Справа № 509/5948/25
14 січня 2026 року с-ще.Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді Спічака Вадима Олексійовича,
за участю:
секретаря судового засідання Лизогубенко Владлени Олександрівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Стислий виклад позиції позивача
До Овідіопольського районного суду Одеської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.
ОСОБА_1 позов обґрунтовує тим, що постановою тимчасово виконуючого начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) підполковника ОСОБА_2 №245 від 05.05.2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст.210-1 КУпАП за те, що 30.03.2025 року порушив військовий облік та не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце зазначене у повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною, оскільки жодної повістки позивач не отримував ні поштою, ні особисто, в постанові №245 від 05.05.25 не вказано коли була виписана повістка, ким вона підписувалась, на яку дату потрібно було прибути, куди потрібно було прибути, з якою метою, не зазначено, місце, час та дату скоєння адміністративного правопорушення то зазначене унеможливлює визначити повний склад правопорушення, чітку кваліфікацію правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно позивача, не складався, про розгляд справи 05.05.2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_2 позивач не повідомлявся.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню а адміністративне провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП підлягає закриттю через відсутність складу адміністративного правопорушення.
Додатково позивач зазначає, що Постанова №245 була винесена 05.05.2025 року. Копія постанови йому особисто не вручалась, поштою не направлялась.
Про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 винесена відносно позивача постанова, йому стало відомо від державного виконавця 15.10.2025 року, коли з його банківської картки були списані грошові кошти. Після цього позивач звернувся до державного виконавця, який повідомив підстави накладення обтяження на рахунок позивача, та надав копії документів про відкриття виконавчого провадження та копію постанови №245 від 05.05.2025 року. Позивач ввадає, що строк оскарження постанови №245 від 05.05.2025 року пропущено з поважних причин, та просить його поновити.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2025 року відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями, передбаченими ст. 286 КАС України.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, 24.12.2025 року подав до суду заяву, у якій просив суд задовольнити позовні вимоги та справу розглянути за його відсутності.
Відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Постановою № 245 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 05 травня 2025 року тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , місце роботи та посада: Морагенство «Алегатор», паспорт НОМЕР_2 , виданий Заводським РВ ММУ УМВС України в Миколаївської області 10.07.1999р., установив, що ОСОБА_1 , з 30.03.2025р. порушник військового обліку, неприбув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк та місце зазначені у повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, та постановив накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).
У зазначеній постанові відсутні відомості про вручення її копії позивачу.
Супровідним листом від 15.09.2025 року № 3/24/7 ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено до виконання постанову №245 від 05.05.2025 року, яка видана тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 , про стягнення штрафу у розмірі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень на користь Держави з громадянина ОСОБА_1 .
10.10.2025 року Старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Копієвською Мариною Віталіївною, було відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови № 245 виданої 05.05.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 штрафу в розмірі 34000 грн.
Доказів надсилання чи вручення позивачу повістки до суду надано не було.
Норми права, які застосував суд
Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Закону України № 3696-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до статті 210 КУпАП було внесено зміни, а саме - її доповнено частиною третьою, яка передбачає відповідальність за порушення правил військового обліку в особливий період.
Особливий період в Україні розпочався 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вбачається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ №154 від 23 лютого 2022 року, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною першою статті 37 вказаного Закону, взяття на військовий облік військовозобов'язаних здійснюється районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання особи.
Законом № 3696-ІХ також передбачено, що з 19.05.2024 року громадянам України було надано 60-денний строк (до 16.07.2024 року) для уточнення своїх облікових даних, що входить до змісту виконання військового обов'язку.
Частиною третьою статті 210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Частиною першою статті 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Згідно з оскаржуваною постановою позивач порушив ч. 3ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.
Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов'язані назвати свої прізвища, ім'я та по батькові, посади, а також пред'явити службові посвідчення.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 (далі - Порядок №560) визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Таким чином, у разі відсутності належного оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не прибуття останнього не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки у такому випадку неможливим є встановлення порушення правил військового обліку в частині прибуття за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з огляду на відсутність належного виклику.
З аналізу вищенаведених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.
Відповідно до змін, які були внесені постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 08.10.2024 до Правил надання послуг поштового зв'язку, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_1» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_1», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_1».
Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_1», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідна сукупність обставин: направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного; відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст.77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з наведеного, саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до статті 121 КАСУ, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2023 року (справа № 290/606/23) звернув у вагу на те, що під час вирішення питання про пропуск строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, підлягає з'ясуванню дата отримання цієї постанови.
Висновки суду
Таким чином, в межах розгляду цієї справи встановлено, що судова повістка безпосередньо позивачу вручена не була, докази належного повідомлення ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 відсутні.
Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Сторона відповідача доказів на спростування заявлених позивачем позовних вимог та вказаних у позові обставин до суду не надала, доводи позивача про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення в суді не спростувала, доказів на підтвердження порушення позивачем норм ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та вчинення адміністративного правопорушення не надала та оскаржувана позивачем постанова їх не містить.
Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені позивачем аргументи є обґрунтованими, оскільки суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3ст 210 КУпАП, то постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 №245 від 05.05.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП, слід скасувати, а провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, вимоги позовної заяви про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення підлягають задоволенню.
Крім того, оскільки доказів направлення та вручення постанови ОСОБА_1 відповідачем надано не було, і з копією постанови позивач ознайомився лише після відкриття виконавчого провадження - 15.10.2025 року, яке було відкрито 10.10.2025 року, а позовна заява про скасування постанови отримана судом 21.10.2025 року, то строк на оскарження постанови був пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 8, 9, 77, 90, 139, 159, 241, 246, 255, 268, 269, 286, 293, 297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Поновити строк оскарження Постанови тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 №245 від 05.05.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП.
Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 №245 від 05.05.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення ОСОБА_1 , правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП закрити через відсутність складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14 січня 2026 року
Суддя Спічак В.О.