вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"06" січня 2026 р. Cправа № 902/801/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Антимонопольного комітету України, 03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, ідентифікаційний код юридичної особи 00032767
до Фізичної особи-підприємця Коломієць Тетяни Іванівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення 1 721 087,00 гривень
за участю представників:
від позивача - Попов Я.О., у порядку самопредставництва
від відповідача - адвокат Слободянюк М.В., згідно ордеру
До Господарського суду Вінницької області 16.06.2025 року надійшла позовна заява №б/н від 16.06.2025 (вх. № 858/25 від 16.06.2025) Антимонопольного комітету України до Фізичної особи-підприємця Коломієць Тетяни Іванівни про стягнення 1 721 087,00 гривень пені.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 року справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 23.06.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 902/801/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 07.08.2025 о 12:00 год.
У судовому засіданні 07.08.2025 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/801/25 на 14:00 21.08.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою від 07.08.2025 судом повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/801/25 на 14:00 21.08.2025.
21.09.2025 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 902/801/25 та призначення справи № 902/801/25 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 18.09.2025 року о 14:00 год.
17.09.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 17.09.2025 (вх. № 01-34/9943/25 від 17.09.2025) про призначення судової почеркознавчої експертизи.
17.09.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 17.09.2025 (вх. № 01-34/9944/25 від 17.09.2025) про повернення до стадії підготовчого провадження у справі.
У судовому засіданні 18.09.2025 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви до 10:00 год. 03.10.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
22.09.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та про повернення до стадії підготовчого провадження у справі № б/н від 22.09.2025 (вх. № 01-34/10098/25 від 22.09.2025).
За наслідком судового засідання 03.10.2025 судом постановлено ухвали про витребування у позивача оригіналу рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ФОП Коломієць Т.І., копію якого долучено до позову та про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/801/25 по суті на 11:00 год. 21.10.2025, які занесено до протоколу судового засідання.
13.10.2025 до суду від позивача надійшов супровідний лист № 300-20.3/300-10631е від 06.10.2025 (вх. № 01-34/10998/25 від 13.10.2025) з оригіналом документа на виконання вимог суду.
Ухвалою від 21.10.2025 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ФОП Коломієць Т.І. № 17/09/25/2 від 17.09.2025 (вх. № 01-34/9944/25 від 17.09.2025) про повернення справи № 902/801/25 на стадію підготовчого провадження та у задоволенні клопотання представника відповідача ФОП Коломієць Т.І. № 17/09/25/2 від 17.09.2025 (вх. № 01-34/9944/25 від 17.09.2025) про визнання поважними причин неподання доказів, поновлення строків на подання доказів у справі № 902/801/25; клопотання представника відповідача ФОП Коломієць Т.І. № 17/09/25/2 від 17.09.2025 (вх. № 01-34/9944/25 від 17.09.2025) про визнання поважними причин неподання доказів, поновлення строків їх подання та докази долучені до цього клопотання судом залишено без розгляду. Також суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ФОП Коломієць Т.І. № 17/09/25/3 від 17.09.2025 (вх. № 01-34/9943/25 від 17.09.2025) про поновлення строку на подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі № 902/801/25 та залишив без розгляду клопотання представника відповідача ФОП Коломієць Т.І. № 17/09/25/3 від 17.09.2025 (вх. № 01-34/9943/25 від 17.09.2025) про призначення судової почеркознавчої експертизи у цій справі.
У судовому засіданні 21.10.2025 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви до 14:00 год. 06.11.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
05.11.2025 до суду від відповідача надійшла заява з письмовими пояснення по справі № б/н від 05.11.2025 (№ б/н від 01-34/12006/25 від 05.11.2025). У вказаній заяві відповідачем заявлено також клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 06.11.2025 судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 10:00 год. 28.11.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
За наслідком судового засідання 28.11.2025 судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 10:00 год. 18.12.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 18.12.2025 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/801/25 по суті до 12:00 год. 06.01.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.
На визначену судом дату у судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.
За наслідком розгляду справи у судовому засіданні 06.01.2026 року суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин рішення в межах цього судового засідання.
