Справа № 201/10951/25
Провадження № 2/201/2001/2026
(заочне)
15 січня 2026 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Стислий виклад позиції позивача.
До Соборного районного суду міста Дніпра 03 вересня 2025 року надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Факторінгс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 24 січня 2008 року між ВАТ КБ «НАДРА» (найменування у подальшому було змінено на ПАТ «КБ «НАДРА» та ОСОБА_3 ( згідно свідоцтва про зміну прізвища від 22 вересня 2015 року серія НОМЕР_1 , змінила прізвище на « ОСОБА_4 було укладено договір «Автопакет» № 753777/ФЛ, відповідно до якого остання отримала кредит на загальну суму 50 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 20 січня 2013 року. ОСОБА_2 є поручителем ОСОБА_5 , та забезпечував виконання кредитного договору всім своїм майном. Проте грошові кошти, у встановлений кредитним договором строк, відповідачами не були повернуті/сплачені на користь банку, що стало підставою для звернення ПАТ КБ «НАДРА» до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідачів. Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 березня 2014 року по цивільній справі № 201/697/14-ц за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов ПАТ «КБ «НАДРА» було стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за договором «Автопакет» № 753777/ФЛ від 24 січня 2008 року на загальну суму 600 720,32 грн. Судове рішення набрало чинності 04 квітня 2014 року, але відповідачами досі не виконано. Заборгованість, яка була визначена і встановлена до стягнення на користь банку згідно судового рішення, не була повернута/не сплачена відповідачами, а отже має місце тривале порушення зобов'язання з повернення кредитору грошових коштів. В подальшому, 08 травня 2020 року ТОВ «ФК «Факторінгс» на підставі договору № GL2N78545 про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., за реєстровим № 580, придбало у ПАТ «КБ «НАДРА» права вимоги до відповідачів за кредитним договором. Таким чином, з 08 травня 2020 року новим кредитором відносно відповідачів є ТОВ «ФК «Факторінгс», яке набуло всіх прав попереднього кредитора - ПАТ «КБ «НАДРА» відповідно до договору відступлення. Станом на дату подання цього позову, відповідачі не виконали судове рішення та грошові кошти так і не повернули. Заборгованість відповідачів (згідно судового рішення), у розмірі 600 720,32 грн., дотепер залишається непогашеною, у зв'язку із чим ТОВ «ФК «Факторінгс» має право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що є особливою мірою відповідальності відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання. Позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму 600 720,32 грн., яка була визначена і встановлена до стягнення з відповідачів згідно з рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 березня 2014 року по цивільній справі №201/697/14-ц. Позивач здійснює нарахування 3% та сум інфляційних втрат за період 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року включно. Враховуючи наведене, ТОВ «ФК «Факторінгс» просить солідарно стягнути з відповідачів 3% річних та інфляційних витрат, загальний розмір яких становить 379 584,63 грн., з яких: 3% річних - 88 281,20 грн, інфляційні втрати - 291 303,43 грн. та судові витрати по справі.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 03 вересня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.
Згідно із вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру та Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідачів.
До суду 08 вересня 2025 року та 02 жовтня 2025 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідачки.
Ухвалою судді від 03 жовтня 2025 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі.
Представник позивача надав до суду заяву, у якому просив задовольнити позов у повному обсязі, просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та без його участі.
Відповідачі клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надали, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Фактичні обставини встановленні судом. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Судом встановлено, що 24 січня 2008 року між ВАТ КБ «НАДРА» (найменування у подальшому було змінено на ПАТ «КБ «НАДРА» та ОСОБА_3 ( згідно свідоцтва про зміну прізвища від 22 вересня 2015 року серія НОМЕР_1 , змінила прізвище на « ОСОБА_4 було укладено договір «Автопакет» № 753777/ФЛ, відповідно до якого остання отримала кредит на загальну суму 50 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 20 січня 2013 року.
ОСОБА_2 є поручителем ОСОБА_5 , та забезпечував виконання кредитного договору всім своїм майном.
Проте грошові кошти, у встановлений кредитним договором строк, відповідачами не були повернуті/сплачені на користь банку, що стало підставою для звернення ПАТ КБ «НАДРА» до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідачів.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 березня 2014 року по цивільній справі № 201/697/14-ц за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов ПАТ «КБ «НАДРА» було стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за договором «Автопакет» № 753777/ФЛ від 24 січня 2008 року на загальну суму 600 720,32 грн.
Судове рішення набрало чинності 04 квітня 2014 року, але відповідачами досі не виконано.
Заборгованість, яка була визначена і встановлена до стягнення на користь банку згідно судового рішення, не була повернута/не сплачена відповідачами, а отже має місце тривале порушення зобов'язання з повернення кредитору грошових коштів.
08 травня 2020 року ТОВ «ФК «Факторінгс» на підставі договору № GL2N78545 про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., за реєстровим № 580, придбало у ПАТ «КБ «НАДРА» права вимоги до відповідачів за кредитним договором.
Таким чином, з 08 травня 2020 року новим кредитором відносно відповідачів є ТОВ «ФК «Факторінгс».
Станом на дату подання цього позову, відповідачі не виконали судове рішення та грошові кошти так і не повернули.
Заборгованість відповідачів (згідно судового рішення), у розмірі 600 720,32 грн., дотепер залишається непогашеною, у зв'язку із чим ТОВ «ФК «Факторінгс» має право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що є особливою мірою відповідальності відповідачів за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму 600 720,32 грн., яка була визначена і встановлена до стягнення з відповідачів згідно з рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 березня 2014 року по цивільній справі №201/697/14-ц за період 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року включно, загальний розмір яких становить 379 584,63 грн., з яких: 3% річних - 88 281,20 грн, інфляційні втрати - 291 303,43 грн
Розрахунок позивача є обґрунтованим, відповідає вимогам законодавства, а тому суд погоджується з ним.
Відповідачі свої зобов'язання належним чином не виконують, внаслідок чого позивачем нарахована 3% річних та інфляційні.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15, постанову Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16, постанову Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1672цс16, постанову Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17).
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19)).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, в тому числі і за договором страхування, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/16692/16-ц вказано, що: «відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Аналізуючи наведені норми матеріального права, правові висновки Верховного Суду, необхідно дійти висновку про те, що грошове зобов'язання це - цивільне правовідношення, в якому праву вимоги кредитора кореспондує юридичний обов'язок боржника здійснити відповідний платіж, тобто вчинити дію, що полягає у передачі грошей.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статі 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Оскільки рішення суду залишається не виконане, позивач має право на стягнення сум передбачених ст. 625 ЦК України.
Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст.ст. 3, 12, 13, 20 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44 ЦПК України).
Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідачі у судове засідання суду не з'явилися, не заперечували щодо розрахунку та розміру боргу, не подали своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача. Отже, відповідачами не доведено відсутності вини у порушенні зобов'язання, не спростовано підстав позову.
На підставі наведеного, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Оскільки вимоги позивача задоволені, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі по 2 271,51 грн. з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» (код ЄДРПОУ 40298218) 3% річних та інфляційні втрати за ст. 625 Цивільного кодексу України, загальний розмір яких становить 379 584,63 грн., з яких: 3 % річних - 88 281,20 грн., інфляційні втрати (інфляційне нарахування) - 291 303,43 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» (код ЄДРПОУ 40298218) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 271,51 грн. з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс», код ЄДРПОУ 40298218, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, буд. 15А;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Суддя С.С. Федоріщев