16 січня 2026 року
м. Київ
судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзного І. В., у справі № 640/25962/20 (провадження № К/990/6500/24, К/990/10576/24) за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів про визнання протиправними та скасування рішення і наказу,
Короткий виклад історії справи
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення Кадрової комісії від 16 вересня 2020 року № 221дп-20 (далі - Рішення № 221дп-20) в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника Управління міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 і накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани;
- визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора від 01 жовтня 2020 року № 4дц «Про застосування дисциплінарного стягнення» (далі - Наказ № 4дц).
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указала, що про відсутність в її діях складу дисциплінарного проступку та відсутність у рішенні про притягнення до дисциплінарної відповідальності відомостей про наявність ознак складу конкретного дисциплінарного проступку. Крім того, вказано на порушення строків проведення перевірки дисциплінарної скарги, складення висновку за її результатами та на законодавчу невизначеність діяльності кадрової комісії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним і скасовано рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів № 221дп-20 від 16 вересня 2020 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника Управління міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 і накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора від 01 жовтня 2020 року № 4дц «Про застосування дисциплінарного стягнення».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2021 року.
Залишаючи без змін рішення першої інстанції, спростував всі процедурні порушення Кадрової комісії, зазначивши, що ОСОБА_1 не було допущено неналежного виконання службових обов'язків. Вказав на відсутність обов'язку у позивачки узгоджувати процесуальне рішення зі старшим прокурором групи, оскільки на момент винесення постанови про закриття кримінального провадження старшого прокурора групи було переведено на іншу посаду, а ОСОБА_1 фактично обійняла посаду як процесуальний керівник у кримінальному провадженні.
Суд апеляційної інстанції також указав про відсутність порушення позивачем пункту 3 розділу IV Порядку № 51 щодо обов'язку невідкладно передати матеріали кримінального провадження у разі його закриття керівнику прокуратури відповідного рівня або його першому заступнику чи заступнику, які в межах компетенції здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування. Так, ОСОБА_1 матеріали кримінального провадження невідкладно передала начальнику управління нагляду та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо організованої та транснаціональної злочинності Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів поліції і фіскальної служби та у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Офісу Генерального прокурора для підготовки доповіді з цього питання заступнику Генерального прокурора, який в подальшому своєчасно проінформував керівництво Офісу Генерального прокурора.
Крім того Шостий апеляційний адміністративний суд наголосив, що оцінка обґрунтованості та законності прийнятих рішень прокурором - процесуальним керівником у кримінальному провадженні не входить до повноважень Кадрової комісії, що свідчить про помилковість її висновків при прийнятті 16 вересня 2020 року рішення № 221дп-20. Відповідно лише постановою заступника Генерального прокурора від 04 травня 2020 року процесуальне рішення прокурора ОСОБА_1 було скасовано. Суд констатував відсутність будь-яких негативних наслідків від прийняття ОСОБА_1 рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України, а відтак, обраний Кадровою комісією вид дисциплінарного стягнення з огляду на встановлені у справі обставини викликає сумнів щодо його пропорційності та співмірності вчиненому проступку.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідачі звернулись із касаційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Так, в обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відповідачі зазначають, що апеляційним судом до вказаних правовідносин неправильно застосовано:
- статтю 37 КПУ України, а саме без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі № 9901/533/19;
- пункт 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 640/9555/22, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7008/20 та Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 9901/315/19 та від 04 вересня 2018 року у справі № 800/513/17.
Кадрова комісія також у своїй касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування статті 45 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 9 розділу І Порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, затвердженого наказом Генерального прокурора від 04 листопада 2019 року № 266, а саме без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7008/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 9901/987/18.
В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржники зазначають про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 3 розділу ІV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 березня 2019 року № 51.
Представник Офісу зазначив, що винесення незаконної (як встановлено заступником Генерального прокурора та матеріалами службового розслідування) постанови про закриття кримінального провадження, всупереч пункту 3 розділу IV Порядку № 51 без узгодження зі старшим групи прокурорів та ненадіслання впродовж 3 діб матеріалів закритого кримінального провадження заступнику Генерального прокурора, могло призвести до звільнення від кримінальної відповідальності осіб без проведення належного досудового розслідування. Також необґрунтоване закриття кримінального провадження стосовно осіб, причетних до переміщення через митний кордон України наркотичних засобів обсягом 350-500 кг спричинило негативний суспільний резонанс та було висвітлено у численних публікаціях засобів масової інформації.
Представник Кадрової комісії у касаційній скарзі наголосив, що у спірному дисциплінарному провадженні не надавалась оцінка дій та рішень прокурора ОСОБА_1 кримінальному провадженні як процесуального керівника з точки зору їх обґрунтованості та достатності, як про це зазначив суд апеляційної інстанції у своїй постанові. Оцінка законності процесуальної дії прокурора ОСОБА_1 була надана прокурором вищого рівня - заступником Генерального прокурора ОСОБА_10, який постанову про закриття кримінального провадження визнав незаконною, необґрунтованою з огляду на те, що у кримінальному провадженні не забезпечено повного та неупередженого слідства.
Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та від 08 квітня 2024 року відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Кадрової комісії відповідно.
Основні мотиви, викладені в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 16 січня 2026 року касаційні скарги Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів та Офісу Генерального прокурора задовольнив.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі № 640/25962/20 скасував.
Ухвалив нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів про визнання протиправними та скасування рішення і наказу - відмовив.
На обґрунтування прийнятого рішення Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказав, що ОСОБА_1 з 08 січня 2020 року входила до групи прокурорів - процесуальних керівників у кримінальному провадженні № 42019000000000933. 31 березня 2020 року позивач без погодження зі старшим групи прокурорів вчинила процесуальну дію та прийняла процесуальне рішення - постанову про закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК за підозрою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за частиною третьою статті 307 КК України у зв'язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, дійшов висновку про відсутність обов'язку у позивача узгоджувати прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження із старшим прокурором групи ОСОБА_5 з огляду на його переведення 16 січня 2020 року на іншу посаду, у зв'язку з чим ОСОБА_1 фактично обійняла посаду процесуального керівника у вказаному кримінальному провадженні, що спростовує посилання на недотримання останньою пункту 3 розділу IV Порядку № 51 щодо узгодження процесуального рішення зі старшим прокурором групи.
Проте, колегія суддів Верховного Суду вважає такий висновок необґрунтованим та таким, що суперечить правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 02 червня 2020 року у справі № 9901/533/19, відповідно до якого переведення прокурора на посаду до іншого відділу прокуратури не може вважатися поважною причиною, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, у якому він був визначений прокурором у встановленому КПК України порядку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що переведення особи на посаду прокурора до іншого відділу прокуратури не може вважатися законною підставою нездійснення процесуальних повноважень старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні, формалізація яких визначається в рамках КПК України відповідною постановою згідно з Порядком № 51. Водночас, доказів того, що переведення ОСОБА_5 на іншу посаду унеможливлювало його участь у кримінальному провадженні, в якому він був визначений старшим групи прокурорів відповідно до процедури встановленої КПК України та Порядком № 51 не надано та судами попередніх інстанцій не встановлено. Крім того, повноваження старшого групи прокурорів ОСОБА_5 , у зв'язку з його переведенням, не були покладені на іншого прокурора, як і не були покладені на ОСОБА_1 , тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 фактично обійняла посаду як процесуальний керівник у вказаному кримінальному провадженні є необґрунтованим, оскільки не підтверджується відповідними доказами. Таким чином, ОСОБА_1 всупереч вимогам статті 37 КПК України та пунктів 2, 3 розділу ІV Порядку № 51 самостійно без погодження зі старшим групи прокурорів ( ОСОБА_5 ) вчинила процесуальну дію та прийняла процесуальне рішення - постанову про закриття кримінального провадження.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду також зауважив, що після прийняття рішення про закриття кримінального провадження щодо підозрюваних ОСОБА_1 у визначений законодавством строк (до 03 квітня 2020 року) не передала матеріали кримінального провадження заступнику Генерального прокурора, згідно з розподілом обов'язків. Так, законодавець зобов'язав прокурора передавати матеріали кримінального провадження, яке було закрите, керівнику прокуратури відповідного рівня чи його заступнику для перевірки законності та обґрунтованості такого закриття. Проте позивач не виконала такий обов'язок та передала матеріали начальнику управління, самостійно не проінформувавши про це керівництво.
Верховний Суд зазначив, що в дисциплінарному провадженні не надавалась оцінка дій та рішень прокурора ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42019000000000933 як процесуального керівника з точки зору їх обґрунтованості та достатності, про що вказано і в самому рішенні Кадрової комісії від 16 вересня 2020 року № 221дп-20. Кадрова комісія зазначила про те, що оцінка обґрунтованості, законності прийнятих будь-яких рішень прокурором - процесуальним керівником у кримінальному провадженні не входить до повноважень кадрової комісії. Оцінка законності процесуальних дій позивача як прокурора була надана прокурором вищого рівня - заступником Генерального прокурора, постановою якого від 04 травня 2020 року визнана незаконною, необґрунтованою та скасована постанова ОСОБА_1 від 31 березня 2020 року про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
У контексті наведеного, колегія суддів Верховного Суду нагадала, що дисциплінарне провадження стосовно прокурора ОСОБА_1 відкрито за дисциплінарною скаргою в.о. начальника Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю ОСОБА_6 , що не суперечить положенням частини другої статті 45 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VIII).
За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що сукупність установлених у дисциплінарному провадженні порушень позивачем службових обов'язків, пов'язаних зі статусом прокурора, в тому числі у формі процесуального керівництва, які не спростовані в ході судового розгляду, становлять склад дисциплінарного проступку - неналежне виконання службових обов'язків. Отже, оскаржуваний висновок судів попередніх інстанцій про протиправність Рішення № 221дп-20 та Наказу № 4дц є необґрунтованим.
Щодо настання будь-яких негативних наслідків від прийняття ОСОБА_1 рішення про закриття кримінального провадження, Верховний Суду зауважив, що винесення ОСОБА_1 незаконної (як встановлено заступником Генерального прокурора) постанови про закриття кримінального провадження без узгодження зі старшим групи прокурорів та ненадіслання у визначений строк матеріалів закритого кримінального провадження заступнику Генерального прокурора, могло призвести до звільнення від кримінальної відповідальності осіб причетних до переміщення через митний кордон України наркотичних речовин обсягом 350-500 кг без проведення належного досудового розслідування.
Ураховуючи неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом № 1697-VIII (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Згідно із частиною першою статті 19 Закону № 1697-VIII прокурор має право брати участь у прокурорському самоврядуванні для вирішення питань внутрішньої діяльності прокуратури у порядку, встановленому законом. Прокурори мають право бути членами професійних спілок, утворювати громадські організації та брати в них участь з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення свого професійного рівня.
Частиною другою цієї статті визначено, що прокурор зобов'язаний вдосконалювати свій професійний рівень та з цією метою підвищувати кваліфікацію. Прокурор періодично проходить підготовку у Тренінговому центрі прокурорів України, що має включати вивчення правил прокурорської етики.
Прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом (частина третя статті 19 Закону № 1697-VIII).
На підставі частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VIII прокурор зобов'язаний:
1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень;
2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом;
3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
За змістом статті 43 Закону № 1697-VIII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;
2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;
4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;
6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;
7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;
8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;
9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.
Відповідно до підпункту 8 пункту 22 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ Генеральний прокурор визначає: перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур; порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та процедуру здійснення дисциплінарного провадження; порядок прийняття кадровою комісією рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України «Про прокуратуру», про накладення на прокурора Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.
Наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій, згідно з пунктом 2 якого, комісії забезпечують розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
Наказом Генерального прокурора від 04 листопада 2019 року № 266 затверджено Порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження (далі - Порядок № 266).
Згідно із пунктом 1 розділу І Порядку № 266 цей Порядок визначає процедуру розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, здійснення дисциплінарного провадження, прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України «Про прокуратуру» (далі - Закон), про накладення на прокурора Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласної (регіональної), окружної (місцевої), військової прокуратури дисциплінарного стягнення або прийняття рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.
За змістом пункту 2 розділу І Порядку № 266 дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
На підставі пункту 3 розділу І Порядку № 266 прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, визначених частиною першою статті 43 Закону № 1697-VIII.
Пунктом 9 розділу І Порядку № 266 визначено, що рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому КПК України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог законодавства, таке рішення є підставою для дисциплінарного провадження.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 266 за результатами перевірки член кадрової комісії готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора (відсутність чи наявність підстав для звільнення прокурора з адміністративної посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону № 1697-VIII у випадку розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади) та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член кадрової комісії встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена кадрової комісії щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.
Згідно із пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 266 розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні кадрової комісії. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності також інші особи.
За змістом пункту 15 розділу ІІІ Порядку № 266 після розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, за результатами дисциплінарного провадження кадрова комісія приймає одне з таких рішень: про накладення дисциплінарного стягнення; про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора; про закриття дисциплінарного провадження.
При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, а також інші обставини, що мають значення для прийняття рішення (пункт 19 розділу ІІІ Порядку № 266).
На підставі пункту 24 розділу ІІІ Порядку № 266 рішення кадрової комісії викладається у письмовій формі, підписується головою, секретарем та іншими членами кадрової комісії, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні кадрової комісії. У разі відмови члена кадрової комісії підписати рішення або протокол у такому рішенні робиться відповідна відмітка. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити:
1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду прокурора, який притягується до дисциплінарної відповідальності;
2) обставини, встановлені під час здійснення провадження;
3) мотиви, з яких кадрова комісія ухвалила рішення;
4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення;
5) порядок і строк оскарження рішення.
6) висновок про наявність чи відсутність підстав для звільнення прокурора з адміністративної посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону № 1697-VIII - для прокурора, який обіймає адміністративну посаду.
Суди попередніх інстанцій установили, що до Офісу Генерального прокурора 01 липня 2020 року надійшла дисциплінарна скарга в.о. обов'язків начальника Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, ОСОБА_6 щодо вчинення дисциплінарного проступку прокурорами ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з огляду на неналежне виконання останніми своїх службових обов'язків.
Для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження автоматизованою системою звернення розподілено члену кадрової комісії ОСОБА_8 , яким 07 липня 2020 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження за № 07/3/2-653дс-192дп-20 та розпочато перевірку.
У подальшому, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю члена кадрової комісії ОСОБА_8 відповідно до протоколу повторного розподілу від 01 вересня 2020 року дисциплінарну скаргу розподілено члену кадрової комісії ОСОБА_9 .
За наслідками розгляду матеріалів дисциплінарного провадження член Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів ОСОБА_9 склав Висновок від 02 вересня 2020 року № 07/3/2-653дс-192дп-20 про відсутність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ОСОБА_7 та наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ОСОБА_1 .
У свою чергу, член Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг ОСОБА_9 у вказаному висновку від 02 вересня 2020 року № 07/3/2-653дс-192дп-20, запропонував у дисциплінарному провадженні прийняти рішення щодо притягнення заступника начальника управління міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
У висновку зазначено, що ОСОБА_1 з 08 січня 2020 року входила до групи прокурорів - процесуальних керівників у кримінальному провадженні № 42019000000000933. 31 березня 2020 року без погодження із старшим групи прокурорів ОСОБА_1 вчинила процесуальну дію та прийняла процесуальне рішення - постанову про закриття кримінального провадження за підозрою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за частиною третьою статті 307 КК України. Кримінальне провадження було закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Постановою заступника Генерального прокурора від 04 травня 2020 року процесуальне рішення прокурора ОСОБА_1 скасовано як незаконне та необґрунтоване.
