14 січня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 710/1025/25
Провадження № 22-ц/821/50/26
категорія: 305010300
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Новікова О. М., Фетісової Т. Л.,
секретаря - Кукушкіної А. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Черкаської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої органом досудового розслідування та прокуратури, суду, у складі: головуючого судді Побережної Н. П.,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з даним позовом.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 20.03.2021 відносно неї до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 191 КК України та розпочато кримінальне провадження №12021250360000302.
30.04.2021 слідчий СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області Мельнічук А. Ю. вручила позивачу повідомлення про підозру у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення.
09.06.2021 слідчим відділу Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області Чаенко С. С. складено обвинувальний акт, затверджений прокурором Шполянського відділу Звенигородської окружної прокуратури Ружиною М. М., та скеровано до суду.
За результатами розгляду даної кримінальної справи Шполянський районний суд Черкаської області виніс вирок, за яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік та на підставі ст. ст. 75, 76 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
24.10.2024 ухвалою Черкаського апеляційного суду вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 19.09.2022 скасовано та кримінальне провадження №12021250360000302 від 20.03.2021 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито.
05.06.2025 постановою Верховного Суду від 05.06.2025 ухвалу Черкаського апеляційного суду залишено без змін.
Вважає, що вона піддана незаконному кримінальному переслідуванню, та повідомленню про підозру, внаслідок чого зазнала тяжких вимушених змін у своєму житті та в родині, значних моральних та фізичних страждань, порушення усталеного способу життя, звільнення з роботи, змін у суспільних відносинах та в подальшому працевлаштуванні. У зв'язку з незаконним перебуванням під слідством та судом та подій, що стали травмуючими та призвели до скрутного матеріального становища, позивач змушена звернутися до суду.
Просила стягнути з державного бюджету України 404265,60 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 334400 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Черкаської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Черкаській області та Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу по 5514 грн з кожного.
Стягнуто з Черкаської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Черкаській області та Державної казначейської служби України в дохід держави судовий збір по 1114,66 грн з кожного.
Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом 41 місяць 24 дні, внаслідок чого їй була завдана моральна шкода саме в розмірі 334400,00 грн.
В частині витрат на правничу допомогу, рішення мотивовано тим, що складання позовної заяви потребувало значного часу, відповідно вартість витрат на правничу допомогу не є значно завищеними та є співмірною з ціною позову та складністю справи.
Щодо визначення розміру судового збору, то суд дійшов висновку, що звільнення позивача від сплати судового збору не означає, що відповідач не має відшкодувати витрати, пов'язані з розглядом справи. Змінюється лише спосіб компенсації цих витрат.
Питання компенсації судового збору пропорційно до задоволеної вимоги не на користь позивача, а на користь держави, у випадку звільнення позивача від сплати судових витрат відповідає вимогам закону, оскільки держава як відповідач діє через відповідні органи.
В апеляційній скарзі, поданій 01 жовтня 2025 року, Державна Казначейська служба, не в повній мірі погоджується із оскаржуваним рішенням та вважає, що рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2025 року в частині розподілу судових витрат винесене з порушенням норм процесуальногоправа, при неповно з'ясованих обставинах справи, без врахування правової позиції Верховного Суду в подібних правовідносинах і таким, що підлягає зміні, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374 та ст. 376 ЦПК України.
Зазначає, що у Договорі відсутні такі істотні умови договору, як термін його дії та ціна, оскільки жодного акту виконаних робіт або додаткової угоди до Договору матеріали справи не містять.
Казначейство вважає, що зазначена справа є нескладною у якій для вирішення спору було проведено одне підготовче судове засідання тривалістю 8 хв. та одне засідання по розгляду справи загальною тривалістю 45 хв., а тому визначений судом першої інстанції розмір відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 20000 грн є неспівмірним зі складністю справи.
Крім того, договір-доручення від 27.06.2025 № 16/25 про надання правничої допомоги, подано до суду з порушенням норм процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції стосовно розподілу витрат на професійну правничу допомогу, ухвалене з урахуванням неналежно поданого доказу, підлягає скасуванню.
Щодо судового збору зазначає, що компенсація судового збору можлива виключно у разі його сплати на спеціальний рахунок Державного бюджету України.
Просить змінити рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10.09.2025, скасувавши в частині задоволених вимог щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, та постановити нове, яким у задоволенні зазначених вимог відмовити в повному обсязі, скасувавши в частині стягнення судового збору на користь Держави Україна.
В іншій частині рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10.09.2025 залишити без змін.
В апеляційній скарзі, поданій 07 жовтня 2025 року, Головне управління національної поліції в Черкаській області просить скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10.09.2025 в частині стягнення судових витрат, а саме правничої допомоги та судового збору та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині судових витрат.
Вважає, що позивачем не надано жодного акта виконаних робіт, який би підтверджував фактичне надання правничої допомоги та обсяг таких послуг. Натомість подано лише розрахунок витрат від 30.06.2025 в якому знову ж таки, не вказано номер справи, не конкретизовано, які саме дії були вчинені адвокатом у межах цієї справи.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката 20000 грн. є необґрунтованим, не пропорційним до предмету спору та не співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, оскільки предмет позову в даній справі непотребує вивчення адвокатом великого обсягу нормативно-правових актів, складання великої кількості процесуальних документів, витрачання значного часу на вивчення обставин справи.
Також зазначає, що договір-доручення від 27.06.2025 № 16/25 про надання правничої допомоги, подано до суду з порушенням норм процесуального права.
