15 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/8698/24 пров. № А/857/6948/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року (суддя - Григорук О.Б., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного рішення - не зазначено),
в адміністративній справі №300/8698/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) , в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №091630015911 від 31.10.2024 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком; 2) зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача всі періоди роботи згідно з даними трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.12.1977, з моменту звернення, а саме з 22.10.2024 та взяти до уваги копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .
Відповідач подав відзив на позов, у якому висловив свої заперечення проти його задоволення. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу в повному обсязі.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області № 091630015911 від 31.10.2024 про відмову в призначенні пенсії. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з даними трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.12.1977, з врахуванням свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22.10.2024 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що суд надав неналежну правову оцінку всім суттєвим обставинам справи, неповно дослідив докази по справі, що призвело до порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком та наданих до неї документів відповідач прийняв рішення № 091630015911 від 31.10.2024, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 15 років після досягнення 65 років), встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV. Враховано страховий стаж 8 років 11 місяців 14 днів. Вважає апелянт, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно, оскільки за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 25.12.1977, оскільки наявні виправлення в прізвищі після одруження, чим порушено п. 2.12 інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення суду від 24.01.2025 року в справі №300/8698/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
22.10.2024 позивач ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 1058-IV.
За результатами розгляду цієї заяви від 22.10.2024 та наданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення № 091630015911 від 31.10.2024, яким заявнику відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 15 років після досягнення 65 років), встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV. Враховано страховий стаж 8 років 11 місяців 14 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.12.1977, оскільки наявні виправлення в прізвищі після одруження, чим порушено п. 2.12 інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (а.с.12, 13).
Позивач, не погодившись з вищенаведеним рішенням відповідача, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Судом вірно враховано, що підстави призначення пенсії особам за віком врегульовані статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (надалі - Закон № 1058).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно частини 2 статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.
Частиною 3 статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Також відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом вірно враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Враховуючи наведені вище норми, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пунктів 2.2, 2.4 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Також судом вірно враховано, що до прийняття наведеної вище Інструкції від 29.07.1993 № 58 порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162.
Пунктами 2.2, 2.3 Інструкції № 162 було також передбачено, що заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
З цього приводу, судом також вірно враховано правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18).
Як уже зазначалося вище, за результатами розгляду заяви позивача від 22.10.2024 та наданих до неї документів відповідачем прийнято оскаржуване рішення №091630015911 від 31.10.2024, яким заявнику відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 15 років після досягнення 65 років), встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV. Враховано страховий стаж 8 років 11 місяців 14 днів.
Зі змісту рішення №091630015911 від 31.10.2024 та доводів відповідача (апелянта) видно, що до страхового стажу позивача не враховано періоди її роботи, згідно із записами трудової книжки, оскільки наявні виправлення в прізвищі після одруження, чим порушено п. 2.12 інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (а.с.12, 13).
З цього приводу судом першої інстанції вірно взято до уваги наявне в матеріалах справи свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , яким підтверджено, що дошлюбне прізвище позивача ОСОБА_1 - " ОСОБА_2 " (а.с.18).
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 25.12.1977 закреслене прізвище " ОСОБА_2 " та написане " ОСОБА_3 " (а.с.13).
При цьому, судом вірно зазначено, що таке виправлення не спростовує належність позивачу трудової книжки НОМЕР_1 від 25.12.1977 та достовірність інших відомостей.
Крім цього, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вищевказані недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливала на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки.
Судом також вірно встановлено та взято до уваги те, що трудова книжка позивача містить записи про її прийняття та звільнення з роботи у спірні періоди, дати прийому, звільнення з роботи, номери наказів, посади на яких позивач працювала, а також завірені підписом відповідальної особи. Вказані записи скріплені однією печаткою під записом про звільнення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно не зараховано позивачу до страхового стажу спірні періоди робіт, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а спірні періоди робіт підлягають врахуванню до страхового стажу позивача.
Судом також вірно враховано вимоги частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства та з метою ефективного захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення їй пенсії від 22.10.2024 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Доводи апеляційної скарги рішення суду не спростовують та зводяться до непогодження із ним, а тому апеляційним судом визнаються як необґрунтовані.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року в адміністративній справі №300/8698/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська