Справа № 127/1061/26
Провадження № 2-о/127/35/26
про залишення заяви без руху
14 січня 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про встановлення факту родинних відносин.
Зазначена заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 175, 177, 318 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків (відповідно до ст. 10 ЦПК України застосовується аналогія закону).
Так, відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою, докази, що підтверджують цей факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник немає іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) зазначено, що «для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови)».
Заявник, звертаючись до суду із вказаною заявою зазначає про те, що існує розбіжність в написанні прізвища його батька в документі про реєстрацію шлюбу відносно ряду інших документів, які стосуються батька заявника, та в яких прізвище батька вказано вірно. Вказана помилка у написанні прізвища батька в подальшому вплинула на невірне зазначення прізвища самого заявника при реєстрації його факту народження, тобто в Свідоцтві про народження заявника. Вказана обставина і стала підставою для звернення до суду з цією заявою про встановлення родинних відносин, а саме, що особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється батьком заявника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом з тим, слід звернути увагу заявника на положення ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» щодо можливості позасудового врегулювання питання про виправлення відомостей у актовому записі цивільного стану (про державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження), а також на роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», щодо необхідності заявникові подати докази про те, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Заявнику, в разі відмови реєстраційним органом щодо вказаного, слід звернути увагу на можливість встановлення неправильностей в актах цивільного стану.
Отже, заявник звертаючись до суду, всупереч вимогам ст. 318 ЦПК України, не зазначив та не надав до заяви доказів щодо неможливості внесення змін в актовий запис про його народження, в частині зміни відомостей про походження (батька) та відомостей щодо свого прізвища відповідно. Адже обґрунтовуючи свою заяву він вказує саме на неправильність відомостей у свідоцтві про його народження, тобто в документі, що видається на підставі відповідного актового запису щодо свого народження.
Крім того, слід звернути увагу заявника на те, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, тобто такі, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. При цьому, визначення юридичного характеру факту охоплюється метою його встановлення, тобто наміром реалізації у подальшому можливостей, пов'язаних з виникненням, змінною або припиненням прав та обов'язків для визначеного кола осіб (заявника та заінтересованих осіб). Важливим також є не тільки конкретна мета встановлення факту, а його зв'язок із певним суб'єктивним матеріальним правом особи.
Як зазначалось, заявник просить встановити факт родинних відносин. Однак, в супереч вимогам ст. 318 ЦПК України, обґрунтовуючи подану заяву наведеними у ній обставинами заявник одночасно не вказує з якою саме метою необхідно встановити такий факт, а також обставин неможливості його встановлення в позасудовому порядку, зокрема у спосіб як зазначалося вище.
Отже, заявнику, враховуючи зміст заявлених вимог, необхідно зазначити мету його встановлення (для реалізації якого фактичного суб'єктивного права особи необхідне встановлення такого факту), зазначити обставини та докази неможливості встановлення факту в позасудовому порядку,.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заяву слід залишити без руху, а заявникові надати строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185, 318 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин - залишити без руху, надавши заявникові строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п'яти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя