Справа № 344/1398/24
Провадження № 11-кп/4808/38/26
Категорія ч.2 ст.389 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
12 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши в режимі відеоконференцзв'язку у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.01.2024 року, у кримінальному провадженні №12024096010000031 за її обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,-
Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.01.2024 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та жительку АДРЕСА_1 , громадянку України, з середньою освітою, непрацюючу, неодружену, раніше судиму 19.06.2023 року вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, 14.11.2023 року ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області замінено призначене вироком суду від 19.06.2023 року покарання у виді штрафу на покарання у виді 240 годин громадських робіт,
визнано винуватою та засуджено за ч.2 ст.389 КК України до покарання у виді арешту строком на 1 місяць.
На підставі ч.1 ст.71 КК, до призначеного покарання частково приєднано покарання невідбуте за вироком Івано-Франківського міського суду від 19.06.2023 року та призначено обвинуваченій ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків - один місяць двадцять діб арешту.
Згідно вироку суду, кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.11.2023 року несплачену суму штрафу за вироком Івано-Франківського міського суду від 19.06.2023 засудженій ОСОБА_7 замінено на покарання у виді 240 годин громадських робіт.
14 грудня 2023 року ОСОБА_7 з'явилась до Івано-Франківського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області, де їй було роз'яснено умови відбування покарання у виді громадських робіт та попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання, про що засуджена власноручно підписалась.
Таким чином, ОСОБА_7 зобов'язалась відпрацювати 240 годин громадських робіт у повному обсязі.
На підставі направлення Івано-Франківського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області, КП «Міська ритуальна служба» ОСОБА_7 прийнято для відбування покарання у виді 240 годин громадських робіт з 15.12.2023 відповідно наказу № 155/к/тр від 14.12.2023, а також розроблено графік виходу на роботу засудженої до громадських робіт, про що засуджену ознайомлено під підпис.
Однак, ОСОБА_7 , не маючи наміру виконувати громадські роботи, усвідомлюючи протиправний характер своєї умисної бездіяльності, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи цього, без поважних на те причин ухилялась від відбування покарання, не виконувала покладені на неї обов'язки у встановлені дні та час для відбування громадських робіт.
Так, ОСОБА_7 без поважних на те причин, згідно табелів виходу на роботу засудженої до громадських робіт за грудень 2023 року та січень 2024 року, перестала з'являтись до КП «Міська ритуальна служба» для відбування покарання у виді громадських робіт, з 19.12.2023 року.
Згідно відповідей, отриманих на запити з медичних установ м. Івано-Франківська та Івано-Франківської установи виконання покарань № 12, засуджена ОСОБА_7 у період з 19.12.2023 року по 19.01.2024 року у місцях позбавлення волі не перебувала та за медичною допомогою не зверталася. Листки непрацездатності засуджена ОСОБА_7 не надавала та про причину відсутності можливості відпрацювання громадських робіт в КП «Міська ритуальна служба» не повідомляла.
Станом на 19.01.2024 року засуджена ОСОБА_7 з призначених ухвалою Івано-Франківського міського суду від 14.11.2023 року 240 годин громадських робіт відпрацювала 12 годин в КП «Міська ритуальна служба».
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 11 червня 2024 року змінив вирок місцевого суду щодо обвинуваченої ОСОБА_7 в частині призначеного покарання. Замінив призначене обвинуваченій ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді 1 (одного) місяця 20 (двадцяти) днів арешту на пробаційний нагляд строком 100 днів з покладенням на неї обов'язків, передбачених п.1-3 ч.2 ст.59-1 КК України. В решті вирок залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 02.06.2025 року, ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 11.06.2024 року щодо ОСОБА_7 скасовано і призначено новий судовий розгляд в Івано-Франківському апеляційному суді.
З оскаржуваним вироком не погодилася обвинувачена ОСОБА_7 , яка оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає вирок незаконним і необґрунтованим, посилаючись на порушення кримінального процесуального закону під час ухвалення щодо неї вироку. Стверджує, що під час досудового розслідування у неї не було адвоката, хоча їй обіцяли його надати. Адвокат був відсутній, коли вона підписувала заяву про визнання своєї винуватості. Дізнавач не роз'яснила їй зміст заяви та наслідки спрощеного провадження, зокрема обмеження права на апеляцію. Вона не знає, який саме адвокат мав представляти її інтереси. Обставини, викладені у поданні ДУ «Центр пробації» щодо її виклику, не відповідають дійсності, оскільки повістки на її адресу не надходили. Суд не врахував, що вона хворіла та перебувала на амбулаторному лікуванні.
Просить вирок суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник змінили апеляційні вимоги. Обвинувачена просила змінити призначене судом першої інстанції покарання на 1 рік пробаційного нагляду. В решті вирок просила залишити без змін.
Прокурор вважав, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, вирок змінити і призначити замість арешту пробаційний нагляд, а в решті вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченої підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
У відповідності до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК не оспорюється, тому в цій частині вирок згідно ч.1 ст.404 КПК України не перевіряється.
Твердження апелянта про відсутність можливості реалізувати право на захист не знайшли свого підтвердження в апеляційному суді.
Матеріали кримінального провадження з очевидністю свідчать, що на всіх ключових етапах досудового розслідування обвинувачена реально користувалася правовою допомогою захисника. Зокрема, в матеріалах кримінального провадження (т.1 а.п. 5-10) наявна заява ОСОБА_7 про визнання своєї винуватості та згоду на розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку. Ця заява підписана не лише самою обвинуваченою, а й її захисником ОСОБА_9 , що беззаперечно підтверджує безпосередню участь захисника в підготовці, погодженні та поданні зазначеної заяви до органу досудового розслідування.
Крім того, в матеріалах кримінального провадження (т.1 а.п.121-131) міститься ціла низка процесуальних документів, які доводять належне забезпечення права обвинуваченої на захист, а саме: постанова про призначення захисника; протокол допиту ОСОБА_7 від 22 січня 2024 року, під час якого вона давала показання виключно за участі захисника ОСОБА_9 ; протокол вручення їй та її захиснику матеріалів досудового розслідування для ознайомлення. Усі ці процесуальні дії виконані з дотриманням вимог КПК України, що регулюють участь захисника, проведення допиту та ознайомлення з матеріалами провадження. Окремо слід зазначити, що в матеріалах справи наявні належним чином завірені копії ордерів на надання правової допомоги та посвідчення адвоката, які підтверджують законність і повноваження захисника протягом усього періоду досудового розслідування.
Твердження обвинуваченої про те, що захисника фактично не було під час підписання заяви про визнання винуватості, що їй не роз'яснили наслідків спрощеного провадження чи що вона підписувала документи під тиском або без розуміння їх змісту, не знаходять жодного об'єктивного підтвердження в матеріалах кримінального провадження. Навпаки, усі зібрані процесуальні документи складені належним чином, містять підписи як обвинуваченої, так і її захисника, не мають жодних зауважень, заяв чи клопотань про порушення прав на захист, а також не містять ознак будь-якого тиску чи неналежного роз'яснення правового статусу.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що право на захист обвинуваченої порушено не було, а тому в частині встановлення вини та дотримання процесуальних вимог під час досудового розслідування, оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим і належним чином вмотивованим.
Щодо питання призначеного покарання з урахуванням змін, внесених до кримінального законодавства, які виключили можливість застосування покарання у виді арешту до осіб, що не мають статусу військовослужбовця, апеляційний суд зазначає таке.
У зв'язку зі змінами, внесеними Законом України № 3342-IX від 23 серпня 2023 року, застосування покарання у виді арешту стало можливим лише щодо військовослужбовців. Оскільки обвинувачена ОСОБА_7 не має такого статусу, призначене судом першої інстанції покарання у виді арешту виявилося неможливим до реального виконання. Ця обставина, зумовила необхідність перегляду та зміни вироку саме в частині виду й міри покарання.
Насамперед принцип заборони погіршення становища засудженого відповідно до ч. 2 ст.421 КПК України, виключає можливість призначення покарання, яке за ступенем суворості перевищувало б те, що було визначене вироком суду першої інстанції. Відповідно, заміна арешту можлива лише на інший основний вид покарання, передбачений санкцією ч.2 ст. 389 КК України, який не буде більш суворим.
Серед доступних альтернатив покарання, апеляційний суд визнала прийнятним пробаційний нагляд (п.7? ч.1 ст.51 КК України). На переконання апеляційного суду, такий вид покарання забезпечує досягнення мети виправлення засудженої та попередження вчинення нових правопорушень без ізоляції від суспільства.
При визначенні строку пробаційного нагляду суд враховує вимоги загальної частини закону про кримінальну відповідальність, зокрема ч.4 ст.59-1 КК України, яка встановлює мінімальний строк пробаційного нагляду в один рік.
Щодо приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Івано-Франківського міського суду від 19 червня 2023 року суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.71 КК України, якщо після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання особа вчинила новий кримінальний проступок, суд призначає покарання за правилами сукупності вироків. На момент вчинення нового правопорушення, а саме ухилення від відбування громадських робіт, у ОСОБА_7 залишалася невідбутою частина покарання у виді 240 годин громадських робіт, призначених за ч.1 ст.309 КК України.
Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності раніше вчиненого правопорушення, а також строк невідбутого покарання, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового приєднання цього залишку до нового покарання.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції в частині призначеного виду покарання підлягає зміні.
В решті вирок підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.01.2024 року щодо обвинуваченої ОСОБА_7 - змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженою за ч.2 ст.389 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік з покладенням на неї обов'язків передбачених п.1-3 ч.2 ст.59 КК України.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати покарання невідбуте за вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.06.2023 року та призначити обвинуваченій ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків - 1 (один) рік 1 (один) день пробаційного нагляду.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою з моменту отримання нею копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4