Після перерви судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Коломієць Тетяни Іванівни про стягнення 1 721 087,00 гривень пені.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 29.10.2024 № 66-р/тк за порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю робіт: "Капітальний ремонт дороги до міського кладовища від вул. Хлібозаводська в м. Ладижин Вінницької області (ДК 021:2015: 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь)", які проводилися Ладижинською міською радою Вінницької області в системі електронних публічних закупівель Рrоzоrrо (ідентифікатор торгів UА-2019-06-27-000455-а) на Фізичну особу-підприємця Коломієць Тетяну Іванівну накладено штрафні санкції у розмірі 1 721 087,00 гривень.
Позивач зазначив, що відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Копію рішення № 66-р/тк від 29.10.2024, за твердженням позивача, надіслано відповідачу разом із супровідним листом від 12.11.2024 № 145-26.13/03-10869е та отримано останнім 04.12.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303500138052.
Позивач зауважив, що строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням №66-р/тк, закінчився 04.02.2025; відповідач рішення № 66-р/тк у судовому порядку не оскаржував; рішення № 66-р/тк є законним та відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" є обов'язковим до виконання.
Позивач зазначив, що рішення комітету відповідачем не оскаржувалося та у зв'язку із несплатою відповідачем штрафу до 04.02.2025 року, комітетом видано наказ про стягнення з відповідача штрафу у дохід загального фонду Державного бюджету України, який був пред'явлений для примусового виконання до органів Державної виконавчої служби.
За твердженням позивача, станом на день подання позовної заяви комітет не отримував від відповідача, а також і від органів Державної виконавчої служби документів, що підтверджують сплату штрафу накладеного рішенням № 66-р/тк.
У зв'язку із несплатою у визначений законом строк штрафу відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідачу нарахована пеня у розмірі 1,5 % від суми штрафу за кожен день прострочення, загальний розмір якої обмежено розміром накладеного штрафу та становить 1 721 087,00 гривень.
Позивач зазначив, що відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати пені у добровільному порядку, органи Антимонопольного Комітету України стягують пеню в судовому порядку.
Представник відповідача під час розгляду справи та у поясненнях від 05.11.2025 щодо отримання копії рішення № 66-р/тк відповідачем 04.12.2024 згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303500138052 зазначив, що на вказаному повідомленні відсутня дата (вказано 4/12) та не вказано прізвище отримувача (проставлено підпис).
За твердженням відповідача копію рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 29.10.2024 № 66-р/тк та лист Антимонопольного комітету України за підписом державного уповноваженого Б.Горобець № 145-26.13/03-10869е від 12.11.2024 ФОП Коломієць Т.І. не отримувала; проставлення підпису на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення 0303500138052, копію якого в якості доказу отримання копії рішення позивачем додано до позовної заяви ФОП Коломієць Т.І. заперечує; про вручення поштового відправлення за трек-номером 2102705022377 позивачу за її твердженням стало відомо лише після того, як було отримано позов з додатками.
Відповідач зазначив, що повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303500138052 не може бути належним доказом отримання вказаного відправлення відповідачем.
З урахуванням наведеного у задоволенні позову відповідач просив відмовити.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
29 жовтня 2024 року Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи № 03-06/38-19 винесено рішення № 66-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення адміністративної колегії) (т.1 а.с. 34-46).
Згідно пункту 1 резолютивної частини рішення адміністративної колегії визнано, що фізична особа-підприємець Коломієць Тетяна Іванівна (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) вчинила порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю робіт: "Капітальний ремонт дороги до міського кладовища від вул. Хлібозаводська в м. Ладижин Вінницької області (ДК 021:2015: 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь)", які проводилися Ладижинською міською радою Вінницької області в системі електронних публічних закупівель Рrozorro (ідентифікатор торгів UA-2019-06-27-000455-а).
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини рішення адміністративної колегії на фізичну особу-підприємця Коломієць Тетяну Іванівну (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) накладено штраф у розмірі 1 721 087 (один мільйон сімсот двадцять одна тисяча вісімдесят сім) гривень за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення.
У резолютивній частині рішення адміністративної колегії зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення та, що відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.
