Справа № 344/23145/25
Провадження № 2-а/344/35/26
16 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Татарінової О.А.,
секретаря Король О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 10 грудня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 складено постанову R247489 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.
Підставою для її складання було невиконання ОСОБА_1 вимог ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: не став на військовий облік за новою адресою. ОСОБА_1 вважає, що дана постанова є незаконною та винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
ОСОБА_1 у строк, встановлений законодавством, а саме до 16 липня 2024 року, виконав обов'язок щодо оновлення військово-облікових даних шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг, що повністю відповідало вимогам законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, про що в останнього у застосунку “Резерв +» проставлена відповідна відмітка.
Згідно витягу з застосунку “Резерв +» адреса місця реєстрації вказана АДРЕСА_1 . Окрім того, відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 21.06.1996 року.
Оскільки місце реєстрації ОСОБА_1 не змінювалося, а його військово-облікові дані були оновлені у встановленому порядку та у визначений строк, підстави для застосування зазначеної норми взагалі відсутні.
Враховуючи наведене, просить суд постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 R247489 від 10.12.2025 року, якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити. Судові витрати стягнути з відповідача.
13.01.2026 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовують тим, що 10 грудня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову № R247489 про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
З врахуванням поданої позивачем заяви, в якій особа зазначила, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, у постанові зазначено, що постанова № R247489 вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу. Позивач звернувся до суду з позовом про скасування вказаної постанови, вважаючи її незаконною.
26 квітня 2002 року позивач був взятий та перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується витягом з ЄДРПВР п. 37 Облікової картки.
Відповідачем зазначається, що позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з ЄДРПВР п. 21 Облікової картки. Відповідно до адміністративно-територіального устрою, дана адреса відноситься до зони відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Всупереч зазначеному позивач на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 не перебував. Позивач, маючи розбіжність між місцем реєстрації та місцем обліку, був зобов'язаний з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для взяття на облік, чого ним зроблено не було.
Позивач порушив вимоги Правил військового обліку (Додаток 2 до Постанови КМУ №1487), ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: не став на військовий облік в ТЦК та СП за адресою реєстрації проживання. Враховуючи, що в Україні діє воєнний стан (особливий період), дії позивача кваліфіковані за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ) засобами ЄДРПВОР скеровано подання щодо адміністративного затримання та доставлення у зв'язку з виявленим порушенням правил військового обліку.
10 грудня 2025 року позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. У той же час позивачем було подано заяву за змістом якої зазначено, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Заява зареєстрована за вх. від 10 грудня 2025 року № 09/2987.
На підставі зазначеного відкрито електронну справу про адміністративне правопорушення та засобами ЄДРПВР, за результатами розгляду справи, винесено електронну постанову № R247489.
Факт вчинення правопорушення підтверджується даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», де наявні відомості про перебування в період з 26 квітня 2002 року по 10 грудня 2025 року на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 (п. 37 Облікової картки), та адресу реєстрації (п. 21 Облікової картки). Просять суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали та просили суд його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Пунктом 1 ст. 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
З протоколу №08/1213 про адміністративне правопорушення від 10.12.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , порушив абз.7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 2 ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (абз. 4 пп. 10-1 - п.1 Привил військового обліку в частині уточнення облікових даних): ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (пп. 8 п. 1 Правил військового обліку - в частині повідомлення в семиденний строк про зміну персональних даних), а саме: відомості про встановлення, зміну групи інвалідності. Абз.6 ч.10 ст.1 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: пп. 7. п. 1, абз. 2 пп. 10-1 п.1 Правил військового обліку - в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання не прибув із паспортом громадянина України і військово-обліковим документом до ТЦК та СП для взяття на військовий облік (для ВПО - в семиденний строк з дати взяття на облік ВПО); абз. 3 пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку - відсутній при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу та/або не пред'явлення їх за вимогою уповноваженого представника ТЦК чи ін. визначених осіб.
Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель: с.Підлужжя, не повідомив про зміну місця проживання і не став на облік в ТЦК протягом семи днів, чим вчинив порушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
10 грудня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову № R247489 про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Із зазначеної постанови встановлено, що за результатом вивчення відомостей та рестрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став(ла) на військовий облік за новою адресою (ст. 37 3У "Про військовий обов'язок і військову службу"), чим допустив(ла) порушення правил військового обліку. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 Ст. 210 КУпАП.
Із витягу із електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів, мобільного додатку Резерв +, сформованного 14.12.2025 року та дійсним до 14.12.2026 року вбачається, ОСОБА_1 (солдат) 10.12.2025 року уточнено дані, адреса проживання АДРЕСА_1 .
Із зазначеного витягу також вбачається, що у ОСОБА_1 наявна відстрочка на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно копії витягу з реєстру Івано-Франківської територіальної громади від 18.12.2025 року ОСОБА_1 з 21.06.1996 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, згідно паспорта громадянина України, на ст.11, міститься відмітка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 21.03.1996 року, за адресою: с.Підлужжя.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).
Так, згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, статтею 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ч.1статті - порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч.2 статті - повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч.3 статті -вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:
1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років:
які відповідно до статті 14 цього Закону взяті на військовий облік;
які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянство України;
які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку;
які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників;
які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку;
жінки, які виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням на базову військову службу;
2) на військовий облік військовозобов'язаних:
які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;
призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону;
які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних;
військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних;
зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;
які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;
які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;
які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;
які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;
призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу;
жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;
які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;
які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону;
3) на військовий облік резервістів:
які зараховані до військового оперативного резерву;
які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань;
резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.
Громадянам України, взятим на військовий облік, роз'яснюються права та обов'язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.
Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік.
У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 11 ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно протоколу №08/1213 про адміністративне правопорушення від 10.12.2025 року ОСОБА_1 не повідомив про зміну місця проживання і не став на облік в ТЦК протягом семи днів, чим вчинив порушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
Разом з тим, у постанові від 10 грудня 2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 № R247489 про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП зазначено, що за результатом вивчення відомостей та рестрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став(ла) на військовий облік за новою адресою (ст. 37 3У "Про військовий обов'язок і військову службу"), чим допустив(ла) порушення правил військового обліку. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 Ст. 210 КУпАП.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статтіКУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Суд вважає, що постанова не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи.
Крім того, відповідач не дотримався вимог, визначених нормами КУпАП, для складання постанови в справі про адміністративне правопорушення, оскільки викладена у постанові кваліфікація дій позивача є відмінною від тої, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За наведених обставин, суд вважає, що винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності позивача підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову № R247489 по справі про адміністративне правопорушення від 10.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження по справі закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя О.А. Татарінова