16 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/7355/24 пров. № А/857/31900/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Глушка І.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року (суддя- Могила А.Б., ухвалене в м. Івано-Франківськ) у справі № 300/7355/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Брайляк Емільяна Ярославівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
25 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області №092350008083 від 09.08.2024 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком; зобов'язання Головне Управління Пенсійного Фонду України в Івано Франківській області зарахувати до страхового стажу всі періоди роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_1 від 24.08.1977 з моменту першого звернення, а саме з 21.05.2024 року та взяти до уваги нотаріально засвідчене свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.05.2024 №092350008083 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.08.2024 №092350008083 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 02.08.1977 по 13.12.1977, з 16.12.1981 по 14.11.1983, з 16.09.1984 по 16.11.1984, з 16.07.1990 по 14.09.1990, з 16.07.1992 по 16.09.1992, з 01.10.1992 по 14.10.1992, з 01.11.1992 по 18.01.1994. В задоволенні решти позову та до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 700 (сімсот) грн. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову в задоволені позові.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 21.05.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.05.2024 №092350008083 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв?язку з відсутністю 15 років необхідного страхового стажу. При цьому, за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 24.08.1997, оскільки дату народження внесено з порушенням вимог Інструкцій ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, а саме не зазначено рік та відсутня інформація про зміну прізвища « ОСОБА_2 »; навчання з 01.09.1976 по 16.07.1987 згідно з дипломом № НОМЕР_4 від 16.07.1977, оскільки відсутня інформація про зміну прізвища « ОСОБА_3 »; догляду за дітьми з 14.12.1977 та 13.12.1984, оскільки прізвище матері не відповідає даним паспорту, а саме відсутня інформація про зміну прізвища « ОСОБА_4 »; отримання допомоги по безробіттю з 28.07.2005 по 01.08.2005 згідно з довідкою №395 від 16.05.2024, оскільки відсутня інформація про зміну прізвища « ОСОБА_3 ». У даному рішенні зазначено, що у позивача відсутній страховий стаж (а.с.20).
02.08.2024 позивач повторно звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про призначення пенсії за віком, долучивши при цьому додаткові документи.
Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.08.2024 №092350008083 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У даному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 02.08.1977 по 03.07.1979, з 01.11.1992 по 18.01.1994 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 24.08.1977, оскільки на титульній сторінці трудової книжки виправлена дата народження, яка не завірена належним чином. В цьому ж рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 14 років 3 місяці 12 днів.
Вважаючи протиправними вищевказані рішення відповідачів, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі Закон №1058-IV) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ч. 4 ст. 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (надалі Порядок №637).
У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).
Згідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування (пункт 20 Порядку №637).
Отже, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені або зазначені неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Таким чинорм, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
Відомостями, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 24.08.1977, копія якої містяться в матеріалах справи, підтверджено періоди її роботи з 02.08.1977 по 03.07.1979, з 15.08.1979 по 16.09.1992 та з 01.10.1992 по 18.01.1994 (а.с.24-25).
Як вірно зазанчено судом першої інстанції трудова книжка ОСОБА_1 містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач була прийнята на таку роботу.
Згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (надалі Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110, встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу; до трудової книжки вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з п.2.11 Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Пунктами 2.12-2.13 Інструкції №58 передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
З врахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця, який зобов'язаний здійснити виправлення у трудовій книжці у разі виявлення неправильного або неточного запису.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у рішенні від 29.05.2024 №092350008083 не зараховано до страхового стажу позивача жодного періоду роботи, а Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішенням від 09.08.2024 №092350008083 не зараховано до страхового стажу позивача періоди її роботи з 02.08.1977 по 03.07.1979, з 01.11.1992 по 18.01.1994 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 24.08.1977, оскільки на титульній сторінці трудової книжки виправлена дата народження, яка не завірена належним чином.
Колегія суддів зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, або правильності записів посилань на відповідні документи на підставі яких внесено зміни до трудової книжки.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, зокрема за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17.
Згідно з пунктом 1.5 Інструкції №58 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Таким чином, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Згідно підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, відповідач не позбавлений права, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.
Разом з тим, відповідачами не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності записів трудової книжки ОСОБА_1 , натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу вищевказаних періодів роботи та навчання.
Згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області до страхового стажу роботи позивача вже зараховано період з 14.12.1977 по 14.08.1979. За таких обставин позовна вимога в частині зобов'язання зарахувати до страхового стажу позивача вказаний період роботи не підлягає задоволенню.
Крім вказаних у рішенні від 09.08.2024 №092350008083 періодів роботи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не зараховано до страхового стажу позивача також періоди роботи з 16.12.1981 по 14.11.1983, з 16.09.1984 по 16.11.1984, з 16.07.1990 по 14.09.1990, з 16.07.1992 по 16.09.1992, з 01.10.1992 по 14.10.1992.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідачами не надано доказів, які підтверджують відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 02.08.1977 по 13.12.1977, з 16.12.1981 по 14.11.1983, з 16.09.1984 по 16.11.1984, з 16.07.1990 по 14.09.1990, з 16.07.1992 по 16.09.1992, з 01.10.1992 по 14.10.1992, з 01.11.1992 по 18.01.1994, суд дійшов висновку, що відповідачами протиправно не зараховано до страхового стажу позивача вказані періоди роботи.
Інших підстав для незарахування вищевказаних періодів роботи позивача до страхового стажу відповідачами не наведено, а судом не встановлено.
Як наслідок, рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 29.05.2024 та від 09.08.2024 №092350008083, які прийняті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області відповідно, підлягають до скасування.
Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області під час розгляду заяви позивача від 02.08.2024 про призначення пенсії за віком вже враховано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , що підтверджується рішенням від 09.08.2024 №092350008083 та зарахованими періодами страхового стажу за результатом розгляду такої заяви позивача.
Оскільки, судом встановлено факт розгляду відповідачем свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 під час розгляду заяви позивача від 02.08.2024 про призначення пенсії за віком, а позивачем не доведено вчинення відповідачем дій щодо відмови розгляду вказаного свідоцтва чи бездіяльності щодо його розгляду, то вказане свідчить про відсутність порушеного права позивача у вказаній частині, яке б потребувало судового захисту.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-ІV передбачено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У даній справі, органом призначення пенсії щодо розгляду останньої заяви позивача від 02.08.2024 за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, рішенням якого відмовлено ОСОБА_1 в зарахуванні вищевказаних періодів до її страхового стажу.
Відтак, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).
Оскільки судом встановлено протиправність рішення про відмову в призначенні пенсії від 29.05.2024 та від 09.08.2024 №092350008083, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає необхідним зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності щодо розгляду заяви позивача від 02.08.2024) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 спірні періоди роботи.
Разом з тим, суд не вбачає за необхідне зазначати дату зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача, оскільки із конкретною датою може бути пов'язане питання призначення чи перерахунку пенсії.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Брайляк Е.Я., до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії підлягає до часткового задоволення.
Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заперечення відповідача щодо суми витрат на правову допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 300/7355/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга