головуючий суддя у першій інстанції: Дзендзьора С.М.
16 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 465/6696/25 пров. № А/857/52090/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 17 листопада 2025 року у справі № 465/6696/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
01.08.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд:
скасувати винесену поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції Львівської області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Дурнєвим К.А. постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4855133 від 31.05.2025, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
01.10.2025р. Ухвалою Франківського районного суду міста Львова відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду на 21.10.2025 року о 09 год. 50 хв..
В даній ухвалі суд не робив висновку щодо поважності пропуску звернення до суду з позовною заявою, оскільки відкривши провадження у даній справі, автоматично поновив такий строк.
27.10.2025р Ухвалою Франківського районного суду міста Львова позовну заяву залишено без руху та встановлено строк, протягом п'яти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до закінчення строку визначеного судом заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
17.11.2025р. Ухвалою Франківського районного суду міста Львова суду позовну заяву залишено без розгляду з підстав визначених ч.ч.3 ст123 КАС України у зв'язку з пропуском строків звернення з позовом до суду без поважних причин.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм процесуального права просить суд, скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В п.3 ч.1 ст.311 КАС України видно, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про адміністративне правопорушення на позивача була винесена 31.05.2025 року, а в суд з оскарженням вказаної постанови, представник позивача звернувся 01.08.2025 року тобто з пропуском десятиденного строку на оскарження постанови.
Однак, із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
ч. 2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
ч.1, ч.3 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Системний аналіз наведених вище процесуальних норм дає підстави для висновку, що статтею 286 КАС України, яка є спеціальною по відношенню до ст. 289 КУпАП, визначено спеціальний 10-денний строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, який обчислюється з дня вручення цієї постанови.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що саме з датою вручення постанови про накладення адміністративного стягнення пов'язаний початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 686/28291/19 у якій Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі) може бути оскаржена протягом десяти днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. При цьому за обставинами у цій справі (п. 7 постанови), позивач відмовився від отримання постанови на місці її складення, а отримав її поштою та після цього протягом 10 днів звернувся до суду. На підставі цього Суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк звернення до адміністративного суду.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що строк звернення з розглядуваним адміністративним позовом слід обчислювати з дати ви несення постанови по справі про адміністративне правопорушення, з огляду на те, що така винесена у присутності позивача, а отже йому було відомо її існування.
Також, колегія суддів звертає увагу і на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам норм процесуального права, оскільки положення ст. 289 КАС України, яка у розглядуваному випадку є спеціальною, строк звернення до адміністративного суду обчислюється саме із дати отримання постанови.
Більше того, не відповідають фактичним обставинам справи і висновки суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була доведена до відома позивача в момент її винесення, оскільки відповідно до ст. 285 КУпАП та п. 14 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженого Наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Отже, зміст вказаних положень дає підстави для висновків, що якщо постанова про притягнення до адміністративної відповідальності виноситься в присутності особи, яка притягується до відповідальності, то зміст цієї постанови одразу після її винесення оголошується особі, якої ця постанова стосується, а копія протягом 3-ох днів вручається або висилається поштою.
В той же час, з відеозапису, який надано представником позивача, вбачається, що зміст оскаржуваної постанови не оголошувався позивачу, оголошено було лише зміст протоколу про адміністративне правопорушення у іншій справі. Більше того, працівник поліції не роз'яснював позивачу порядок і строки оскарження, чітко не запропонував отримати саме копію постанови про адміністративне правопорушення, а тільки пропонував поставити підписи, не уточняючи, про які підписи йде мова, з відеозапису зрозуміло, що мова була про протокол про адміністративне правопорушення, оскільки це відбувалось саме в рамках розгляду іншої справи про адміністративне правопорушення по якій складався протокол.
Отже, оскільки оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення не була оголошена на місці її складення, позивач, виходячи з положень ст. 285 КУпАП, мав право на легітимні очікування, що рішення, які були прийняті поліцейськими, надійдуть йому поштою.
При цьому, з долученого до матеріалів справи представником відповідача списку згрупованих поштових відправлень вбачається, що на ім'я позивача відповідачем надсилалось поштове відправлення 0601153262636. Однак, здійснивши відстеження цього поштового відправлення за трекінгом вбачається, що воно повернулося відправнику не врученим отримувачу з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою». Тобто вказана постанова поштою позивачу не надійшла з незалежних від нього причин і відсутня відмітка про відмову отримання адресатом. При цьому, не зрозумілим є чому це поштове відправлення повернулося з відміткою “Одержувач відсутній за вказаною адресою», в той час коли позивач фактично проживає за адресою зазначеною у постанові про накладення адміністративного стягнення і житловий будинок за цією адресою належить йому на праві приватної власності, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 450174212 від 31.10.2025, яку було надано суду першої інстанції.
В той же час в наданому суду списку згрупованих поштових відправлень в адресі не вказано номер будинку на який надсилалась постанова.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У Рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.04.2010 у справа «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у пункті 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».
У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський Суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи ЄСПЛ- «Пономарьов проти України», «Щокін проти України»).
При чому з рішення ЄСПЛ у справі «Станьо проти Бельгії» убачається, що суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту.
Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновків, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення справи, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з постановлянням нової постанови про направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
В п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, видно, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.320 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 17 листопада 2025 року у справі № 465/6696/25 - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель