Справа №293/2314/21
Провадження № 1-кп/293/39/2026
15 січня 2026 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12021060400001492 від 16.08.2021 по обвинуваченню ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України, -
Обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який перебуває в умовах утримання СІЗО державної установи «Житомирська УВП (№8)», строк дії якого спливає 24.01.2026.
Прокурор просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави, строком на 60 діб, згідно поданого 15.01.2026 клопотання, мотивуючи тим, що ризики, які були при обранні та продовженні запобіжного заходу, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились.
Законний представник потерпілої та представник потерпілої погодились з клопотанням прокурора щодо продовження запобіжного заходу.
Обвинувачений заперечив щодо продовження запобіжного заходу, оскільки не переховувався під час досудового розслідування, наміру впливати на потерпілу та свідків немає, інших кримінальних правопорушень вчиняти не буде.
Захисник обвинуваченого заперечив щодо продовження запобіжного заходу, просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, при цьому заявив що ризики, які зазначені прокурором, не підтверджені доказами, обвинувачений має постійне місце проживання та матір похилого віку, яка є особою з інвалідністю.
Ухвалою суду від 25.11.2025 задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому до 24.01.2026.
Відповідно ч.1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Так, відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення, в якому підозрюється.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Суд також звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії», в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, суд враховує вік, сімейний та майновий стан обвинуваченого, стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, а також вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, те, що він переховувався від органів досудового розслідування, внаслідок чого був оголошений в розшук постановою слідчого Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області від 19.08.2021, був засуджений 14.01.2022 вироком Черняхівського районного суду Житомирської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на 2 місяці, що на думку суду переконливо свідчить про суспільну небезпечність його особи та схильність до вчинення злочинів.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілу у даному кримінальному провадженні, суд враховує позицію, висловлену законним представником потерпілої.
Також, суд враховує серйозність звинувачення та суворість передбаченого покарання, в разі доведеності вини ОСОБА_4 , а тому під тяжкістю можливого покарання може переховуватися від суду у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
На стадії судового провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Наявні у матеріалах клопотання обставини та докази, на які посилається прокурор, є достатніми, та на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу підтверджують наявність достатніх підстав вважати, що заявлені ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, не зменшилися і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, та з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватись від суду; може незаконно впливати на потерпілу та свідків, яким відомі обставини вчинення ним злочину з метою побудови власної версії захисту та виправдання своїх дій; вчинити інше кримінальне правопорушення, так як раніше судимий.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (п.35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції»).
Вказані ризики виправдовують продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою та свідчать, що жоден інший менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам.
Твердження захисника про можливість застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу об'єктивно спростовуються. Такі твердження є непереконливими.
Доводи захисника про те, що обвинувачений має постійне місце проживання, де проживав разом з матір'ю, яка є особою з інвалідністю та потребує стороннього догляду, не є переконливим аргументом для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, не можуть нівелювати наявність встановлених ризиків та не були для обвинуваченого стримуючим фактором.
Даних щодо неможливості за станом здоров'я обвинуваченого перебувати в СІЗО суду не надано.
Інший вид запобіжного заходу обвинуваченому, з великою вірогідністю, не зможе запобігти існуючим ризикам, та унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
Суд приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судових дебатів, триває ознайомлення обвинуваченого з матеріалами кримінальної справи.
Таким чином, на даний час відсутні підстави для зміни обраного запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки він обирався не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й особи обвинуваченого та певних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, проте на даний час обставини, на які посилається сторона захисту, як на підставу відмови у продовженні запобіжного заходу існували і на час обрання та продовження запобіжного заходу та були враховані судом, у зв'язку з чим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на 60 днів.
Враховуючи норми ч.4 ст.183 КПК України, тяжкість обвинувачення, обставини скоєння кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, суд вважає відсутніми підстави для визначення застави.
Керуючись ст. 331, 372 КПК України, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в СІЗО державної установи «Житомирська УВП (№8)» відносно ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України, строком на 60 днів, тобто до 16.03.2026, включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали направити сторонам та СІЗО державної установи «Житомирська УВП (№8)».
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання вказаної ухвали суду в тому самому порядку.
Суддя ОСОБА_8