Справа № 204/244/26
Провадження № 1-кс/204/66/26
15 січня 2026 року слідчий суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 22025040000002042 від 15.10.2025 року за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,-
встановив:
До суду надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 22025040000002042 від 15.10.2025 року за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що Слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025040000002042 від 15.10.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (зі змінами) встановлено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації. Окрім цього, зазначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією. Разом з тим, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.Крім цього, Законом України від 03.03.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», КК України доповнено ст. 111-1 КК України, відповідно до ч. 7 передбачена кримінальна відповідальність, а саме: за добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. При цьому, вказаний Закон України набрав чинності 15.03.2022.Згідно статті 1 федерального закону «Про війська національної гвардії Російської Федерації» № 226-ФЗ війська національної гвардії Російської Федерації (далі - війська національної гвардії) є державною військовою організацією, призначеною для забезпечення державної та громадської безпеки, захисту прав та свобод людини та громадянина.Крім того, Указом президента Російської Федерації від 05.04.2016 № 157 «ФГУП «Охрана»» було передане у відання Федеральної служби військ національної гвардії Російської Федерації.Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи достеменно проінформованою та розуміючи факт анексії Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим) з боку рф, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, що Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаною про те, що АР Крим є невід'ємною складовою частиною України, вирішила особисто добровільно взяти участь у функціонуванні на території АР Крим воєнізованих формувань.Так, ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим у м. Севастополь, усвідомлюючи правовий статус, який діяв на території АР Крим та суспільно-небезпечний характер свого діяння, добровільно, у період часу з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 10.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 31.07.2024 на підставі строкових трудових договорів брала участь в створеному всупереч діючому законодавству України збройному формуванні держави-агресора «Филиал ФГУП «Охрана» Росгвардии по г. Севастополь» на посаді «стрелка группы военизированной охраны № 5 отряда военизированной охраны».Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим у м. Севастополь, реалізовуючи свій злочинний умисел та бажаючи довести його до кінця, у проміжок часу з 15.03.2022 по 31.12.2022 та з 10.01.2023 по 31.07.2024, брала добровільну участь в збройних формуваннях держави-агресора, а саме несла службу на посаді «стрелка группы военизированной охраны № 5 отряда военизированной охраны» у підрозділі військ національної гвардії Російської Федерації «Филиал ФГУП «Охрана» Росгвардии по г. Севастополь».14.01.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.При цьому, відповідно до санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, встановлено, що підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.Крім цього, на даний час існують обставини, які підтверджують, що незастосування арешту на зазначене в клопотанні майно призведе до вжиття невстановленими в ході досудового розслідування особами заходів щодо зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування та відчуження останнього. У зв'язку з чим, слідчий звернувся з даним клопотанням до суду і просить розглянути клопотання без повідомлення власника майна, його захисника, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, та наявні обґрунтовані підстави вважати, що невиконання такої умови призведе до зникнення, втрати, перетворення та/або відчуження майна.
Слідчий надав суду заяву про розгляд клопотання без його участі, просив клопотання про арешт майна задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, вважаю за можливе розглянути клопотання без повідомлення власника майна, її захисника, представника.
Ознайомившись з матеріалами клопотання, якими обґрунтовується необхідність арешту майна, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно зі ст. 4 Конвенції Ради Європи «Про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму» (ратифіковану Законом України N 2698-VI від 17.11.2010) - «слідчі і тимчасові заходи» - Кожна Сторона зобов'язана вжити такі заходи, які можуть знадобитися для можливості її здатності швидко визначити, виявити, заблокувати або заарештувати майно, яке підлягає конфіскації для того, щоб, зокрема, сприяти здійсненню конфіскації надалі.
Згідно зі ст. 5 даної Конвенції, держава Україна зобов'язана вжити заходів, які можуть знадобитися для того, щоб забезпечити застосування заходів щодо блокування, арешту та конфіскації також до:a) майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи;b) майна, отриманого із законних джерел, якщо до нього було повністю або частково приєднані доходи, отримані злочинним шляхом; c) прибутку або інших вигод, отриманих від доходів, від майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи, отримані злочинним шляхом, або від майна, до якого залучені доходи, отримані злочинним шляхом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як визначено ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ч.5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
За ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
В судовому засіданні встановлено, що Слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025040000002042 від 15.10.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. У даному кримінальному провадженні, 14.01.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, встановлено, що підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належить квартира за адресою:
АДРЕСА_1 . Санкція ч.7 ст.111-1 КК України передбачає вид додаткового покарання - конфіскацію майна. Незастосування заборони розпорядження вказаним майном призведе до його незаконного відчуження або передачі іншим особам, що позбавить можливості застосування конфіскації.
Правовою підставою для арешту зазначеного майна є п.3 ч.2 ст.170 КПК України - конфіскація майна як виду покарання.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого та прокурора, щодо необхідності накладення арешту на вказане майно, у зв'язку з чим, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 98, 107, 110, 131, 132, 170-175, 309, 369-372, 376 КПК України, -
постановив:
Клопотання слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 22025040000002042 від 15.10.2025 року за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України- задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно у кримінальному провадженні № 22025040000002042 від 15.10.2025 року , що перебуває у власності підозрюваної - громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом накладення заборони відчуження, розпорядження зазначеним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1