Головуючий І інстанції: Кухар М.Д.
16 січня 2026 р. Справа № 520/15765/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного університету цивільного захисту України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025, по справі № 520/15765/25
за позовом ОСОБА_1
до Національного університету цивільного захисту України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету цивільного захисту України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», у зв'язку з несвоєчасною сплатою індексації грошового забезпечення.
- зобов'язати Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення компенсацію втрати частини доходу за період з 01.01.2016 по 16.05.2025 згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», у зв'язку з несвоєчасною сплатою індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2016 по 16.05.2025 згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача стосовно нарахування та виплати за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2016 по 16.05.2025, призводять до несправедливості та створюють реальні передумови нанесення економічних збитків державі в умовах дії воєнного стану та існуючого дефіциту бюджетних коштів, вкрай необхідних у цей час для потреб Збройних Сил України. Зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації, мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу зазначеної компенсації.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 проходив службу у Національному університеті цивільного захисту України.
Згідно витягу з наказу підполковника служби цивільного захисту Національного університету цивільного захисту України від 01.06.2024 №280, наявного в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 з 27.03.2024 звільнено зі служби цивільного захисту. Починаючи з 31.05.2024 знято з усіх видів забезпечення, виключено з кадрів ДСНС, зі списків особового складу університету.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі №520/28296/24 відповідач 16.05.2025 виплатив позивачу частину індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що Національним університетом цивільного захисту України було порушено строки виплати належної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.05.2025, та не було виплачено йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Позивач через свого представника 20.05.2025 звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати позивачу втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 16.05.2025.
Відповідач листом від 07.06.2025 №8804-3194/8820-01 повідомив позивача про те, що вимога представника позивача про зобов'язання Національного університету цивільного захисту України нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів є передчасною.
Позивач, не погоджуючись бездіяльністю відповідача, звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку й підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Питання компенсації громадянам за втрату частини доходів у разі порушення строків їх виплати регулюється Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050).
Згідно зі статтею 1 цього Закону, підприємства, установи та організації будь-якої форми власності зобов'язані компенсувати громадянам втрату частини доходів, якщо є затримка у виплаті цих доходів, зокрема, з вини власника або уповноваженої ним особи чи органу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 2 Закону № 2050, компенсація громадянам здійснюється у разі затримки виплати їх доходів на один або більше календарних місяців, починаючи з дня набрання чинності зазначеним Законом.
До доходів, які підлягають компенсації, відносяться грошові виплати громадянам, які мають регулярний характер, зокрема суми індексації доходів.
Стаття 3 Закону № 2050 встановлює, що сума компенсації обчислюється як множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов'язкових платежів) та індексу інфляції за період, коли виплата не була здійснена (з урахуванням інфляції за місяць, коли дохід виплачено, не враховується).
Згідно з статтею 6 Закону № 2050, компенсація може здійснюватися за рахунок:
- власних коштів - для підприємств, установ і організацій, що не отримують бюджетного фінансування;
- коштів бюджету - для підприємств і організацій, що фінансуються або дотуються з державного чи місцевих бюджетів;
- коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування та інших соціальних фондів.
Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок компенсації громадянам втрати частини доходів, що конкретизує умови та механізм виплати компенсації.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації розраховується як добуток нарахованого, але не виплаченого доходу за місяць та індексу споживчих цін за період невиплати, поділений на 100.
Таким чином, для виплати компенсації повинні бути виконані такі умови: нарахування регулярних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендій); порушення строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємства); затримка виплати доходів на один чи більше календарних місяців; зростання споживчих цін; доходи мають регулярний характер.
Колегія суддів зазначає, що компенсація має компенсаторний характер, її метою є підтримання рівня життя громадян в умовах інфляції та підвищення цін.
Використане у статті 3 Закону №2050 та в пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення та невірно обрахованого розміру складових грошового забезпечення). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зобов'язання пенсійного органу здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат за період з моменту неправомірного нарахування пенсії відповідачем, до дати її фактичної виплати.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20 та від 21.08.2023 по справі № 460/6767/20.
Колегією суддів встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 року у справі №520/28296/24 зобов'язано Національний університет цивільного захисту України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року; з 01.03.2018 по 30.11.2018 з застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
16.05.2025 відповідач на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 року у справі №520/28296/24 виплатив на користь позивача індексацію грошового забезпечення.
Таким чином, судовим розглядом встановлено, що оскільки з вини відповідача нарахована індексація грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 30.11.2018 не була виплачена своєчасно, а лише 16.05.2025 відбулася її виплата без суми компенсації, невиплата компенсації у тому ж місяці, в якому здійснено погашення заборгованості по пенсії, порушує права позивача на отримання компенсації.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.05.2025.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Національного університету цивільного захисту України - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 520/15765/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло