевірки; тому саме на митницю покладався обов'язок належним чином оцінити надану інформацію, діяти в межах закону та уникати складання протиправних процесуальних документів;

- щодо пояснень відповідача про ПрАТ “АЗОТ», позивач зазначає, що у постанові Малиновського районного суду м. Одеси від 06.08.2024 у справі №521/7967/24 чітко і однозначно встановлено, що проведені випробування зразків сечовини (карбаміду) не можуть братися до уваги судом при ухваленні рішення, оскільки митним органом було грубо порушено вимоги щодо проведення експертизи, передбачені статтями 515, 516 Митного кодексу України; іншими словами, порушено сам порядок проведення експертного дослідження, що автоматично позбавляє такі результати юридичної сили; більше того, у постанові Одеського апеляційного суду від 28.08.2024 було прямо підтверджено цю позицію і зазначено, що результати лабораторного дослідження, здійсненого ПрАТ “АЗОТ», не можуть визнаватися належними доказами; це зумовлено тим, що вони жодним чином не підтверджують наявність будь-яких розбіжностей у документах, поданих ТОВ “ЗАХІД» при переміщенні товарів через митний кордон України; тобто, суд апеляційної інстанції ще раз підкреслив очевидну річ: даний доказ є неналежним, і саме тому він не може мати жодного правового значення для підтвердження позиції митного органу; окрім того, разом із відзивом відповідач надає до суду лист від ПрАТ “АЗОТ» щодо нібито право цього підприємства на здійснення вимірювань від 19.08.2025, при цьому слід відзначити, що в межах попередньої справи цей документ не подавався, і суди першої та апеляційної інстанцій його не оцінювали, оскільки його не існувало в матеріалах справи; тобто намагання відповідача зараз долучити новий лист виглядає як спроба створити видимість наявності додаткових доказів там, де насправді вже було встановлено їх неналежність;

- у листі від 11.04.2024 №132-202/2 ПрАТ “АЗОТ» повідомляється про результати хімічного дослідження зразків карбаміду (сечовини), у ході якого начебто було виявлено розбіжність окремих показників порівняно з сертифікатом якості, зокрема відхилення масової частки формальдегіду; водночас у самому листі прямо зазначено, що інші показники якості знаходяться в межах допустимих відхилень методу вимірювання; більше того, митний орган взагалі не пояснив, яке правове значення має виявлене відхилення частки формальдегіду: чи воно впливає на класифікацію товару за УКТЗЕД, чи тягне за собою зміну його назви та, відповідно, зміну тарифних і нетарифних умов, або в чому полягає принциповість цієї ознаки; жодної відповіді на це питання митниця так і не надала; більш того, митний орган у межах провадження не ухвалював жодних класифікаційних рішень щодо зміни коду товару, не здійснював коригування митної вартості і фактично обмежився лише формулюванням у протоколі про порушення митних правил, що “містять розбіжності окремі показники»; проте диспозиція статті 483 Митного кодексу України містить чіткий перелік кваліфікуючих ознак, які визначають склад правопорушення, зокрема конкретні неправдиві відомості, подання яких і тягне за собою відповідальність; у даному ж випадку митницею жодного такого елементу не встановлено і не конкретизовано; крім цього, в самому листі ПрАТ “АЗОТ» вказано лише, що налагоджено виробництво гранульованого карбаміду у таких країнах, як Іран, Білорусь та Росія, водночас не зазначено, що саме ці держави є єдиними виробниками даної продукції; насправді виробництво гранульованого карбаміду здійснюється у широкому переліку країн світу, серед яких Єгипет, Індія, Оман, Бразилія, Узбекистан, Туркменістан, Азербайджан, Польща та багато інших; тобто, навіть якщо виходити з тексту самого листа, він жодним чином не доводить походження конкретного товару, не містить прямих висновків про його належність до продукції певної країни та не може бути використаний як підстава для висновку про переміщення товару саме з території Російської Федерації;

- щодо ДП “Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України», зазначає, що у постанові Одеського апеляційного суду від 28.08.2024 у справі №521/7965/24 чітко і однозначно зазначено, суд апеляційної інстанції вважає наданий митницею лист ДП “Науковий токсикологічний центр імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України» від 23.04.2024 та протокол випробувань від 23.04.2024 неналежним доказом, з огляду на допущені митним органом порушення вимог проведення експертизи, що встановлені ст.ст. 515, 516 МК України;

- за змістом частини четвертої статті 75 ГПК України учасники господарського процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи; натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №649/1393/19, від 13.09.2022 у справі №911/731/18);

- аргументи відповідача про нібито добросовісність та відсутність протиправних дій не відповідають дійсності; суд у справах вже встановив відсутність складу правопорушення, що прямо свідчить про незаконність дій митниці; посилання на листи СБУ чи результати лабораторних досліджень не можуть виправдати прийняття протиправного процесуального рішення; митниця є самостійним органом, який зобов'язаний діяти виключно в межах закону, а не перекладати відповідальність на інші органи; таким чином, твердження відповідача про відсутність протиправності є безпідставними, а спроба представити свої дії як законні - це перекручення фактів, яке вже було спростовано судом;

- згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №569/1799/16-ц, здійснення провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрите судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше) (аналогічні правові висновки викладені в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05.02.2020 у справі №640/16169/17 (провадження №61-15393св18), від 22.07.2020 у справі №303/7352/18 (провадження №61-20524св19), від 01.07.2020 у справі №347/1977/17 (провадження №61-10582св18).

07.10.2025 за вх.№31262/25 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду. У поданих запереченнях відповідач просить суд відмовити у позові та вказує, зокрема, наступне:

- Одеська митниця вважає, що аргументи позивача про те, що правомірність чи неправомірність дій митного органу нібито не є предметом цього спору, не відповідають сутності деліктних правовідносин; господарський суд, вирішуючи питання відшкодування шкоди, завжди зобов'язаний перевіряти наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення; без встановлення факту протиправної поведінки державного органу не може існувати і юридичної підстави для відшкодування будь-яких витрат, які позивач кваліфікує як збитки; тому правомірність чи неправомірність дій митниці у цій справі є не другорядним, а ключовим питанням, яке має бути досліджене судом; збитки не виникають у відриві від поведінки конкретного суб'єкта; для покладення на державний орган відповідальності позивач повинен довести, що саме дії чи бездіяльність митниці безпосередньо призвели до понесених витрат і що цих витрат неможливо було уникнути, проте у матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про наявність такого прямого і неминучого причинно-наслідкового зв'язку; витрати, понесені позивачем, могли виникнути внаслідок особливостей його господарської діяльності, ринкових умов або власних управлінських рішень, натомість доказів того, що єдиною і безпосередньою причиною цих витрат стали саме дії митниці, позивач не надав;

- обсяг збитків може бути предметом дослідження суду лише після того, як буде доведено факт протиправної поведінки відповідача; у протилежному випадку відшкодування витрат, які не мають юридично значимого зв'язку з діями митного органу, перетворюється на безпідставне покладання на державу фінансових ризиків приватного суб'єкта; таким чином, господарський суд, розглядаючи цей спір, не може абстрагуватися від оцінки дій митниці; суд зобов'язаний дослідити підстави і мотиви складання протоколу, перевірити, чи діяла митниця в межах наданих законом повноважень, та чи були її дії спрямовані на належне виконання покладених функцій; у даній справі відсутні належні докази, що підтверджують протиправність таких дій, а отже відсутній і причинно-наслідковий зв'язок між діяльністю митниці та витратами позивача, це означає, що заявлені вимоги не мають правової підстави і не підлягають задоволенню;

- усі кроки Одеської митниці були спрямовані на забезпечення дотримання митного законодавства та виконання обов'язку держави щодо контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності; отже, відсутні будь-які ознаки протиправності у діях митниці, а твердження позивача про протилежне є необґрунтованими;

- сам по собі факт скасування протоколу про порушення митних правил у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях декларанта не свідчить про незаконність дій митниці; у зазначеному випадку суд, аналізуючи обставини, дійшов висновку, що у діях посадових осіб позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, що й стало підставою для закриття провадження; водночас це рішення стосується виключно кваліфікації поведінки декларанта і не містить жодної констатації про протиправність дій митного органу; іншими словами, правомірність чи неправомірність дій митниці не була предметом перевірки та не отримала негативної оцінки суду;

- натомість рішення митниці про проведення митного контролю у формі відбору проб і зразків товару було ухвалене на підставі статті 356 Митного кодексу України і ґрунтувалося на фактичних обставинах, які об'єктивно вимагали перевірки достовірності поданих відомостей; такий захід є передбаченим законом і навіть у разі, якщо за результатами дослідження підтверджено правильність відомостей декларанта, це не означає, що сам захід контролю був незаконним, оскільки його правомірність визначається виключно наявністю законних підстав на момент прийняття рішення, а не кінцевим результатом перевірки; крім того, відповідно до частини двадцятої статті 356 МК України витрати, понесені декларантом чи уповноваженою ним особою внаслідок відбору проб (зразків) товару, не підлягають відшкодуванню митним органом; це означає, що незалежно від результатів дослідження чи подальшої кваліфікації дій декларанта, зазначені витрати покладаються на нього самого як невід'ємний елемент процедури митного контролю; відшкодування можливе лише за умови доведеної незаконності самого рішення про проведення контролю, чого у даному випадку не встановлено;

- твердження позивача про автоматичну протиправність дій митниці у зв'язку зі скасуванням протоколу є юридично хибним; суд лише встановив відсутність складу правопорушення у діях декларанта, проте не визнав незаконними дії митного органу щодо відбору проб і складання відповідних документів; відтак відсутні як правові, так і фактичні підстави для покладення на митницю обов'язку з відшкодування заявлених збитків;

- Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №910/6355/20 дійшла висновку, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця не є обов'язковим для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, оскільки законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів; суд, розглядаючи дану справу, зобов'язаний самостійно дослідити підстави та приводи, що спонукали митний орган до складання протоколу, перевірити дотримання встановленої процедури та відповідність дій митниці вимогам Митного кодексу України і підзаконних актів, а не обмежуватись формальним відтворенням висновків, зроблених у іншому судовому провадженні, яке мало інший предмет і підстави розгляду;

- таким чином, з урахуванням викладеного, позовні вимоги ПП “ЗАХІД» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Одеська митниця діяла добросовісно, у межах наданих повноважень та відповідно до вимог Митного кодексу України, реагуючи на офіційну інформацію та матеріали, отримані від Служби безпеки України в межах кримінального провадження, а також на результати лабораторного дослідження, що підтвердили обґрунтованість виникнення сумнівів щодо поданих позивачем відомостей; жодних протиправних дій чи бездіяльності з боку митниці, які б порушували права або законні інтереси позивача, не встановлено, а відтак відсутні будь-які правові підстави для задоволення позову.

У підготовчому засіданні 23.10.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 13.11.2025 о 10:00.

11.11.2025 за вх.№35780/25 до суду від позивача надійшли докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, які долучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 13.11.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.12.2025 о 10:30. У судовому засіданні 03.12.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 23.12.2025 об 11:00.

23.12.2025 за вх.№41120/25 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке судом у протокольній формі задоволено.

У судове засідання 23.12.2025 позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.12.2025 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа у підготовчі та судові засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.

У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року №793/2025, затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4643-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.

Справа №916/3741/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 23.12.2025 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 23.12.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Натомість повне рішення складено 15.01.2026 у зв'язку з введенням в м. Одесі графіків відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді. Відповідні процесуальні строки на апеляційне оскарження вказаного рішення обчислюються з дати складання повного тексту (15.01.2026), на що суд звертає увагу сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд встановив:

07.05.2024 старшим державним інспектором оперативного відділу №4 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці Ікім І.І. у відсутності особи, що притягується до відповідальності, громадянина України Коваленко Валерія Олеговича (керівник ПП “ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300) був складений протокол про порушення митних правил №0529/50000/24, відповідно до якого було установлено:

- в якості підстави для переміщення товару через митний кордон Україні ПП “ЗАХІД» подано до митного органу такі товаросупровідні документи: зовнішньоекономічний договір від 07.02.2023 №BZ-070224, рахунок-фактура (інвойс) від 14.03.2024 №24243160110886034690677/1, коносамент від 14.03.2024 №1, сертифікати про походження товару від 18.03.2024 №№ TM TR 40800119, ТМ TR 40800120, TM TR 40800121, TM TR 40800122, TM TR 40800123, TM TR 40800124, ТМ ТR 40800125 та інші товаросупровідні документи;

- відповідно до вищевказаних товаросупровідних документів товар за МД №24UA500370001778U0 переміщувався від турецької компанії “BASKIM KIMYA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» (ACARLAR MAH.9.CAD.NO:l IC КАРІ N0:30 BEYKOZ / ISTANBUL / TURKEY) на адресу ПП “ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300);

- відповідно до документів, наданих до митного оформлення, виробником товару є - Туркменістан;

- на підставі листа Служби безпеки України від 19.03.2023 №14/1/1-1629 (вх. Одеської митниці від 19.03.2024 №8061/8.6), 21.03.2024 системою АСАУР “Інспектор- 2006» було згенеровано форми контролю: - 202-1 “Проведення часткового митного огляду - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації»; - 905-3 “Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД»;

- за результатом проведення часткового митного огляду в зоні діяльності Одеської митниці складено акт митного огляду від 21.03.2024 №24UA500370001778U0;

- на підставі ст. 356 МК України посадовими особами Одеської митниці відібрані зразки “калій хлористий»;

- 24.04.2024 листом Головного слідчого управління Служби безпеки України №6/5158 (вх. Одеської митниці 29.04.2024 №11713/8.6) повідомлено Одеську митницю про здійснення досудового розслідування кримінального провадження №22023000000001249 від 26.12.2023, в рамках якого документується протиправна діяльність ПП “ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300), що пов'язана із протиправним постачанням на митну територію України значних за обсягами партій мінеральних добрив, шляхом надання митними органами документів, які містять неправдиві відомості щодо виробника, країни походження, вартості, якісних характеристик товарів;

- в рамках досудового розслідування кримінального провадження №22023000000001249 від 26.12.2023 контрольний примірник проб “калій хлористий», який знаходився в Спеціалізованій лабораторії з питань експертизи та дослідження Держмитслужби, 01.04.2024 було вилучено Головним слідчим управління Служби безпеки України;

- листом від 02.04.2024 №6/4456 Головне слідче управління Служби безпеки України вилучені зразки направлено на дослідження до лабораторної установи ДП “Науковий центр превентивної токсикології харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя» (код ЄДРПОУ 01897914);

- листом від 23.04.2024 №3/28-361 ДП “Науковий центр превентивної токсикології харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя» (код ЄДРПОУ 01897914) надано протокол випробувань від 23.04.2024 №10/2-448-24/389 зразків “калій хлористий»; - згідно вищезазначеного листа за результатами дослідження зразка “калій хлористий» встановлено, що відповідно до поданих документів до №24UA500370001778U0 задекларовано вміст калію, у перерахунку на К2О, 60%, разом з тим, за результатами випробування зразку “калій хлористий», який імпортується на митну територію України вміст калію, у перерахунку на К2О, нарівні 54+/-2,4%, тобто наданий на дослідження зразок не відповідає заявленим документам; - також, за результатами дослідження зразка “калій хлористий» виявлені ознаки характерні для виробників “Білоруськалій» та “Узбекистан»;

- покупцем та одержувачем вказаних товарів є ПП “ЗАХІД» в особі гр. України ОСОБА_1 , який як керівник підприємства: організує, визначає, формулює, планує, здійснює і координує діяльність підприємства та в розумінні п.43 ст. 4 МК України є посадовою особою цього підприємства;

- отже, керівником ПП “ЗАХІД» в особі гр. України ОСОБА_1 вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів вартістю 19406977,34 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів (в тому числі сертифікати про походження товару від 18.03.2024 №№ ТМ TR 40800119, ТМ TR 40800120, ТМ ТR 40800121, TМ ТR 40800122, ТМ ТR 40800123, ТМ ТR 40800124, ТМ ТR 40800125), які містять неправдиві дані стосовно країни походження товарів та містять розбіжності окремих показників; зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України.

07.05.2024 старшим державним інспектором оперативного відділу №4 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці Ікім І.І. у відсутності особи, що притягується до відповідальності, громадянина України Коваленко Валерія Олеговича (керівник ПП “ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300) був складений протокол про порушення митних правил №0530/50000/24, відповідно до якого було установлено:

- в якості підстави для переміщення товару через митний кордон України ПП “ЗАХІД» подано до митного органу наступні товаросупровідні документи: зовнішньоекономічний договір від 05.10.2022 №SZ-051022-UA, рахунок-фактура (інвойс) від 05.03.2024 №SRT2024000000056, коносамент від 08.03.2024 №1, коносамент країни виробника від 17.12.2023 №239812, сертифікат якості виробника від 08.12.2023, сертифікат про походження товару від 17.12.2023 №1060066, копії митної декларації країни відправлення від 29.01.2024 №24310100AN00000772, від 05.03.2024 №24310100EX00015266 та інші товаросупровідні документи;

- відповідно до вищевказаних товаросупровідних документів товар за МД №24UA500370001762U1 переміщувався від турецької компанії “SIRKENLI TARIM URUNLERI TIC. VE SAN.A.S.» (Cumhuriyet Mah 768 Sk.No.11/A Yuregir ADANA/ TURKEY) на адресу ПП “ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300);

- відповідно до документів, наданих до митного оформлення, виробником товару є - (OMIFCO) Oman India Fertiliser Company SAOC, країна виробництва - Oman;

- на підставі листа Служби безпеки України від 19.03.2023 №14/1/1-1629 (вх. Одеської митниці від 19.03.2024 №8061/8.6), 21.03.2024 системою АСАУР “Інспектор-2006» було згенеровано форми контролю: - 202-1 “Проведення часткового митного огляду - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації»; - 905-3 “Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД»;

- за результатом проведення часткового митного огляду в зоні діяльності Одеської митниці складено акт митного огляду від 21.03.2024 №24UA500370001762U1;

- на підставі ст. 356 МК України посадовими особами Одеської митниці відібрані зразки “Добриво - сечовина (карбамід)»;

- в рамках досудового розслідування кримінального провадження №22023000000001249 від 26.12.2023 контрольний примірник проб “Добриво - сечовина (карбамід)», який знаходився в Спеціалізованій лабораторії з питань експертизи та дослідження Держмитслужби, 01.04.2024 було вилучено Головним слідчим Управління Служби безпеки України;

- листом від 01.04.2024 №6/4096 Головне слідче Управління Служби безпеки України вилучені зразки направлено на дослідження до лабораторної установи ПрАТ “АЗОТ» (код ЄДРПОУ 00203826);

- листом від 11.04.2024 №132-202/2 ПрАТ “АЗОТ» надано результати випробувань зразків “сечовина (карбамід)»; за результатами дослідження зразка “сечовини» (карбаміду) виявлені розбіжності окремих показників, зокрема показники “Вміст хімічної речовини - формальдегід» у порівнянні з поданими до митних органів сертифікату якості виробника; також, ПрАТ “АЗОТ» зазначив, що гранульований карбамід виробляється в Ісламській Республіці Іран, Білорусії, Російській Федерації; постановою КМУ від 09.04.2022 №426 заборонено ввезення на митну території України в митному режимі імпорту товарів з РФ;

- отже керівником ПП “ЗАХІД» в особі гр. України ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів вартістю 48896983,20 грн. через митній кордон України з приховуванням від митною контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів (в тому числі сертифікат про походження товару від 17.12.2023 №1060066), які містять неправдиві дані стосовно країни походження товарів та містять розбіжності окремих показників; зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України.

В матеріалах справи наявні митні декларації типу ІМ40АА №24UA500370001778U0 та №24UA500370001762U1.

Також в матеріалах справи наявні:

- акт проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.03.2024 (митна декларація №24UA500370001762U1);

- акт проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.03.2024 (митна декларація №24UA500370001778U0);

- лист Служби безпеки України від 19.03.2023 №14/1/1-1629, в якому повідомлено про наявність інформації, яка вказує, що імпортована на митну територію України продукція можливо іранського та російського походження;

- лист від 23.04.2024 №3/28-361 ДП “Науковий центр превентивної токсикології харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя» та протокол випробувань від 23.04.2024 №10/2-448-24/389;

- сертифікати походження (certificate of origin (general form)) від 18.03.2024 №006916 TM TR 40800124; №006921 TM TR 40800121; №006917 TM TR 40800123; №006924 TM TR 40800125; №006918 TM TR 40800122; №006919 TM TR 40800119; №006920 TM TR 40800120;

- контракт на продаж №ВZ-070224, укладений 07.02.2024 між “BASKIM KIMYA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» та ПП “Захід»;

- лист від 11.04.2024 №132-202/2 ПрАТ “АЗОТ» та результати випробувань зразків “сечовини» (карбаміду); у вказаному листі зазначено, зокрема, що в Україні виробництво гранульованого карбаміду відсутнє, налагоджено виробництво гранульованого карбаміду в Ірані, Білорусі, Росії;

- контракт на продаж №SZ-051022-UA, укладений 05.10.2022 між “SIRKENLI TARIM URUNLERI TIC. VE SAN.A.S.» та ПП “Захід».

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.08.2024 у справі №521/7965/24 розглянуто протокол про порушення митних правил №0529/50000/24 від 07.05.2024, складений відносно гр. ОСОБА_1 , за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, за результатами розгляду якого провадження по справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 , закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України. У вказаній постанові районним судом зазначено наступне:

- митним органом жодним чином не спростовано інформацію про країну походження товару, а саме не ініційовано направлення запиту до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу, не здійснено перевірку через доступні інтернет сайти, не направлено запити до Торгово-промислової палати Туркменістану та інше; крім того, ст. 41 МК України передбачено, що у разі, якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості; додатковими відомостями про країну походження товару відповідно до ч.9 ст. 41 МК України є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару; Одеською митницею не дотримано вищевказаних вимог Митного кодексу та не надано імпортеру можливості підтвердити відомості про країну походження товару та довести відсутність в діях посадових осіб ПП “Захід» факту порушення митного законодавства;

- листом від 23.04.2024 №3/28-361 ДП “Науковий центр превентивної токсикології харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя» (код ЄДРПОУ 018979214) надано Протокол випробувань від 23.04.2024 №10/2-448-24/389 зразків “калій хлористий»; згідно вищезазначеного листа за результатами дослідження зразка “калій хлористий» встановлено, що відповідно до поданих документів до №24UA500370001778U0 задекларовано вміст калію, у перерахунку на К20, 60%, разом з тим, за результатами випробування зразку “калій хлористий», який імпортується на митну територію України вміст калію, у перерахунку на К20, нарівні 54+- 2,4%, тобто наданий на дослідження зразок не відповідає заявленим документам; також, за результатами дослідження зразка “калій хлористий» виявлені ознаки характерні для виробників “Білоруськалій» та “Узбекистан»;

- натомість, Одеська митниця не коментує жодним чином, що взагалі значить вміст калію (вказана похибка між 60% та 56,4%) - чи впливає цей показник на класифікацію товару згідно УКТЗЕД, або товар буде мати іншу назву, що передбачає інші тарифно-нетарифні умови або в чому полягає принциповість даної ознаки товару; митниця не виносила класифікаційних рішень про зміну коду товару, не здійснювала коригування митної вартості, а лише зазначила в протоколі про порушення митних правил, що “містять розбіжності окремі показники», хоча диспозиція ст. 483 Митного кодексу України, містить чіткі та конкретні кваліфікуючи ознаки, способи вчинення правопорушення та саме які неправдиві відомості підпадають під відповідальність за цією статтею, чого не встановлено та не вказано; при цьому, суд звернув увагу, що роботи з визначення країни походження товарів/послуг, а також оформлення та засвідчення сертифікатів походження на товари/послуги виконуються Торгово-промисловими палатами, згідно із Законом України “Про торгово-промислові палати в Україні» (№671/97-ВР від 02.12.97); разом з цим, стороною захисту надано лист Торгово-промислової палати України № 1915/11.0-7 від 06.08.2024 року щодо відповіді Міністерства торгівлі та зовнішньоекономічних зв'язків Туркменістану на запит ТПП України, відповідно до якого, на запит ПП “ЗАХІД» від 11.07.2024 №11/07/24 Торгово-промисловою палатою України був направлений лист до Міністерства торгівлі та зовнішньоекономічних зв'язків Туркменістану з проханням підтвердити або спростувати факт видачі сертифікатів походження (certificate of origin (general form)) від 18.03.2024 року №006916 TM TR 40800124; №006921 TM TR 40800121; №006917 TM TR 40800123; №006924 TM TR 40800125; №006918 TM TR 40800122; № 006919 TM TR 40800119; № 006920 TM TR 40800120 на товар “Калій хлористий», що імпортувався з Туреччини до України;

- оцінюючи наявні матеріали справи, суд вказав, що митним органом не надано беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 були вчинені умисні дії, які направлені на переміщення товарів через митний кордон України шляхом надання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості; усі надані суду докази у їх сукупності свідчать про походження товару саме з Туркменістану; попри це, працівниками митниці не було надано жодних доказів на підтвердження походження товару іншою країною, ніж Узбекистан, у зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що твердження митного органу здійснено на припущеннях; враховуючи усі надані документи та докази, суд прийшов до висновку, що матеріали справи про порушення митних правил не містять достатніх підстав, які б беззаперечно вказували на походження товару з будь-якої іншої країни, окрім Туркменістану, а тому у діях ОСОБА_1 відсутній склад порушення митних правил, передбачений ч.1 ст. 483 МК України;

- в ході розгляду даної справи судом, захисник особи також просив повернути товар, вилучений в якості безпосередніх предметів порушення митних правил, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що при складані протоколу №0529/50000/24 посадовими особами митного органу фактично було тимчасово затримано товар “калій хлористий» до вирішення судом питання по суті складеного протоколу, проте протокол про тимчасове вилучення товару не оформлявся, тому наразі товар перебуває на території ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт» взагалі без будь-яких юридичних підстав; представник Одеської митниці у судовому засіданні підтвердила, що товар наразі перебуває на території ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт», фактично вилучався, однак юридичне оформлення протоколу про тимчасове вилучення товару не відбулося; у протоколі про порушення митних правил №0529/50000/24 міститься наступний запис: “На підставі статті 511 Митного кодексу України за цим протоколом тимчасово вилучено: не вилучався, буде вилучено окремим протоколом»; однак, на момент розгляду справи, відповідних документів на підтвердження вилучення товару до матеріалів справи надано не було; попри це, представник митниці у судовому засіданні фактично не заперечувала, що товар було вилучено; враховуючи викладене та беручи до уваги вимоги ст. 283 КУпАП, суд вважав роз'яснити, що у зв'язку з закриттям провадження по справі, товар, вилучений митними органами відповідно до протоколу, підлягає поверненню його власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку, після сплати всіх необхідних зборів, податків та платежів.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28.08.2024 у справі №521/7965/24 апеляційну скаргу представника Іванчикової Альони Юріївни в інтересах Одеської митниці залишено без задоволення; постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 06.08.2024 у справі №521/7965/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.1 ст. 483 МК України залишено без змін. У вказаній постанові апеляційним судом наголошено наступне:

- підтвердження країни походження товару за вказаним протоколом міститься у сертифікатах про походження товару від 18.03.2024 №№ TM TR 40800119, ТМ TR 40800120, TM TR 40800121, TM TR 40800122, TM TR 40800123, TM TR 40800124, ТМ ТR 40800125, виданих компетентним органом; дійсність вказаних сертифікатів митними органами у встановленому порядку не спростована; більш того, Міністерством торгівлі та зовнішньоекономічних зв'язків Туркменістану підтверджено видачу зазначених сертифікатів; наявними документами підтверджено країну походження товарів - Туркменістан;

- апеляційний суд вказав, що наявні в матеріалах справи товаросупровідні документи є дійсними, кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про країну походження товару - Туркменістан, а отже підтверджують заявлену декларантом країну походження товару й не дають підстав для сумніву щодо правильності заявлених декларантом відомостей про країну походження товару; крім того, враховано, що за положеннями п.11.2 контракту на продаж №ВZ-070224, укладеного 07.02.2024 між “BASKIM KIMYA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» та ПП “Захід», документами, що підтверджують країну походження товару можуть бути сертифікат про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару тощо; відповідальність за достовірність даних щодо виробника, країни походження та країни виробництва товару покладається на продавця; продавець гарантує, що товар не має походження та/або будь-кого відношення (включаючи транзит) до Російської Федерації, Білорусі, Північної Кореї, Сирії; отже, за умовами укладеного зовнішньоекономічного контракту саме продавець відповідає за достовірність даних щодо виробника, країни походження та країни виробництва товару; при переміщенні товару через митний кордон України та митному оформленні заявлена ПП “ЗАХІД» інформація про країну походження “Туркменістан» базувалась на підставі документів, що надані декларантом митної декларації ІМ40АА №24UA500370001778U0 від 19.03.2024 в установленому порядку посадовим особам Одеської митниці для митного оформлення товару;

- суд апеляційної інстанції визнав наданий митницею лист ДП “Науковий токсикологічний центр імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України» від 23.04.2024 та протокол випробувань від 23.04.2024 неналежним доказом, з огляду на допущені митним органом порушення вимог проведення експертизи, що встановлені ст.ст. 515, 516 МК України; за інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань види діяльності ДП “Науковий токсикологічний центр імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України» (код ЄДРПО 01897914): 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (основний); 82.30 Організування конгресів і торговельних виставок; 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.; 86.10 Діяльність лікарняних закладів; 86.22 Спеціалізована медична практика; 86.23 Стоматологічна практика; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 71.20 Технічні випробування та дослідження; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у; відтак, до повноважень ДП “Науковий токсикологічний центр імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України» не входить здійснення експертизи в розумінні ст. 515 МК України;

- митницею не зазначено яким чином виявлена похибка вмісту калію (між 60% та 56,4%) впливає на визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД або його митної вартості тощо; при цьому, диспозиція статті 483 МК України містить чіткі та конкретні кваліфікуючи ознаки, способи вчинення правопорушення та саме які неправдиві відомості в поданих до митниці документах становлять об'єктивну сторону правопорушення за цією статтею; тому посилання в протоколі на подання ОСОБА_1 митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів, які містять розбіжності окремих показників, не передбачено диспозицією ч.1 ст. 483 МК України; з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду щодо недоведеності наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.08.2024 у справі №521/7967/24 розглянуто протокол про порушення митних правил №0530/50000/24 від 07.05.2024, складений відносно гр. ОСОБА_1 , за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, за результатами розгляду якого провадження по справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України. У вказаній постанові районним судом зазначено наступне:

- коносаменти, в поєднанні з сертифікатом про походження №1060066 від 17.12.2023, виданим Торгово-промисловою палатою Оману, дають повне та абсолютне документальне підтвердження факту відвантаження партії товару “карбамід» саме із Султанату Оман та ланцюгу транспортування; виробник товару - завод з виробництва аміачно-карбамідних добрив у промисловій зоні Сур у Султанаті Оман; як слідує із офіційного сайту, компанія Oman India Fertiliser Company SAOC (OMIFCO) створена в результаті ініціативи урядів Оману та Індії, щоб побудувати, володіти та експлуатувати сучасний двопохідний завод з виробництва аміачно-карбамідних добрив;

- отже, беручи до уваги умови зовнішньоекономічного контракту, а також той факт, що продавцем “SIRKENLI TARIM URUNLERI TIC. VE SAN.A.S.» додатково також надано товаросупровідні й комерційні документи, коносаменти, по яких даною компанією раніше придбано цей товар у попереднього продавця - компанії “AG TARIM GIDA INSAAT PETROL NAKLIYAT ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина), а та у свою чергу придбала товар в Султанаті Оман, у ОСОБА_1 були відсутні жодні підстави чи сумніви в достовірності відомостей в отриманих документах на товар; тобто, при переміщенні товару через митний кордон України та подальшому митному оформленні заявлена ПП “ЗАХІД» інформація про країну походження “Оман» базувалась не тільки на підставі виданих продавцем (відправником) документів (інвойс № 24243160110886034690677/1 від 14.03.2024, турецький сертифікат про походження товару № ММ0806474 від 06.03.2024), а також з урахуванням турецьких митних декларацій №24310100AN00000772 від 29.01.2024, №24310100EX00015266 від 05.03.2024, коносаментів, сертифікату про походження товару №1060066 від 17.12.2023, виданого ТПП Оману, сертифікату аналізу виробника OMIFCO Oman India Fertiliser Company SAOC та інші; саме зазначені документи були приєднані декларантом до графи 44 митної декларації “ІМ 40 АА» № 24UA500370001762U0 від 18.03.2024 та були надані разом з ЕМД в установленому порядку посадовим особам Одеської митниці для митного оформлення товару.

- у протоколі про порушення митних правил та матеріалах справи не міститься жодних доказів (запитів, листів, інформаційних довідок, посилання на офіційні сайти відповідних уповноважених органів тощо), на підставі яких митним органом зроблено висновок про недостовірність заявлених відомостей про країну походження, в тому числі про неправдиві відомості у сертифікатах походження; митним органом жодним чином не спростовано інформацію про країну походження товару, а саме не ініційовано направлення запиту до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу, не здійснено перевірку через доступні інтернет сайти, не направлено запити до Торгово-промислової палати Узбекистану та інше; Одеською митницею не дотримано вищевказаних вимог Митного кодексу та не надано імпортеру можливості підтвердити відомості про країну походження товару та довести відсутність в діях посадових осіб ПП “Захід» факту порушення митного законодавства;

- листом від 11.04.2024 №132-202/2 ПРАТ “АЗОТ» надано результати випробувань зразків “сечовина (карбамід)»; відповідно до вказаного листа, у ході хімічного дослідження карбаміду (сечовини) виявлено розбіжність окремих показників у порівнянні з наданим сертифікатом якості мінеральних добрив, а саме встановлено відхилення масової частки формальдегіду. Інші показники якості в межах допустимих значень відхилення методу вимірювання. В Україні виробництво гранульованого карбаміду відсутнє. Налагоджено виробництво в Ірані, Білорусі, Росії; однак, судом при винесенні рішення не може братись до уваги проведенні випробування зразків сечовини (карбаміду), оскільки митним органом були порушені вимоги проведення експертизи, передбачені статтями 515, 516 МК України; зокрема, судом встановлено, що приватне акціонерне товариство “АЗОТ» - це українське підприємство, яке безпосередньо здійснює виробництво та випуск різних мінеральних добрив, до його повноважень та компетенції не входить здійснення експертизи в розумінні ст. 515 МК України; крім того, митниця не коментує жодним чином, що означає вказана похибка частки формальдегіду - чи впливає цей показник на класифікацію товару згідно УКТЗЕД, або товар буде мати іншу назву, що передбачає інші тарифно-нетарифні умови або в чому полягає принциповість даної ознаки товару; митниця не виносила класифікаційних рішень про зміну коду товару, не здійснювала коригування митної вартості, а лише зазначила у протоколі про порушення митних правил “містять розбіжності окремі показники», хоча диспозиція статті 483 Митного кодексу України, містить чіткі та конкретні кваліфікуючи ознаки, способи вчинення правопорушення та саме які неправдиві відомості підпадають під відповідальність за цією статтею, чого не встановлено та не вказано;

- якщо уважно проаналізувати лист ПРАТ “АЗОТ», то в ньому не сказано, що виробництво гранульованого карбаміду здійснюється тільки заводами Ірану, Білорусі, РФ, а тільки про те, що в цих країнах налагоджено виробництво гранульованого карбаміду; виробництво гранульованого карбаміду здійснюється у багатьох країнах світу: Єгипет, Індія, Оман, Бразилія, Узбекистан, Туркменістан, Азербайджан, Польща та інші; навіть, якщо в якості основи для складання протоколу, посадовою особою митниці взято результати дослідження та лист від 11.04.2024 № 132-202/2 ПРАТ “АЗОТ», не зрозуміло, чому зроблено висновок про належність товару саме до РФ, хоча в листі вказувалось також про Іран та Білорусь;

- усі надані суду докази у їх сукупності свідчать про походження товару саме з Оману; попри це, працівниками митниці не було надано жодних доказів на підтвердження походження товару іншою країною, ніж Оман, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що твердження митного органу здійснено на припущеннях;

- в ході розгляду даної справи судом, захисник особи також просив повернути товар, вилучений в якості безпосередніх предметів порушення митних правил, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що при складанні протоколу №0530/50000/24 посадовими особами митного органу фактично було тимчасово затримано товар “карбамід» до вирішення судом питання по суті складеного протоколу, проте протокол про тимчасове вилучення товару не оформлявся, тому наразі товар перебуває на території ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт» взагалі без будь-яких юридичних підстав; представник Одеської митниці у судовому засіданні підтвердила, що товар наразі перебуває на території ДП “Ізмаїльський морський торгівельний порт», фактично вилучався, однак юридичне оформлення протоколу про тимчасове вилучення товару не відбулося; у протоколі про порушення митних правил №0530/50000/24 міститься наступний запис: “На підставі статті 511 Митного кодексу України за цим протоколом тимчасово вилучено: не вилучався, буде вилучено окремим протоколом»; однак, на момент розгляду справи, відповідних документів на підтвердження вилучення товару до матеріалів справи надано не було; попри це, представник митниці у судовому засіданні фактично не заперечувала, що товар було вилучено; враховуючи викладене та беручи до уваги вимоги ст. 283 КУпАП, суд вважав роз'яснити, що у зв'язку з закриттям провадження по справі, товар, вилучений митними органами відповідно до протоколу, підлягає поверненню його власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку, після сплати всіх необхідних зборів, податків та платежів.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28.08.2024 у справі №521/7967/24 апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах Одеської митниці залишено без задоволення; постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 06.08.2024 у справі №521/7967/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.1 ст. 483 МК України залишено без змін. У вказаній постанові апеляційним судом наголошено наступне:

- апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що коносаменти в поєднанні з сертифікатом про походження №1060066 від 17.12.2023, виданим Торгово-промисловою палатою Оману, дають повне та абсолютне документальне підтвердження факту відвантаження партії товару “карбамід» саме із Султанату Оман та ланцюгу транспортування; з урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що наявні в матеріалах справи товаросупровідні документи є дійсними, кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про країну походження товару - Оман, а отже підтверджують заявлену декларантом країну походження товару й не дають підстав для сумніву щодо правильності заявлених декларантом відомостей про країну походження товару; за умовами укладеного зовнішньоекономічного контракту саме продавець відповідає за достовірність даних щодо виробника, країни походження та країни виробництва товару;

- судом першої інстанції правильно враховано, що приватне акціонерне товариство “АЗОТ» - це українське підприємство, яке безпосередньо здійснює виробництво та торгівлю різних добрив, до повноважень та компетенції якого не входить здійснення експертизи в розумінні ст. 515 МК України; судом першої інстанції надана належна оцінка листу ПрАТ “АЗОТ» від 11.04.2024 № 132-202/2, з якою погоджується суд апеляційної інстанції; митницею не зазначено яким чином виявлена похибка частки формальдегіду впливає на визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД або його митної вартості тощо; при цьому, диспозиція статті 483 МК України містить чіткі та конкретні кваліфікуючи ознаки, способи вчинення правопорушення та саме які неправдиві відомості в поданих до митниці документах становлять об'єктивну сторону правопорушення за цією статтею; тому посилання в протоколі на подання ОСОБА_1 митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів, які містять розбіжності окремих показників, не передбачено диспозицією ч.1 ст. 483 МК України.

В матеріалах справи наявний наданий відповідачем лист ПрАТ “Азот» від 19.08.2025, в якому зазначено наступне: лабораторія дільниці з контролю цехів міндобрив, ОС, капролактаму, аміаку у складі централізованого відділу технічного контролю ПрАТ “АЗОТ» (далі - лабораторія), що проводила випробування двох зразків карбаміду, наданих Головним слідчим управління СБ України згідно листа від 01.04.2024 №6/4096, має право на здійснення вимірювань згідно сертифіката визнання вимірювальних можливостей №РЯ0022/21 від 01.03.2021 та проводити випробування сечовини на відповідність ДСТУ 7312:2013 “сечовина (карбамід). технічні умови»; періодично уповноважений орган з сертифікації проводить аудит діяльності системи вимірювань лабораторії з метою підтвердження її вимірювальних можливостей; скановані копії документів сертифікат визнання вимірювальних можливостей від 01.03.2021 №РЯ 0022/21; перелік вимірювальних можливостей дільниці з контролю цехів міндобрив, 1ОС, капродактаму, аміаку у складі централізованого відділу технічного контролю ПрАТ “АЗОТ»; звіт за результатами аудиту від 08.02.2021 визначені в якості додатків до листа та які наявні в матеріалах справи.

На підтвердження розміру заявленої до стягнення шкоди позивачем надано до суду та матеріали справи містять:

- договір №01-19 про надання послуг з перевантаження вантажів від 19.05.2022, укладений між ПП “Захід» (замовник) та ТОВ “Германн Вілле» (виконавець), відповідно до якого виконавець зобов'язується за винагороду надати замовнику послуги з організації вантажних операцій з вантажем замовника та виконати додаткові послуги і роботи (сортування, фасування, зберігання вантажу та інші), визначені у заявці до договору (надалі - послуги), а замовник зобов'язується забезпечити своєчасне пред'явлення виконавцю вантажу для надання послуг, в узгодженому обсязі, своєчасний вивіз вантажу та оплатити виконавцю вартість наданих послуг в порядку та на умовах визначених договором; територія надання послуг (склад): послуги надаються на виробничо-перевантажувальному комплексі №1 (ВПК-1) ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт» (відкриті та криті складські площі, прилеглі до причалу №8);

- заявку №20 від 11.03.2024 до договору №01-19 від 19.05.2022, відповідно до якої замовник просив виконавця здійснити вантажні операції з вантажем замовника та виконати додаткові послуги і роботи, а саме: найменування вантажу: добрива - карбамід гранульований; 3000 т навалом; вид транспорту розвантаження - судно NS PRIDE; період надання послуг 15.03.2024-31.03.2024;

- додаток №20 від 11.03.2024 до договору №01-19 від 19.05.2022, відповідно до якого: виконавець відповідно до заявки №20 від 1103.2024 до договору зобов'язаний здійснити за винагороду вантажні операції з вантажем замовника та виконати додаткові послуги і роботи за варіантом “трюм - портальний кран - фасувальна машина - склад - автомашина»; суттєві умови: найменування вантажу - добрива карбамід гранульований; 3000 т навалом; період надання послуг 15.03.2024-31.03.2024;

- лист ПП “Захід» від 14.03.2024 №15/03-24, в якому останній просить ТОВ “Германн Вілле» здійснити зберігання вантажу на відкритому майданчику з судна NS PRIDE вагою 3000 т (добрива, карбамід гранульований навалом) та номенклатурою вантажу згідно супровідних документів;

- лист ПП “Захід» від 14.03.2024 №16/03-24, в якому останній просить ТОВ “Германн Вілле» здійснити вивантаження судна NS PRIDE вагою 3000 т (добрива, карбамід гранульований навалом) та номенклатурою вантажу згідно супровідних документів;

- генеральний акт №02/3 23.03.2024;

- доповнення №1 від 01.04.2024 до додатку №20 від 11.03.2024 до договору №01-19 від 19.05.2022, відповідно до якого: строки розвантаження та зберігання 15.03.2024-31.08.2024; період надання послуг 15.03.2024-31.08.2024;

- акт надання послуг №67 від 16.05.2024 до договору №01-19 від 19.05.2022 та додаток до нього (розрахунок вартості) на суму 524292,04 грн. (послуга - відкрите зберігання); рахунок на оплату №63 від 30.04.2024 на суму 524292,04 грн.;

- акт надання послуг №70 від 31.05.2024 до договору №01-19 від 19.05.2022 та додаток до нього (розрахунок вартості) на суму 454731,66 грн. (послуга - відкрите зберігання); рахунок на оплату №67 від 31.05.2024 на суму 454731,66 грн.;

- акт надання послуг №71 від 10.06.2024 до договору №01-19 від 19.05.2022 на суму 19200 грн. (послуга - укриття вантажу); рахунок на оплату №69 від 10.06.2024 на суму 19200 грн.;

- акт надання послуг №73 від 16.07.2024 до договору №01-19 від 19.05.2022 на суму 1073846,77 грн. (послуга - відкрите зберігання за період 01.06-30.06.2024); рахунок на оплату №73 від 16.07.2024 на суму 1073846,77 грн.; платіжна інструкція №807 від 24.07.2024 на суму 1073846,77 грн.

- акт надання послуг №83 від 31.07.2024 до договору №01-19 від 19.05.2022 на суму 1611023,06 грн. (послуга - відкрите зберігання за період 01.07-31.07.2024); рахунок на оплату №76 від 29.07.2024 на суму 1611023,06 грн.; платіжна інструкція №815 від 29.07.2024 на суму 1611023,06 грн.;

- лист позивача на адресу відповідача вих.№20240719/1 від 19.07.2024, згідно з яким позивач, у зв'язку з тим, що вантаж позивача (добриво карбамід у кількості 3000 т) не був вилучений митницею та наразі блокує діяльність критичної інфраструктури, а саме причалу (1 район) порту ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт», просив відповідача дозволити перемістити вказаний вантаж в зоні діяльності того самого порту в зону митного контролю “Сухого порту» ДП “ІЗМ МТП», товар буде переміщуватись під митним контролем, в межах зони діяльності одного митного поста Ізмаїл та одного порту;

- наряд (рознарядка) №2024-07/4 від 29.07.2024;

- заявку ПП “Захід» від 21.08.2024 №25-08 до ТОВ “Германн Вілле» за договором №01-19 від 19.05.2022 щодо здійснення вивантаження та фасування вантажу (добрива, карбамід гранульований вагою 3003,432 т);

- акт надання послуг №88 від 22.08.2024 до договору №01-19 від 19.05.2022 на суму 2682452,66 грн. (перевантаження мінерального добрива, кількість 3000 т, сума - 2232690 грн. без ПДВ, перевантаження мінерального добрива, кількість 3,432 т, сума - 2687,22 грн. без ПДВ); рахунок на оплату №36 від 19.03.2024 на суму 2232690 грн. без ПДВ, всього з ПДВ 2679228 грн.; рахунок на оплату №90 від 22.08.2024 на суму 2687,22 грн. без ПДВ, всього з ПДВ 3224,66 грн.; платіжна інструкція №536 від 18.04.2024 на суму 2679228 грн. та платіжна інструкція №919 від 29.08.2024 на суму 3224,66 грн.;

- акт надання послуг №89 від 22.08.2024 до договору №01-19 від 19.05.2022 на суму 20880 грн. (перепустка до Ізмаїльського морського порту на авто); ); рахунок на оплату №91 від 22.08.2024 на суму 20880 грн.; платіжна інструкція №920 від 29.08.2024 на суму 20880 грн.;

- акт надання послуг №90 від 22.08.2024 до договору №01-19 від 19.05.2022 на суму 586054,90 грн. (послуга - відкрите зберігання за період 01.08-15.08.2024); рахунок на оплату №89 від 20.08.2024 на суму 586054,90 грн.;

- акт надання послуг №91 від 22.08.2024 до договору №01-19 від 19.05.2022 на суму 183790,73 грн. (послуга - перетарка біг-пакетів); рахунок на оплату №87 від 19.08.2024 на суму 183790,73 грн.;

- акт надання послуг №92 від 22.08.2024 до договору №01-19 від 19.05.2022 на суму 116909,94 грн. (послуга - відкрите зберігання за період 16.08-22.08.2024) з додатком до нього (розрахунок вартості зберігання); рахунок на оплату №92 від 22.08.2024 на суму 116909,94 грн.;

- платіжна інструкція №654 від 06.06.2024 на суму 736620,11 грн., платіжна інструкція №795 від 23.07.2024 на суму 1310289,20 грн., акт звірки станом на 31.10.2024 між ПП “Захід» та ТОВ “Германн Вілле»;

- договір про надання послуг №29/02/ОУ від 29.02.2021, укладений між ТОВ “Лентакс-Юг» (виконавець) та ПП “Захід» (замовник), за умовами якого виконавець зобов'язуються надавати замовнику послуги, які пов'язані із обробкою його вантажі (навантажувально-розвантажувальні роботи, перевезення, переміщення, перевірки кількості та якості, збереження, облік, сортування, переупакування, нанесення маркування (за необхідності), ремонту упаковки/тари, підготовку під завантаження, завантаження, кріплення, із складенням та підписанням (за необхідності) накладних та інших документів тощо), а замовник - приймати та оплачувати послуги;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000121 від 15.08.2024, підписаний між ТОВ “Лентакс-Юг» (виконавець) та ПП “Захід» (замовник) на суму 217350 грн. (транспортні послуги); рахунок-фактура №СФ-00121 від 15.08.2024 на суму 217350 грн.; товарно-транспортні накладні за період 09.08.2024-23.11.2024 (перевізник - ТОВ “Лентакс-Юг», замовник - ПП “Захід», товар - карбамід); платіжні інструкції про сплату за договором №29/02/ОУ від 29.02.2021: №1157 від 15.11.2024 на суму 300000 грн., №1120 від 22.11.2024 на суму 37800 грн.;

- договір перевезення вантажу №1 від 01.10.2023, укладений між ФОП Зайцев О.С. (перевізник) та ПП “Захід» (замовник), за умовами якого перевізник зобов'язується на умовах та в порядку, передбаченому цим договором, здійснювати систематичне перевезення вантажів, належних замовнику, по території України; акт виконаних послуг від 15.08.2024 на суму 99000 грн. (за період з 09.08.2024 по 15.08.2024); рахунок-фактура №СФ-0000001 від 15.08.2024 на суму 99000 грн.; платіжна інструкція №932 від 30.08.2024 на суму 99000 грн.; товарно-транспортні накладні за період 09.08.2024-22.08.2024 (перевізник - ФОП Зайцев О.С., замовник - ПП “Захід», товар - карбамід); акт виконаних послуг від 20.11.2024 на суму 8100 грн. (за 20.11.2024); рахунок-фактура №СФ-0000001 від 20.11.2024 на суму 8100 грн.; товарно-транспортні накладні за 20.11.2024 (перевізник - ФОП Зайцев О.С., замовник - ПП “Захід», товар - карбамід); акт виконаних послуг від 21.11.2024 на суму 5400 грн. (за 21.11.2024); рахунок-фактура №СФ-0000002 від 21.11.2024 на суму 5400 грн.; товарно-транспортні накладні за 21.11.2024 (перевізник - ФОП Зайцев О.С., замовник - ПП “Захід», товар - карбамід); акт виконаних послуг від 23.11.2024 на суму 8100 грн. (за 23.11.2024); рахунок-фактура №СФ-0000004 від 23.11.2024 на суму 8100 грн.; товарно-транспортні накладні за 23.11.2024 (перевізник - ФОП Зайцев О.С., замовник - ПП “Захід», товар - карбамід); платіжна інструкція №1215 від 05.12.2024 на суму 27000 грн.;

- договір перевезення вантажу №б/н від 01.11.2023, укладений між ФОП Дронь О.П. (перевізник) та ПП “Захід» (замовник), за умовами якого перевізник зобов'язується на умовах та в порядку, передбаченому цим договором, здійснювати систематичне перевезення вантажів, належних замовнику, по території України; акти виконаних послуг: від 15.08.2024 на суму 85800 грн., від 22.08.2024 на суму 19800 грн., від 21.11.2024 на суму 10800 грн., від 22.11.2024 на суму 8100 грн., від 23.11.2024 на суму 5400 грн.; рахунок-фактура №СФ-0000001 від 15.08.2024 на суму 85800 грн., рахунок-фактура №СФ-0000002 від 21.11.2024 на суму 10800 грн., рахунок-фактура №СФ-0000003 від 22.11.2024 на суму 8100 грн., рахунок-фактура №СФ-0000004 від 23.11.2024 на суму 5400 грн.; товарно-транспортні накладні з 10.08.2024 по 23.11.2024 (перевізник - ФОП Дронь О.П., замовник - ПП “Захід», товар - карбамід); платіжна інструкція №930 на суму 85800 грн., платіжна інструкція №1216 на суму 63000 грн.;

- договір №236КВ-П про надання послуг з перевалки вантажів між Державним підприємством “Ізмаїльський морський торговельний порт» та ПП “Захід» від 25.12.2023, укладений між ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт» (підприємство) та ПП “Захід» (клієнт), за умовами якого підприємство зобов?язується за завданням клієнта здійснити перевалку (навантажувально-розвантажувальні роботи (НРР) і зберігання експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта в номенклатурі і обсяги, визначених в додатку 1 до договору, а також, за заявкою клієнта, надати інші послуги, пов'язані з перевалкою і зберіганням вантажів, а клієнт забезпечує завезення/вивезення вантажу до/з пПідприємства і зобов'язується своєчасно оплатити підприємству роботи (послуги); додаток №1 до договору №236КВ-П, який визначає вантаж, річний обсяг, норму одноразового зберігання; додаткова угода №1 до договору №236КВ-П про надання послуг з перевалки вантажів між Державним підприємством “Ізмаїльський морський торговельний порт» та ПП “Захід» від 25.12.2023; додаткова угода №2 до договору №236КВ-П про надання послуг з перевалки вантажів між Державним підприємством “Ізмаїльський морський торговельний порт» та ПП “Захід» від 25.12.2023; додаткова угода №3 до договору №236КВ-П про надання послуг з перевалки вантажів між Державним підприємством “Ізмаїльський морський торговельний порт» та ПП “Захід» від 25.12.2023; додаткова угода №5 до договору №236КВ-П про надання послуг з перевалки вантажів між Державним підприємством “Ізмаїльський морський торговельний порт» та ПП “Захід» від 25.12.2023; додаткова угода №6 до договору №236КВ-П про надання послуг з перевалки вантажів між Державним підприємством “Ізмаїльський морський торговельний порт» та ПП “Захід» від 25.12.2023; додаткова угода №7 до договору №236КВ-П про надання послуг з перевалки вантажів між Державним підприємством “Ізмаїльський морський торговельний порт» та ПП “Захід» від 25.12.2023; додаткова угода №8 до договору №236КВ-П про надання послуг з перевалки вантажів між Державним підприємством “Ізмаїльський морський торговельний порт» та ПП “Захід» від 25.12.2023;

- лист ПП “Захід» від 22.03.2024, яким останній просить ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт» здійснити вивантаження вантажу з судна NANDA С (ІМО 7808097) вагою 1242,800 т та номенклатурою згідно супровідних документів;

- лист ПП “Захід» від 22.03.2024, яким останній просить ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт» здійснити зберігання вантажу на відкритому складі з судна NANDA С (ІМО 7808097) вагою 1242,800 т та номенклатурою згідно супровідних документів;

- лист ПП “Захід» від 22.03.2024, яким останній просить ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт» виконати роботи по перефасовці вантажу судна NANDA С, а саме: добрива калій хлористий у кількості шість біг-бегів;

- генеральний акт №39 від 23.03.2024, акт повідомлення №28 від 23.03.2024;

- акт приймання-передачі виконаних робіт №2441/14 від 23.03.2024 до договору №236КВ-П на суму 4403,95 грн., довідка розрахунок виконаних робіт, рахунок №2441/11 від 29.03.2024 на суму 4403,95 грн.;

- акт приймання-передачі виконаних робіт №3551/11 від 30.04.2024 до договору №236КВ-П на суму 144829,36 грн., зведена відомість розрахунку вартості зберігання, рахунок №3551/11 від 30.04.2024 на суму 144829,36 грн.;

- акт приймання-передачі виконаних робіт №4319/11 від 31.05.2024 до договору №236КВ-П на суму 130965,66 грн., зведена відомість розрахунку вартості зберігання, рахунок №4319/11 від 31.05.2024 на суму 130965,66 грн.;

- акт приймання-передачі виконаних робіт №5090/11 від 30.06.2024 до договору №236КВ-П на суму 296001,18 грн., зведена відомість розрахунку вартості зберігання, рахунок №5090/11 від 30.06.2024 на суму 296001,18 грн.;

- акт приймання-передачі виконаних робіт №5326/11 від 16.07.2024 до договору №236КВ-П на суму 148000,58 грн., зведена відомість розрахунку вартості зберігання, рахунок №5326/11 від 16.07.2024 на суму 148000,58 грн.;

- рахунок №5763/п/11 від 26.07.2024 до договору №236КВ-П на суму 1203291,25 грн.;

- лист ПП “Захід» від 21.08.2024, яким останній просить ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт» виконати роботи по зважуванню автомобільного транспорту у кількості 142а/м авто для перевезення вантажу з судна NS PRIDE, а саме карбамід гранульований;

- акт приймання-передачі виконаних робіт №7001/11 від 22.08.2024 до договору №236КВ-П на суму 34080 грн.; довідка розрахунок виконаних робіт, рахунок №7001/11 від 28.08.2024 на суму 34080 грн.;

- лист ПП “Захід» від 09.08.2024, яким останній просить ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт» надати послуги з перевалки і зберігання вантажу з судна NS PRIDE, а саме добрива карбамід гранульований вагою 3000 т в кількості 309 б/б;

- акт приймання-передачі виконаних робіт №42/14 від 22.08.2024 до договору №236КВ-П на суму 123904,38 грн.; довідка розрахунок виконаних робіт та довідка щодо зберігання, рахунок №42/14 від 31.10.2024 на суму 123904,38 грн.;

- акт приймання-передачі виконаних робіт №7325/11 від 31.08.2024 до договору №236КВ-П на суму 1331969,21 грн.; зведена відомість розрахунку вартості зберігання, рахунок №7325/11 від 31.08.2024 на суму 1331969,21 грн.;

- акт приймання-передачі виконаних робіт №8041/11 від 25.09.2024 до договору №236КВ-П на суму 136713,26 грн.; зведена відомість розрахунку вартості зберігання; акт приймання-передачі виконаних робіт №8044/11 від 26.09.2024 до договору №236КВ-П на суму 17412,07 грн.; зведена відомість розрахунку вартості зберігання;

- акт приймання-передачі виконаних робіт №8166/11 від 27.09.2024 до договору №236КВ-П на суму 52344,52 грн.; зведена відомість розрахунку вартості зберігання; акт приймання-передачі виконаних робіт №8167/11 від 28.09.2024 до договору №236КВ-П на суму 139188,47 грн.; зведена відомість розрахунку вартості зберігання; акт приймання-передачі виконаних робіт №8168/11 від 30.09.2024 до договору №236КВ-П на суму 114447,28 грн.; зведена відомість розрахунку вартості зберігання; акт приймання-передачі виконаних робіт №8247/11 від 30.09.2024 до договору №236КВ-П на суму 131899,62 грн.; зведена відомість розрахунку вартості зберігання; акт приймання-передачі виконаних робіт №8285/11 від 01.10.2024 до договору №236КВ-П на суму 37182,49 грн.; зведена відомість розрахунку вартості зберігання; акт приймання-передачі виконаних робіт №8423/11 від 05.10.2024 до договору №236КВ-П на суму 39848,40 грн.; зведена відомість розрахунку вартості зберігання; акт приймання-передачі виконаних робіт №8424/11 від 06.10.2024 до договору №236КВ-П на суму 110193,46 грн.; зведена відомість розрахунку вартості зберігання; акт приймання-передачі виконаних робіт №8425/11 від 07.10.2024 до договору №236КВ-П на суму 42302,70 грн.; зведена відомість розрахунку вартості зберігання; акт приймання-передачі виконаних робіт №8426/11 від 09.10.2024 до договору №236КВ-П на суму 57180,55 грн.; зведена відомість розрахунку вартості зберігання; акт приймання-передачі виконаних робіт №8643/11 від 18.10.2024 до договору №236КВ-П на суму 16712,30 грн.; зведена відомість розрахунку вартості зберігання;

- лист ПП “Захід» від 17.10.2024, яким останній просить ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт» виконати роботи по зважуванню автомобільного транспорту у кількості 2а/м для перевезення вантажу з судна NANDA С, а саме: добрива калій хлористий;

- акт приймання-передачі виконаних робіт №8805/11 від 18.10.2024 до договору №236КВ-П на суму 480 грн.; довідка-розрахунок виконаних робіт;

- лист ПП “Захід» від 01.11.2024, яким останній просить ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт» надати послуги з перевалки і зберігання вантажу з судна NS PRIDE, а саме добрива карбамід гранульований вагою 3000 т в кількості 309 б/б;

- акт приймання-передачі виконаних робіт №44/14 від 30.11.2024 до договору №236КВ-П на суму 527180,34 грн.; довідка розрахунок виконаних робіт, рахунок №44/14 від 30.11.2024 на суму 527180,34 грн.;

- платіжна інструкція №5393 від 26.04.2024 на суму 902462,40 грн. (за договором №236КВ-П); платіжна інструкція №866 від 08.08.2024 на суму 1203291,25 грн. (за договором №236КВ-П); платіжна інструкція №958 від 09.09.2024 на суму 1331969,21 грн. (за договором №236КВ-П); платіжна інструкція №1179 від 26.11.2024 на суму 123904,38 грн. (за договором №236КВ-П); платіжна інструкція №1296 від 30.12.2024 на суму 527180,34 грн. (за договором №236КВ-П);

- договір про надання послуг №2907/24 від 29.07.2024, укладений між ТОВ “Ділєкс Транспорт» (виконавець) та ПП “Захід» (клієнт), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати послуги з перефасування вантажу (мінеральні добрива) з біг-багетів у біг-багети замовника з використанням автоматизованого фасувального обладнання виконавця, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги; акт надання послуг №485 від 09.09.2024 на суму 769138,62 грн.; рахунок №354 від 05.09.2024 на суму 769138,62 грн.; платіжна інструкція №961 від 09.09.2024 на суму 769138,62 грн.;

- митна декларація 24UA500370005244U9 від 18.09.2024 (маса брутто - 1242800 кг, хімічні с/г добрива - калій хлористий, маса нетто - 1241250 кг, вантажоодержувач - ПП “Захід»);

- митна декларація 24UA50053006652U0 від 18.09.2024 (маса брутто - 3000000 кг, добриво - сечовина (карбамід) гранульована, маса нетто - 3000000 кг, вантажоодержувач - ПП “Захід»);

- рознарядка №3 від 14.10.2024 на вивезення імпортних вантажів (карбамід, маса брутто - 3000000);

- рознарядка №2 від 19.09.2024 на вивезення імпортних вантажів (калій хлористий, маса брутто - 1242800).

Вважаючи, що внаслідок протиправних дій відповідача товар “Хімічні с/г добрива - калій хлористий 60,0%» з 19.03.2024 по 19.09.2024 перебував під митним контролем, а товар “Добриво-сечовина (карбамід)» перебував під митним контролем з 18.03.2024 по 14.10.2024, внаслідок чого позивач поніс збитки, пов'язані із перевезенням вантажу та його зберіганням, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 13781876,16 грн. шкоди.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів» є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв?язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

За ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За ст. 30 МК України посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна особам та їхньому майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, відшкодовується у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 36 МК України положення цього Кодексу встановлюють непреференційні правила щодо визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, з метою застосування: 1) ставок мита, правил щодо його справляння до товарів, яким надається режим найбільшого сприяння, крім тарифних пільг (преференцій), встановлених міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 3) інших заходів відповідно до вимог Світової організації торгівлі, пов'язаних із визначенням країни походження товару. Країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Якщо стосовно конкретного товару критерії достатньої переробки не встановлено, застосовується правило, згідно з яким країна походження товару визначається за країною походження використаних при переробці матеріалів з найбільшою вартістю. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон, територія чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Повністю отримані або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються відповідно до законів України, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Статтею 41 МК України визначено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару. Електронні документи про непреференційне походження товару, створені, передані, збережені або перетворені електронними засобами у візуальну форму, можуть використовуватися як документи про походження товару на паперовому носії з дотриманням законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також у сфері електронних довірчих послуг. У разі якщо декларант створює ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ про походження товару та документ на паперовому носії, кожен із цих документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов'язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, що стосується товару. Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару. У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару. Документи, що підтверджують походження товару, зберігаються в порядку та протягом строків, визначених статтею 355 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 42 МК України у разі переміщення товару через митний кордон України країна походження товару обов'язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: 1) на товари, до яких залежно від їх країни походження застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність"; 2) якщо митним органом встановлено, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України; 3) якщо для цілей визначення країни походження товару це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За ч.ч. 1-3 ст. 43 МК України перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення. У разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів щодо достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила щодо визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

Відповідно до ст. 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи; 6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу; 9) пост-митний контроль.

Частиною 1 ст. 356 МК України встановлено, що взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення, а також під час прийняття рішень щодо зобов'язуючої інформації з метою встановлення характеристик, визначальних для: встановлення країни походження товарів.

Згідно з ч.1 ст. 483 МК України переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 50 до 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, або з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю.

За ст. 491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Відповідно до ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з ст. 515 МК України експертиза призначається, якщо для з'ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою. Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи. Поставлені перед експертом питання та його висновок не повинні виходити за межі спеціальних знань експерта. Експерт надає висновок у письмовій формі від свого імені. У висновку викладаються суть проведеної ним експертизи та обґрунтування відповіді на поставлені запитання. Якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не було поставлено запитань, він має право викласти ці обставини у своєму висновку. Висновок експерта не є обов'язковим для посадової особи митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. У разі незгоди цієї особи з висновком експерта у постанові, яка виноситься у справі, повинно міститися обґрунтування такої незгоди. У разі неналежної якості або повноти висновку експерта може бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (експертам).

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 558 МК України митні органи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють, у тому числі шляхом обміну інформацією, з правоохоронними органами в порядку, встановленому законодавством. У разі виявлення під час здійснення митного контролю та інших заходів, що здійснюються митними органами відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, ознак правопорушень, розслідування яких не належить до повноважень митних органів, митні органи зобов'язані письмово повідомляти про це відповідні правоохоронні органи. Правоохоронні органи зобов'язані письмово повідомляти митні органи про виявлені ними порушення митних правил або контрабанду. Правоохоронні органи зобов'язані письмово повідомляти митні органи про наявність оперативної інформації щодо можливих випадків переміщення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення з порушенням норм законодавства України. У разі наявності такої оперативної інформації від правоохоронних органів митний контроль та митне оформлення здійснюються за письмовим рішенням керівника митного органу, який отримав цю оперативну інформацію, або його заступника в обсягах та у формах, передбачених цим Кодексом.

За ч.3 ст. 528 МК України у разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних митних платежів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, з державного бюджету.

Згідно з ст. 1 Закону України “Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України “Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з ч.3 ст. 10 Закону України “Про судову експертизу» до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому названим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 10 Закону України “Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

За ч.ч. 1,6,7 ст. 16 Закону України “Про судову експертизу» атестація проводиться з метою присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, підтвердження підвищення кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, а також присвоєння кваліфікаційного класу працівникам державних спеціалізованих установ, які мають кваліфікацію судового експерта, і здійснюється експертно-кваліфікаційною комісією. Рішення експертно-кваліфікаційної комісії про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю та складення особою присяги судового експерта дає право особі на проведення судової експертизи та є підставою для видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта (далі - Свідоцтво). Свідоцтво є документом, що підтверджує наявність кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю.

Згідно з ч.14 ст. 16 Закону України “Про судову експертизу» для забезпечення належного рівня професійних знань та навичок судовий експерт повинен постійно підвищувати свою кваліфікацію. Атестацію з метою підтвердження підвищення кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю судовий експерт проходить кожні три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2022 №426 заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації. Товари, переміщення яких територією Російської Федерації здійснено транзитом, та товари, ввезені з Російської Федерації, у тому числі товари походженням з третіх країн, можуть бути поміщені в митний режим імпорту, якщо їх ввезення в Україну здійснено до 24.02.2022 включно.

У відповідності до ч.2 ст. 25 БК України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

За п.9 Прикінцевих та перехідних положень БК України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: 1) рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Видатки бюджетних установ, щодо яких прийнято рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначено як захищені, у разі зазначення про це у судовому рішенні; 2) відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо для відшкодування такої шкоди необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та/або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (місцевого бюджету); 3) у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Казначейство України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов?язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов?язання. Погашення таких бюджетних зобов?язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 зауважила, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник. Отже, резолютивні частини рішень у зазначених спорах не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, а спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16.

На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи. Вказану правову позицію було висловлено Верховним Судом у постановах від 23.05.2018 у справі №923/574/17 та від 18.06.2018 у справі №904/1284/17.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №910/9095/18.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 32 постанови від 03.09.2019 у справі №916/1423/17, застосовуючи положення статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Таким чином, дії (бездіяльність) відповідного органу, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції зазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №914/1221/17, яка також була врахована у постанові від 26.01.2022 у справі №916/3322/19.

У постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей» (balance of probabilities) або “перевага доказів» (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача збитків на загальну суму 13781876,16 грн., внаслідок протиправних дій посадових осіб Одеської митниці Держмитслужби (внаслідок затримання митного оформлення товару).

Як було вказано судом, необхідною підставою для притягнення державного органу до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Щодо неправомірних дій.

Господарський суд вказує, що як вбачається з наявних матеріалів справи:

- 19.03.2024 до зони митного контролю пункту пропуску “Ізмаїльський морський торговельний порт» відділу митного оформлення №1 митного поста “Придунайський» Одеської митниці за митною декларацією (далі - МД) типу ІМ40АА №24UA500370001778U0, в напрямку “в'їзд», на адресу ПП “ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300), морським судном з “NANDA С» (Союз Коморських Островів) прибув товар “Хімічні с/г добрива - калій хлористий 60,0%, зовнішній вигляд - кристали або крупинки рожевих відтінків у кількості 1241250 кг, спаковано у 1275 біг бегів (+/-2%); характеристики: - масова частка калія в перерахунку К2О 60,0%; - вміст вологи/води становить не більш 0,55% мас.; для сільського господарства», вагою брутто -1242800,00, нетто 1241250,00 кг, загальною вартістю 496500,00 доларів США, митна вартість 19406977,34 грн.; в якості підстави для переміщення товару через митний кордон Україні ПП “ЗАХІД» подано до митного органу такі товаросупровідні документи: зовнішньоекономічний договір від 07.02.2023 №BZ-070224, рахунок-фактура (інвойс) від 14.03.2024 №24243160110886034690677/1, коносамент від 14.03.2024 №1, сертифікати про походження товару від 18.03.2024 №№ TM TR 40800119, ТМ TR 40800120, TM TR 40800121, TM TR 40800122, TM TR 40800123, TM TR 40800124, ТМ ТR 40800125 та інші товаросупровідні документи; відповідно до документів, наданих до митного оформлення, виробником товару є - Туркменістан;

- 07.05.2024 старшим державним інспектором оперативного відділу №4 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці Ікім І.І. у відсутності особи, що притягується до відповідальності, громадянина України Коваленко Валерія Олеговича (керівник ПП “ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300) був складений протокол про порушення митних правил №0529/50000/2, яким встановлено, що керівником ПП “ЗАХІД» в особі гр. України ОСОБА_1 вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів вартістю 19406977,34 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів (в тому числі сертифікатів про походження товару від 18.03.2024 №№ ТМ TR 40800119, ТМ TR 40800120, ТМ ТR 40800121, TМ ТR 40800122, ТМ ТR 40800123, ТМ ТR 40800124, ТМ ТR 40800125), які містять неправдиві дані стосовно країни походження товарів та містять розбіжності окремих показників; зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України;

- при цьому, у вказаному протоколі також зазначено, що листом від 02.04.2024 №6/4456 Головне слідче управління Служби безпеки України вилучені зразки направлено на дослідження до лабораторної установи ДП “Науковий центр превентивної токсикології харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя» (код ЄДРПОУ 01897914); листом від 23.04.2024 №3/28-361 ДП “Науковий центр превентивної токсикології харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя» (код ЄДРПОУ 01897914) надано протокол випробувань від 23.04.2024 №10/2-448-24/389 зразків “калій хлористий»; - згідно вищезазначеного листа за результатами дослідження зразка “калій хлористий» встановлено, що відповідно до поданих документів до №24UA500370001778U0 задекларовано вміст калію, у перерахунку на К2О, 60%, разом з тим, за результатами випробування зразку “калій хлористий», який імпортується на митну територію України вміст калію, у перерахунку на К2О, нарівні 54+/-2,4%, тобто наданий на дослідження зразок не відповідає заявленим документам; - також, за результатами дослідження зразка “калій хлористий» виявлені ознаки характерні для виробників “Білоруськалій» та “Узбекистан»;

- у наявному в матеріалах справи листі від 23.04.2024 №3/28-361 ДП “Науковий центр превентивної токсикології харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя» та протоколу випробувань від 23.04.2024 №10/2-448-24/389 зазначено, зокрема, що: не виключається можливість, що зразок мінеральних добрив (заявлений виробник Туркменістан) може бути сумішшю продукції виробник “Білоруськалій» та виробник Узбекистан;

- постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.08.2024 у справі №521/7965/24, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28.08.2024 у справі №521/7965/24, розглянуто протокол про порушення митних правил №0529/50000/24 від 07.05.2024, за результатами розгляду якого провадження по справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України; у вказаних судових рішеннях зазначено, зокрема, що:

- митним органом не надано беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 були вчинені умисні дії, які направлені на переміщення товарів через митний кордон України шляхом надання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості; усі надані суду докази у їх сукупності свідчать про походження товару саме з Туркменістану; попри це, працівниками митниці не було надано жодних доказів на підтвердження походження товару іншою країною, ніж Туркменістан, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що твердження митного органу здійснено на припущеннях; враховуючи усі надані документи та докази, суд прийшов до висновку, що матеріали справи про порушення митних правил не містять достатніх підстав, які б беззаперечно вказували на походження товару з будь-якої іншої країни, окрім Туркменістану, а тому у діях ОСОБА_1 відсутній склад порушення митних правил, передбачений ч.1 ст. 483 МК України;

- суд апеляційної інстанції вважав наданий митницею лист ДП “Науковий токсикологічний центр імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України» від 23.04.2024 та протокол випробувань від 23.04.2024 неналежним доказом, з огляду на допущені митним органом порушення вимог проведення експертизи, що встановлені ст.ст. 515, 516 МК України;

- 18.03.2024 до зони митного контролю пункту пропуску “Ізмаїльський морський торговельний порт» відділу митного оформлення №1 митного поста “Придунайський» Одеської митниці за митною декларацією (далі - МД) типу ІМ40АА №24UA500370001762U1, в напрямку “в'їзд», на адресу ПП “ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300), морським судном з NS PRIDE (Беліз) прибув товар “Добриво - сечовина (карбамід), гранульована, білого кольору (не у водному середовищі); вага нетто 3000000 кг, насипом; якісні показники за паспортом якості: - масова частка азоту, що в перерахунку на суху речовину складає 46,25%; - вміст вологи/води становить 0,41мас%; хімічна формула: NН2СОNН2; використовується для сільського господарства; виробник - (OMIFCO) Oman India Fertiliser Company SAOC; країна виробництва - Oman; торгівельна марка - OMIFCO», вагою брутто/нетто 3000000 кг, загальною вартістю 1113000,00 доларів США, митна вартість 48896983,20 грн.; в якості підстави для переміщення товару через митний кордон України ПП “ЗАХІД» подано до митного органу наступні товаросупровідні документи: зовнішньоекономічний договір від 05.10.2022 №SZ-051022-UA, рахунок-фактура (інвойс) від 05.03.2024 №SRT2024000000056, коносамент від 08.03.2024 №1, коносамент країни виробника від 17.12.2023 №239812, сертифікат якості виробника від 08.12.2023, сертифікат про походження товару від 17.12.2023 №1060066, копії митної декларації країни відправлення від 29.01.2024 №24310100AN00000772, від 05.03.2024 №24310100EX00015266 та інші товаросупровідні документи; відповідно до документів, наданих до митного оформлення, виробником товару є - (OMIFCO) Oman India Fertiliser Company SAOC, країна виробництва - Oman;

- 07.05.2024 старшим державним інспектором оперативного відділу №4 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці Ікім І.І. у відсутності особи, що притягується до відповідальності, громадянина України Коваленко Валерія Олеговича (керівник ПП “ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300) був складений протокол про порушення митних правил №0530/50000/24, яким встановлено, що керівником ПП “ЗАХІД» в особі гр. України ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів вартістю 48896983,20 грн. через митній кордон України з приховуванням від митною контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів (в тому числі сертифікат про походження товару від 17.12.2023 №1060066), які містять неправдиві дані стосовно країни походження товарів та містять розбіжності окремих показників; зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України;

- при цьому, у вказаному протоколі зазначено, що листом від 11.04.2024 №132-202/2 ПрАТ “АЗОТ» надано результати випробувань зразків “сечовина (карбамід)»; за результатами дослідження зразка “сечовини» (карбаміду) виявлені розбіжності окремих показників, зокрема показники “Вміст хімічної речовини - формальдегід» у порівнянні з поданими до митних органів сертифікату якості виробника; також, ПрАТ “АЗОТ» зазначив, що гранульований карбамід виробляється в Ісламській Республіці Іран, Білорусії, Російській Федерації; постановою КМУ від 09.04.2022 №426 заборонено ввезення на митну території України в митному режимі імпорту товарів з РФ;

- у наявному в матеріалі справи листі від 11.04.2024 №132-202/2 ПрАТ “АЗОТ» та результатів випробувань зразків “сечовини» (карбаміду) зазначено, зокрема, що в Україні виробництво гранульованого карбаміду відсутнє, налагоджено виробництво гранульованого карбаміду в Ірані, Білорусі, Росії;

- постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.08.2024 у справі №521/7967/24, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28.08.2024 у справі №521/7967/24, розглянуто протокол про порушення митних правил №0530/50000/24 від 07.05.2024, за результатами розгляду якого провадження по справі про порушення митних правил відносно Коваленка Валерія Олеговича закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України; у вказаних судових рішеннях зазначено, зокрема, що:

- якщо уважно проаналізувати лист ПРАТ “АЗОТ», то в ньому не сказано, що виробництво гранульованого карбаміду здійснюється тільки заводами Ірану, Білорусі, РФ, а тільки про те, що в цих країнах налагоджено виробництво гранульованого карбаміду; виробництво гранульованого карбаміду здійснюється у багатьох країнах світу: Єгипет, Індія, Оман, Бразилія, Узбекистан, Туркменістан, Азербайджан, Польща та інші; навіть, якщо в якості основи для складання протоколу, посадовою особою митниці взято результати дослідження та лист від 11.04.2024 №132-202/2 ПРАТ “АЗОТ», незрозуміло, чому зроблено висновок про належність товару саме до РФ, хоча в листі вказувалось також про Іран та Білорусь;

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені; обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судовими рішеннями: постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.08.2024 у справі №521/7965/24, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28.08.2024 у справі №521/7965/24 та постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.08.2024 у справі №521/7967/24, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28.08.2024 у справі №521/7967/24, встановлені певні обставини, які беруться господарським судом до уваги при розгляді даного господарського спору. Так, зокрема, господарський суд за наслідком аналізу наявних матеріалів справи дійшов висновку, що відповідно до документів, наданих до митного оформлення та сертифікатів про походження товару, країнами виробництва товарів у спірних правовідносинах були Туркменістан та Оман, факт чого відповідачем не спростовано.

Окрім того, складання спірних протоколів здійснювалося із врахуванням відомостей відповідно до листа від 11.04.2024 №132-202/2 ПРАТ “АЗОТ» та листа від 23.04.2024 №3/28-361 ДП “Науковий центр превентивної токсикології харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя», натомість відповідачем до суду не надано доказів на підтвердження того, що вищевказані установи є експертними установами, а отже наявні в матеріалах справи листи та результати випробувань не є належними доказами проведення експертиз у розумінні вимог ст. 515 МК України. З огляду на що, судами в рамках розгляду справ №521/7965/24 та №521/7967/24 встановлено, що відповідачем в порушення норм митного законодавства складені протоколи про порушення митних правил за відсутності експертизи проб (зразків) товару.

Наданий відповідачем лист ПРАТ “АЗОТ» від 19.08.2025 та сертифікат визнання вимірювальних можливостей не спростовують висновків суду про неналежність здійснених досліджень, які стали підставою для складання протоколів про порушення, факт чого було встановлено судами в рамках розгляду справ №521/7965/24 та №521/7967/24.

Отже, наявні в матеріалах справи результати випробувань, складені ПрАТ “АЗОТ», не відповідають вимогам щодо висновку експерта, а тому не приймаються судом до уваги в якості належних доказів невідповідності відомостей про походження товару.

Посилання відповідача на положення ч.1 ст. 495 МК України, а саме що доказами у справі про порушення митних правил є не лише висновок експертизи, та відповідне порушення може бути встановлено іншими доказами, визначеними ч.1 ст.495 МК України, господарський суд не приймає до уваги з огляду на висновки судів в рамках розгляду справ №521/7965/24 та №521/7967/24 та з урахуванням того, що порядок підтвердження країни походження товару визначений главою 7 МК України, положення якої є спеціальними у цьому питанні, а тому у даному випадку застосуванню підлягає саме ст. 41 МК України, яка визначає документи, що підтверджують країну походження товару. Так, серед документів, що підтверджують країну походження товару митним законодавством передбачено саме висновок експертизи, а не результати випробувань суб'єкта господарювання, який має сертифікат визнання вимірювальних можливостей, яким у даному випадку є ПрАТ “АЗОТ».

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що наявні матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення позивачем митних правил, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, щодо внесення неправдивих даних стосовно країни походження товарів та розбіжностей окремих показників, що в свою чергу свідчить про неправомірність дій відповідача в частині затримання митного оформлення товарів позивача.

Більш того, господарським судом враховується правовий висновок, викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №569/1799/16-ц, згідно з яким здійснення провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрите судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Аналогічні правові висновки викладені в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05.02.2020 у справі №640/16169/17 (провадження №61-15393св18), від 22.07.2020 у справі №303/7352/18 (провадження №61-20524св19), від 01.07.2020 у справі №347/1977/17 (провадження №61-10582св18).

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі “Рисовський проти України» було сформульовано висновки відповідно до яких Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії» [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, “Онер'їлдіз проти Туреччини2 [ВП], заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п.37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онер'їлдіз проти Туреччини», п.128, та “Беєлер проти Італії», п.119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі “Лелас проти Хорватії» (Leias v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPine v. theCzechRepublic), п.58, а також рішення у справі “Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року, та у справі “Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року).

Отже, товар позивача “Хімічні с/г добрива - калій хлористий 60,0%» з 19.03.2024 по 19.09.2024 перебував під митним контролем, а товар “Добриво-сечовина (карбамід)» перебував під митним контролем з 18.03.2024 по 14.10.2024, що підтверджується митними деклараціями №24UA500370001778U0, №24UA500370001762U1, №24UA500370005244U9, №24UA50053006652U0, рознарядкою №3 від 14.10.2024 на вивезення імпортних вантажів (карбамід, маса брутто - 3000000) та рознарядкою №2 від 19.09.2024 на вивезення імпортних вантажів (калій хлористий, маса брутто - 1242800).

Додатково, господарський суд вказує, що у постановах Малиновського районного суду м. Одеси, залишених без змін постановами апеляційної інстанції, зазначено, що “представник Одеської митниці у судовому засіданні підтвердила, що товар перебував на території ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт», фактично вилучався, однак юридичне оформлення протоколу про тимчасове вилучення товару не відбулося; на момент розгляду справ, відповідних документів на підтвердження вилучення товару до матеріалів справи надано не було; попри це, представник митниці у судовому засіданні фактично не заперечувала, що товар було вилучено; враховуючи викладене та беручи до уваги вимоги ст. 283 КУпАП, суд вважав за необхідне роз'яснити, що у зв'язку з закриттям провадження по справі, товар, вилучений митними органами відповідно до протоколу, підлягає поверненню його власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку, після сплати всіх необхідних зборів, податків та платежів».

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про неправомірність дій Одеської митниці щодо складання протоколів про порушення митних правил №0529/50000/2 та №0530/50000/24 від 07.05.2024 та затримання митного оформлення товарів, що підтверджується за наявними матеріалами справи, а також відповідними судовими рішеннями по розгляду спірних протоколів про порушення митних правил.

Щодо розміру заподіяної шкоди господарський суд виходить з наступного.

З наявних матеріалів справи вбачається, що неправомірні дії відповідача щодо затримання митного оформлення товарів позивача призвели до понесення позивачем додаткових витрат у заявленому розмірі 13781876,16 грн., а саме: витрат на зберігання, перевантаження товарів, витрат на перепустки, витрат на перетарку біг-бегів, витрат на транспортні послуги, на підтвердження чого позивачем надані та які вказані судом у описовій частині рішення договори, акти наданих послуг, рахунки та докази сплати позивачем рахунків. При цьому, відповідачем не спростовано ані факт понесення таких витрат, ані їх розмір.

Посилання відповідача на те, що витрати, понесені позивачем, могли виникнути внаслідок особливостей його господарської діяльності, ринкових умов або власних управлінських рішень, господарський суд не приймає до уваги, оскільки за наявними у справі доказами чітко простежується причинно-наслідковий зв?язок у причинах і обставинах понесення позивачем таких витрат. При цьому, як вище встановлено судом, такі витрати виникли саме у зв'язку із необхідністю зберігання товару протягом строку відповідної перевірки та строку розгляду справ про притягнення до відповідальності при розгляді спірних протоколів про порушення митних правил.

Щодо причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною шкодою, господарський суд вказує, що саме внаслідок дій відповідача (неправомірного затримання митного оформлення товарів позивача) позивач поніс додаткові витрати на зберігання товару протягом періоду здійснення відповідної перевірки щодо походження товару та строку розгляду справ про порушення митних правил відносно позивача на його перевантаження та подальше переміщення в зону митного контролю.

Посилання відповідача на те, що митниця діяла у процесуально правильний спосіб та спиралася на належні джерела доказів, господарський суд не приймає до уваги з огляду на вище встановлені обставини щодо неналежності доказів, які покладено відповідачем як підставу для затримання митного оформлення товарів позивача.

Посилання відповідача на те, що направлення добрив на аналіз до ПрАТ “АЗОТ» здійснювалося не з ініціативи митного органу, а за офіційним направленням Служби безпеки України, господарський суд не приймає до уваги з огляду на те, що відповідно до положень Митного кодексу України обов'язок щодо митного контролю покладений саме на відповідача. При цьому відповідач не був позбавлений можливості здійснювати відповідні повноваження щодо належної перевірки походження товару в порядку, визначеному законодавством.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що позивачем доведено, за матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність всіх умов та складових для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди (збитків), а саме: протиправна поведінка митного органу, наявність шкоди (збитків) у визначеному розміру та безпосередній причинний зв'язок між шкодою (збитками) і неправомірними діями особи, яка її завдала. З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених Приватним підприємством “Захід» позовних вимог та стягнення з Державного бюджету України 13781876,16 грн. шкоди, завданої Державною митною службою України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці.

Іншого відповідачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п.11 ч.2 ст. 3 Закону України “Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Водночас, судовий збір, від сплати якого позивач в установленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч.2 ст. 129 ГПК України).

За таких обставин, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору у розмірі 206728,14 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного підприємства “Захід» - задовольнити.

2.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Захід» (54031, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пров. Симоненка Василя, буд. 25/2, код ЄДРПОУ 32333300) 13781876 /тринадцять мільйонів сімсот вісімдесят одну тисячу вісімсот сімдесят шість/ грн. 16 коп. в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Державною митною службою України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Юрія та Івана Лип, буд. 21А, код ЄДРПОУ 44005631).

3.Стягнути з Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Юрія та Івана Лип, буд. 21А, код ЄДРПОУ 44005631) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 206728 /двісті шість тисяч сімсот двадцять вісім/ грн. 14 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 15 січня 2026 р. у зв'язку з введенням в м. Одесі графіків відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді.

Суддя Ю.С. Бездоля

Попередній документ

133368858

Наступний документ

133368860

Інформація про рішення:

№ рішення:	133368859
№ справи:	916/3741/25
Дата рішення:	23.12.2025
Дата публікації:	19.01.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Одеської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (16.01.2026)
Дата надходження:	24.12.2025
Предмет позову:	про розподіл судових витрат

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

25.09.2025 12:20	Господарський суд Одеської області
23.10.2025 15:45	Господарський суд Одеської області
13.11.2025 10:00	Господарський суд Одеської області
03.12.2025 10:30	Господарський суд Одеської області
23.12.2025 11:00	Господарський суд Одеської області
10.03.2026 14:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
10.03.2026 14:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
07.04.2026 14:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
07.04.2026 15:30	Південно-західний апеляційний господарський суд