16 січня 2026 року м. Рівне№460/22021/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Відділу архітектури та містобудування Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Виконавчого комітету Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області (далі - Відповідач), в якому Позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 29.10.2025 реєстраційний номер документа PA01:4091-1343-2693-2826 про присвоєння адреси закінченому будівництвом об'єкту (після прийняття в експлуатацію), назва об'єкта: «Будівництво багато квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в межах АДРЕСА_1 »;
зобов'язати Виконавчий комітет Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.10.2025 року реєстраційний номер документа PA01:4091-1343-2693-2826 та прийняти рішення про присвоєння адреси закінченому будівництвом об'єкту (після прийняття в експлуатацію), назва об'єкта: «Будівництво багато квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в межах АДРЕСА_1 ».
Стислий виклад позиції Позивача.
Позивач зазначає, що на земельній ділянці з кадастровим номером 4623683300:01:001:0120, що розташована по АДРЕСА_1 ним здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення. У вересні 2024 року Позивач ввів вказаний об'єкт в експлуатацію та отримав сертифікат № ІУ122240828173, яким підтверджено закінчення будівництвом багатоквартирного будинку, що складається з 51 квартири за номерами 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 102 та 52 нежитлових приміщень, а саме: П1051, П1052, П1053, П1054, П1055, П1056, П1057, П1058, П1059, П1060, П1061, П1062, П1063, П1064, П1065, П1066, П1067, П1068, П1069, П1070, П1071, П1072, П1073, П1074, П1075, П1076, П1077, П1078, П1079, П1080, П1081, П1082, П1084, П1085, П1086, П1087, П1088, П1089, П1090, П1091, П1092, П1093, П1094, П1095, П1096, П1097, П1098, П1099, П1101, П1102, П1103, 1001. 29.10.2025 звернувся до Відповідача із заявою про присвоєння адреси закінченому будівництвом багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в межах АДРЕСА_1 . Однак, Відповідач відмовив у присвоєні поштової адреси багатоквартирному житловому будинку, квартирам та нежитловим приміщенням. Згідно повідомлення занесеного до ЄДЕССБ підставою для відмови у присвоєнні адреси було подання позивачем неповного пакету документів. Позивач вважає відмову у присвоєні поштової адреси протиправною та стверджує, що до заяви приєднав усі необхідні документи визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 07.07.2021. Позивач також зазначає, що починаючи з 17.09.2024 він сім разів звертався до Відповідача із заявами про присвоєння адреси закінченому будівництвом багатоквартирному житловому будинку, однак Відповідач постійно відмовляє у присвоєнні поштової адреси з тих самих підстав, а саме - подання неповного пакету документів, хоча документи необхідні для присвоєння поштової адреси були надані. При цьому Позивач вказує, що Відповідач не зазначає якого документа ним не подано для присвоєння поштової адреси, що на його думку додатково вказує на протиправність дій виконавчого комітету. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відзив на позовну заяву в порядку статей 159, 162, 261 КАС України Відповідачем не поданий.
Пояснення третьої особи в порядку статті 165 КАС України до суду не подані.
Ухвалою суду від 05.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Відділ архітектури та містобудування Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області.
За правилами частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 277443438, Позивачу належить на праві власності земельна ділянка, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120, площею 0,4167 га, право власності на яку зареєстроване 30.09.2021.
Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ) (реєстраційний номер ІУ012210709855) Позивач є замовником будівництва об'єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в межах АДРЕСА_1 », який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 4623683300:01:001:0120 та за класом наслідків належать до об'єктів із середніми (СС2) наслідками.
11.09.2024 Державна інспекція архітектури та містобудування України видала Позивачу сертифікат №ІУ122240828173, яким засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта «Будівництво багато квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в межах АДРЕСА_1 » проєктній документації та підтвердила його готовність до експлуатації.
29.10.2025 Позивач через електронний кабінет звернувся до Відповідача із заявою про присвоєння адреси закінченому будівництвом об'єкту (після прийняття в експлуатації), назва об'єкта: «Будівництво багато квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в межах АДРЕСА_1 » (реєстраційний номер заяви PA01:4091-1343-2693-2826).
До заяви про присвоєння адреси від 29.10.2025 додано: копію паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків, сертифікат ДІАМ України №ІУ122240828173 від 11.09.2024, генеральний план та наведено пропозиції щодо нумерації багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення.
З витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ (реєстраційний номер AR01:0473-6933-7805-4072) встановлено, що 11.11.2025 до Реєстру будівельної діяльності Відповідачем занесено повідомлення про відмову у присвоєнні поштової адреси.
Підстава відмови - подання неповного пакета документів.
Вважаючи, що Відповідач протиправно відмовив у присвоєнні поштової адреси, Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).
За приписами пункту 1-1 частини першої статті 37 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: прийняття рішень про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об'єктів нерухомого майна у випадках та порядку, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Частиною першою статті 51 Закону № 280/97-ВР визначено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради.
Відповідно до частини шостої статті 59 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).
За правилами частини першої статті 26-3 Закону № 3038-VI адресою об'єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об'єкта та визначення місця його розташування на місцевості.
Відповідно до частини другої статті 26-3 Закону № 3038-VI порядок присвоєння адрес об'єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов'язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.
Рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси об'єкта нерухомого майна, про відмову у присвоєнні, скасування адреси об'єкта нерухомого майна приймається відповідно до положень Закону України «Про адміністративну процедуру».
Відповідно до частини третьої статті 26-3 Закону № 3038-VI адреса присвоюється об'єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Відповідно до частини четвертої статті 26-3 Закону № 3038-VI реквізитами адреси є: 1) назва держави (Україна); 2) назва адміністративно-територіальної автономії у складі України - для об'єктів, розташованих на території Автономної Республіки Крим; 3) назва області (крім Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя); 4) назва району - для населених пунктів районного підпорядкування; 5) назва населеного пункту, а для об'єктів, розташованих за його межами, - назва найближчого населеного пункту (об'єднаної територіальної громади), розташованого у межах відповідного району (об'єднаної територіальної громади); 6) назва гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об'єкта (за наявності); 7) назва вулиці, площі, майдану, шосе, проспекту, бульвару, алеї, провулку, узвозу тощо (далі - вулиця) (за наявності); 8) номер об'єкта (будинку, будівлі, споруди); 9) номер корпусу - для об'єктів, які складаються з декількох корпусів; 10) номер квартири, гаражного боксу, машиномісця, іншого житлового та нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна (за наявності).
Реквізит адреси об'єкта, передбачений пунктом 10 частини четвертої цієї статті, визначається замовником у проєктний документації на будівництво об'єкта (на планах поверхів).
За приписами абзацу 2 частини п'ятої статті 26-3 Закону № 3038-VI адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, скасовується: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради.
За приписами частини шостої статті 26-3 Закону № 3038-VI виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація (далі - орган з присвоєння адреси) протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об'єкту нового будівництва, визначеного частиною дев'ятою статті 36 та частиною третьою статті 37 цього Закону:
1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об'єкта будівництва;
2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);
3) вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності.
Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.
Відповідно до частини 10 статті 26-3 Закону № 3038-VI програмні засоби Реєстру будівельної діяльності у день реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката забезпечують автоматичне направлення відповідному органу з присвоєння адреси повідомлення про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта до відома. Прийняття додаткових розпорядчих документів щодо присвоєння адреси, крім визначених цією статтею, не вимагається.
Відповідно до частини двадцятої статті 26-3 Закону № 3038-VI органу з присвоєння адреси забороняється вимагати від замовника додаткові документи для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, якщо вони не передбачені цим Законом.
Додаткові документи та інформацію, необхідні для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, орган з присвоєння адреси отримує відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги».
Орган з присвоєння адреси при виконанні повноважень, визначених цією статтею, має право доступу до інформаційних ресурсів та баз даних в обсязі та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку визначення адрес.
Частинами 1-3 статті 26-4 Закону №3038-VI передбачено, що після запровадження електронної системи присвоєння, зміна, коригування, скасування адреси щодо об'єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких набуто до запровадження цієї системи, здійснюються у порядку, визначеному статтею 26-3 цього Закону, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею і Законом України «Про адміністративну процедуру».
Документи для присвоєння, коригування адреси подаються відповідно до статті 26-1 цього Закону.
Присвоєння адреси здійснюється за вибором замовника після отримання права на виконання будівельних робіт або після прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію.
Частиною п'ятої статті 26-4 Закону № 3038-VI визначено, що для присвоєння адреси подаються такі документи:
1) заява про присвоєння адреси щодо об'єкта будівництва або закінченого будівництвом об'єкта із зазначенням прізвища, імені, по батькові заявника та реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності) - для фізичної особи або найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - для юридичної особи, відомостей про ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);
2) копія документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується (споруджено) об'єкт (крім випадків, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес), - у разі, якщо право власності або користування земельною ділянкою не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
3) генеральний план об'єкта будівництва (у разі спорудження об'єкта на підставі проектної документації на будівництво) - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об'єкта будівництва;
4) копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об'єкта будівництва (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);
5) копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);
6) копія документа, що посвідчує особу заявника, - у разі подання документів поштовим відправленням;
7) копія документа, що засвідчує повноваження представника, - у разі подання документів представником поштовим відправленням або в електронній формі.
Копії документів, що подаються для присвоєння адреси, засвідчуються замовником (його представником).
Відповідно до частини сьомої статті 26-4 Закону № 3038-VI орган з присвоєння адреси протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння, коригування адреси:
1) приймає рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси, яке повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);
2) оприлюднює рішення про присвоєння, коригування/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);
3) вносить інформацію про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.
Рішення про відмову у присвоєнні, коригуванні адреси повинно містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.
Відповідно до частини восьмої статті 26-4 Закону № 3038-VI підставами для відмови у присвоєнні, коригуванні адреси є:
1) подання неповного пакета документів;
2) виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально;
3) подання заяви особою, яка не є замовником, або його представником - у разі подання заяви щодо присвоєння, коригування адреси щодо об'єкта будівництва;
4) подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння, коригування адреси на відповідній території.
Відмова у присвоєнні, коригуванні адреси з підстав, не передбачених цією частиною, не допускається.
На виконання частини другої і третьої статті 26-3 Закону № 3038-VI, Кабінет Міністрів України 07.07.2021 постановою № 690 затвердив Порядок присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна (далі - Порядок № 690).
За приписами пункту 3, пункту 3-1, пункту 5, пункту 8 Порядку № 690 перелік документів, що подаються для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси, строки їх розгляду, підстави для відмови у присвоєнні адреси визначаються відповідно до положень статей 26-3, 26-4, 26-5 Закону.
Документи для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси подаються уповноваженим органом з присвоєння адрес:
виключно в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;
особисто через центр надання адміністративних послуг або в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, або надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення центру надання адміністративних послуг - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1).
Присвоєння, зміна, коригування, анулювання адреси об'єкта будівництва, об'єкта нерухомого майна здійснюються виключно з використанням Реєстру будівельної діяльності.
Присвоєння адреси з реквізитом «номер окремої частини об'єкта» (номер квартири, гаражного боксу, машиномісця, іншого житлового та нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом права на нерухоме майно у складі іншого об'єкта) здійснюється уповноваженими органами з присвоєння адрес за поданням забудовника:
під час присвоєння адреси об'єкту нового будівництва, частинами якого є зазначені окремі частини об'єкта, - відповідно до затвердженої проєктної документації та пропозицій замовника щодо нумерації окремих частин об'єкта;
під час присвоєння адреси закінченому будівництвом об'єкту, частинами якого є зазначені окремі частини об'єкта, - відповідно до затвердженої проєктної документації, матеріалів технічної інвентаризації та пропозицій замовника щодо нумерації окремих частин об'єкта;
у випадку, визначеному абзацом тринадцятим частини четвертої статті 26-3 Закону, для об'єктів з існуючим поділом на окремі частини, - відповідно до матеріалів технічної інвентаризації та пропозицій замовника щодо нумерації окремих частин об'єкта;
у порядку, визначеному частиною восьмою статті 26-3 Закону.
Аналіз наведених вище нормативних актів дає підстави для висновків, що присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, яким за змістом ст. 37 та ст. 51 Закону № 280/97-ВР є виконавчий комітет ради.
Виконавчий комітет ради реалізує такі повноваження у формі прийняття рішення про присвоєння адреси чи про відмову у присвоєнні у випадках та порядку, встановленому статтями 26-3, 26-4, 26-5 Закону № 3038-VI та частиною 6 статті 59 Закону № 280/97-ВР.
Визначений порядок реалізації повноважень з присвоєння адреси визначає обов'язок виконавчого комітету ради протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння адреси прийняти рішення про присвоєння або відмову у присвоєнні адреси, а також внести інформацію про присвоєння або відмову у присвоєнні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння/відмову у присвоєнні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.
Присвоєння адреси може здійснюватися після отримання замовником будівництва права на виконання будівельних робіт або після прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію за його вибором.
Судом встановлено, що Позивач в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва звернувся до відповідача за присвоєнням поштової адреси закінченому будівництвом об'єкту (після прийняття в експлуатації), назва об'єкта: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в межах вулиці Стуса В. 18 А в с. Зубра Пустомитівського району Львівської області» (реєстраційний номер заяви PA01:4091-1343-2693-2826).
До заяви про присвоєння адреси від 29.10.2025 додав копію власного паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків, сертифікат ДІАМ України №ІУ122240828173 від 11.09.2024, генеральний план та наведено пропозиції щодо нумерації багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення. Копію документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, а також документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта позивач не приєднував, оскільки судом встановлено, що такі документи містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та внесені до електронної системи.