Листом від 12.11.2024 року №145-26.13/03-10869е Антимонопольний комітет України надіслав на адресу відповідача копію рішення від 29 жовтня 2024 року № 66-р/тк, прийнятого за результатами розгляду справи № 03-06/38-19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, за змістом якого повідомив, що сума штрафу повинна бути перерахована до Державного бюджету на рахунок органу Державного казначейства за місцем реєстрації суб'єкта господарювання як платника податків (код класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції") у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (т. 1 а.с. 47).
У зазначеному листі позивач повідомив відповідача, що згідно із частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303500138052 (листа №145-26.13/03-10869е) поданого до відправлення відповідачу 13.11.2024 копію рішення позивача було вручено одержувачу 04.12.2024 року (т. 1 а.с. 47 зворот, 168).
Також із матеріалів справи вбачається, що відповідач був обізнаний щодо розгляду Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України справи № 03-06/38-19 про порушення фізичною особою - підприємцем Коломієць Т.І. законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема і про призначення на 29.10.2024 засідання тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України (т. 1 а.с. 233-241).
Позивач зазначив, що рішення комітету відповідачем не оскаржувалося та у зв'язку із несплатою відповідачем штрафу до 04.02.2025 року, комітетом видано наказ про стягнення з відповідача штрафу у дохід загального фонду Державного бюджету України, який був пред'явлений для примусового виконання до органів Державної виконавчої служби.
За твердженням позивача, станом на день подання позовної заяви комітет не отримував від відповідача, а також і від органів Державної виконавчої служби документів, що підтверджують сплату штрафу накладеного рішенням № 66-р/тк та не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату пені за прострочення сплати штрафу накладеного рішенням № 66-р/тк, що стало підставою звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення у примусовому порядку нарахованої пені у розмірі 1 721 087,00 гривень.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом враховано таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 1 721 087,00 гривень пені нарахованої у зв'язку із простроченням сплати штрафу, накладеного на відповідача рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 29 жовтня 2024 року № 66-р/тк за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, предметом доказування, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи зміст позовних вимог, предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з одержанням відповідачем рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 29 жовтня 2024 року № 66-р/тк, фактичним виконанням або невиконанням відповідачем вказаного рішення та наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача 1 721 087,00 гривень пені за прострочення сплати штрафу.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам судом враховано таке.
Згідно положень статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Відповідно до статті 3 цього Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Згідно з частинами 1-3 статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України:
збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень;
отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
На офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України оприлюднюється інформація про справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Положеннями частини 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про накладення штрафу.
Згідно частини 2 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України оприлюднюють рішення за результатом розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України протягом 10 робочих днів з дня його прийняття. Рішення підлягає оприлюдненню в повному обсязі, крім інформації, яка визначена інформацією з обмеженим доступом. Інформація з обмеженим доступом має бути виключена або зачорнена чи змінена в інший спосіб, який забезпечує достатній її захист та достатню прозорість щодо обґрунтування органом Антимонопольного комітету України прийнятого рішення.
Згідно частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.
За змістом частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Приписами частин 8-9 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що у разі якщо протягом строку, встановленого абзацом першим частини третьої цієї статті, рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується, Голова Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України видає наказ про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу.
Наказ Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред'являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом.
Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, клопотання, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення несплаченої у добровільному порядку пені.
Судом установлено, що листом від 12.11.2024 року №145-26.13/03-10869е Антимонопольний комітет України надіслав на адресу відповідача копію рішення від 29 жовтня 2024 року № 66-р/тк, прийнятого за результатами розгляду справи № 03-06/38-19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, за змістом якого повідомив, що сума штрафу повинна бути перерахована до Державного бюджету на рахунок органу Державного казначейства за місцем реєстрації суб'єкта господарювання як платника податків (код класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції") у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
У зазначеному листі позивач повідомив відповідача, що згідно із частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303500138052 (листа №145-26.13/03-10869е) поданого до відправлення відповідачу 13.11.2024 копію рішення позивача було отримано відповідачем 04.12.2024 року.
Доводи представника відповідача про неотримання відповідачем вказаного рішення та, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення підписано не відповідачем, а іншою особою судом відхиляються з огляду на таке.
Згідно підпункту 2 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071) (далі - Правила) вручення поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції, що визначається оператором поштового зв'язку.
Підпунктами 9, 13 пункту 2 Правил визначено, що повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплату коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача;
рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв'язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення.
За змістом пункту 71 Правил реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються адресатам (одержувачам) за умови пред'явлення ними документів, що посвідчують особу згідно із законодавством.
У свою чергу, згідно пункту 81 Правил рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками "Судова повістка", "Повістка ТЦК"), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті під час дослідження доказів судом оглянуто долучений до матеріалів справи оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 168).
Судом установлено, що на рекомендованому повідомленні про вручення міститься інформація, що предметом поштового відправлення є лист Антимонопольного комітету України № 145-26.13/03-10869е, міститься інформація про адресата, його адресу, що відповідає адресі відповідача зазначеній у ЄДР, та містяться відмітки відповідальної особи про вручення поштового відправлення особисто.
Суд зауважує, що приписи пунктів 89, 96, 105 Правил виключають можливість отримання поштової кореспонденції неуповноваженою особою, а в матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання посадовими особами АТ "Укрпошта" своїх обов'язків щодо вручення листа направленого позивачем.
Таким чином, отримання поштової кореспонденції одержувачем або уповноваженою одержувачем особою знаходиться поза контролем відправника. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №911/3142/19.
Отже, саме одержувач має забезпечити, щоб кореспонденція, яка надходить на його адресу, була отримана належною особою. Якщо одержувач допустив ситуацію, за якою певна особа може отримати кореспонденцію від імені одержувача, то повноваження такої особи на її отримання перебувають у межах контролю одержувача, а не відправника.
Судом враховано, що перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв'язку. Добросовісне виконання працівниками АТ "Укрпошта" своїх службових обов'язків у цьому випадку презюмується.
У постанові від 23 січня 2020 року у справі № 922/1124/18 Верховний Суд зазначив, що "добросовісна поведінка суб'єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Невиконання чи неналежне виконання господарських зобов'язань ПАТ «Укрпошта», навіть якщо б останнє і мало місце (чого у цій справі позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено), не може бути підставою для звільнення суб'єкта господарювання від обов'язкових для виконання розпоряджень, рішень, вимог органу Антимонопольного комітету України та відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції".
За висновками Великої Палати Верховного Суду негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця (постанова від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20, пункт 6.22). Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв'язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).
Частиною 7 статті 32 Закону України "Про поштовий зв'язок" визначено, що у разі неможливості вручення адресатам поштові відправлення (поштові перекази) повертаються відправникам, крім випадків, якщо відправник під час оформлення поштового відправлення (поштового переказу) визначив інший порядок розпорядження поштовим відправленням (поштовим переказом).
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Приймаючи до уваги, що на повернутому позивачу як відправнику рекомендованому повідомленні про вручення міститься інформація про вручення поштового відправлення, підпис одержувача у позивача були відсутні підстави для застосування абзацу 2 частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друкованих виданнях відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Твердження представника відповідача, що рекомендоване повідомлення не містить повної інформації щодо дати вручення рекомендованого повідомлення суд також вважає безпідставними.
Так, на рекомендованому повідомленні міститься інформація щодо місця подання на відправлення листа - Київ-35 та дати подання - 13.11.2024, міститься відмітка про вручення листа особисто 4/12 та нанесений поштовий календарний штемпель з датою вручення 04.12.2024 та номеру поштового відділення "ПВПЗ26 Вінницької".
Отже, зі змісту рекомендованого повідомлення вбачається, що лист Антимонопольного комітету України № 145-26.13/03-10869е вручено 04.12.2024 року та відповідачем цієї обставини не спростовано.
Суд також відхиляє доводи представника відповідача, що рекомендоване повідомлення про вручення підписане не відповідачем, а іншою особою, оскільки такі доводи не підтверджені належними доказами.
Ухвалою суду від 21.10.2025 року з підстав зазначених у мотивувальній частині ухвали у задоволенні клопотання представника відповідача Фізичної особи-підприємця Коломієць Тетяни Іванівни № 17/09/25/3 від 17.09.2025 (вх. № 01-34/9943/25 від 17.09.2025) про поновлення строку на подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі № 902/801/25 відмовлено. Клопотання представника відповідача Фізичної особи-підприємця Коломієць Тетяни Іванівни № 17/09/25/3 від 17.09.2025 (вх. № 01-34/9943/25 від 17.09.2025) про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі № 902/801/25 залишено без розгляду.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коломієць Тетяни Іванівни на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 21.10.2025 у справі №902/801/25 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Твердження представника відповідача про візуальну неподібність підпису відповідача не є доказом підписання рекомендованого повідомлення іншою особою, а не відповідачем чи уповноваженою відповідачем особою.
Суд звертає увагу, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені іншими засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
З урахуванням наведеного, враховуючи стандарт "вірогідності доказів", а саме те, що докази подані позивачем є більш вірогідними ніж твердження відповідача, суд дійшов висновку, що обставина одержання відповідачем 04.12.2024 року листа Антимонопольного комітету України № 145-26.13/03-10869е до якого долучено копію рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 29 жовтня 2024 року № 66-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" є доведеною.
Суд також звертає увагу, що рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 29 жовтня 2024 року № 66-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", на підставі якого на відповідача накладено штраф у розмірі 1 721 087,00 гривень було оприлюднено 29.10.2024 на сайті Антимонопольного комітету України https://amcu.gov.ua/npas/pro-porushennia-zakonodavstva-pro-zakhyst-ekonomichnoi-konkurentsii-ta-nakladennia-shtrafu-134.
Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Приймаючи до уваги, що накладений на відповідача штраф підлягав сплаті у двомісячний строк з дня отримання рішення, відповідач повинен був сплатити штраф до 04.02.2025 року.
Згідно вимог частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Судом установлено, що накладений позивачем на відповідача штраф у розмірі 1 721 087,00 гривень ні у добровільному, ні у примусовому порядку відповідачем не сплачено.
Вказані обставини відповідачем не спростовано, належні докази сплати штрафу у матеріалах справи відсутні.
Станом на день розгляду справи по суті рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 29 жовтня 2024 року № 66-р/тк є чинним, доказів оскарження відповідачем рішення позивача у двомісячний строк з дня його одержання, доказів скасування або визнання судом недійсним цього рішення матеріали справи не містять.
У зв'язку з порушенням відповідачем строку сплати штрафу, позивачем на підставі частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нараховано пеню у сумі 1 721 087,00 гривень.
На обґрунтування заявленої вимоги позивач зазначив, що за період з 05.02.2025 по 20.05.2025 прострочено 105 днів сплати штрафу та розмір пені за один день прострочення сплати штрафу становить:
1 721 087 х 1,5 % = 25 816,31 гривень, де
1 721 087 - розмір штрафу, накладеного рішенням № 66-р/тк;
1,5 % - відсоток від суми штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
За 105 днів прострочення сплати штрафу сума пені становить: 25 816,31 х 105 = 2 710 712,55 гривень.
Положеннями частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Оскільки, згідно із законом розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в межах розміру штрафу, накладеного вищезазначеним рішенням, що становить 1 721 087, 00 гривень.
Приймаючи до уваги встановлену судом обставину несплати відповідачем накладеного штрафу у строк визначений законом, вимога про стягнення пені, нарахованої у зв'язку із простроченням сплати штрафу відповідає чинному законодавству та заявлена правомірно.
Приписами частини 14 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку, що розмір пені визначено вірно та позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 721 087,00 гривень є правомірними, обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд зауважує, що справу розглянуто у розумний строк, який був об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав та обов'язків.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 721 087,00 гривень пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення № 574 від 10.06.2025 року сплачено судовий збір у розмірі 20 653,04 гривень.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об'ємі, витрати по сплаті судового збору у сумі 20 653,04 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коломієць Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід загального фонду Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок UА278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету - 21081100) пеню у розмірі 1 721 087,00 (один мільйон сімсот двадцять одну тисячу вісімдесят сім) гривень.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коломієць Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, ідентифікаційний код юридичної особи 00032767) 20 653,04 гривень судових витрат зі сплати судового збору.
4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, у разі відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 16 січня 2026 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3 - позивачу, представнику відповідача до електронного кабінету у системі ЄСІТС;
4 - відповідачу, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1