15 січня 2026 року
м. Київ
справа № 814/2448/14
адміністративне провадження № К/990/18191/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі: Яковлєва О.В., Вербицької Н.В, Ступакової І.Г., у справі № 814/2448/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - ТОВ «МГЗ», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (замінено на правонаступника - Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; далі - контролюючий орган, податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 0000643720.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджував про протиправність відповідного індивідуального акта з покликанням на те, що висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства України є помилковими та необґрунтованими, зроблені без урахування всіх обставин, що мають значення. Висновок про неправомірне завищення складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ТОВ «Газтрейдінвест» у складі ціни за придбаний природний газ, на думку позивача, є необґрунтованим, оскільки твердження про те, що закупівля природного газу здійснювалась позивачем через низку проміжних угод з посередниками при нібито наявності прямих контактів з виробниками, імпортерами газу та виключно з метою штучного завищення податкового кредиту є не вмотивованим, суперечливим, не ґрунтується на доказах.
18 вересня 2014 року Миколаївський окружний адміністративним судом прийняв постанову, якою позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 14 серпня 2014 року № 0000643720.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 червня 2015 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року залишив без змін.
Верховний Суд своєю постановою від 14 лютого 2020 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд.
Ухвалюючи постанову, Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій:
- не надали оцінку доводам контролюючого органу щодо закупівлі позивачем природного газу через низку проміжних угод з посередниками за наявності прямих контактів з виробниками або імпортерами газу з метою перевірки наявності у ТОВ «МГЗ» ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарських операцій із ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» та, як наслідок, обґрунтованості права позивача на податкову вигоду;
- не надали оцінку повідомленим відповідачем обставинам з приводу того, що у зазначених посередників відсутні матеріальні ресурси та виробничі потужності для зберігання та транспортування газу, а товар фактично постачався по газотранспортній системі України від виробника до кінцевого споживача. Крім того, з огляду на зазначене, судами помилково не враховано доводи контролюючого органу щодо наявної інформації, а саме протоколи допиту свідків - директорів ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , отримані в межах кримінального провадження № 32012110100000073 від 30 листопада 2012 року. Згідно з поясненнями вказаних осіб вони заперечували свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, діяльність якого була спрямована на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій із надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту;
- не перевірили належним чином наявність у позивача розумних економічних причин для укладення договору поставки природного газу саме з таким постачальником (ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ»), при цьому з урахуванням суттєвої різниці між ціною придбання природного газу українського видобутку Позивачем та ціною продажу природного газу українського видобутку виробниками.
За наслідками нового розгляду справи Миколаївський окружний адміністративний суд 2 жовтня 2023 року ухвалив рішення, яким позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2014 року № 0000643720.
Обґрунтовуючи висновок щодо протиправності відповідного індивідуального акта, суд першої інстанції вказав, що:
- доводи відповідача про те, що операції позивача з придбання природного газу у ТОВ «Східгазнерено» були вчинені без ділової мети через нібито наявність у позивача прямих контактів з виробниками або імпортерами газу є безпідставними;
- ТОВ «Євро-ТЕК 2011» є реально діючим господарюючим суб'єктом та декларує результати своєї діяльності, матеріали кримінального провадження щодо відпрацювання ТОВ «Євро-ТЕК 2011» виділено в окреме провадження № 32014100100000119, яке в подальшому закрито в порядку частини першої пункту 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, за відсутністю складу злочину;
- покликання відповідача на відсутність у посередників у ланцюгах постачання природного газу матеріальних ресурсів та виробничих потужностей для зберігання та транспортування газу, є недоречними в цілому, оскільки Відповідач самостійно в акті перевірки вказує, що транспортування газу здійснювалось Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та її філіями.
П'ятий апеляційний адміністративний суд 14 лютого 2024 року ухвалив постанову, якою рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2023 року скасував й ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ "МГЗ" відмовив повністю.
Постановою Верховного Суду від 19 червня 2024 року скасовано постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що зміст рішення суду апеляційної інстанції дає підстави вважати, що доводи відповідача проаналізовані лише в контексті дотримання позивачем належної обачності при виборі контрагентів без того аспекту, на який вказував Верховний Суд при попередньому розгляду цієї справи.
Відтак, Верховний Суд дійшов висновку про неврахування судом апеляційної інстанції відповідних правових висновків Верховного Суду та не дослідження апеляційним судом доказів у справі.
Під час нового розгляду П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 травня 2025 року скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ «МГЗ» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2014 № 0000643720 відмовив повністю.
Скасовуючи рішення та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з висновком податкового органу про те, що надані до перевірки та зібрані в матеріалах судової справи первинні бухгалтерські документи не можуть беззаперечно підтверджувати реальність передачі позивачу спірного природного газу саме від контрагента ТОВ «Газтрейдінвест». Зазначив про обґрунтованість висновку податкового органу, що на розмір націнки, сплаченої позивачем у вартості природного газу сумнівним посередникам, позивач не має права на отримання податкових пільг. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
За результатами проведеної відповідачем перевірки позивача складено акт від 1 серпня 2014 року № 37/28-10-37-20/33133003.
Згідно з висновками акта перевірки позивач допустив порушення вимог підпунктів 14.1.18, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), в результаті чого завищив суму бюджетного відшкодування на 65 850 020,07 грн.
На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 0000643720 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 72 427 807,98 грн, з яких 55 975 302,96 грн основного зобов'язання та 16 462 505,02 грн штрафу.
Відповідно до висновків, викладених у акті перевірки, відповідач уважає протиправним включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ТОВ «Газтрейдінвест» у складі ціни за придбаний природний газ, на підставі того, що:
- закупівля здійснювалась через низку проміжних угод з посередниками при наявності прямих контактів з виробниками або імпортерами газу виключно з метою штучного завищення податкового кредиту;
- позивач купував газ у ризикових постачальників ТОВ «Газтрейдінвест», ТОВ «Євро-Тек 2011», ТОВ «Укренергоринок», ТОВ «Українська нафто-газова компанія»;
- між підприємствами 3-4 ланки в ланцюгу постачання газу існувала різниця між ціною придбання та ціною продажу (націнка), що свідчить про завищення податкового кредиту в частині цієї націнки;
- у посередників в ланцюгу постачання відсутні матеріальні ресурси та виробничі потужності для зберігання та транспортування природного газу, що свідчить про імітацію проведення розрахунків та створення видимості господарської діяльності по придбанню газу;
- посередники у ланцюгу постачання ТОВ «Газтрейдінвест», ТОВ «Євро-Тек 2011» вчинили нікчемні (фіктивні) правочини по продажу природного газу.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із судовим рішенням, ТОВ «МГЗ» звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме суд апеляційної інстанції застосував положення підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 ст. 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 19.06.2024 у справі № 814/2448/14, від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, від 01.12.2020 у справі №808/5315/14, від 11.08.2021 у справі № 812/1603/16, від 11.10.2023 у справі № 804/788/16, від 11.10.2023 у справі № 804/788/16.
Так, у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 814/2448/14 суд дійшов висновків, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
У справі № 812/1603/16 Верховний Суд також зробив висновки з приводу конкретних первинних документів, якими можуть бути підтверджені господарські операції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 йде мова про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, як на підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та вказує про відсутність висновку щодо застосування пунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, статті 1, частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у контексті питання, чи вправі суд, розглядаючи спір про скасування податкового повідомлення-рішення, ухваленого на підставі висновків акта перевірки, обґрунтовувати своє рішення обставинами, які не встановлювалися під час перевірки, не були викладені контролюючим органом в акті перевірки та, відповідно, не враховувалися при прийнятті відповідного податкового повідомлення-рішення.
Окремою підставою касаційного скарження ТОВ «МГЗ» зазначає пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, а саме суд апеляційної інстанції установив обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів.
Мотивуючи зазначену підставу, скаржник, покликаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 06.06.2022 у справі № 826/3664/16, зазначає, що відповідачем не доведено та не надано допустимих доказів, які б свідчили про дотримання процедури прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки, призначеної відповідно до постанови слідчого. Вказує, що сам по собі акт перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, не може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення без наявності відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрали законної сили.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «МГЗ» відповідач, уважаючи її доводи безпідставними, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовані положеннями ПК України.
Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
За змістом положень пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду
Як визначено пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає й вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.
Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов'язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов'язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів).
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Такі висновки зроблені Верховним Судом у низці постанов, до прикладу (але не виключно) у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 6 травня 2020 року у справі № 640/4687/19. Схожі за змістом висновки викладені й у постановах Верховного Суду, на які посилається Позивач у касаційній скарзі, зокрема, від 12 листопада 2020 року у справі № 820/19277/14, від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14, від 16 жовтня 2020 року у справі № 820/2587/15, від 16 червня 2020 року у справі № 808/3342/14, від 24 червня 2020 року у справі № 805/4971/15-а, від 26 березня 2020 року у справі № 805/3728/15-а, від 13 лютого 2020 року у справі № 0670/2919/12, від 27 жовтня 2022 року у справі № 805/559/17-а, від 8 листопада 2022 року у справі № 805/4848/15-а, від 4 липня 2023 року у справі № 813/4218/16, від 27 червня 2023 року у справі № 805/4344/15-а, від 13 вересня 2022 року у справі № 803/970/16, від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, від 27 жовтня 2022 року у справі № 805/559/17-а, від 23 листопада 2021 року у справі № 816/3961/15, від 16 січня 2018 року у справі № 826/1398/14, від 15 травня 2018 року у справі № 810/4391/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 804/4787/16, від 17 лютого 2020 року у справі № 826/2926/14, від 17 жовтня 2023 року у справі № 826/11304/18, від 21 квітня 2023 року у справі № П/811/3574/15, від 2 травня 2023 року у справі № 440/9643/21, від 2 травня 2023 року у справі № 820/8918/15.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов'язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди, адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000643720 від 14 серпня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 55 975 302,96 грн за основним зобов'язанням та на 16 462 505,02 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Судами апеляційної інстанції установлено, що зазначене рішення прийнято за результатом проведення документальної перевірки ТОВ «МГЗ», висновки якої зафіксовано актом від 01 серпня 2014 року № 37/28-10-37-20/33133003.
Зі змісту зазначеного акта перевірки вбачається, що податковим органом визнано задокументовані господарські операції ТОВ «МКЗ» з ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» такими, що не мали реального характеру.
Зокрема, податковим органом встановлено, що ТОВ «МГЗ» у період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, здійснювало придбання природного газу у ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ», яке декларувало придбання природного газу у ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011», яке, в свою чергу, декларувало придбання природного газу у інших посередників та виробників (імпортерів) газу.
При цьому, за висновками податкового органу, посередники ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» та ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011», не будучи виробниками природного газу, мали очевидні ознаки фіктивності та не могли виконати спірні операції.
Між тим, природній газ фактично постачався по газотранспортній системі України безпосередньо від його виробників (імпортерів) до кінцевого споживача ТОВ «МКЗ» лише з формальним документуванням факту придбання по ланцюгу ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» - ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» з метою штучного завищення податкового кредиту.
Тому, на думку податкового органу, саме цінова різниця між ціною придбання та ціною продажу (націнка) є необґрунтованою сумою завищення вартості придбаного газу, відносно якої товариство не має права на отримання податкових пільг (податкового кредиту).
З іншого боку, судом апеляційної інстанції досліджено відповідні ланцюги постачання природного газу та встановлено таке.
Так, згідно із задекларованими ланцюгами постачання, ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011», як єдиний постачальник ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ», у відповідному періоді купувало природний газ у низки інших проміжних посередників однієї або декількох ланок (ТОВ «УКРЕНЕРГОРИНОК», ТОВ «УКРАЇНСЬКА НАФТО-ГАЗОВА-КОМПАНІЯ», ТОВ «ЛІДЕРГАЗ», ТОВ «ГНК «СИСТЕМА», ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД КОМПАНІ», ТОВ «ТД «КИЇВГАЗЕНЕРГО», ТОВ «ТД «УКРІСТГАЗ», ТОВ «ВК «ГАЗОВИЙ АЛЬЯНС», ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ») та безпосередніх виробників природного газу (імпортерів).
Зокрема, податковим органом встановлено, що позивачем у вересні 2012 року через контрагентів ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» та ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» отримано 26700 тисяч куб. м природного газу, а саме: у постачальника ТОВ «ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ЕСКО-ПІВНІЧ» з націнкою посередників 128, 52 грн; у постачальника ДПСД від 15 вересня 2004 року № 927 (уповноважена особа ТОВ «ЦЕФЕЙ») з націнкою посередників 1935, 85 грн; у постачальника ДПСД від 24 березня 2004 року № 493 (уповноважена особа ТОВ «КАРПАТИГАЗ») з націнкою посередників 2329, 18 грн (при додатковому посередництві ТОВ «УКРЕНЕРГОРИНОК»).
У жовтні 2012 року через контрагентів ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» та ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» отримано 29412,2 тисячі куб. м природного газу, а саме: у постачальника НГВУ «ПОЛТАВАНАФТОГАЗ» ПАТ «УКРНАФТА» з націнкою посередників 2470,85 грн (при додатковому посередництві ТОВ «УКРАЇНСЬКА НАФТО-ГАЗОВА-КОМПАНІЯ»); у постачальника ДПСД від 24 березня 2004 року № 493 (уповноважена особа ТОВ «КАРПАТИГАЗ») з націнкою посередників 2329, 18 грн (при додатковому посередництві ТОВ «УКРЕНЕРГОРИНОК»); у постачальника ДПСД від 10 червня 2002 року № 3 (уповноважена особа ТОВ «КАРПАТИГАЗ») з націнкою посередників 153, 50 грн.
У листопаді 2012 року через контрагентів ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» та ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» отримано 38694, 281 тисячі куб. м природного газу, а саме: у постачальника ДПСД від 10 червня 2002 року № 3 (уповноважена особа ТОВ «КАРПАТИГАЗ») з націнкою посередників 153, 50 грн; у постачальника ДПСД від 24 березня 2004 року № 493 (уповноважена особа ТОВ «КАРПАТИГАЗ») з націнкою посередників 2329, 18 грн (при додатковому посереднику ТОВ «УКРЕНЕРГОРИНОК»); у контрагента ДПСД від 15 вересня 2004 року № 927 (уповноважена особа ТОВ «ЦЕФЕЙ») з націнкою посередників 1935, 85 грн; у постачальника ДПСД між СДТОВ «ГАЗКОНТИНЕНТАЛЬ» та ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» № 4024 від 26 листопада 2004 року з націнкою посередників 2245, 85 грн (при додатковому посередництві ТОВ «УКРАЇНСЬКА НАФТО-ГАЗОВА-КОМПАНІЯ»).
У грудні 2012 року через контрагентів ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» та ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» отримано 29015, 143 тисяч куб. м природного газу, а саме: у постачальника ТОВ «ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ЕСКО-ПІВНІЧ» з націнкою посередників 132, 68 грн; у постачальника ДПСД від 24 березня 2004 року № 493 (уповноважена особа ТОВ «КАРПАТИГАЗ») з націнкою посередників 2329,18 грн (при додатковому посередництві ТОВ «УКРЕНЕРГОРИНОК»); у постачальника ПРАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ» з націнкою посередників 273, 25 грн (при додатковому посередництві ТОВ «ЛІДЕРГАЗ»); ДПСД між СДТОВ «ГАЗКОНТИНЕНТАЛЬ» та ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» № 4024 від 26 листопада 2004 року з націнкою посередників 2245, 85 грн (при додатковому посередництві ТОВ «УКРАЇНСЬКА НАФТО-ГАЗОВА-КОМПАНІЯ»); у постачальника ДПСД від 15 вересня 2004 року № 927 (уповноважена особа ТОВ «ЦЕФЕЙ») з націнкою посередників 1935, 85 грн; у контрагента ДПСД від 10 червня 2002 року № 3 (уповноважена особа ТОВ «КАРПАТИГАЗ») з націнкою посередників 145, 20 грн (при додатковому посередництві ТОВ «ГНК «СИСТЕМА»).
У січні 2013 року через контрагентів ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» та ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» отримано 43115 тисяч куб. м природного газу, а саме: у контрагента ТОВ «ЕСКО-ПІВНІЧ» з націнкою посередників 136,85 грн; у контрагента ДПСД від 24 березня 2004 року № 493 (уповноважена особа ТОВ «КАРПАТИГАЗ») з націнкою посередників 2329, 18 грн (при додатковому посередництві ТОВ «УКРЕНЕРГОРИНОК»); у постачальника ДПСД від 10 червня 2002 року № 3 (уповноважена особа ТОВ «КАРПАТИГАЗ») з націнкою посередників 103, 50 грн; у постачальника ДПСД від 15 вересня 2004 року № 927 (уповноважена особа ТОВ «ЦЕФЕЙ») з націнкою посередників 1935, 85 грн; у постачальника ДПСД між СДТОВ «ГАЗКОНТИНЕНТАЛЬ» та ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» № 4024 від 26 листопада 2004 року з націнкою посередників 2245, 85 грн (при додатковому посередництві ТОВ «УКРАЇНСЬКА НАФТО-ГАЗОВА-КОМПАНІЯ»); у постачальника ДПСД від 04 лютого 2004 року № 60 (уповноважена особа ТОВ ФІРМА «ХАС») з націнкою посередників 2245, 85 грн (при додатковому посередництві ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД КОМПАНІ»).
У лютому 2013 року через контрагентів ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» та ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» отримано 39731, 489 тисячу кум. м природного газу, а саме: у постачальника ДПСД від 04 лютого 2004 року № 60 (уповноважена особа ТОВ ФІРМА «ХАС») з націнкою посередників 2245, 85 грн (при додатковому посередництві ТОВ «ТД «КИЇВГАЗЕНЕРГО» та ТОВ «МЕРКУРІЙ ТРЕЙД КОМПАНІ»); у контрагента ТОВ «УКРАЇНСЬКА НАФТО-ГАЗОВА КОМПАНІЯ» з націнкою посередників 136, 85 грн; у постачальника ПАТ «РІВНЕАЗОТ» з націнкою посередників 273, 25 грн (при додатковому посередництві ТОВ «ЛІДЕРГАЗ»); у контрагента ДПСД від 15 вересня 2004 року № 927 (уповноважена особа ТОВ «ЦЕФЕЙ») з націнкою посередників 1835, 85 грн; у контрагента ДПСД від 10 червня 2002 року № 3 (уповноважена особа ТОВ «КАРПАТИГАЗ») з націнкою посередників 103, 50 грн; у постачальника ДПСД від 24 березня 2004 року № 493 (уповноважена особа ТОВ «КАРПАТИГАЗ») з націнкою посередників 2329, 18 грн (при додатковому посередництві ТОВ «УКРЕНЕРГОРИНОК»).
У березні 2013 року через контрагентів ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» та ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» отримано 40986, 195 тисяч куб. м природного газу, а саме: у постачальника ДПСД від 24 березня 2004 року № 493 (уповноважена особа ТОВ «КАРПАТИГАЗ») з націнкою посередників 2245, 85 грн (при додатковому посередництві ТОВ «ТД «КИЇВГАЗЕНЕРГО»); у постачальника ДПСД від 10 червня 2002 року № 3 (уповноважена особа ТОВ «КАРПАТИГАЗ») з націнкою посередників 111, 85 грн (при додатковому посередництві ТОВ «ТД «УКРІСТГАЗ»); у постачальника ДПСД від 15 вересня 2004 року № 927 (уповноважена особа ТОВ «ЦЕФЕЙ») з націнкою посередників 1835, 85 грн.
У квітні 2013 року через контрагентів ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» та ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» отримано 21707, 186 тисяч куб. м природного газу, а саме: у постачальника ТОВ «ЕСКО-ПІВНІЧ» з націнками посередників 99, 35 грн (за 6000 м3), 120, 18 грн (за 3456, 10 м3) та 70, 18 грн (за 1251, 08 м3); у постачальника ДПСД від 10 червня 2002 року № 3 (уповноважена особа ТОВ «КАРПАТИГАЗ») з націнкою посередників 111, 85 грн; у постачальника ПАТ «РІВНЕАЗОТ» з націнкою посередників 273, 25 грн (при додатковому посередництві ТОВ «ЛІДЕРГАЗ»).
У травні 2013 року через контрагентів ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» та ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» отримано 37183, 705 тисячі куб. м природного газу, а саме: у постачальника ТОВ «ЕСКО-ПІВНІЧ» з націнками посередників 120, 18 грн (за 11380,733 м3) та 57, 68 (за 15500 м3); у постачальника ТОВ «УКРІСТГАЗ» з націнкою посередників 95, 18 грн.
У червні 2013 року через контрагентів ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» та ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» отримано 27832, 423 тисячі куб. м природного газу, а саме: у постачальника ДПСД від 10 червня 2002 року № 3 (уповноважена особа ТОВ «КАРПАТИГАЗ») з націнкою посередників 328, 50 грн (при додатковому посередництві ТОВ «ГК «ГАЗОВИЙ АЛЬЯНС»); у постачальника ТОВ «УКРАЇНСЬКА НАФТО-ГАЗОВА КОМПАНІЯ» з націнкою посередників 136, 85 грн.
У липні 2013 року через контрагентів ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» та ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» отримано 38181, 57462 тисячі куб. м природного газу, а саме: у постачальника ТОВ «ЕСКО-ПІВНІЧ» з націнкою посередників 35, 85 грн; у постачальника ПРАТ «НАФТОГАЗВИДОБУВАННЯ» з націнкою посередників 265, 02 грн (при додатковому посередництві ТОВ «ВК «ГАЗОВИЙ АЛЬЯНС» та ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ»); у постачальника ТОВ «УКРІСТГАЗ» з націнкою посередників 113, 353 грн.
Досліджуючи зазначені ланцюги постачання, суд апеляційної інстанції перевірив зібрані в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи, що стосуються операцій першої ланки ланцюга з контрагентом ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ», а саме: договір на купівлю-продаж природного газу 09/08/12-01/269-У від 31 серпня 2012 року; акти приймання-передачі природного газу; прибуткові ордери; платіжні доручення; податкові накладні; технічні акти про обсяги спожитого та протранспортованого газу.
На підставі аналізу первинних документів, суд дійшов висновку, що відповідні документи, а саме акти про обсяги спожитого та протранспортованого газу та акти наданих послуг по транспортуванню газу магістральними трубопроводами, які складено між позивачем та філіями ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», відображають лише факт отримання позивачем газу із газотранспортної системи.
Водночас, зазначив, що будь-яких доказів наявності у газотранспортній системі природного газу, який би безпосередньо належав ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» або ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» на момент проведення спірних операцій, як і доказів отримання такого газу із системи позивачем, зібрані матеріали справи не містять.
При цьому, з наданих до суду двосторонніх актів приймання-передачі природного газу та актів звіряння розрахунків, підписаних ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» та ТОВ «МГЗ», вбачається лише задокументований (формальний), а не фактичний (реальний) рух природного газу по ланцюгу посередників до ТОВ «МГЗ».
Наявність платіжних доручень на оплату газу, також не підтверджує фактичної передачі відповідного товару від контрагента ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» до ТОВ «МГЗ».
Відтак, суд апеляційної інстанції погодився з висновком податкового органу про те, що надані до перевірки та зібрані в матеріалах судової справи первинні бухгалтерські документи не можуть беззаперечно підтверджувати реальність передачі позивачу спірного природного газу саме від контрагента ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ».
При цьому, суд наголосив, що зазначений висновок сформовано з підстав неможливості підтвердження реальної передачі природного газу по ланцюгу постачання між посередниками у відповідних операціях, а не з підстав порушення контрагентами позивача податкової дисципліни.
Крім того, суд звернув увагу, що наявність зареєстрованих кримінальних проваджень щодо розслідувань можливої участі ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» у схемах з мінімізації податкового навантаження на підприємства реального сектору економіки, опосередковано підтверджує вищевикладені висновки щодо сумнівності проведених операцій та відсутності реальної ділової мети у взаємовідносинах з відповідними контрагентами, так як позивач мав змогу оцінити діяльність своїх контрагентів до проведення спірних операцій.
Також, суд апеляційної уважав сумнівною ділову мету у придбанні природного газу з огляду на те, що придбання природного газу у вказаних посередників відбувалось з націнкою, розмір якої доходив до трьох тисяч гривень за тисячу кубічних метрів газу, без будь-якого логічного обґрунтування необхідності закупівлі природного газу саме у відповідних посередників, а не у безпосередніх виробників чи імпортерів природного газу, ураховуючи, що ринок природного газу в Україні є обмеженим певним колом виробників та постачальників відповідного газу.
За таких обставин, за умови задекларованого та підтвердженого податковим органом обсягу придбання позивачем природного газу, який походить від його реальних виробників та імпортерів, суд апеляційної інстанції погодився з висновком податкового органу, що на розмір націнки, сплаченої позивачем у вартості природнього газу вищезазначеним сумнівним посередникам, позивач не має права на отримання податкових пільг (податкового кредиту).
Водночас, перевіряючи законність оскарженого податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на таке.
Так, зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у справі 826/3664/16, зазначає, що спірне рішення було прийнято відповідачем на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки позивача № 37/28-10-37-20/33133003 від 01.08.2014, проведеної відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК України (у редакції, чинній на дату проведення перевірки) на підставі постанови слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.06.2014 про призначення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства у межах кримінального провадження № 32012110100000073 від 30.11.2012 за ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 209 КК України.
Проте, як указує скаржник під час розгляду справи відповідач не надав доказів ухвалення та набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінального провадження, у межах якого було призначено та проведено перевірку у відношенні позивача, або рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, тоді як положеннями пункту 86.9 статті 86 ПК України (у редакції, чинній на дату прийняття відповідачем спірного рішення) передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.
Надаючи оцінку обґрунтованості зазначених доводів касаційної скарги, колегія суддів зважає на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.06.2022 у справі 826/3664/16, де зазначено, щодо перевірок, які проводяться у межах кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, розпочатих до набрання чинності Законом N655-VIII, то у цьому випадку податкові повідомлення-рішення за результатами перевірок, розпочатих та закінчених до 01 вересня 2015 року, розпочатих до, але закінчених після 01 вересня 2015 року, а також розпочатих та закінчених після 01 вересня 2015 року, приймаються протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.
Зміст указаних правових норм свідчить, що контролюючі органи не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства.
Загальний процес проведення перевірки із послідовного, коли за результатами перевірки приймається податкове повідомлення-рішення, розривається. Спочатку матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів визначається кримінально - процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. Після набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження органи податкової служби мають право виносити податкові повідомлення - рішення.
Аналогічна правова позиція узгоджується також з висновками, викладеними Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постановах від 22 жовтня 2019 року (справа № 820/3094/16), від 16 березня 2020 року (справа № 280/466/19), від 16 квітня 2020 року (справа № 815/5861/15).
Указаним обставинам суд апеляційної інстанції належної оцінки не надав, при цьому принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, закріплений частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язує суди вживати заходи для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
З огляду на викладене, Верховний Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
Суд звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
За змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив й не встановив ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Отже, касаційна скарга ТОВ «МГЗ» підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» задовольнити частково.
Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 814/2448/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко