Справа № 370/1413/25 Головуючий у І інстанції Сініцина О.С.
Провадження №22-ц/824/1679/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
14 січня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Папазової Галини Анатоліївни на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 03 липня 2025 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Нова Березівка Сервіс», ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Макарівська селищна рада Бучанського району Київської області про визнання рішення недійсним та його скасування, -
У травні 2025 року адвокат Папазова Г.А., діючи в інтересах Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Нова Березівка Сервіс» таОСОБА_1 , звернулась до Макарівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Макарівська селищна рада Бучанського району Київської області про визнання рішення недійсним та його скасування.
Одночасно з позовною заявою, представником позивачів - адвокатом Папазовою Г.А. подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та третім особам вчиняти будь які дії пов'язані з подальшою державною реєстрацією юридичної особи Органу самоорганізації населення «Вуличний комітет «Нова Березівка» в селі Березівка, Бучанського району Київської області на підставі рішення Макарівської селищної ради від 25 квітня 2025 року № 1042-41-VIII;
- заборони виконавчому комітету Макарівської селищної ради, органам державної реєстрації, державним реєстраторам у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією юридичної особи Органу самоорганізації населення «Вуличний комітет «Нова Березівка» в селі Березівка, Бучанського району Київської області на підставі рішення Макарівської селищної ради від 25 квітня 2025 року № 1042-41-VIII.
В обгрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що ініціативна група з частини членів територіальної громади села Березівка Бучанського району Київської області звернулася до Макарівської селищної ради із заявою про створення органу самоорганізації населення з Протоколом зборів частини членів територіальної громади щодо створення органу самоорганізації населення, однак таке рішення зборів є незаконним, оскільки було проведено без наявності достатнього кворуму для вирішення питань порядку денного.
Позивачі вважають Збори щодо створення Органу самоорганізації населення неправомочними, а відтак прийняте рішення недійсним, а подальша його легалізація шляхом реєстрації відповідної юридичної особи є незаконною та неприпустимою.
Необхідність забезпечення позову заявник пов'язує із тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів й мешканцям села Березівка до ухвалення рішення у справі, зокрема, враховуючи, що захист цих прав може стати неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та матеріальних витрат.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 03 липня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Нова Березівка Сервіс», ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Макарівська селищна рада Бучанського району Київської області про визнання рішення недійсним та його скасування.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, з апеляційною скаргою в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась його представник - адвокат Папазова Г.А., яка, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що рішення Макарівського районного суду Київської області про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову взагалі невмотивоване, судом першої інстанції жодним чином не спростована обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, не надано жодної правової оцінки доводам позивачів, зокрема, щодо запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Скаржник зазначає, що предметом позову є немайнові права позивачів та інших мешканців с. Березівка, які полягають у волевиявленні щодо створення на території їх проживання органу самоорганізації, рішення щодо створення якого було прийнято без їх участі, однак буде впливати на їх права та обов'язки, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а також унеможливить ефективний захист прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду, тому наявні правові підстави для забезпечення позову шляхом заборони відповідачам, державним реєстраторам, нотаріусам та будь-яким суб'єктам державної реєстрації проведення реєстраційних дій щодо реєстрації Органу самоорганізації населення. Такий вид забезпечення позову узгоджується з предметом позову та є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
На думку скаржника існують обґрунтовані та достатні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову. Предметом розгляду справи є встановлення законності проведення загальних зборів частини мешканців територіальної громади, метою якого є створення та подальша легалізація Органу самоорганізації населення «Вуличний комітет «Нова Березівка» в селі Березівка Бучанського району Київської області. Враховуючи обґрунтовані порушення прав та інтересів позивачів з боку відповідачів, а також норм діючого законодавства щодо створення такого органу, позивачі вважають, що дана заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, відтак ухвала Макарівського районного суду від 03.07.2025 року про відмову в забезпеченні позовних вимог є незаконною та жодним чином необґрунтованою.
Апелянт звертає увагу суду, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки вона є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).
09.09.2025 року відповідач ОСОБА_2 направила на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скарги, просить залишити її без задоволення. Зокрема, ОСОБА_2 зазначає, що позивачі не довели підстав для забезпечення позову; маніпулюють фактичними даними: кооператив зареєстрований у м. Києві, а не у с. Березівка, ОСОБА_1 проживає у м. Києві, а не в с. Березівка; вважає відсутнім предмет спору, оскільки збори жителів Березівки не стосуються прав позивачів, які не мають територіальної прив'язки до с. Березівка.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 також скористались своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, просять залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову - залишити без змін. Вказують, що звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 та ОК «Садове товариство «Нова Березівка Сервіс» не зазначили, які саме права та інтереси позивачів були порушені саме відповідачами та які права позивачів порушуються рішеннями загальних зборів 88 мешканців - членів територіальної громади с. Березівка, оформлених Протоколом №1 від 02.02.2025 року.
Вказують також, що задоволення заяви про забезпечення позову без визначення порушеного права та інтересу позивачів призвело б до порушення збалансованості інтересів сторін, зокрема порушення прав жителів с. Березівка у кількості 88 осіб на участь у представницьких органах місцевого самоврядування, які створюються для вирішення окремих питань місцевого значення та захисту інтересів таких жителів.
У судовому засіданні представник позивачів - адвокат Папазова Г.А. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального законодавства оскаржувана ухвала суду відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що у травні 2025 року адвокат Папазова Г.А., діючи в інтересах Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Нова Березівка Сервіс» таОСОБА_1 , звернулась до Макарівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Макарівська селищна рада Бучанського району Київської області про визнання недійсним та скасування рішення зборів частини членів територіальної громади за місцем проживання в селі Березівка Бучанського району Київської області з питань ініціювання створення органу з питань самоорганізації населення «Вуличний комітет Нова Березівка», оформлені Протоколом № 1 від 02.02.2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території с. Березівка було проведено збори частини членів територіальної громади за місцем проживання в селі Березівка Бучанського району Київської області з питань ініціювання створення органу з питань самоорганізації населення. 25 квітня 2025 року Макарівською селищною радою було прийнято Рішення № 1042- 41-VIII «Про надання дозволу на створення Органу самоорганізації населення «Вуличний комітет «Нова Березівка». Визначено, що Орган діє в селі Березівка в таких межах: будинки АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 по АДРЕСА_4 . Позивачі вважають, що такі збори частини членів територіальної громади проведені незаконно, з порушеннями порядку, встановленого діючим законодавством України, відтак порушують права та інтереси позивачів.
Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову позивачі зазначали, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів й мешканцям села Березівка до ухвалення рішення у справі, зокрема, враховуючи, що захист цих прав може стати неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та матеріальних витрат.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що представником позивачів не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Самі лише твердження про потенційну неможливість ефективного захисту прав та інтересів позивачів та можливість істотного ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст.150 ЦПК України).
Так, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 24 квітня 2024 року в справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов'язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову в справі, рішення в якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення в справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення в конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
У справі №910/8298/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду з посиланням на правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18, зазначив, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом також неодноразово, зокрема, в постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 285/4519/21-ц.
З наведених обставин справи вбачається, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення зборів частини членів територіальної громади села Березівка про ініціювання створення органу з питань самоорганізації населення «Вуличний комітет Нова Березівка», оформлені Протоколом № 1 від 02.02.2025 року.
Проте, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь які дії пов'язані з подальшою державною реєстрацією юридичної особи Органу самоорганізації населення «Вуличний комітет «Нова Березівка», представник позивачів не навів у заяві доказів, які б підтверджували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі ухвалення судом рішення про задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Папазової Галини Анатоліївни залишити без задоволення.
Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 03 липня 2025 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складений 15 січня 2026 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Борисова О.В.
Голуб С.А.