Окрім цього ОСОБА_1 як прокурор, якою прийнято рішення про закриття кримінального провадження щодо підозрюваних, у порушення вимог пункту 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 березня 2019 року № 51 (далі - Порядок № 51) у строк до 03 квітня 2020 року не передала матеріали закритого кримінального провадження саме заступнику Генерального прокурора, згідно з розподілом обов'язків.
Як наслідок, Кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг, за результатом розгляду Висновку від 02 вересня 2020 року № 07/3/2-653дс-192дп-20 прийнято рішення від 16 вересня 2020 року № 221дп-20 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора ОСОБА_1 та закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора ОСОБА_7 , відповідно до якого, зокрема, притягнуто заступника начальника управління міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Отже, підставами для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності стали:
- вчинення процесуальної дії та прийняття процесуального рішення без погодження із старшим групи;
- не передання згідно з розподілом обов'язків у строк до 03 квітня 2020 року матеріалів закритого кримінального провадження саме заступнику Генерального прокурора.
Щодо вчинення процесуальної дії та прийняття процесуального рішення без погодження із старшим групи вважаю зазначити таке.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку № 51 прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства, зокрема, у разі здійснення повноважень у складі групи прокурорів перед вчиненням процесуальних дій та прийняттям процесуальних рішень узгоджує їх зі старшим прокурором групи, рішення якого є остаточним.
Як указано вище, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав невиконання чи неналежного виконання службових обов'язків (пункт 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VIII).
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 прийняла постанову про закриття кримінального провадження 31 березня 2020 року.
Водночас суди також установили, що визначений «старший групи» ОСОБА_5 16 січня 2020 року був переведений на іншу посаду, а процесуальне керівництво фактично здійснювала ОСОБА_1 .
Таким чином, на моє переконання, указана обставина фактично нівелює вчинення ОСОБА_1 порушення пункту 3 розділу IV Порядку № 51 щодо вчинення процесуальної дії та прийняття процесуального рішення без погодження із старшим групи.
Щодо не передання згідно з розподілом обов'язків у строк до 03 квітня 2020 року матеріалів закритого кримінального провадження саме заступнику Генерального прокурора вважаю зазначити таке.
За змістом пункту 3 розділу IV Порядку № 51 прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства у разі закриття кримінального провадження щодо підозрюваного впродовж 3 діб із часу прийняття рішення для перевірки його законності та обґрунтованості надає матеріали закритого кримінального провадження керівнику прокуратури відповідного рівня або його першому заступнику чи заступнику, які в межах компетенції здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування.
Як установили суди попередніх інстанцій ОСОБА_1 передала матеріали начальнику управління нагляду та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо організованої та транснаціональної злочинності Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів поліції і фіскальної служби та у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Офісу Генерального прокурора, для підготовки доповіді з цього питання заступнику Генерального прокурора, який в подальшому своєчасно проінформував керівництво Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , який у подальшому поінформував про це керівництво Офісу Генерального прокурора, що підтверджується викопіюванням з системи електронного документообігу органів прокуратури України.
На мою думку, необґрунтованим є притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за непередання матеріалів закритого кримінального провадження саме заступнику Генерального прокурора у відповідний строк, оскільки керівництво Офісу Генерального прокурора своєчасно повідомлено щодо матеріалів закритого кримінального провадження через начальника управління ОСОБА_7 , якому позивачка і передала відповідні матеріали.
Крім того вважаю, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що оцінка законності/обґрунтованості процесуальних рішень прокурора не належить до повноважень Кадрової комісії, а здійснюється у КПК-процедурі.
Ураховуючи наведене вважаю, що рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є правильним.
Отже, касаційні скарги Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів та Офісу Генерального прокурора слід було залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі № 640/25962/20 - без змін.
Суддя І. В. Желєзний