Справа №127/485/26
Провадження №1-кс/127/205/26
08 січня 2026 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна,-
Слідчий СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, мотивуючи свої вимоги тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026020010000012 від 05.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 05.01.2026 близько 05:40 години поліцейський офіцер громади СВГ ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_4 , який згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу та підлягає захисту, під час несення служби, тобто перебуваючи на службі у форменому одязі з відповідними розпізнавальними знаками, спільно з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснював заходи з оповіщення та перевірки військово-облікових документів поблизу будинку № 104 по вул. Київській у м. Вінниці.
ОСОБА_4 , діючи на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію», звернувся до ОСОБА_5 з законною вимогою пред'явити документи. На вказану вимогу ОСОБА_5 відповів категоричною відмовою, поводив себе підозріло та нецензурно висловлювався.
Близько 06:15 години ОСОБА_5 , ігноруючи законні вимоги працівника поліції, намагався втекти з місця події. У ході спроби його зупинити та здійснення адміністративного затримання відповідно до ст. 261 КУпАП, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу, умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на нормальну діяльність правоохоронних органів та їх авторитет, умисно наніс ОСОБА_4 удар лівою рукою в область обличчя, після чого наніс ще близько трьох хаотичних ударів кулаками обох рук в область обличчя. Надалі, будучи поваленим на землю, підозрюваний навмисно наніс удар стопою правої ноги в область колінного суглобу поліцейського.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_4 було спричинено тілесні ушкодження - синці на обличчі справа, в ділянці лівого колінного суглобу. Вказані ушкодження у ОСОБА_6 належать до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тобто в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
05.01.2026 о 14:22 год. за підозрою у вчинені злочину, в порядку ст. 208 КПК України, було затримано ОСОБА_5 .. Під час затримання, у порядку ст. 208 КК України, було проведено особистий обшук останнього в ході якого виявлено та вилучено: куртку чоловічу сірого кольору, розміром «L», марки «CHEROKEE» та шапку сірого кольору. Зазначене майно було поміщено до спеціального пакету.
Вказані речі мають істотне значення для кримінального провадження, оскільки безпосередньо містять сліди злочину та можуть бути використані під час проведення судових експертиз, інших слідчих дій для з'ясування дійсних обставин події.
Арешт вказаних речей, які вже вилучені, необхідний для попередження зміни чи знищення їх властивостей в результаті використання третіми особами, що може призвести до втрати ними значення речового доказу та перешкодить встановленню істини у провадженні.
Враховуючи вищевикладене, слідчий просив клопотання задовольнити.
В судове засідання слідчий не з'явився, однак останнім було подано заяву про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання підтримав за обставин, викладених у ньому.
Суд, перевіривши клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з метою забезпечення належного розслідування у кримінальному провадженні, зберігання речових доказів та недопущення можливості їх втрати або знищення.
Слідчими СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026020010000012 від 05.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 05.01.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано в порядку ст. 208 КПК України. У ході затримання було здійснено обшук затриманої особи, в ході якого виявлено та вилучено вищевказане в клопотанні майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Встановлені на даний час досудовим розслідуванням обставини кримінального провадження містять об'єктивні дані, які вказують на те, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 170 КПК України, має істотне значення для кримінального провадження, оскільки безпосередньо містить відомості щодо обставин злочину та може бути використане під час проведення судових експертиз.
Зважаючи на вищевикладене, з метою забезпечення збереження речових доказів, враховуючи, що вилучене майно містить відомості щодо обставин, які досліджуються в ході кримінального провадження та може бути використане, як доказ у суді, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим доведено необхідність накладення арешту на майно, яке вилучено 05.01.2026 під час особистого обшуку затриманого в порядку ст. 208 КПК України гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому слідчим доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, а тому клопотання про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт на куртку чоловічу сірого кольору, розміром «L», марки «CHEROKEE» та шапку сірого кольору, які були вилучені 05.01.2026 в ході проведення особистого обшуку під час затримання, в порядку ст. 208 КПК України у підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом заборони їх використання іншими особами, окрім як для цілей кримінального провадження, до моменту закінчення усіх необхідних слідчих та процесуальних дій.
Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на слідчого СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 .
На ухвалу судді може бути подана апеляція протягом п'яти діб з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
Слідчий суддя