16 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/7467/24 пров. № А/857/11226/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року (суддя- Мірінович У.А., ухвалене в м. Тернопіль) у справі № 500/7467/24 за позовом ОСОБА_1 до 130 головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
17 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася у Тернопільській окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до 130 головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) в якому просила визнати протиправною бездіяльність 130 головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати грошового забезпечення; зобов'язати 130 головний центр зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення 113550,25грн за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати 09.11.2024.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржила Військова частина НОМЕР_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову в задоволені позові.
Відзив на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції поданий не був.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , проходила службу у 130 головному центрі зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ).
Наказом начальника 130 головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) №54-ОС від 23.02.2022 «Про особовий склад», з позивачем - головним сержантом ОСОБА_1 , припинено контракт, звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за підпунктом «ґ» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №500/7127/23 за позовом ОСОБА_1 до 130 головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними дії 130 головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 23.02.2022 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, на відповідний тарифний коефіцієнт. Зобов'язано 130 головний центр зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 23.02.2022 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №500/7127/23 набрало законної сили згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024.
На виконання вищевказаного рішення суду, відповідач 09.11.2024 виплатив позивачу кошти в сумі 113550,25грн, коментар транзакції: згідно судового рішення від 05.03.2024 у справі №500/7127/23, що підтверджується інформацією з банківського додатку про проведення відповідної транзакції.
Представник позивача 22.11.2024 звернувся до відповідача із адвокатським запитом в інтересах позивача у якому просив, в тому числі, здійснити компенсацію втрати частини доходів позивачу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, у відповідь на який, листом №09/6758-24-Вих від 28.11.2024 відповідачем відмовлено у виплаті такої компенсації через відсутність правових підстав для її нарахування, позаяк судове рішення у справі №500/7127/23 виконано у передбачений законом спосіб.
Вважаючи що відповідач допустив щодо нього протиправну бездіяльність в частині не невиплати йому компенсації втрат частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплати належного (недоплаченого в період несення служби) розміру грошового забезпечення, позивач звернувся із даним позовом в суд.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Частиною першою та другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно вимог статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III від 19.10.2000 (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.
Згідно статей 3, 4, 7 Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідно до пунктів 2-5, 8 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 (далі - Порядок №159), компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Згідно положень Закону №2050-III та Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; доходи не повинні носити разового характеру; порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Як вірно зазначено судом першої інстанції несвоєчасно виплачене позивачу в належному розмірі грошове забезпечення, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова компенсація за невикористані дні відпустки, одноразова грошова допомога у зв'язку зі звільненням з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, є складовою заробітної плати (входять в структуру заробітної плати), а тому у разі несвоєчасної їх виплати здійснюється обов'язкова компенсація відповідно до діючого законодавства.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Відтак у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків його виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що право позивача на отримання належного грошового забезпечення з 29.01.2020 підтверджено рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №500/7127/23, яке набрало законної сили.
Разом з тим, остаточна виплата на виконання судового рішення у справі №500/7127/23 проведена відповідачем 09.11.2024 без врахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до статті 4 Закону №2050-III.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата такої компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Тобто, боржник, з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено особі грошове забезпечення, повинен здійснити виплату такого грошового забезпечення з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості грошового забезпечення, є порушенням прав особи на отримання такої компенсації, що фактично і свідчить про бездіяльність боржника.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 02.04.2024 по справі №380/560/8194/20, у якій суд касаційної інстанції відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021, від 17.11.2021, від 27.07.2022, від 11.05.2023 (справи №№240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20, 460/786/20).
Враховуючи наявність несвоєчасної виплати позивачу сум грошового забезпечення, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення по дату фактичної виплати заборгованості.
Відтак, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є протиправною, а як наслідок є підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 09.11.2024.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі №500/7467/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Т. І. Шинкар