Справа №500/6189/25
15 січня 2026 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 11.09.2025 №192650013720 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити з 24.06.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи, а саме: з 01.04.1986 по 30.09.1986 в колгоспі "Маяк", з 10.08.1986 по 31.12.2003 в колгоспі "Перемога".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши 60-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", подавши необхідні документи. Однак за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області своїм рішенням від 11.09.2025, прийнятим в порядку екстериторіальності, відмовило позивачу у призначенні пенсії за відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу позивачу не зараховано окремі періоди трудової діяльності через недоліки у записах трудової книжки.
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки досяг пенсійного віку, має страховий стаж понад 40 років, тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 30.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
10.11.2025 від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до суду поступив відзив, в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В заперечення вказує, що за даними ІКІС ПФУ підсистеми "Призначення та виплати пенсій" ОСОБА_1 04.09.2025 надав заяву про призначення пенсії за віком за нормами статті 26 Закону №1058 у віці 60 років 2 місяці 11 днів.
Заяву відпрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом з призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та головним спеціалістом з призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Для обчислення страхового стажу ОСОБА_1 надав:
- диплом серії НОМЕР_1 від 20.07.1983;
- довідку від 04.07.2025 №74 про період строкової військової служби, надану ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- трудову книжку колгоспника НОМЕР_2 від 20.01.2001;
- довідки про періоди отримання допомоги по безробіттю від 07.07.2025 №№17-2/425, 17-2/426, надані Чортківською філією Тернопільського обласного центру зайнятості;
- архівний витяг від 11.07.2025 №352, наданий Чортківським районним комунальним підприємством "Трудовий архів";
- архівну довідку від 12.05.2025 №286, надану Чортківським районним комунальним підприємством "Трудовий архів";
- довідку від 22.05.2025 №50 про період роботи у колгоспі "Перемога".
Згідно з наданими документами та даними, наявними в Реєстрі застрахованих осіб, страховий стаж ОСОБА_1 складає 22 роки 8 місяців 24 дні.
За наданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано:
- період роботи з 01.04.1986 по 30.09.1986 у колгоспі "Маяк", оскільки довідка від 22.05.2025 №50 не містить кутового штампу, завірена печаткою Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області та підписом старости Шманьківського старостинського округу. Відомості про прийняття на зберігання документів колгоспу "Маяк" та про право підпису довідки старостою Шманьківського старостинського округу відсутні,
- період роботи у колгоспі "Перемога" з 10.08.1986 по 31.12.2003, оскільки у трудовій книжці НОМЕР_2 від 20.01.2001 відсутні відомості про трудову участь в громадському господарстві із зазначенням відомостей про встановлений мінімум трудоднів та кількості відпрацьованих трудоднів. Архівна довідка від 12.05.2025 №286 не прийнята до розгляду, оскільки дата народження особи, зазначена у довідці ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) не збігається з паспортними даними заявника ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), також у довідці відсутня інформація про реорганізацію колгоспу. Водночас, за наявними даними Реєстру застрахованих осіб, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано період роботи у приватному агропромисловому підприємстві "Ювілейне" з 01.03.1999 по 31.12.2003.
- період отримання допомоги по безробіттю з 01.01.2010 по 08.04.2010 та з 29.12.2010 по 03.04.2011 на підставі довідок від 07.07.2025 №№17-2/425, 17-2/426, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про період трудової діяльності. Зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю починаючи з 01 січня 2010 на підставі довідок чинним законодавством не передбачено.
Додатково повідомляє, що ОСОБА_1 також звертався із заявами про призначення пенсії за віком 05.06.2025 та 31.07.2025. Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 13.06.2025 №192650013720 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 08.08.2025 №192650013720 відповідно, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком за нормами статті 26 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Зазначає, що 04.09.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийняло рішення №192650013720 від 11.09.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Вік позивача на момент звернення до пенсійного органу - 60 років.
Страховий стаж позивача - 22 роки 08 місяців 24 дні, при необхідному стажі - не менше 32 роки.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:
період роботи у колгоспі "Маяк" з 01.04.1986 по 30.09.1986 за довідкою від 22.05.2025 №50, яка не містить кутового штампу, завірена печаткою Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, а підписом старости Шманьківського старостинського округу (відсутні відомості про право підпису довідки) та відсутні відомості про прийняття на зберігання документів колгоспу "Маяк";
період роботи у колгоспі "Перемога" з 10.08.1986 по 31.12.2003 за записами трудової книжки, оскільки відсутні відомості про трудову участь в громадському господарстві та за архівною довідкою від 12.05.2025 №286 виданою Чортківським РКП "Трудовий архів", в якій дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) не відповідає паспортним даним заявника та відсутня інформація про реорганізацію підприємства. Водночас, до страхового стажу зараховано період роботи у приватному агропромисловому підприємстві "Ювілейне" з 01.03.1999 за даними Реєстру;
період отримання допомоги по безробіттю з 01.01.2010 по 08.04.2010 та з 29.12.2010 по 03.04.2011 за довідками від 07.07.2025 №17-2/425, №17-2/426, оскільки відсутні відомості про застраховану особу в Реєстрі.
З огляду на вищезазначене пенсійного органу відсутні підстави для призначення пенсії, відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж - 32 роки.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявами про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 13.06.2025 №192650013720 на заяву від 05.06.2025, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 08.08.2025 №192650013720 на заяву від 31.07.2025 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
Вказані рішення територіальних органів Пенсійного фонду України не є предметом розгляду даної адміністративної справи.
04.09.2025 позивач вкотре звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яке прийняло рішення №192650013720 від 11.09.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
Зі змісту спірного рішення видно, що вік позивача на момент звернення до пенсійного органу - 60 років, страховий стаж - 22 роки 08 місяців 24 дні.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:
період роботи у колгоспі "Маяк" з 01.04.1986 по 30.09.1986 за довідкою від 22.05.2025 №50, яка не містить кутового штампу, завірена печаткою Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, а підписом старости Шманьківського старостинського округу (відсутні відомості про право підпису довідки) та відсутні відомості про прийняття на зберігання документів колгоспу "Маяк";
період роботи у колгоспі "Перемога" з 10.08.1986 по 31.12.2003 за записами трудової книжки, оскільки відсутні відомості про трудову участь в громадському господарстві та за архівною довідкою від 12.05.2025 №286 виданою Чортківським РКП "Трудовий архів", в якій дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) не відповідає паспортним даним заявника та відсутня інформація про реорганізацію підприємства. Водночас, до страхового стажу зараховано період роботи у приватному агропромисловому підприємстві "Ювілейне" з 01.03.1999 за даними Реєстру;
період отримання допомоги по безробіттю з 01.01.2010 по 08.04.2010 та з 29.12.2010 по 03.04.2011 за довідками від 07.07.2025 №17-2/425, №17-2/426, оскільки відсутні відомості про застраховану особу в Реєстрі.
Вважаючи, що вищевказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову в призначенні пенсії від 11.09.2025 №192650013720 протиправним, так як порушує права позивача на соціальний захист, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.
Згідно частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу від 24 років.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу від 15 років.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок
Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Положеннями частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку колгоспника НОМЕР_2 , дата заповнення 20.01.2001, яка містить записи щодо спірних періодів роботи в колгоспі "Перемога" з 10.08.1986 по 31.12.2003.
Також на підтвердження членства та трудової діяльності в колгоспі позивачем надано довідку від 22.05.2025 №50, архівну довідку від 12.05.2025 №286, архівний витяг від 11.07.2025 №352, видані Чортківським районним комунальним підприємством "Трудовий архів", які додатково підтверджують трудову участь позивача, зокрема, за частину спірних періодів та містять відомості про вироблену кількість трудоднів.
Однак, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи у колгоспі "Маяк" з 01.04.1986 по 30.09.1986 за довідкою від 22.05.2025 №50, яка не містить кутового штампу, завірена печаткою Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, а підписом старости Шманьківського старостинського округу (відсутні відомості про право підпису довідки) та відсутні відомості про прийняття на зберігання документів колгоспу "Маяк";
період роботи у колгоспі "Перемога" з 10.08.1986 по 31.12.2003 за записами трудової книжки, оскільки відсутні відомості про трудову участь в громадському господарстві та за архівною довідкою від 12.05.2025 №286 виданою Чортківським РКП "Трудовий архів", в якій дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) не відповідає паспортним даним заявника та відсутня інформація про реорганізацію підприємства.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі - Основні положення). Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 20.01.2001 позивач:
запис №1 - 10.08.1986 прийнятий в колгосп "Перемога" Чортківського району Тернопільської області на роботу шофером (наказ №8 від 10.08.1986),
запис №2 - 07.10.1995 переведений на роботу шофером в зв'язку із приєднанням колгоспу до підприємства по ст.36 п.5 КЗпП України (наказ №93 від 07.10.1995),
запис №3 - 01.04.2000 переведений на роботу шофером в зв'язку із реорганізацією підприємства по ст.36 п.5 КЗпП України (наказ №2 від 01.04.2000),
запис №4 - 31.05.2007 звільнений з роботи шофера по ст.36 п.1 КЗпП України (наказ №11 від 31.05.2007).
Зі змісту довідки від 22.05.2025 №50, виданої на підставі книги по оплаті праці за 1986 рік, видно, що ОСОБА_1 працював в колгоспі "Маяк" с. Шманьківці Чортківського району Тернопільської області з 01.04.1986 по 30.09.1986.
Архівною довідкою від 12.05.2025 №286 виданою Чортківським РКП "Трудовий архів" на підставі фонду №196 Книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспників №9, ст.116 встановлено відомості про стаж та заробітну плату ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 1986 по 2005 роки із визначенням відпрацьованих людиноднів і встановленого мінімуму людиноднів за кожний календарний рік.
Також слід зауважити, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Суд враховує також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У даному випадку відомості трудової книжки, а також архівна довідка з відомостями про кількість відпрацьованих людиноднів позивачем є достатніми документами для зарахування спірних періодів роботи в колгоспі до його страхового стажу.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 11.09.2025 №192650013720 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірних періодів роботи в колгоспі є протиправним та підлягає скасуванню.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
Також з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 01.04.1986 по 30.09.1986 у колгоспі "Маяк", з 01.10.1986 по 31.12.2003 (з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та з урахуванням вже зарахованого).
В цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.
Також суд зауважує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прав позивача не порушено.
Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та враховується судом в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Що стосується позовної вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити з 24.06.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то суд зазначає таке.
Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Так, питання призначення і виплати пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу.
Відтак, позов в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Таким чином суд вважає за необхідне, застосовуючи частину другу статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Луганській області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 11.09.2025 №192650013720 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.09.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.04.1986 по 30.09.1986 в колгоспі "Маяк", з 01.10.1986 по 31.12.2003 в колгоспі "Перемога" з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві і з урахуванням вже зарахованого страхового стажу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 15 січня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
відповідачі:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 9, м. Сіверськодонецьк, Сіверськодонецький р-н, Луганська обл., 93404, код ЄДРПОУ: 21782461).
Головуючий суддя Мартиць О.І.