Головуючий І інстанції: В.І. Бевза
16 січня 2026 р. Справа № 440/12620/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського апеляційного суду на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/12620/25
за позовом Полтавського апеляційного суду
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни третя особа: ОСОБА_1
про визнання протиправною та скасування постанови,
Полтавський апеляційний суд (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_1 ,в якій просив суд:
- визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними;
- постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. від 08.09.2025 ВП № 78609224 про накладення штрафу скасувати.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року позовна заява залишена без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду:
- належного формування підстав та предмету позову, урахуванням мотивувальної частини цієї ухвали суду;
- документа про сплату судового збору у сумі 2422,40 грн
24.09.2025 до суду надійшла уточнена позовна заява від відповідача і докази сплати судового збору.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 у цій справі продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви до закінчення десятиденного строку, з дня отримання цієї ухвали, шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду уточненої позовної заяви із зазначенням у позовних вимогах, які саме дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. позивач просить визнати протиправними.
08.10.2025 до суду надійшла заява від позивача, в якій він вказав, що на виконання ухвали суду від 15.09.2025, 24.09.2025 Полтавським апеляційним судом направлено до суду уточнену позовну заяву, в якій викладено (уточнено) вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, зокрема і, які дії головного державного виконавця суд вважає протиправними. Отже, Полтавським апеляційним судом подано адміністративний позов з дотриманням норм ст.160-161 КАС України та викладено позицію щодо предмету та підстав позову.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви до закінчення десятиденного строку, з дня отримання цієї ухвали, шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду уточненої позовної заяви із зазначенням у позовних вимогах, які саме дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. позивач просить визнати протиправними.
21.10.2025 до суду надійшло клопотання від позивача, у якому він зазначив, що Полтавським апеляційним судом в уточненій позовній заяві зазначено позовні вимоги та обставини, якими суд обґрунтовує свої вимоги, і викладено позицію щодо предмету та підстав позову. Вважає, що Полтавським апеляційним судом подано позовну заяву з дотриманням положень ст.ст. 160-161 КАС України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 позовну заяву Полтавського апеляційного суду до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни про визнання протиправною та скасування постанови повернуто особі, яка її подала, а саме - представнику позивача, в частині вимог визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними.
Роз'яснено позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу щодо повернення позовної заяви в частині вимог про визнання дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними та направити справу для відкриття провадження.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на виконання вказаної ухвали позивачем 24.09.2025 з урахуванням мотивувальної частини цієї ж ухвали направлено уточнюючу позовну заяву, в якій вказано, зокрема: «Полтавським апеляційним судом проведено всі можливі дії на виконання рішення суду, стягнення коштів за яким в умовах відсутності бюджетних призначень Полтавського апеляційного суду, як розпорядника другого рівня можливе лише шляхом списання визначеної суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів". Вищенаведене є підтвердженням обставин, що ускладнюють виконання Полтавським апеляційним судом рішення суду від 06 березня 2025 року. Головний державний виконавець Рекашова А.М. не врахувала наявності поважних причин не проведення виплати заборгованості ОСОБА_1 та вжиття судом всіх заходів щодо виділення бюджетних коштів для здійснення відповідної виплати. Таким чином, у головного державного виконавця не було жодних підстав для винесення постанови від 08.09.2025 про накладення штрафу на Полтавський апеляційний суд, оскільки суд здійснив всі можливі дії в межах своєї компетенції, спрямовані на виконання рішення у справі № 440/318/25. Головний державний виконавець Рекашова А.М. не з'ясувала наявності поважних причин невиконання судового рішення, а також не здійснила аналіз причин неможливості виконання судового рішення, тому протиправно винесла постанову про накладення штрафу. Вищевказані дії відповідача призвели до винесення незаконної постанови про накладення штрафу, тому перебувають у прямому зв'язку з винесеною постановою та вибраним способом захисту. Тому, вважаємо дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними щодо накладення штрафу на Полтавський апеляційний суд, а постанову від 08.09.2025 ВП № 78609224 про накладення штрафу - незаконною». Вважає, що ним подано адміністративний позов з дотриманням норм ст. 160-161 КАС України в якому визначено позовні вимоги та обставини, якими обґрунтовано свої вимоги, і викладено позицію позивача щодо предмету та підстав позову.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що вона не підлягає задоволенню, просив ухвалу суду від 27.10.2025 залишити без змін.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що викладення позовних вимог у загальній неконкретизованій вимозі визнати дії відповідача без логічного-наслідкового зв'язку із підставами позову позбавляє суд встановити дійсний зміст правовідносин, і визначити, які дії суб'єкта владних повноважень позивач просить визнати протиправними та дійшов висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яка залишена без руху, у встановлений судом строк, тому наявні підстави для повернення позовної заяви згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позову з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Умовою прийнятності позову до розгляду є його відповідність вимогам щодо форми і зміст, які визначені у статті 160 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.
Згідно з ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною 5 ст. 160 КАС України визначено, що у позовній заяві зазначаються, у тому числі: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частина 1 ст. 169 КАС України передбачає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
При цьому, слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Отже, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного суду від 31.10.2018 по справі № 826/16958/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 у справі № 990/150/23 виклала такі висновки: "Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги."
Щодо висновку суду першої інстанції про те, що у предметі позову (позовній вимозі) зазначена загальна неконкретизована вимога, щодо визнання дій відповідача протиправними, що позбавляє суд встановити, які саме дії позивач просить суд визнати протиправними, колегія суддів зазначає наступне.
Формулювання позовних вимог, у відповідності з вимогами КАС України, зокрема, спрямоване на дотримання розгляду спору, у відповідності з обґрунтуваннями позовної заяви та її вимогами, задля належного та ефективного захисту прав особи, яка звернулась до суду. Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися, максимально чітко і зрозуміло.
З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що зі змісту ч. 4 ст. 160 КАС України вбачається право позивача викладати обставини, якими обґрунтовуються вимоги, з метою чого позивач в даному питанні користується певною свободою.
При цьому, суд має оцінити переконливість викладених доводів на предмет їх достатності, у тому числі докази, якими особа підтверджує обставини, на які він посилається, для задоволення позову і не може перебирати на себе права позивача у цих питаннях.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2023 року по справі № 990/114/23 зазначила, що КАС не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону.
Зі змісту позовних вимог встановлено, що позивач просить суд:
- визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними;
- постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. від 08.09.2025 ВП № 78609224 про накладення штрафу скасувати.
Отже, позивачем зазначено зміст і викладено вимоги на власний розсуд та у такий спосіб.
Колегія суддів зазначає, що зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, характер вимог.
Так, зі змісту позовної заяви цілком зрозуміло, яку саме дію оскаржує позивач та якого юридичного захисту своїх прав хоче домогтись, тому в даному випадку суд першої інстанції з формальних підстав дійшов висновку про повернення позову через неконкретизовані позовні вимоги.
Разом з тим, відповідно до приписів п.п. 1, 2, 6 ч. 2 ст. 173 КАС України завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що виявлені недоліки позовної заяви мають формальний характер і не перешкоджають суду вчинити дії, необхідні для відкриття провадження у справі. Суд першої інстанції не позбавлений можливості з'ясувати обставини справи в установлений законом спосіб.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано норми процесуального права та зазначення нечітких, на думку суду, формулювання позовних вимог, у даному випадку, не є підставою для повернення позовної заяви позивачеві, та позбавлення цим самим гарантованого права на доступ особи до правосуддя, адже саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та у якій частині позовні вимоги є обґрунтованими/необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви передчасними, у зв'язку з чим ухвала суду на підставі ст. 320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Полтавського апеляційного суду - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 440/12620/25 скасувати в частині повернення позовної заяви в частині вимог визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними.
Справу № 440/12260/25 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло