16 січня 2026 р. Справа № 520/14656/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 27.10.25 у справі № 520/14656/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, яка полягає у нездійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 та її виплаті згідно до наданих Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції довідок про грошове забезпечення від 02.06.2023 року за № 348/4.1/12-23, № 349/4.1/12-23 та № 350/4.1/12-23.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії згідно до наданих Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції довідок про грошове забезпечення від 02.06.2023 року за № 348/4.1/12-23, за № 349/4.1/12-23 та № 350/4.1/12-23, з виплатою недоотриманих сум пенсії.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі № 520/14656/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасовано.
Прийнято в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, з під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії відповідно до довідок Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 02.06.2023 за № 348/4.1/12-23, за № 349/4.1/12-23 та за № 350/4.1/12-23 без обмеження пенсії будь-яким максимальним розміром з 01.02.2021.
10.02.2025 позивачем подано до суду заяву в порядку ст. 383 КАС України, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 та з 01.02.2022 згідно довідок Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції за № 348/4.1/12-23 та 349/4.1/12-23 при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі № 520/14656/24;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2024 по 19.03.2025 на підставі довідки Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції за № 350/4.1/12-23 при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі № 520/14656/24;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати до Харківського окружного адміністративного суду детальний розрахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2021-2024 років по теперішній час та із загальним розміром заборгованості з виплати пенсії на виконання зазначеного рішення суду по цій справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області при виконанні рішення суду у справі № 520/14656/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі № 520/14656/24 - скасовано. Адміністративну справу № 520/14656/24 направлено до Харківського окружного адміністративного суду - для продовження розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 прийнято заяву до розгляду та витребувано у Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області інформацію щодо виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025.
13 червня 2025 року від відповідача надійшли пояснення, в яких зазначено, що у січні 2025 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі № 520/14656/24, яке скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.02.2021 відповідно до наданих Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції довідок про грошове забезпечення від 02.06.2023 №348/4.1/12-23, № 349/4.1/12-23, № 350/4.1/12-23 станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно, без обмеження пенсії максимальним розміром.
З 01.02.2021 проведено перерахунок пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром на підставі довідки станом на 01.01.2021 № 348/4.1/12-23.
Оскільки у зазначеному рішенні суду відсутня дата, з якої головне управління зобов'язане провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок станом на 01.01.2022, 01.01.2023 за № 349/4.1/12-23, № 350/4.1/12-23 відповідно, перерахунок проведено без обмеження пенсії максимальним розміром з дати набрання рішенням законної сили, а саме - з 20.01.2025 року.
За результатом перерахунку нараховано різницю в пенсії за період з 01.11.2023 по 29.02.2024 та з 01.01.2025 по 31.01.2025 року у розмірі 123263,56 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку 383 КАС України за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суд від 13.08.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі № 520/14656/24 - скасовано.
Адміністративну справу № 520/14656/24 направлено до Харківського окружного адміністративного суду - для продовження розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 в порядку 383 КАС України за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 та не здійснення перерахунку пенсії на підставі оновлених довідок від 02.06.2023 №348/4.1/12-23, № 349/4.1/12-23, № 350/4.1/12-23 станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023.
15 вересня 2025 року судом постановлено окрему ухвалу, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку 383 КАС України за позовом ОСОБА_1 на підставі оновлених довідок від 02.06.2023 №348/4.1/12-23, № 349/4.1/12-23, № 350/4.1/12-23 станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023.
09.10.2025 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов звіт про виконання рішення суду, а саме на виконання окремої ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025.
17 жовтня 2025 року від позивача надійшла заява, в якій останній зазначив, що відповідач на виконання рішення та постанови у справі, замість підвищення пенсії з 1 лютого 2021-2023 років, так ще зменшив розмір пенсії позивача з 27627,57 грн до 27032,91 грн, всупереч зазначених рішення та постанови по цій справі, бо зазначеними рішеннями судів відповідача не було зобов'язано зменшувати розмір пенсії позивача з урахуванням понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою КМУ №1 від 03.01.2025. Позивач зазначає, що рішенням ХОАС 07.05.2025 у справі № 520/783/25, залишеним без змін постановою ДААС від 12.08.2025, були визнані протиправними дії відповідача щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою КМУ від 03.01.2025 № 1, та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії без застосування вищевказаних понижуючих коефіцієнтів. Позивач уважає, що рішення ХОАС у справі № 520/783/25 має преюдиційне значення для вирішення справи, що розглядається. Враховуючи викладене, а також те, що відповідач усупереч судових рішень у справі № 520/14656/24 до теперішнього часу не здійснив перерахунку пенсії відповідно до вищевказаних оновлених довідок, не визначив розміру заборгованості за рішеннями судів у справі № 520/14656/24, не виплатив заборгованості з виплати пенсії, наявні всі підстави для звернення суду до правоохоронних органів для притягнення винних посадових осіб відповідача у невиконанні судових рішень по зазначеній справі для притягнення їх до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України, що і просить суд зробити.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року затверджено звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.10.2025 про виконання рішення суду у справі № 520/14656/24, поданий на виконання окремої ухвали від 15.09.2025.
Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність, необґрунтованість та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, із посиланням на обставини справи, указує на те, що за твердженнями суду та відповідача, останнім здійснений перерахунок пенсії позивача на виконання судових рішень у справі № 520/14656/24. Однак у жовтні 2025 року розмір пенсії внаслідок такого перерахунку замість його підвищення відповідно до довідок № 348/4.1/12-23, 349/4.1/12-23 та № 350/4.1/12-23, навпаки зменшився з 27627, 57 грн до 27032,91 грн. На запит позивача до відповідача він отримав копію листа ГУ ПФУ в Харківській області від 08.10.2025 № 2000-0802-7153870 до суду на виконання окремої ухвали, у зв'язку з чим уважає за необхідне заявити, що всупереч чинного законодавства та практики Верховного Суду, відповідач обмежив виконання судових рішень у справі якимось строком, у зв'язку з тим, що судові рішення у справі не містять кінцевих строків їх виконання, при цьому, не назвавши цих кінцевих строків та підстав для їх встановлення. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не встановив цих кінцевих строків, підстав їх встановлення та не надав правового висновку цим обставинам. Як зазначено відповідачем у перерахунку пенсії, з 01 січня 2025 року підсумок пенсії з надбавками склав 33853,89 грн, а виплатив відповідач на виконання рішень у справі № 520/14656/24 лише 27032,91 грн, що суперечить чинному законодавству та правовому висновку Верховного Суду. Таким чином, ураховуючи висновки Верховного Суду, ніякі зміни законодавства не можуть вплинути на термін виконання рішень судів у справі № 520/14656/24. Разом з тим посилання суду на неможливість врахування рішень судів у справі № 520/783/25 при розгляді справи № 520/14656/24 не відповідає чинному законодавству. Окрім того, здійснений відповідачем розрахунок заборгованості на виконання рішень судів у справі № 520/14656/24 у розмірі 230681,57 грн не відповідає дійсності, оскільки зроблений з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема здійснений з обмеженням кінцевих строків виконання рішень у справі (на які суд першої інстанції не звернув уваги та не встановив підстав та строків виконання рішень), а також не врахував підвищення пенсії відповідно до Постанови КМУ № 103. Стосовно посилань суду на нібито відсутність коштів у відповідача на виконання рішень у справі № 520/14656/24, позивач зауважує, що лист відповідача від 08.10.2025 за № 2000-0802-7/153870 не містить інформації про відсутність у нього коштів на виконання, зокрема, рішень у справі № 520/14656/24, a тим більш до суду першої інстанції відповідачем не надано хоча б будь-яких доказів, а тим більш належних до допустимих, а лише зазначено, що нараховану різницю в пенсії внесено до Реєстру судових рішень, що само по собі не є доказом виконання судових рішень у справі у повному обсязі. Посилання суду на Бюджетний кодекс України також само по собі не є доказом виконання зазначених судових рішень у повному обсязі.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Затверджуючи звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.10.2025 про виконання рішення суду у справі № 520/14656/24, поданий на виконання окремої ухвали від 15.09.2025, суд першої інстанції взяв до уваги вжиття відповідачем заходів з метою виконання судового рішення та фактично керувався положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, регламентуючими розгляд звіту про виконання судового звіту.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зауважує на таке.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року, вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
За приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частинами першої-третьої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Відповідно до частин першої, другої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
За приписами частин першої-третьої, десятої та одинадцятої статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Поряд з цим, у разі невиконання судового рішення звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування, а також відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.
Розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
За змістом наданого до суду звіту про виконання судового рішення встановлено, що на виконання окремої ухвали суду від 15.09.2025 у справі 520/14656/24 вжито відповідних заходів, а саме здійснено перерахунок пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 на підставі оновлених довідок від 02.06.2023 №348/4.1/12-23, № 349/4.1/12-23, № 350/4.1/12-23 станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, без обмеження пенсії максимальним розміром (перерахунки пенсії з 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023. За результатом перерахунку нараховано різницю в пенсії, яку внесено до Реєстру судових рішень.
На підтвердження вищевказаного відповідачем надано до суду протоколи перерахунку пенсії позивача та розрахунок заборгованості.
Отже, ГУ ПФУ в Харківській області не заперечується, що ним не виплачено позивачу нараховану суму пенсії на виконання судового рішення у цій справі.
З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що рішення суду наразі залишається невиконаним, проте зазначене залишилося поза увагою суду першої інстанції, а тому затвердження судом звіту є передчасним.
При цьому суд наголошує, що невиплата позивачу нарахованої пенсії, яка обґрунтована відсутністю цільових бюджетних коштів, не може бути свідченням повного виконання судового рішення, оскільки при цьому порушується гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ у справі “Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року).
За практикою ЄСПЛ, зокрема у справі “Шмалько проти України», суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.
Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Також така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції, а також в ухвалах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 200/3958/19-а, від 03.04.2025 у справі № 560/1080/19, від 05.08.2025 у справі № 580/2522/24 тощо.
Отже, невиконання остаточного рішення суду з підстав відсутності коштів не є поважною причиною, за якою боржник звільняється від такого обов'язку, та відповідно не може підтверджувати фактичне виконання рішення суду.
З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що рішення суду наразі залишається невиконаним, проте зазначене залишилося поза увагою суду першої інстанції з мотивів, що відповідачем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду, які, на переконання суду апеляційної інстанції, не є достатніми для вжиття завершальних заходів з виконання рішення суду у цій справі.
Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, спростовують висновки суду першої інстанції та колегією суддів приймаються до уваги.
Відповідно до статті 320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, колегія суддів уважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 520/14656/24 - скасувати.
Справу № 520/14656/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц