справа № 489/3654/25 провадження №2/489/178/26
Іменем України
15 січня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
за участю секретаря судового засідання Лупової Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Інгульський відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - Інгульский ВДВС), про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону)
встановив:
У травні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 14.03.2014, зареєстроване в реєстрі за №262, про набуття у власність ОСОБА_2 нежитлових приміщень підвалу загальною площею 649,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказано, що14.03.2014 відповідачу ОСОБА_2 приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу було видано свідоцтво про придбання з прилюдних торгів (аукціону) та проведено спірну державну реєстрацію нежитлових приміщень загальною площею 649,9 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, філії 15 приватного підприємства «Нива-В.Ш.», ОСОБА_2 про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту реалізації предмета іпотеки, свідоцтва про право власності та скасування права власності.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14.10.2014 у справі 489/2324/14-ц позов задоволено частково. Визнано недійсними: прилюдні торги, які відбулися 01.11.2013 з реалізації нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 ; протокол філії №15 приватного підприємства «Нива - В.Ш.» №1513239 від 01.11.2013 «Про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 »; акт від 04.03.2014 державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про реалізацію предмета іпотеки - нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 , загальною площею 649,9 кв.м. з прилюдних торгів ОСОБА_2 ; свідоцтво за реєстровим №262, посвідчене 14.03.2014 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С. про набуття у власність ОСОБА_2 нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 загальною площею 649,9 кв.м.
Цивільна справа тричі переглядалася в апеляційному порядку та в останнє рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 10.05.2016 рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва скасовано, в позові ОСОБА_3 відмовлено повністю.
У подальшому ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, в якому просив зобов'язати відповідача скасувати запис, здійснений на підставі свідоцтва за реєстровим №262, посвідчений 14.03.2014 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 у справі №814/3865/15 позов задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 11642184 від 14.03.2014, номер запису про право власності: 4985668.
Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_2 звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційною скаргою на вказану постанову.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 , постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 скасовано і ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 30.09.2021 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 - скасовано та закрито провадження у справі. Роз'яснено позивачу ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції і що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Позивач надав відповідну заяву та справу було передано до Ленінського районного суду міста Миколаєва.
Під час розгляду вказаної справи позивач намагався уточнити позовні вимоги, але його уточнення не були прийняті судом та після цього рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 15.2024, яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 11.03.2025, в задоволенні позову відмовлено.
У зв'язку із вказаним вище, обставини встановлені наведеними судовими рішеннями є доведеними та не потребують додаткового доказування.
У справі, яка розглядається протягом тривалого часу, необхідно визначити підстави незаконності набуття права власності та державної реєстрації у відповідності до приписів Верховного Суду, викладених у постанові від 30.02.2021 в якій, зокрема, вказано, що попри існування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського МУЮ про відмову у задоволенні заяви позивача про скасування запису про нерухоме майно, переданий позивачем на вирішення судів спір безпосередньо стосується захисту саме його майнового права щодо спірного приміщення.
По суті порушень діючого законодавства, при проведенні прилюдних торгів та їх оформлення і видачі 14.03.2014 відповідачу приватним нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) і проведення державної реєстрації, передбачена статтею 62 Закону України «Про виконавче провадження» процедура передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рамках погашення його боргу повинно оформлюватися шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складання акта, які можуть вважатися юридичними фактами, що є законними підставим виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України).
Такі висновки вкладені Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016 (провадження №6-1655цс16) та від 14.06.2017 (провадження № 61804цс16) і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.06.2018 у справі № 752/1115/17 та 26.02.2019 у справі № 910/3507/18 не вбачає підстав для відступу від цих висновків.
Таким чином, відсутність постанови державного виконавця є прямим порушенням статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», як відсутність однієї із двох складових оформлення права власності.
З посиланням на вказане порушення, позивач просить поновити його право на реалізоване з прилюдних торгів нерухоме майно, шляхом визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 14.03.2014, яке видане відповідачу.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, але через свого представника 02.06.2025 через систему «Електронний суд» надав до суду заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Представник позивача - адвокат Михайленко О.В. проти закриття провадження заперечував, про що надав до суду 14.10.2025 відповідну письмову заяву.
У додаткових поясненнях від 22.10.2025 представником відповідача - адвокат Гриненко І.І. вказано, що Апеляційним судом Миколаївської області від 10.05.2016 у справі № 489/2324/14-ц встановлено, що реалізація майна відбулася відповідно до спеціальних норм про проведення прилюдних торгів, визначених Законом України «Про іпотеку» від 05.06.2023 № 898-IV (який діяв на той час). Тому слід застосовувати саме цей Закон, який встановлює правила та приписи щодо продажу майна.
Стаття 47 Законом України «Про іпотеку» визначає процедуру та порядок оформлення результатів прилюдних торгів, якою не передбачено оформлення процедури та/або результатів торгів саме постановою.
На думку відповідача, позивач помилково визначає, як підстави позову, загальні норми Закону України «Про виконавче провадження», а саме частинами восьмою, дев'ятою статті 62, оскільки відповідач ( ОСОБА_2 ) не є стягувачем у виконавчому провадженні, через що посилання на порушення цих положень Закону відповідачем є незрозумілим. Вказана норма Закону України «Про виконавче провадження» про оформлення постанови про передачу майна в рахунок погашення боргу, стосується сторони виконавчого провадження, а саме стягувача, яким відповідач не відноситься.
Позов подано безпідставно, надумано для штучного затягування розгляду справи, яка з 2014 року розглядається різними судами.
Законний власник майна - ОСОБА_2 з 2014 року обмежений в реалізації свого права - володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, відповідно до законодавства, незалежно від волі інших осіб.
У зв'язку із цим, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Третя особа - Інгульский ВДВС у письмових поясненнях від 11.11.2025 в задоволенні позовних вимог просить відмовити, через їх безпідставність або залишити позов без розгляду, так як судами вже розглядалися такі самі позовні вимоги, в результаті розгляду яких судом апеляційної інстанції було надано відповідну правову оцінку доказам та обставинам справи.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 13.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 14.10.2025 відмовлено відповідачу в закритті провадження та цією ухвалою до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Інгульський відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Протокольно ухвалою суду від 18.12.2025 відмовлено представнику позивача - адвокату Михайленко О.В. в залучені до участі у справі приватного нотаріуса Назарової О.С.
Ухвалою суду від 24.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання, призначене на 15.01.2026, учасники справи не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
У судовому засіданні 18.12.2025 представники сторін надали свої пояснення та заперечення та представник позивача - адвокат Михайленко О.В. позовні вимоги підтримав і просив задовольнити, а представник відповідача - адвокат Гриненко І.І. в задоволенні позовних вимог просив відмовити.
За такого, відсутність учасників справи, які свої доводи і заперечення навели в письмових заявах та їх представники додатково в судовому засіданні, з урахуванням предмету, підстав та наявних в справі доказів не перешкоджає вирішенню спору за їх відсутності.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вимогами частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та встановивши фактичні обставини справи, дійшов наступного.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідно до акту про реалізацію предмета іпотеки з прилюдних торгів, затвердженого начальником Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції П.М. Павлюк від 04.03.2014, переможцем прилюдних торгів, а саме нежитлового приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 649,9 кв.м, що належало на праві власності ОСОБА_1 , став - ОСОБА_2 , ціна продажу - 573380,00 грн.
Згідно відомостей Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С. 14.03.2014 проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно - нежитлове приміщення, підвалу, загальною площею 649,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 314182248101, за ОСОБА_2 , про що прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.03.2014 №11642184.
Підставою для проведення державної реєстрації стало свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 14.03.2014 № 262, виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14.10.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25.08.2015, визнано недійсними прилюдні торги, які відбулись 01.11.2013, з реалізації нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 ; визнано недійсним протокол філії №15 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» від 01.11.2013 № 1513239 «Про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 »; акт від 04.03.2014 державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про реалізацію предмета іпотеки - нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 , загальною площею 649,9 кв.м з прилюдних торгів, ОСОБА_2 , затверджений начальником цього ж відділу 04.03.2014; свідоцтво від 14.03.2014 за реєстровим № 262, посвідчене приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С. про набуття у власність ОСОБА_2 нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 загальною площею 649,9 кв.м.
В подальшому, рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 10.05.2016, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 у справі №814/3865/1 задоволено позов ОСОБА_1 та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 14.03.2014, індексний номер: 11642184, номер запису про право власності: 4985668.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верхового Суду від 30.09.2021, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 - скасовано та закрито провадження у справі. Роз'яснено позивачу - ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції і що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Так як позивач надав відповідну заяву, справу було передано до Ленінського районного суду міста Миколаєва.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 15.10.2024, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 11.03.2025, в задоволенні позову відмовлено.
Із змісту позову ОСОБА_1 вбачається, що позивач підставою порушення прилюдних торгів вважає недотримання вимог статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язкового винесення державним виконавцем разом з актом про передачу майна стягувачу постанови, які на його думку є єдиною підставою для подальшого виникнення права власності.
У справі № 489/2324/14-ц, в якій ОСОБА_2 приймав участь в статусі відповідача, предметом позову ОСОБА_3 було визнання прилюдних торгів недійсними, з одночасним визнанням недійсним свідоцтва за реєстровим №262, посвідченого 14.03.2014 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С., про набуття у власність ОСОБА_2 нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 , загальною площею 649,9 кв.м. Підставою позову ОСОБА_3 було проведення прилюдних торгів з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та пунктів 1.2, 3.5, 3.6, 3.11, 4.6, 6.3 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, а саме те, що він не був повідомлений про день, місце і час проведення прилюдних торгів; опублікована на веб-сайті системи реалізації конфіскованого арештованого майна інформація є неповною, не містить відомостей про характеристику майна, що реалізується, його місцезнаходження, дату, час та місце ознайомлення з майном; він не був обізнаний про стартову ціну лота; повторні торги проведено раніше ніж через місяць; ним не було отримано копії акту переоцінки, протоколів перших та других прилюдних торгів. Крім цього, до та під час проведення других прилюдних торгів він оскаржував оцінку нерухомого майна у відповідності до частини четвертої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, хоча предмети позовів ОСОБА_1 у справі, яка розглядається, та в справі №489/2324/14-ц, яка вирішена Апеляційним судом Миколаївської області рішенням від 10.05.2016, є однаковими, разом з тим підстави позовів різні, що виключає закриття провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Правове обґрунтування та мотиви суду.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 ЦК України.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до правочинів купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.
Отже, дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.
Проте, сам по собі факт порушення порядку проведення прилюдних торгів не може бути безумовною підставою для визнання таких торгів недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Судом встановлено і підтверджується учасниками справи, що спірне нерухоме майно було предметом іпотеки, на яке звернуте стягнення в ході примусового виконання виконавчого листа № 2/1416/36, виданого 13.07.2012 Ленінським районним судом міста Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11004667000 від 19.05.2006 в сумі 1778608,24 грн., з яких заборгованість за кредитом становить 1277907,50 грн., заборгованість за відсотками 480700,74 грн., пеня 20000,00 грн.
За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Главою 4 цього Закону врегульовано загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
За змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, положення Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без наявності відповідного рішення, тобто в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.
Реалізація такого майна, повинна відбуватися за правилами визначеними Законом України «Про іпотеку».
З матеріалів справи слідує, що оцінку правомірності звернення стягнення та реалізації спірного нерухомого майна з прилюдних торгів було надано Апеляційним судом Миколаївської області рішенням від 10.05.2016, яким відмовлено ОСОБА_1 у визнані недійсним свідоцтва приватного нотаріуса про набуття у власність ОСОБА_2 нежитлових приміщень, придбаних з прилюдних торгів.
Надаючи оцінку доводам позивача, які ґрунтуються на положеннях статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язковості, крім акту, складання протоколу державним виконавцем, про що раніше позивачем не заявлялося, суд вважає їх помилковими.
Так, частинами восьмою, дев'ятою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано, що у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
Таким чином, як слідує з аналізу наведених положень статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», ними врегульовано фінальну стадію переходу права власності на майно боржника до стягувача, якщо торги не відбулися.
У даному випадку, прилюдні торги відбулися та їх переможцем визнано ОСОБА_2 , який не мав статусу стягувача у виконавчому провадженні.
Стосовно посилання позивача на висновки, викладені Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016 (провадження №6-1655цс16) та від14.06.2017 (провадження № 61804цс16) та Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12.06.2018 у справі № 752/1115/17 та 26.02.2019 у справі № 910/3507/18 суд їх до уваги не приймає, оскільки встановлені в цих справах обставини є відмінними від обставин справи, що розглядається.
За положення частини третьої, статті 12, частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, а тому позов заводженню не підлягає.
Необхідності в наданні оцінки суб'єктивному складу відповідачів та ефективності способу захисту порушеного права позивача, з огляду на наведений вище висновок, суд не вбачає потреби.
Так як в задоволенні позову відмовлено підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 12, 13, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Інгульський відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - Інгульский ВДВС), про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону)- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
третя особа: Інгульський відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ЄДРПОУ: 34993225, місцезнаходження: м. Миколаїв, пр.Миру, 54-В, корпус 4.
Повний текст судового рішення складено 15.01.2026.
Суддя І.В.Коваленко