16 січня 2026 року місто Київ
Справа № 761/11675/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3519/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», подану представником - адвокатом Хитровою Любов'ю Володимирівною, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року (суддя Мальцев Д.О.)
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Короткий зміст позовних вимог
Представник АТ КБ «Приватбанк» (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, у якому просив: стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач), на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 26.06.2013 у загальному розмірі 64 145,96 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву №б/н від 26.06.2013 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms.
На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 67 000 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та Випискою по рахунку. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав згідно Довідки про видані картки кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії - 05/17, тип - PKMMU UNEMBOSSED CREDIT 1-4% FIRST PIN.
Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Відповідач зобов'язався повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними виплатами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов'язанням, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за кредитним договором, що станом на 11.02.2025 становить - 64 145,96 грн, що складається із: заборгованість за тілом кредиту -51 823,94 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом -12 322,02 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 29 травня 2025 року позов задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 26.06.2013 у розмірі 51 823,94 грн (заборгованість за тілом кредиту). Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1957,06 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із таким рішенням у частині незадоволених позовних вимог, представник АТ КБ «Приватбанк» - Хитрова Л.В. 17 жовтня 2025 року подала через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про відсутність підстав для стягнення відсотків є помилковим, оскільки укладена між сторонам Анкета-Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 26 червня 2013 року містить в собі умови як договору банківського рахунку, так і умови кредитування рахунку.
Продовжуючи користуватись банківськими послугами 23 вересня 2021 року відповідач підписав іншу заяву, яка містить в собі всі істотні умови кредитування рахунку та є частиною Договору від 26 червня 2013 року, зокрема у ній вказано тип кредиту (відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн), тип кредитної карти (Картка «Універсальна GOLD»), строк кредитування (12 місяців з пролонгацією) та процентна ставка (40,8 % відсотків для карток «Універсальна GOLD»).
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався, ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі надсилалася в порядку статей 128, 272 ЦПК України, конверт повернувся із відміткою установи поштового зв'язку «адресат відсутній» (трекінг R067033656529).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд першої інстанції встановив, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву №б/н від 26.06.2013 р. та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 67 000,00 грн.
Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитні картки (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається до позовної заяви).
При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З долученого до справи розрахунку вбачається, що отриманий кредит відповідач за умовами договору не сплачує, в результаті чого утворилась заборгованість за кредитним договором №б/н від 26.06.2013 у розмірі 64145,96 грн станом на 11.02.2025, що складається із: заборгованість за тілом кредиту - 51 823,94 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 12 322,02 грн.
У анкеті-заяві позичальника від 26.06.2019 процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Межі апеляційного перегляду
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків у розмірі 12 322,02 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не становить предмет апеляційного перегляду, оскільки іншими учасниками справи не оскаржується і вони не будуть позбавлені такого права.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення в оскаржуваній частині скасуванню із ухваленням нового судового рішення.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає з огляду на таке.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом суд першої інстанції виходив із того, що в анкеті-заяві позичальника від 26.06.2019 процентна ставка не зазначена, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В силу ч.ч. 1,2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В порядку ч. 2, ч. 4 та ч. 8 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зроблений правий висновок, за яким без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічні висновки викладені, зокрема і в Постановах Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 207/2952/17, від 26 серпня 2020 року у справі № 766/19614/18 та ін., що свідчить про усталену судову практику.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін, і оформлений у формулярах або інших стандартних формах за підписом сторін.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2021 року сторони підписали Заяву про приєднання до Умов і правил надання послуг в ПриватБанку, на підставі якої ОСОБА_1 отримав від АТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, в якій було погоджено фінансові умови кредитування, в тому числі щомісячну сплату відсотків за користування кредитними коштами за фіксованою процентною ставкою в розмірі 40,8 % річних (а. с. 115-136).
Підписавши вказану заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 добровільно погодив такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.
З огляду на викладене не відповідають обставинам справи висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів щодо конкретних запропонованих відповідачу умов щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Як вбачається із розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 12 322,02 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача, почала утворюватися за процентною ставкою 40,8 % річних починаючи із вересня 2023 року, тобто в межах дії умов кредитного договору, які були погоджені сторонами у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 23 вересня 2021 року, а тому вказані вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
У ході апеляційного перегляду колегія суддів установила неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи (погодження сторонами умов щодо відсотків за користування кредитними коштами), що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи й ухвалення неправильного рішення у відповідній частині.
У зв'язку з цим, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 12 322,02 грн.
Судові витрати
В порядку ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд першої інстанції стягнув судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимоги, а суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про задоволення апеляційної скарги, та, як наслідок, про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то відповідно до положень ст.141, 382 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід достягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 465,34 грн та стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, а всього 4 098,94 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 83, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», подану представником - адвокатом Хитровою Любов'ю Володимирівною, - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі 12 322,02 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 4 098,94 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова