13 січня 2026 р.Справа № 480/1084/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 (головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук) по справі № 480/1084/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у зменшенні у грошовому виразі розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, вказаних в довідці №11/51902/13014 від 28.11.2024 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 відповідно до вимог положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу з таємними документами, надбавка за кваліфікацію та премії у грошовому виразі, обчисленому виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, вказаних в довідці №11/51902/13014 від 28.11.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у розмірі 2 684,00 грн. і надати цю оновлену довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.05.2025, яке за наслідками апеляційного перегляду набрало законної сили 23.06.2025 позов задоволено.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області оновленої довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023 із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2023.
30.10.2025 ОСОБА_1 подав суду заяву в порядку ст. 382 КАС України, в якій просив зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до суду письмовий звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 у справі № 480/1084/25.
В обґрунтування заяви зазначив, що на виконання судового рішення у справі № 480/1084/25 відповідачем виготовлено оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, в якій вірно обчислено лише основні складові грошового забезпечення, тоді як додаткові види грошового забезпечення визначені з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Зазначені обставини, на думку заявника, є підставою для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення з огляду на його неналежне виконання суб'єктом владних повноважень.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у задоволенні заяви відмовлено.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне встановлення обставин справи, просив її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити заяву.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що всі складові грошового забезпечення позивача мали розраховуватись відповідачем із застосуванням показника прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023, що свідчило б про повне та належне виконання судового рішення від 01.05.2025 у справі № 480/1084/25.
Враховуючи, що всупереч судовому рішенню додаткові види грошового забезпечення визначені ІНФОРМАЦІЯ_3 з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, вважає, що рішення суду від 01.05.2025 у справі № 480/1084/25 не виконано відповідачем. Натомість, суд першої інстанції, не встановивши всі обставини справи, помилково відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення судового контролю.
ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідач просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням від 01.05.2025 не покладено обов'язку на відповідача розрахувати додаткові види грошового забезпечення із врахуванням конкретного показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб при виготовленні оновленої довідки, що свідчить про відсутність підстав для встановлення судового контролю шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 подати звіт про його виконання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2020 року у справі № 539/3406/17.
Аналіз вищевикладених норм процесуального права з урахуванням висновків Верховного Суду щодо їх застосування, дає колегії суддів підстави вважати, що судовий контроль в порядку норм статті 382 КАС України шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення може бути встановлено за таких умов:
- рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання;
- існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання;
- існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що:
загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату,
або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов'язку.
Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
При цьому, підставою застосування зазначеної вище норми є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень/дій суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 у справі № 480/1084/25 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати і надати до ГУ ПФУ в Сумській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2023.
З мотивувальної частини рішення вбачається, що судом вирішувалось питання щодо наявності в позивача права на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року з урахуванням усіх видів грошового забезпечення з розрахунком посадового окладу і окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
При цьому, у цій справі судом не вирішувалося питання зазначення у довідці розмірів додаткових видів грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Як наслідок, в межах розгляду справи № 480/1084/25 спору щодо порядку (алгоритму) розрахунку додаткових видів грошового забезпечення в оновленій довідці не існувало.
На виконання судового рішення, відповідач виготовив оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 розрахувавши основні види грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023, що підтверджується довідкою (зв.б. а.с. 41) та визнається самим позивачем.
Натомість, правовідносини, що виникли при виконанні судового рішення у справі № 480/1084/25, на виконання якого позивачу видано довідку про розмір грошового забезпечення у якій розміри додаткових видів грошового забезпечення та премії, у відсотках від суми посадового окладу і окладу за військовим званням, визначені, на думку позивача, не шляхом множення відповідних тарифних коефіцієнтів на прожитковий мінімум, встановлений законом на 01.01.2023, є новими та знаходяться поза межами судового спору, що розглядався судом у справі № 480/1084/25.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.02.2025 у справі № 160/16360/24, від 31.01.2025 у справі № 580/11124/24.
Отже, оскаржувані в порядку судового контролю дії відповідача не пов'язані з виконанням судового рішення у цій справі.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 по справі № 480/1084/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 16.01.2026 року