16 січня 2026 року
м. Київ
справа № 120/12951/24
адміністративне провадження № К/990/51167/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі № 120/12951/24 за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025, первісний позов задоволено частково:
- стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 340 грн в дохід державного бюджету;
- в решті вимог первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 13.05.2024 №0172112405, №0172122405;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1930,70 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
08.12.2025 до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі № 120/12951/24.
Ухвалою Верховного Суду від 26.12.2025 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі № 120/12951/24, залишено без руху. Скаржнику надано десятиденний термін з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків, шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
До Верховного Суду надійшла заява Головного управління ДПС у Вінницькій області про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, колегія суддів вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення обґрунтування вимог касаційної скарги, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Загальний строк, що сплинув з дня ухвалення судового рішення і до дня звернення з касаційною скаргою втретє становить більше двох місяців, що значно виходить за межі встановленого у статті 329 КАС України строку на касаційне оскарження судових рішень.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що в інших справах Верховний Суд, оцінивши наведені причини пропуску строку у взаємозв'язку із наданими доказами, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, не доводить наявність відповідних підстав у цій справі.
Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Таким чином, колегія суддів уважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.
На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2025 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі № 120/12951/24 відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі № 120/12951/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
..........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк,
Судді Верховного Суду