Справа № 273/1018/25
Провадження № 3/273/2/26
16 січня 2026 року м. Баранівка
Суддя Баранівського районного суду Житомирської області Бєлкіна Д.С., розглянувши матеріали, які надійшли від Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1
На розгляд Баранівського районного суду Житомирської області від Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, надійшли матеріали (протокол серії: ЕПР1 № 340109 від 24.05.2025 року) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністативного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП заперечив та пояснив, що у стані алкогольного сп'яніння не перебував.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Нурієв Р.Т. подав клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На обгрунтування зазначеної позиції вказує, що відеозапис, який приєднано до протоколу про адміністративне правопорушення здійснений за допомогою власного мобільного телефону поліцейського, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом по справі.
Зазначає також, що під час ознайомлення з матеріалами справи стороною захисту було виявлено, що поліцейським було порушено обов'язковий порядок направлення на медичний огляд ОСОБА_1 , оскільки він не підтвердив, що погоджується з результатом огляду. Звертає увагу суду на те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння відносно підзахисного проводився з порушеннями, а саме: він проводився не на місці зупинки транспортного засобу, а біля відділення поліції, що є грубим порушенням ст.266 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення не був складений на місці зупинки транспортного засобу, а був складений біля Баранівського відділення поліції, не містить належної фіксації безперервності подій.
У судовому засіданні захисник Нурієв Р.Т. підтримав доводи викладені в клопотання про закрпиття провадження у справі.
Працівник поліції Мельниченко В.М. у судовому засіданні пояснив, що фіксування подій відбувалося на особистий мобільний телефон працівників поліції, оскільки в той момент відбувалася реорганіцація та боді камери відправили на перевірку. Огляд проводився не на місці зупинки траснпортного засобу, так як прилад Драгер лише один на два екіпажі патрульних, тому були змушені проводити огляд біля приміщення Поліції. Письмове напрвлення на огляд в медичному закладі не вручалося, тому що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці за допомогою приладу "Драгер", а під проходження в медзакладі відмовився.
Суд, заслухавши пояснення правопорушника, його захисника, працівника поліції, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши протокол та матеріали, додані до протоколу, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так судом встановлено, що 24.05.2025 року о 22 год. 05 хв. в м. Баранівка по вул. Фарфорова 4 водій керував транспортним засобом Рено Меган д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер 6820, номер тесту 661, результат позитивний 1,24 проміле, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України. Такі дії ОСОБА_1 попередньо кваліфіковані за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зазначене підтверджується протоколом серії ЕПР1 №340109 від 24.05.2025, розписками про роз'яснення прав і свобод, про інформування про порядок застосування спеціального технічного засобу, про ознайомлення із вимогами ч.1 ст. 266 КУпАП про відсторонення водія від керування транспортним засобом, Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, постановою ЕНА4803819, тестом 661, записом відеофіксації.
Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки ці докази є об'єктивними, відповідають вимогам ст.251 КпАП України, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.
Відповідно до вимог п.2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд дійшов переконливого висновку про те, що вина ОСОБА_1 в порушенні вимог пункту 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 340109 від 24.05.2025 року зазначено про проведення відеофіксації.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа)встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Долучений до матеріалів справи відеозапис не є єдиним доказом вини ОСОБА_1 , однак відображає повною мірою подію адміністративного правопорушення, оскільки на ньому зафіксовано обставини, що підлягають з'ясуванню та дають можливість встановити в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
На підставі дослідженого відеозапису, судом встановлено наявність обов'язкових умов притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП: керування транспортним засобом, а також проведення огляду особи, яка керує транспортним засобом, на стан алкогольного сп'яніння, з позитивним результатом 1,24 проміле.
Суд відхиляє посилання сторони захисту на недопустимість відеозапису через порушення внутрішніх інструкцій Національної поліції України щодо використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів). Для здійснення спірного відеозапису не використовувався відеореєстратор, тому відповідні інструкції до використання телефону не застосовний.
11.11.2025 року на запит суду надійшло повідомлення Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області №2 про те , що відеофіксація проводилась за допомогою автомобільного відеореєстратора 70 Мау та особистого мобільного телефону , у зв'язку з тим, що на момент події проводилась реорганізація СПД №1 до ВП №2, а тому з технічних причин портативний відеореєстратор був відсутній.
При цьому, зйомка відбувалася відкрито, на вулиці; ОСОБА_1 жодних заперечень не висловлював; сторона захисту не обґрунтувала, як за таких обставин було порушено права та свободи обвинуваченого.
Крім того, існування внутрішніх інструкцій щодо використання відеореєстраторів не свідчить про заборону поліцейським використовувати власні мобільні телефони.
Сторона захисту також не наводить аргументів щодо недостовірності оспорюваного відеозапису, його спотворення чи зміну.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд (постанова від 26 березня 2024 року, справа № 749/630/21; постанова від 23 вересня 2024 року, справа № 134/1667/23).
Наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, однак відеофіксація здійснювалася безперервно, ОСОБА_1 був попереджений про ті обставини, що відеозапис здійснюється на мобільний телефон.
Висновки про винуватість ОСОБА_1 ґрунтуються на сукупності цього відеозапису та інших доказів.
Таким чином, долучений до матеріалів справи відеозапис є послідовним, не містить даних, які би свідчили про те, що такий, у розумінні ст. 251 КУпАП, є неналежним доказом у справі.
Суд звертає увагу також на той факт, що предметом розгляду суду у цій справі є оцінка дій працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння водія. Законність підстави зупинки транспортного засобу, а також наявність чи відсутність підстав для зупинки, не охоплюється диспозицією ст. 130 КУпАП і дії поліції щодо законності таких підстав можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема, в адміністративному, з наданням суду відповідних доказів.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а також про те, що він не погодився з результатами огляду, спростовуються відеозаписом.
Щодо тверджень сторони захисту, що огляд на стан алкогольного сп'яніння було проведено біля відділення поліції, а не на місці зупинки транспортного засобу, слід зазначити, що поліцейський кілька разів повідомив ОСОБА_1 про те, що у даного патруля прилад Драгер відсутній, і пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допоомогою газоаналізатора можливо у відділенні поліції, як альтернативу пропонує пройти огляд у найближчому медичному закладі. ОСОБА_1 добровільно висловив згоду пройти огляд за допомогою газоаналізатора, також добровільно погодився проїхати до відділення поліції. Зазначене чітко зафіксовано на відеозаписі.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що огляд було проведено за кілька хвилин після моменту зупинки, результат огляду від місця його проведення не залежить. Таким чином, порушення приписів ст. 266 КУпАП не вбачається.
Інші наведені доводи щодо порушення встановленої законом процедури є формальними та не спростовують фактичних обставин вчиненого правопорушення, тому суд розцінює їх як позицію захисту особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з метою уникнення від відповідальності.
Зокрема, надані у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснення про те, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, спростовуються результатами огляду.
Враховуючи обставини справи, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень та виправлення особи правопорушника, суд дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 40-1, 130, 251, 283, 284 КУпАП,-
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 /сімнадцять тисяч/ грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік. (Отримувач: ГУК у Житомирській області/Житомирська область/21081300, код отримувача: 37976485, номер рахунку: UA 368999980313060149000006001, код класифікації доходів: 21081300, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору. (Отримувач коштів ГУК у Житомирській області/ТГ м Баранівка/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA 708999980313181206000006713, код класифікації доходів бюджету 22030101).
У разі несплати порушником штрафу не пізніш як через 15днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу стягується штраф у подвійному розмірі та витрати на облік адміністративних правопорушень, що визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі несплати порушником штрафу не пізніш як через 15днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу стягується штраф у подвійному розмірі та витрати на облік адміністративних правопорушень, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд Житомирської області.
Постанова підлягає виконанню протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку зупиняється до розгляду апеляційної скарги.
Повний текст постанови складено 16.01.2026 року.
Суддя Бєлкіна Д.С.