Справа № 138/3536/25
Провадження №:3/138/5/26
06 січня 2026 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суду Вінницької області в складі головуючого судді Ясінського Ю.А., секретаря судового засідання Сілантьєвої Л.А., особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Сердечнюк М.В., розглянувши в приміщенні міськрайсуду матеріали, які надійшли з Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не працюючого, тел. НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , іденти-фікаційний номер НОМЕР_2 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
21.11.2025 о 23 год. 33 хв. по вул. Сагайдачного, 8/2 в м. Могилів-Подільському Вінницької області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «YIBEN YB150T-11», д.н.з. НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у скоєному правопорушенні не визнав та пояснив, що 21.11.2025 ввечері він вживав алкоголь з товаришами, але оскільки не працював громадський транспорт, знайомий на ім'я ОСОБА_2 погодився його підвезти на чужому скутері. Проїжджаючи біля магазину «АТБ» цей водій зачепив хлопця пішохода і вони упали. Вадим втік. Потім прибула поліція. Сам він спочатку розгубився, оскільки був п'яний, а потім не хотів видавати Вадима і тому мовчав, що саме той керував мопедом. Більше того поліцейські його про це навіть не запитували, а одразу почали пропонувати пройти медичний огляд. На місці події огляд на стан алкогольного сп'яніння він не проходив, як і в медичному закладі, де відмовився від огляду.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив, що 21.11.2025 він підвозив ОСОБА_1 на скутері ОСОБА_4 і біля магазину «АТБ» вони упали. Він злякався і пішов з місця події, бо там почався конфлікт з пішоходами. Що було далі не знає. ОСОБА_1 був з ознаками алкогольного сп'яніння, але за кермо не сідав. ОСОБА_3 стверджує, що сам був тверезий.
В судовому засіданні оглянуто диск з нарізкою відеофайлів запису події, де зафіксовано лише наслідки дорожньо-транспортної пригоди, відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці події та в медичному закладі і процес складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення.
Також в судовому засіданні було досліджено інші матеріали справи, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 520159 від 22.11.2025, в якому зазначено обставини правопорушення; довідкою старшого інспектора САП ВВГ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Меженіної-Ходзінської А. про те, що ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався та не отримував посвідчення водія; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 86 від 22.11.2025.
Захисник Сердечнюк М.В. просила закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на те, що працівниками поліції не доведено, що останній керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне право-порушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідаль-ності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Як зазначено в п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті, судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою
буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
У своїй постанові від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17), провадження № К/9901/21130/18 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду також зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає саме використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто кермування ним, а не намір це зробити в подальшому.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка, думку захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що поліцейським, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не доведено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 21.11.2025 в стані алкогольного сп'яніння.
Так, на відеозаписах події не зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а лише розмову з ним працівників поліції, в ході якої останній не заперечував факт вживання спиртних напоїв, та його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив про те, що 21.11.2025 не керував транспортним засобом, а лише був пасажиром, що підтвердив і свідок ОСОБА_3 , який, власне, і підвозив останнього.
Крім того, в порушення п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, відповідно до якої, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо), доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис з відеореєстратора поліцейського не є безперервним з моменту прибуття поліцейських на місце події, а є нарізкою різних відеозаписів, зокрема: запис з 01 год. 08 хв. по 01 год. 10 хв. 22.11.2025, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 в медичному закладі від огляду на стан алкогольного сп'яніння; запис з 01 год. 56 хв. по 01 год. 58 хв. 22.11.2025, на якому зафіксовано заповнення поліцейським документів; запис з 02 год. 18 хв. по 02 год 32 хв. 22.11.2025, на якому зафіксовано огляд поліцейським місця події; та знову запис з 01 год. 08 хв. 01 год. 12 хв., на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 в медичному закладі від огляду на стан алкогольного сп'яніння. Відтак перерваність відеофіксації адміністратив-ного правопорушення не дозволяє однозначно встановити всі обставини адміністративного правопорушення, зокрема й особу, яка перебувала за кермом транспортного засобу.
Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до п. 4.1 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд враховує, що стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом» вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів щодо обставин правопорушення є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Отже, приймаючи до уваги те, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , а саме відсутності належних доказів, які б засвідчували факт керування ним транспортним засобом 21.11.2025, суд доходить висновку, що при розгляді справи не доведено наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 130 ч. 1, 247 ч. 1 п. 1, 251, 255, 268, 280, 283, 284 ч. 1 п. 3 КУпАП, -
Закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя Ю. А. Ясінський