12.01.2026
Справа № 646/5199/25
Провадження № 3/646/115/2026
іменем України
12.01.2026 року Основ'янський районний суд міста Харкова у складі судді Глоби М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.
та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління Патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Ківшарівка Куп'янської міськради Харківської області, громадянина України, освіта професійна-технічна, військовослужбовця в/ч № НОМЕР_1 , Учасника бойових дій, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
24.05.2025 року о 23 год. 25 хв. ОСОБА_1 керував в районі домоволодіння № 32 по вул. Болградська в м. Харкові транспортним засобом - автомобілем марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та проведення такого огляду у медичному закладі на вимогу працівника поліції відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Дії ОСОБА_1 , кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Як зазначено у ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину у фактично скоєному визнав частково та пояснив, що у вечірній час 24.05.2025 року він керував автомобілем марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_3 та зупинився в районі домоволодіння № 32 по вул. Болградська в м. Харкові, де до нього під'їхали працівники поліції, які запропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та проведення такого огляду у медичному закладі. На вказану вимогу він відмовся, оскільки не були залучені свідки.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення та наявні в ній докази, суд вважає, що провина ОСОБА_1 у фактично скоєному підтверджується наступним.
Даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 340807 від 25.05.2025 року, згідно якого 24.05.2025 року о 23 год. 25 хв. ОСОБА_1 керував в районі домоволодіння № 32 по вул. Болградська в м. Харкові, транспортним засобом - автомобілем марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та проведення такого огляду у медичному закладі на вимогу працівника поліції відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України (а.с. 1).
Даними акту щодо огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 6).
Крім того, провина ОСОБА_1 у фактично скоєному підтверджується даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.05.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я на визначення стану алкогольного сп'яніння (а.с. 5).
Даними протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 340865 від 25.05.2025 року, серії ЕПР1 № 340835 від 25.05.2025 року (а.с. 7, 8).
Даними рапорту від 25.05.2025 року (а.с. 9).
Даними відеозапису події від 24.05.2025 року, на якому, за допомогою технічних засобів були зафіксовані керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмова від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та проведення такого огляду у медичному закладі на вимогу працівника поліції.
Під час судового розгляду ОСОБА_1 підтвердив відомості, зафіксовану на вказаному відеозаписі.
Також суд звертає увагу, що з вищевказаного відеозапису не вбачається будь-яких дій працівників поліції щодо примушення ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а навпаки, працівниками поліції було роз'яснено процедуру проходження освідування та наслідки відмови від її проходження.
Волевиявлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у передбаченому законом порядку було добровільним та усвідомленим.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Поліцейські, виявивши у водія ознаки сп'яніння (алкогольного або наркотичного), які свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів «а» та «б» п. 2.9 ПДР України, а водій відповідно до п. 2.5 ПДР України повинен на вимогу працівника поліції - пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Отже, відмова водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року за № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 12 розділу ІІ вказаної Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розд. I цієї Інструкції, а саме, наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Таким чином, вимога інспектора поліції щодо проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та проведення такого огляду у медичному закладі, з огляду на зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки сп'яніння, відповідає порядку закріпленому в зазначеній вище Інструкції та не суперечить нормам КУпАП.
Згідно пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Аналізуючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 340807 від 25.05.2025 року суд звертає увагу, що у вказаному протоколі ОСОБА_1 не висловив будь-яких зауважень щодо його змісту.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою посадовою особою, у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП і жодних відомостей станом на день розгляду справи, про те, що дії посадової особи що його складала, ОСОБА_1 оскаржувалися, в матеріалах справи відсутні. Тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва щодо неправомірних дій працівника поліції під час складення ним протоколу, а також не звертався із позовом до суду в порядку КАСУ щодо дій працівників поліції.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, ст. 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння належним чином зафіксована, підтверджується сукупністю доказів та отримана працівниками поліції від ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»), суд враховує наявність узгоджених між собою, належних та допустимих доказів, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 порушення п. 2.5 ПДР України.
Щодо посилання ОСОБА_1 про незалучення працівниками поліції свідків для проведення огляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп'яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як встановлено під час судового розгляду, працівниками поліції проводилась відеофіксація при зупинці транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та оформлення відповідних матеріалів. Крім того, ОСОБА_1 інкримінується саме відмова від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, а не керування транспортним засобом у вказаному стані.
Верховний Суд у постанові від 06.07.2021 року у справі № 720/49/19 зауважив, що за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів, визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
На думку суду, дії працівників поліції узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, а кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає кваліфікуючим ознакам норми ч.1 ст. 130 КУпАП.
Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, що працівники поліції обмежували права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушували свої службові обов'язки та порушували положення Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 або Конституцію чи закони України, в суді не надано.
Тобто доводи ОСОБА_1 , суд до уваги не приймає, як такі, що мають формальний характер, оскільки повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення. Зазначені ОСОБА_1 порушення не є суттєвими та такими, що доводять ОСОБА_1 невинуватість у скоєнні інкримінованому йому правопорушенні, а будь-яких інших доказів щодо невинуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до матеріалів справи не надано.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення «Авшар проти Туреччини»), суд враховує наявність узгоджених між собою, належних та допустимих доказів, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене правопорушення, судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15.05.2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Як встановлено судом, ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_4 від 18.11.2010 року на керування транспортними засобами та є військовослужбовцем (а.с. 3).
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є водієм, в розумінні ПДР, а тому вважає за можливе призначити йому, як особі, яка керувала транспортним засобом, та відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння - адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що є достатньою мірою відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно ЗУ «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та сплачуються особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 665 грн. 60 коп. судового збору на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 33-38, 40-1, 130, 276, 279, 283-285 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. (рахунок отримувача: UA168999980313020149000020001, код отримувача: 37874947, отримувач: ГУК у Харківській області, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп. судового збору на користь держави (рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ: 37993783, МФО: 899998, отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, пункт з таблиці ставок судового збору 5).
Постанова судді протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Основ'янський районний суд міста Харкова.
Суддя