Справа № 201/15180/25
Провадження № 2-з/201/23/2026
14 січня 2026 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,
за участю секретаря судового засідання Максимової О.В.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, -
В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про безпідставно набутих коштів.
26.12.2025 позивач подав до суду заяву про забезпечення доказів, в якій він просив:
1. Забезпечити докази шляхом витребування інформації щодо ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - відомості про наявність рахунків та розгорнуту виписку про рух коштів за період з 01.10.2023 по 04.12.2024 - у наступних банківських установах:
- АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570);
- АТ «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352);
- АТ «АЛЬТБАНК» (код ЄДРПОУ 19358784);
- ПАТ АБ «Південний» (код ЄДРПОУ 20953647);
- АТ «КРЕДОБАНК» (код ЄДРПОУ 09807862);
- АТ «Укрексімбанк» (код ЄДРПОУ 00032112);
- АТ «УКРСИББАНК» (код ЄДРПОУ 09807750)
- АТ «Вест Файненс енд Кредит Банк» (код ЄДРПОУ 34575675);
- АТ «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714);
- АТ «ТАСкомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443)
- АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909);
- АТ «Банк 3/4» (код ЄДРПОУ 36002395);
- АТ «СКАЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 09620081);
- АТ «ВСТ БАНК» (код ЄДРПОУ 26237202);
- АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 00032129);
- АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ 14360080)
2. Забезпечити докази шляхом витребування у Державної міграційної служби України (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 3) відомостей про закордонні паспорти ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), дійсні у період з 01.10.2023 по 04.12.2024.
3. Забезпечити докази шляхом витребування у Державної прикордонної служби України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 26) інформації про перетин державного кордону ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.10.2023 по 04.12.2024.
4. Забезпечити докази шляхом допиту ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) як свідка щодо обставин справи за переліком питань, зазначених у розділі II цієї заяви.
5. Забезпечити докази шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надати до суду: скан-копії (фотокопії) всіх сторінок усіх закордонних паспортів, які були дійсними у період з 01.10.2023 по 04.12.2024, включаючи сторінки з відмітками про перетин кордону; документи, що підтверджують витрати на утримання дітей у спірний період.
При цьому, у розділі II цієї заяви, позивач зазначив перелік питань для допиту ОСОБА_2 :
Щодо залишення дітей без нагляду:
- Чи визнає вона факти виїздів із ОСОБА_3 без дітей у 2023 році?
- Скільки разів та на які періоди вона залишала дітей?
- Хто доглядав за дітьми віком 7,11 та 12 років під час її відсутності?
- Чому вона не повідомляла батька про свої від'їзди?
- Чому забороняла дітям розповідати батькові про її відсутність?
- Чи вважає вона нормальним залишати дітей такого віку самих на 2 тижні?
Щодо медичного нехтування:
- Чому вона, маючи медичну освіту, ігнорувала симптоми алергії у дітей?
- Чому не звернулася до алерголога?
- Чому тримала кота в квартирі, знаючи про алергію дітей?
- Чому не внесла дані про алергію в медичні документи?
Щодо документів:
- Чому відмовилася передати ВКР-документи дітей у жовтні 2023?
- Чи зверталася вона до будь-якої державної установи щодо анулювання паспортів дітей?
- З якою метою вона це робила без згоди батька?
Щодо невиконання судових рішень:
- Де вона перебувала 29-31 серпня 2024 року?
- Чому не з'явилася для виконання ухвали суду?
- Чому не попередила про свою відсутність?
Заява мотивована тим, що ключовим предметом доказування у даній справі є встановлення факту недобросовісної поведінки відповідачки при отриманні та використанні аліментів (ст.1215 ЦК України). Для підтвердження недобросовісності необхідно встановити на які цілі фактично витрачалися отримані аліменти та місцезнаходження Відповідача у спірний період.
При цьому заявник послався на те, що забезпечення доказів є необхідним з наступних підстав:
1. Ризик втрати або спотворення доказів:
- Відповідач може здійснити дії щодо приховування або знищення закордонних паспортів, які містять відмітки про перетин кордону;
- Відповідач може закрити банківські рахунки або здійснити операції, що ускладнять встановлення фактичних напрямків витрачання коштів;
- Банківські установи зберігають детальну інформацію про операції протягом обмеженого періоду, після чого частина деталізації може бути втрачена.
2. Утруднення отримання показань Відповідача:
- Відповідач вже демонструвала ухильну поведінку - не з'явилася для виконання ухвали суду 29-31 серпня 2024 року без попередження;
- Відповідач періодично перебуває за кордоном, що підтверджується її власними твердженнями про ініціювання міжнародних проваджень у Шотландії та Канаді;
- Існує ризик, що до наступного судового засідання Відповідач може виїхати за кордон, що унеможливить або істотно ускладнить її допит.
3. Необхідність оперативного отримання доказів:
- Наступне судове засідання призначено на іншу дату, і витребування доказів у загальному порядку потребуватиме додаткового засідання;
- Забезпечення доказів дозволить отримати інформацію до судового засідання, що сприятиме ефективному розгляду справи.
Крім того, 02 січня 2026 року до суду надійшла заява відповідачки про витребування доказів, в якій вона просила:
1. Поновити строк на подання цього клопотання про витребування доказів.
2. Витребувати в Державній податковій службі України відомості про всі наявні відкриті та закриті рахунки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) в банках України та в іноземних банках за період з 01.09.2022 по 30.06.2025.
3. Витребувати в Державній податковій службі України відомості про доходи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) за період з 01.09.2022 по 30.06.2025.
4. Витребувати загальну повну виписку по всім рахункам ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) за період з 01.09.2022 по 16.07.2025 в усіх банківських установах, які будуть повідомлені Державною податковою службою на запит суду.
Заява мотивована тим, що зазначена інформація наявна у вказаних органах та банківських установах згідно закону, отримати самостійно неможливо через конфіденційність інформації, а ці докази можуть підтвердити чи спростувати факт сплати позивачем коштів, які він просить стягнути з відповідача як безпідставно отримані.
Позивач у судове засідання подав письмову заяву, у якій просив задовольнити його заяву про забезпечення доказів, та розглянути це питання у його відсутність. Відповідачка та її представник у судове засідання не з'явилися, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1 ,2 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Згідно з п.п.4-6 ч.1 ст.117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності особу, у якої знаходяться докази.
Під час вирішення питання про забезпечення доказів суд враховує не тільки права та інтереси заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із задоволенням заяви про забезпечення доказів.
Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду, прийнятій 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.
Отже, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст.ст.116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи у відповідності до ст.84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.
Вирішуючи питання про забезпечення доказів, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв'язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації та предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню, у зв'язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Наведені обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.
У даному випадку предметом спору є стягнення безпідставно набутих коштів, та згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.
Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
В даному випадку позивач вважає, що відповідачка безпідставно набула аліменти, та просить їх повернути.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі №753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Водночас, добросовісність чи недобросовісність набувача коштів у справах даної категорії має перевірятися та доводитися не в питанні цілей, на які були витрачені отримані ним кошти, та витрачалися вони їх набувачем взагалі, оскільки це не стосується предмету спору, а щодо обставин отримання набувачем таких коштів.
За таких умов, не можна погодитися із доводами позивача про необхідність витребування зазначених ним доказів у формі їх забезпечення з тих мотивів, що ці докази допоможуть встановити цілі, на які відповідачкою фактично витрачалися отримані аліменти, а тим більш щодо встановлення її місцезнаходження у спірний період, оскільки це на стосується предмету доказування по даній справі, у зв'язку з чим в цій частині заява про забезпечення доказів задоволенню не підлягає.
Що стосується забезпечення доказів шляхом допиту відповідачки як свідка щодо обставин справи за переліком питань, зазначених у розділі II цієї заяви, то що у відповідність до ст.92 ЦПК України, сторони, треті особи та їхні представники, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи лише за їхньою згодою. Такої згоди на теперішній час від позивачки до суду не надходило, тому це питання наразі має бути залишено без розгляду, та сторона позивача може ініціювати її допит у судовому засіданні повторно, - до завершення підготовчого судового засідання по справі.
Положення ст.93 ЦПК України щодо письмового опитування відповідачки в даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки заява щодо її допиту, подана не у першій заяві по суті справи, якою для позивача є позовна заява, всупереч вимогам ч.1 ст.93 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
Стосовно заяви відповідачки про витребування доказів, суд виходить з того, що Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Аналізуючи доводи відповідачки, суд вважає за можливе поновити їй строк на подачу заяви про витребування доказів, але не може погодитися із її доводами про те, що відомості про всі наявні відкриті та закриті рахунки позивача в банках України та в іноземних банках за період з 01.09.2022 по 30.06.2025; відомості про його доходи за період та загальна повна виписка по всім рахункам позивача в усіх банківських установах за цей період, стосуються предмету доказування, адже для даного спору має значення лише сам факт сплати позивачем спірних коштів відповідачці, або їх стягнення з нього у примусовому порядку, та цей факт має доводити саме позивач. Відповідачка ж не позбавлена можливості такий факт спростувати, якщо вона проти цього заперечує, використовуючи докази, до яких вона має безперешкодний доступ, зокрема, свої банківські рахунки та матеріали відповідного виконавчого провадження, якщо воно відкривалося за її ініціативою. Наявність же у позивача рахунків в банківських установах, рух коштів по цих рахунках, його доходи в зазначений період не відносяться до предмета доказування у даній справі.
За таких умов, заява відповідачки про витребування доказів задоволенню не підлягає.
Доходячи до зазначених висновків, суд враховує, що у відповідності до приписів ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Відповідно до ч.5 ст.118 ЦПК України за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.76, 81, 92, 93, 116-118, ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 26.12.2025 про забезпечення доказів в частині їх витребування та зобов'язання ОСОБА_2 надати до суду скан-копії (фотокопії) всіх сторінок усіх закордонних паспортів, які були дійсними у період з 01.10.2023 по 04.12.2024- відмовити.
Заяву ОСОБА_1 від 26.12.2025 про забезпечення доказів в частині допиту ОСОБА_2 як свідка по справі - залишити без розгляду.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 від 02 січня 2026 року про витребування доказів - відмовити.
На підставі п.2 ч.1 ст.353 ЦПК України, ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в частині вирішення питання щодо заяви про забезпечення позову.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.С. Федоріщев