Справа № 636/443/26 Провадження 1-кс/636/67/26
16.01.2026
Слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваної Дзюби та її захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві клопотання слідчого СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12026221240000054 від 14 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст.194 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки м. Харків, громадянки України, з середньою освітою, непрацюючої, незаміжньої, маючої на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не є особою з інвалідністю, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , яка раніше неодноразово судима за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 13.12.2022 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі, на підставі 75 КК України звільненої від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, вироком Київського районного суду м. Харкова від 23.01.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн., вироком Київського районного суду Харківської області від 20.03.2023 за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт, вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 23.12.2024 за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 рік, вироком Київського районного суду м. Харкова від 25.09.2025 за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді 200 годин громадських робіт,
встановив:
Слідчий СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з першим заступником керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що 13 січня 2026 року, у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та невстановленої особи виник злочинний умисел спрямований на знищення або пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу приблизно о 02 год. 00 хв., знаходячись поблизу адреси: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Музейна, буд. 9, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом прав власності інших осіб, та з метою умисного пошкодження чужого майна, усвідомлюючи характер свого суспільно небезпечного діяння та наслідки його настання, за допомогою занесення стороннього джерела запалювання, підпалили вантажний автомобіль «Газель» д.н.з. НОМЕР_2 , білого кольору, власником якого є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на який ОСОБА_6 розлила легкозаймисту речовину, після чого невстановлена особа за допомогою запальнички підпалила легкозаймисту речовину, що призвело до займання вказаного автомобіля та його пошкодження. Після цього, ОСОБА_6 та невстановлена особа з місця вчинення злочину зникли, не ставши очікувати настання бажаних ними наслідків, чим завершили здійснення всіх умисних, цілеспрямованих дій, які вважали необхідними для умисного пошкодження майна, а саме вантажного автомобіля марки «Газель» д.н.з. НОМЕР_2 , білого кольору.
Таким чином ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненого шляхом підпалу.
Окрім цього, під час досудового розслідування встановлено, що 13 січня 2026 року, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебувала за місцем свого фактичного мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 до якої прийшов її знайомий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , де в ході спілкування у останніх за попередньою змовою виник злочинний умисел спрямований на знищення або пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, після чого останні в приміщенні балкону вказаної квартири взяли легкозаймисту речовину та запальничку.
Цього ж дня, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_9 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу приблизно о 13 год. 00 хв., знаходячись поблизу адреси: АДРЕСА_3 , діючи умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом прав власності інших осіб, та з метою умисного пошкодження чужого майна, усвідомлюючи характер свого суспільно небезпечного діяння та наслідки його настання, за допомогою занесення стороннього джерела запалювання, підпалили вантажний автомобіль марки «Daf» моделі «FT CF 75.360» № шасі НОМЕР_3 , який відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 06.12.2025 року прикомандировано до військової частини НОМЕР_4 , на який ОСОБА_9 розлив легкозаймисту речовину, після чого ОСОБА_6 за допомогою запальнички підпалила легкозаймисту речовину, що призвело до займання вказаного автомобіля та його пошкодження. Після цього, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з місця вчинення злочину зникли, не ставши очікувати настання бажаних ними наслідків, чим завершили здійснення всіх умисних, цілеспрямованих дій, які вважали необхідними для умисного пошкодження майна, а саме вантажного автомобіля марки «Daf» моделі «FT CF 75.360» № шасі НОМЕР_3 .
Таким чином ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненого шляхом підпалу.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого їй кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами допиту свідків, протоколами огляду місця події, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення та іншими матеріалами кримінального провадження, що зібрані під час проведення досудового розслідування.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Метою та підставою застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до вимог ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Так в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
1) відповідно до п. 1 ч. 1. ст. 177 КПК України наявним є ризик того, що підозрювана ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду у зв'язку з мірою покарання, яка загрожує останній у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, враховуючи той факт, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
2) відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України наявним є ризик того, що підозрювана може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Враховуючи обставини кримінального провадження, за яких підозрювана ОСОБА_6 фактично мешкає в одному населеному пункті із іншими допитаними свідками, а також може мати інформацію щодо фактичного місця мешкання свідків, що дає можливість останньому застосувати відносно них фізичний та психологічний вплив з метою зміни показань у подальшому на свою користь. Не зважаючи на те, що в ході досудового розслідування свідки вже були допитані, однак суд відповідно до ст.ст. 23, 95 КПК України сприймає докази безпосередньо.
3) відповідно до п. 5 ч. 1. ст. 177 КПК України є ризик того, що ОСОБА_6 може продовжити злочинну діяльність, а саме й надалі вчиняти аналогічні дії, оскільки остання раніше є неодноразово судимою за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів проти здоров'я населення, проти власності, проти правосуддя, проти життя та здоров'я особи та знову підозрюється у вчиненні нового кримінального правопорушення- злочину, який вчинено проти інтересів Держави, в умовах введеного в країні воєнного стану та який вчинено на користь агресора (рф), а саме у пошкодженні військового транспортного засобу, що використовувався в інтересах захисту та оборони України, що підтверджується показаннями зібраними під час досудового розслідування, що дає органу досудового розслідування вважати, що остання може продовжити злочинну діяльність проти інтересів Держави, в тому числі.
У зв'язку з існуванням вищезазначених ризиків, з метою виконання підозрюваною ОСОБА_6 покладених на неї процесуальних обов'язків, враховуючи, що остання вчинила кримінальне правопорушення - злочин, що відноситься до категорії тяжкого злочину, обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить досягнення мети кримінального провадження, а також запобігання зазначеним вище ризикам.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної особи зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків покладених на нього цим Кодексом.
Беручи до уваги, що підозрювана ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, що відносяться до категорії тяжких, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, а також зважаючи на вчинене діяння ОСОБА_6 є соціально небезпечною особою, яка є раніше судимою та знову вчинила умисний тяжкий злочин, може переховуватись від органу досудового розслідування, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам
14 січня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненого шляхом підпалу.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити, вказав, що існують ризики того, що ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду у зв'язку з покаранням, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, а також може продовжити злочинну діяльність.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити, з підстав, зазначених у клопотанні.
Підозрювана ОСОБА_6 заперечувала проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила відмовити в задоволенні клопотання слідчого та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5 підтримав думку своєї підзахисної та просив суд обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Слідчий суддя заслухав думку слідчого, прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчив клопотання та додані до нього документи, приходить до наступного.
Стаття 178 КПК України зобов'язує суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.
Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред'явленого обвинувачення, суспільну небезпеку злочинних дій, в яких підозрюється ОСОБА_6 , а також дані про особу підозрюваного та міцність його соціальних зв'язків, а саме: ОСОБА_6 є громадянкою України, з середньою освітою, непрацююча, незаміжня, має на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не є особою з інвалідністю, раніше неодноразово судима, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину проти власності.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.
Оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість злочину, у вчиненні якого вона підозрюється, що може спонукати підозрювану до переховування від органів досудового слідства та суду, може вчинити інший злочин чи продовжити злочин, у якому підозрюється, а також вік та стан здоров'я підозрюваної, а тому вважає, що застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу неможливо для запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, та обирає їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58).
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення (злочину), вчинення умисного злочину проти власності, може продовжити злочинну діяльність, а саме й надалі вчиняти аналогічні дії, оскільки остання раніше є неодноразово судимою за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів проти здоров'я населення, проти власності, проти правосуддя, проти життя та здоров'я особи та знову підозрюється у вчиненні нового кримінального правопорушення- злочину, який вчинено проти інтересів Держави, в умовах введеного в країні воєнного стану та який вчинено на користь агресора (рф), а саме у пошкодженні військового транспортного засобу, що використовувався в інтересах захисту та оборони України, свідчать про її підвищену суспільну небезпеку та можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на це, інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і його належну поведінку, а також запобігти спробам переховування від суду та вчиненню іншого злочину.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням викладених обставин злочинів, майнового та сімейного стану обвинуваченої, ризиків передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених КПК України.
Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що визначення застави в межах, передбачених загальними правилами, є недостатнім, не матиме належного превентивного впливу, а тому вважає за необхідне визначити суму застави в розмірі 4000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 13312000,00 гривень (3328,00 гривень х 4000 = 13312000,00 гривень).
Керуючись ст.ст. 176-178, 184, 193, 196, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання слідчого СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12026221240000054 від 14 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст.194 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком 60 (шістдесят) днів - до 14 березня 2026 року.
Визначити суму застави у розмірі 13312000,00 (тринадцять мільйонів триста дванадцять тисяч) гривень, яку необхідно внести на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Чугуївського міського суду Харківської області: р/р UA 208201720355299002000006674; МФО 820172; Код одержувача: 26281249; Банк одержувача: ДКСУ м. Київ; отримувач коштів: ТУ ДСА України в Харківський області; призначення платежу: застава згідно КПК по справі № ________ від _______(П.І.П.), назва суду.
Після внесення визначеної суми застави, ОСОБА_6 з під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
1)прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення, а ОСОБА_6 в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1