Справа №718/3570/25
Провадження №1-кп/718/162/25
16.01.2026 року м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 05.21.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025262020003946 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борівці Кіцманського району Чернівецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працює, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовозобов'язаного, раніше судимого вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14.02.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі, з дворічним іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-
04.12.2025 приблизно 22:30 год ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, переслідуючи корисливу мету, спрямовану на незаконне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, розуміючи протиправне значення своїх дій, перебуваючи на території домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , через відсутнє скло у вхідних дверях будинку відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Xiaomi» «Redmi 12С» із сім картою мобільного оператора «ВФ Україна» за номером НОМЕР_1 , який належить потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирвавши його з рук її малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка знаходилася в середині зазначеного будинку.
Після вчинення своїх протиправних дій ОСОБА_4 , незважаючи на намагання потерпілої ОСОБА_6 припинити його протиправні дії, покинув місце скоєння кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 , відповідно до висновку товарознавчої експертизи № СЕ-19/126-25/15228-ТВ від 22.12.2025 завдано майнову шкоду на загальну суму 3327 гривень 80 копійок.
Дані дії було вчинено останнім в умовах дії воєнного стану, оскільки 24.02.2022 Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2025 № 26/2025 строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21.10.2025 був затверджений Закон України № 4643-ІХ від 21.10.2025 про продовження строку дії воєнного стану, який діє по теперішній час.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите заволодінні чужим майном (грабіж), вчинений повторно в умовах воєнного стану.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, в межах пред'явленого обвинувачення, в тому числі підтвердив обставини які пом'якшують та обтяжують його покарання, розкаявся у вчиненому та пояснив наступне. У грудні 2025 разом із братом ОСОБА_8 та другом ОСОБА_9 прийшов до будинку потерпілої ОСОБА_6 . До дверей підійшла дочка потерпілої, яка розмовляла по телефону з батьком. Через вікно дверей обвинувачений взяв телефон у дитини, щоб поговорити з її батьком, проте останній перервав розмову. Після цього обвинувачений з братом і другом пішов додому, а телефон потерпілої поклав у кишеню. Потерпіла у слід просила повернути телефон. Проте телефон обвинувачений повернув добровільно лише поліції під час затримання. У вчиненому жалкує та розкаюється.
Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним кримінального діяння, розуміючи яке покарання загрожує, та те, що показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує, прокурор та потерпіла не висловили жодних заперечень проти встановлених обставин, суд відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у його вчиненні, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів та процесуальних витрат у справі. При цьому судом з'ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, добровільність їхньої позиції та роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, на що прокурор, обвинувачений та потерпіла погодилися.
Потерпіла ОСОБА_6 пояснила суду, що 04.12.2025 ввечері з дітьми вже лягла спати. Почула крик. Її дочка ОСОБА_10 взяла телефон і вибігла на крик, потерпіла в цей час заколисувала молодшу дитину. Коли ОСОБА_10 повернулася - то повідомила, що якийсь чоловік забрав у неї телефон поговорити з татом, однак після розмови його не повернув. Потерпіла вибігла на подвір'я та просила повернути телефон, однак чоловіки не реагували. Свекруха потерпілої одразу пропонувала звернутися в поліцію, оскільки знала зловмисників і була переконана, що вони телефон добровільно не повернуть. Також потерпіла чула від обвинуваченого, що ОСОБА_11 - сестра чоловіка потерпілої - винна їм 10 000 грн і в рахунок погашення цього боргу він забирає телефон. Однак будь-яких боргів перед обвинуваченим чи його товаришами ОСОБА_11 не мала. Просила суворо не карати обвинуваченого, повідомила про відсутність будь-яких претензій до нього.
З огляду на наведене, виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд, розглянувши це кримінальне провадження, дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано правильно за ч.4 ст. 186 КК України, оскільки останній вчинив відкрите заволодінні чужим майном (грабіж), вчинений повторно в умовах воєнного стану.
Підстав, відповідно до ч. 3 ст.337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не знаходить, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод не встановлено.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала публічне обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, остаточне покарання просила призначити на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14.02.2024.
Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд виходить із наступного.
Так, відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Обставинами, згідно з ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та його молодий вік.
Обставиною, визначеною ст. 67 КК України, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення в присутності дитини, оскільки з такою обставиною погодився обвинувачений.
Тому, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує повне визнання ним своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, відомості про особу винного, який є особою молодого віку, раніше судимим, новий злочин вчинив під час звільнення від відбування покарання з випробуванням за попередній злочин, офіційно не працевлаштований, однак працював у сфері ремонту автотранспортну, на спеціальному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, проживає в багатодітній сім'ї, страждає на бронхіальну астму, батько помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , мама є пенсіонером за віком та (зі слів) страждає на онкологічне захворювання, а також загальні засади призначення покарання - законність, справедливість, обґрунтованість та індивідуалізація покарання.
Також суд враховує, що внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 завдано майнову шкоду на загальну суму 3327 гривень 80 копійок - вартість мобільного телефону марки «Xiaomi» «Redmi 12С» із сім картою мобільного оператора «ВФ Україна» за номером НОМЕР_1 , яким відкрито заволодів обвинувачений. 05.12.2024 цей мобільний телефон ОСОБА_4 видав добровільно поліцейським, 24.12.2025 його визнано речовим доказом та передано на зберіганні в камеру зберігання речових доказів ВП № (3) м. Заставна Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області.
Потерпіла ОСОБА_6 впродовж судового розгляду просила суворо не карати обвинуваченого, повідомила про відсутність будь-яких претензій до нього.
Згідно із ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Підставами призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, визначено дві групи обставин, які характеризують як вчинений злочин, так і особу винного, що мають враховуватися в їх сукупності, а саме: наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тобто, принаймні одна з встановлених обставин має істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. В поєднанні з обставинами (обставиною), яка пом'якшує покарання, та з урахуванням даних про особу, які відповідним чином характеризують винуватого, зазначені чинники у своїй сукупності утворюють підставу для застосування ст.69 КК. Призначення більш м'якого покарання, ніж зазначене в санкції кримінально-правової норми, можливе лише у тому випадку, коли встановлені у справі обставини в своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Прокурор ОСОБА_3 просила призначити мінімальне покарання, визначене у санкції ч. 4 ст. 186 КК України, - у виді семи років позбавлення волі.
Однак, встановлені у цій справі обставини, описані вище, в тому числі й обставини, які пом'якшують покарання, у своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення ОСОБА_4 навіть мінімального покарання в межах санкції ч 4 ст. 186 КК України буде явно несправедливим.
Тому, з урахуванням встановлених судом обставин справи та даних, які характеризують особу винного, суд доходить висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 69 КК України та призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у виді позбавлення волі на строк два роки.
Саме такий розмір покарання є необхідними та достатніми в цьому конкретному випадку.
Остаточне покарання у цій справі необхідно призначити на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14.02.2024, - у виді 3 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 необхідно рахувати з моменту його затримання - 05.12.2025 з 13:39 хв.
Крім того, враховуючи положення абз. 12 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України та з метою забезпечення виконання вироку, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити без змін запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, зважаючи на вид та розмір призначеного покарання та актуальність ризиків, які були підставою для його обрання.
Цивільний позов не заявлено.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, під час досудового розслідування було проведено три судових експертиз на загальну суму 12 497,11 грн, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави на підставі ст. 124 КПК України.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ч.9 ст. 100 КПК.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
На підставі вищенаведеного та керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 100, 124, 337, 348, 369-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14.02.2024 у виді одного року позбавлення волі, та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання - 05.12.2025 з 13:39 хв.
Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення в період з 05.12.2025 по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити попередньо обраний - тримання під вартою до вступу даного вироку в законну силу.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати в розмірі 12 497,11 грн.
Речові докази:
-мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9CNFC» у прозорому чохлі, який упаковано в сейф-пакет WAR 0048905, що зберігається у камері схову речових доказів Відділення поліції № 3 (м. Заставна) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області - повернути обвинуваченому ОСОБА_4
-зразки букального епітелію ОСОБА_4 , що знаходяться в сейф-пакеті № 6622240, який зберігається у камері схову речових доказів Відділення поліції № 3 (м. Заставна) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області - знищити.
-мобільний телефон марки Xiaomi» «Redmi 12С» із сім картою мобільного оператора «ВФ Україна» за номером НОМЕР_1 , який упаковано в сейф-пакет № 5424402, який зберігається у камері схову речових доказів Відділення поліції № 3 (м. Заставна) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області - повернути потерпілій ОСОБА_6 .
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням лише резолютивної частини вироку.
Суддя ОСОБА_12