Щодо судового збору вказує, що оскільки при зверненні до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду судовий збір не справляється, то судові витрати мають бути компенсовані за рахунок держави, на яку покладений обов'язок відшкодування моральної шкоди у цьому випадку.
В апеляційній скарзі, поданій 13 жовтня 2025 року, Черкаська обласна прокуратура просить скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10.09.2025 - змінити в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу зменшивши до розумного та співмірного зі складністю справи із покладенням обов'язку їх відшкодування за рахунок Держави Україна та в частині стягнення з Черкаської обласної прокуратури судового збору, який компенсувати за рахунок Держави.
Вважає, що наданий позивачем розрахунок не містить жодної конкретизації щодо обсягу фактично виконаних робіт (консультації, складення процесуальних документів, участь у судових засіданнях тощо), часу, витраченого на кожну дію, тарифікації чи погодинної ставки.
Водночас сума, присуджена рішенням суду першої інстанції, як компенсація витрат на правничу допомогу, є явно завищеною, не відповідає принципам розумності, необхідності, співмірності та реальному обсягу виконаної роботи адвокатом, адже, крім того, останній не потребував додаткового ознайомлення з матеріалами справи, оскільки брав участь у відповідному кримінальному провадженні як захисник позивача. Отже, підготовка до розгляду цієї цивільної справи не вимагала від нього значних часових чи інтелектуальних затрат.
Щодо судового збору зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, дійшовши помилкового висновку про стягнення судового збору з Черкаської обласної прокуратури, ГУНП в Черкаській області та Державної казначейської служби України. З огляду на викладене, рішення суду в цій частині підлягає зміні шляхом визначення, що компенсація судового збору має здійснюватися за рахунок держави Україна у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відзиві на апеляційні скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Костюкович Ф. Ф. просить апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10.09.2025 у справі №710/1025/25 залишити без задоволення, а вищевказане рішення суду першої інстанції без змін.
Вважає, що судом першої інстанції вірно зроблений висновок про стягнення витрат на правничу допомогу з кожного з відповідачів та судового збору, а тому рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10.09.2025 оскаржується скаржниками в частині судових витрат, а саме стягнення витрат на правничу допомогу та судового збору. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а отже не переглядається апеляційним судом.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
У п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами врегульовано ст. 141 ЦПК України, частиною 2 якої встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами 8, 13 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснював адвокат Костюкович Ф. Ф., який в підтвердження своїх повноважень під час подачі позову надав суду ордер на надання правничої допомоги.
У позовній заяві ОСОБА_1 , зокрема просила стягнути з відповідача 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу на підтвердження чого надана копію квитанції, яка видана АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.4433693494.1 від 30.06.2025 на суму 20000 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач також надала: договір-доручення № 16/25 про надання правничої допомоги вiд 27.06.2025, розрахунок витрат за надану правничу допомогу при підготовці позовної заяви та розгляді справи в суді, квитанцію, видану АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.4433693494.1 від 30.06.2025, ордер (а.с. 96, 36-38).
Всі вищеперераховані докази, в підтвердження витрат на правничу допомогу, були надані суду до закінчення підготовчого провадження.
В судовому засіданні 10 вересня 2025 року, в суді першої інстанції, представники відповідачів заявляли, що витрати на правничу допомогу у сумі 20000 грн є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, зокрема не долучено до матеріалів справи детальний опис робіт.
З огляду на викладене суд першої інстанції, виходячи з критерію обґрунтованості та пропорційності судових витрат, а також розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи та заперечення відповідачів щодо стягнення таких витрат вірно дійшлов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який який просив стягнути позивач є обґрунтованим та співмірним та вірно дійшов висновку про необхідність стягнення витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення коштів на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу безпосередньо з відповідачів Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Черкаській області, оскільки такі кошти підлягають стягненню з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України.
З огляду на припис ст. 56 Конституції України шкоду, завдану органом державної влади чи його посадовими і службовими особами, відшкодовує саме держава.
За змістом ч. 2 ст. 2 ЦК України одним із учасників цивільних відносин є держава Україна. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
За змістом ст. 173 ЦК України, яка має назву «Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад», у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави за спеціальними дорученнями можуть виступати органи державної влади.
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц).
Органи державної влади є частиною апарату держави, виконують виключно її завдання та функції, представляють державу у правовідносинах, для участі в яких наділені відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами, зокрема і коштами.
Згідно з п. 4 положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, провадження № 12-110гс18, на яку заявники покликаються у касаційних скаргах).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16, провадження № 12-110цс18, вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов'язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19, зазначено, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави України, не є обов'язковою. Участь у вказаних справах ДКСУ чи її територіальних органів не є необхідною.
Відповідно, суд в своєму рішенні, зокрема, в резолютивній його частині має вказувати про стягнення судових витрат саме з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України.
Подібний правовий висновок викладено в постанові ВС за № 711/1765/22 від 24.04.2024 року.
З огляду на викладене кошти на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16524 грн (82,72% від 20000 грн) підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, що не врахував суд першої інстанції.
Щодо судового збору, то апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Судові витрати, зокрема судовий збір, у даній справі підлягають стягненню саме з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», тому відсутні підстави для стягнення з Черкаської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Черкаській області та Державної казначейської служби України в дохід держави судового збору.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, слід рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2025 року скасувати в частині витрат на правничу допомогу та судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16524 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області - задовольнити частково.
Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2025 року - в частині витрат на правничу допомогу та судового збору скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16524 грн.
В іншій частині рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2025 року не переглядалось.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 16 січня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. М. Новіков
Т. Л. Фетісова