14 січня 2026 р.Справа № 520/12152/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 (головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М.) по справі № 520/12152/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- скасувати індивідуальне рішення винесене відділом з питань перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.09.2022 про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 (протокол розгляду спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунків) та виплати пенсій, від 24.09.2022);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області прийняти рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з місяця припинення виплати пенсії з належною компенсацією втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 з урахуванням положень ч.2 ст.46 Закону №1058-IV та положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2023, яке за наслідками апеляційного перегляду набрало законної сили 22.06.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.09.2022 №963280840506 у формі протоколу про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області прийняти рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.09.2021, дати звернення з заявою про поновлення пенсійних виплат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
06.09.2024 ОСОБА_1 подала суду заяву в порядку ст. 383 КАС України, в якій просила:
- поновити ОСОБА_1 строки подання заяви про визнання протиправним рішення ГУ ПФУ у Харківській області, прийнятого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі № 520/12152/22;
- постановити окрему ухвалу якою:
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести нарахування пенсії ОСОБА_1 у відповідності до положень вимог ст.ст. 46, 47 та 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати";
з метою виконання вказівок суду, щодо порядку нарахування пенсії ОСОБА_1 , встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області десятиденний строк для виконання окремої ухвали і надання суду відповіді про виконання окремої ухвали (ч. 5 ст. 249 КАС України);
визнати наявними підстави для ініціювання дисциплінарного провадження та притягнення до відповідальності посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які були відповідальними за виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі № 520/12152/22 (ч.2 ст.249 КАС України);
встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області розумний строк для подання суду інформації про наслідки дисциплінарного провадження відносно посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які були відповідальними за виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі № 520/12152/22.
В обґрунтування заяви вказувала, що на виконання судового рішення пенсійний орган поновив виплату пенсії з 07.09.2021, проте її виплата проводиться не в повному розмірі, зокрема, за період з січня 2019 по вересень 2021 взагалі не нараховано та не проведено виплату, а за вересень 2021 нараховано пенсію за 24 дні замість 30, що є порушенням ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також, пенсійним органом не нараховано ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Як наслідок, вважала, що судове рішення від 21.03.2023 по справі № 520/12152/22 не може вважатись виконаним належним чином і у повному обсязі, а отже наявні підстави для задоволення заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України та постановлення окремої ухвали.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 заяву повернуто заявнику без розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024 скасовано ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №520/12152/22 та направлено справу до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 в задоволенні заяви відмовлено.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою не виконання пенсійним органом вимог ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" під час виконання судового рішення, не врахував, що позивач має право на отримання безпідставно невиплаченої пенсії за минулий період, а саме: з січня 2019 р. по вересень 2021 р. та компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати, право на отримання якої встановлено Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Вважає, що порядок виплати пенсії, в тому числі, на виконання судового рішення не є дискреційними повноваженнями органів ПФУ, а має відповідати нормам ст. ст. 35 та 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи, що відповідачем під час виконання судового рішення від 21.03.2023 по справі № 520/12152/22 не дотримано вимоги Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", останнє не можна вважати виконаним в повному обсязі.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) не надало відзив на апеляційну скаргу.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент подання заяви в порядку ст. 383 КАС України відповідачем виконано судове рішення в повному обсязі, тоді як обставин вчинення суб'єктом владних повноважень протиправних дій щодо невиконання судового рішення не встановлено.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Колегія суддів зазначає, що дія цієї норми спрямована на забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання чи неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з виконанням чи невиконанням судового рішення в цій справі.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі № 520/12152/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області прийняти рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.09.2021, дати звернення з заявою про поновлення пенсійних виплат.
29.08.2023 на виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківський області прийнято рішення № 963280840506, яким поновлено виплату ОСОБА_1 пенсії з 07.09.2021, що підтверджується витягами з пенсійної справи та індивідуальним перерахунком (т. 1 а.с. 228-234).
Позивачем фактично також визнається, що на виконання судового рішення, відповідач поновив їй виплату пенсії з 07.09.2021 .
Тобто, відповідачем виконано рішення суду саме у спосіб, який таким рішенням визначено.
Водночас, ОСОБА_1 вважає, що пенсійним органом не проведено нарахування та виплату пенсії за минулий період, а саме: з січня 2019 по вересень 2021 та компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що судовим рішенням у справі № 520/12152/22 лише зобов'язано пенсійний орган поновити позивачу пенсію з 07.09.2021.
Натомість, питання щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з січня 2019 по 06.09.2021 не були предметом судового розгляду в межах справи № 520/12152/22.
Що стосується незгоди позивача із не вчиненням пенсійним органом дій по нарахуванню та компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, суд першої інстанції вірно зазначив, що в цій частині позову ОСОБА_1 було відмовлено з підстав передчасності звернення з такими позовними вимогами.
Правом на апеляційне оскарження судового рішення в частині відмови в задоволенні позову, ОСОБА_1 не скористалась.
Як наслідок, жодних зобов'язань виплачувати позивачу пенсію за період з січня 2019 р. по 06.09.2021, а також нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу на пенсійний орган судом першої інстанції покладено не було.
З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави вважати, що невиплата позивачу пенсії за період з січня 2019 р. по 06.09.2021 та компенсації втрати частини доходу є обставиною, яка свідчить про неналежне виконання судового рішення.
Натомість, незгода позивача із діями пенсійного органу щодо не нарахування та не виплати пенсії за вищевказаний період та компенсації втрати частини доходу можуть бути підставою для їх оскарження в судовому порядку в межах нового спору.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду, апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а судове рішення залишено без змін, підстави для розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правову допомогу на підставі ч. 6 ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 по справі № 520/12152/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 16.01.2026 року