Справа № 461/625/26
Провадження № 1-кс/461/340/26
про застосування запобіжного заходу
17.01.2026 року місто Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Головське Турківського району Львівської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, який не є адвокатом, нотаріусом чи депутатом,
у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025142410000390 від 11.12.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України,
встановив:
Слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025142410000390 від 11.12.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
Старший слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , покликаючись на те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна. Також, вказує на необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, з огляду на наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобіганням спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи зазначене, орган досудового розслідування вбачає необхідність у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з мотивів наведених у ньому.
Підозрюваний та його захисник, кожен окремо, просили відмовити у задоволенні клопотання, вказуючи на його необґрунтованість, зокрема в частині запропонованого розміру застави. Також, підозрюваний та його захисник просили врахувати позитивні дані про особу підозрюваного, його сімейне становище, а тому просили розглянути питання застосування домашнього арешту.
Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти ризикам, передбачених у вказаній статті.
Органом досудового розслідування дії підозрюваного кваліфікуються за ч. 3 ст. 369-2 КК України за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Згідно приписів ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.
Слідчим суддею встановлено, що 16 січня 2026 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
16 січня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднаному з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
Підозра ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтована зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;
- матеріалами виконання доручень оперативними працівниками;
- протоколами огляду та вручення грошових коштів;
- протоколом затримання особи в порядку ст.208 КПК України;
- протоколами, складеними за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- речовими доказами;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Характер інкримінованого особі правопорушення, санкція статті за якою кваліфіковано дії підозрюваного, дані про його соціальні зв'язки вказують на високий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Оцінюючи ризик незаконного впливу на інших учасників даного провадження, зокрема свідків, слідчий суддя враховує положення ст. 23, 94 КПК України, згідно яких суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а жоден доказ не має наперед встановленої сили. Отже, виходячи зі стадії даного кримінального провадження, має місце реальний ризик, впливу свідків, які станом на момент розгляду даного клопотання не допитані судом.
Крім того, оцінюючи ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховую те, що підозрюваний ОСОБА_4 може негативно впливати на хід досудового розслідування, перешкоджати проведенню слідчих дій, повідомивши ймовірним співучасникам вчинення вказаного злочину про відомі йому обставини кримінального провадження, забезпечивши можливість уникнення ними передбаченої законом відповідальності.
Той факт, що на момент розгляду даного клопотання досудове розслідування триває, а отже не зібрані усі докази у межах даного кримінального провадження, не проведений весь комплекс слідчих (розшукових) та процесуальних дій, вказує на те, що інші ризики наведені слідчим у клопотанні мають місце і є обґрунтованими.
Слідчий суддя виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню чи судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчим суддею беруться до уваги дані про вік та стан здоров'я підозрюваного, характер інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, його соціальні зв'язки та сімейне становище. Зокрема, слідчий суддя приймає до уваги те, що підозрюваний одружений та є військовослужбовцем.
Разом з тим, об'єктивних даних та доказів щодо неможливості утримання під вартою підозрюваного в ході розгляду клопотання не встановлено.
Отже, під час розгляду клопотання обставин, які перешкоджають застосуванню запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного не встановлено.
Також, ухвалюючи рішення за клопотанням, у даному конкретному випадку враховую, що ризики визначені ст. 177 КПК України є обґрунтованими, оскільки підтверджуються матеріалами клопотання, як і підтверджуються інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 КПК України.
Ухвалюючи рішення за клопотанням, враховую також практику Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
З урахуванням наведеного, оцінивши у сукупності наявні у клопотанні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, а також оцінивши клопотання з точки зору його обґрунтованості, приходжу до висновку про необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним у справі ризикам. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та запобігти наведеним ризикам, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Злочин інкримінований підозрюваному передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.5 ст. 182 КПК України).
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
Разом з тим, враховую, що розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого (підозрюваного), належне йому майно, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку неналежного виконання процесуальних обов'язків буде достатнім стримуючим фактором. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених особі, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.
З огляду на наведене, а також беручи до уваги доводи підозрюваного та його захисника щодо спроможності внесення запропонованого розміру застави, зокрема дані щодо доходів підозрюваного, а також недоведення прокурором можливості підозрюваного внести запропонований розмір застави, вважаю за необхідне визначити такий з врахуванням усіх обставин справи встановлених під час розгляду даного клопотання.
На підставі ч.3 ст.183, ч. 5 ст. 182 КПК України, з врахуванням особи підозрюваного, інших обставин встановлених під час розгляду клопотання, в тому числі обставин визначених ст. 178 КПК України, матеріального та сімейного становища підозрюваного, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у злочині, який відноситься до категорії тяжких, вчиненого умисно з корисливих мотивів, під час запровадження воєнного стану в країні, що має високий рівень суспільної небезпеки, вважаю за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов'язків, у сумі 45 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 149760 гривень.
Крім того, при визначенні обов'язків щодо обмеження спілкування підозрюваного з іншими особами у разі внесення застави, вважаю за необхідне навести перелік виключно тих осіб анкетні дані яких зазначені у клопотанні, адже виконати цей обов'язок із зазначенням невизначеного кола осіб, у запропонованій слідчим та прокурором редакції, неможливо. Відтак, клопотання у цій частині є необґрунтованим та безпідставним, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України,
постановив:
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів.
На підставі ч.3 ст.183 КПК України, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов'язків підозрюваноим ОСОБА_4 , 45 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 149760 гривень.
Підозрюваний ОСОБА_4 , інші особи, як заставодавці, мають право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого судді або суду на першу вимогу;
- не відлучатися за межі населеного пункту де він проживає - м. Львів, без дозволу слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого судді або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Строк дії ухвали до 16 березня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1