Також, у заяві про присвоєння поштової адреси позивачем наведені пропозиції щодо нумерації окремих частин багатоквартирного житлового будинку (квартир та вбудованих приміщень).
З огляду на викладене судом встановлено, що Позивачем на виконання вимог частини 5 статті 26-4 Закону № 3038-VI та вимог Порядку № 690 надано Відповідачу весь необхідний перелік документів, що подається для присвоєння поштової адреси.
Тому, наведена Відповідачем причина відмови у присвоєнні поштової адреси, а саме подання позивачем не повного пакету документів, є безпідставною та спростовується дослідженими судом доказами.
Водночас, щодо вимоги Позивача про визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 29.10.2025 реєстраційний номер документа PA01:4091-1343-2693-2826, суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово висновувала, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає в неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи
Бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/29/22 від 06.02.2025, № 9901/309/21 від 20.02.2025, тощо).
Водночас судом встановлено, що Відповідач розглянув заяву Позивача про присвоєння поштової адреси та відмовив у її задоволенні. Зокрема, відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ (реєстраційний номер AR01:0473-6933-7805-4072) 11.11.2025 до Реєстру будівельної діяльності Відповідачем занесено повідомлення про відмову у присвоєнні поштової адреси. Підстава відмови - подання неповного пакета документів.
З огляду на наведене, вимога Позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 29.10.2025 реєстраційний номер документа PA01:4091-1343-2693-2826 є необґрунтованою та не призведе до ефективного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (Постанови Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18).
Завданням суду є вирішити спір, а не продемонструвати сторонам свою обізнаність з позиціями Верховного Суду і практикою Європейського Суду. Розгляд справи в суді має своїм завданням вирішення спору, з тим, щоб сторони, між якими виник спір, не мали необхідності докладати додаткових зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням. Якщо ж спір не вирішується (якщо завдання судочинства не виконується), то не відбувається справедливого розгляду справи і ефективного захисту порушених прав - не досягається мета правосуддя.
Питання «ефективності» судового захисту безпосередньо пов'язано з такими складними питаннями права як: - дискреція суб'єкта владних повноважень; - дискреція (розсуд) суду; - доступ до суду; - способи захисту (можливість захисту «на майбутнє»); - предмет, підстави та правові підстави позову; - вихід суду за межі позовних вимог; - строки (тривалість судового процесу); - захист суспільних інтересів; - якість судового рішення; - виконання судового рішення; - рівність та змагальність судового процесу; - принцип «суд знає закон»; - принцип процесуальної економії; - відступ від позиції Верховного Суду; - розподіл влад (система стримувань і противаг). Ефективний судовий процес відповідає таким характеристикам як практичний, дієвий, а також оперативний та якісний (баланс між цими двома вимогами). Ефективний захист означає, що потрібний результат досягається без необхідності повторних судових чи інших процедур. Неефективний означає формальний.
Ефективним також має бути саме судове рішення. Ця вимога напряму пов'язана із завершальним етапом правосуддя, а саме, виконанням судового рішення (ефективність повинна бути зорієнтована на «виконуваність» рішення суду) Вимога ефективності стоїть в одному ряді з вимогою справедливості. Суду в межах розгляду конкретної справи перед прийняттям рішення потрібно узгоджувати два аспекти: що позивач вважає ефективним для захисту його порушеного права (охоронюваного інтересу) та, що знаходиться у компетенції суду. Суд діє не автономно, а разом із законодавчою та виконавчою гілкою влади, які приймають власні рішення (обов'язкові до виконання), а також володіють гарантованою Конституцією України власною незалежністю та компетентністю.
Аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає: ефективність розгляду та вирішення справи; ефективність способу захисту; ефективність судового рішення; ефективність його виконання.
Судом встановлено, Відповідач розглянув заяву Позивача про присвоєння поштової адреси та відмовив у її задоволенні. Зокрема, відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ (реєстраційний номер AR01:0473-6933-7805-4072) 11.11.2025 до Реєстру будівельної діяльності відповідачем занесено повідомлення про відмову у присвоєнні поштової адреси. Підстава відмови - подання неповного пакета документів.
Разом з тим, оцінивши надані сторонами докази судом зроблено висновки, що позивачем на виконання вимог частини 5 статті 26-4 Закону № 3038-VI та вимог Порядку № 690 надано відповідачу весь необхідний перелік документів, що подається для присвоєння поштової адреси.
Враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду та встановлені судом фактичні обставини, суд приходить до висновку, що ефективним судовим захистом прав Позивача на присвоєння поштової адреси буде визнання протиправним та скасування рішення Відповідача про відмову у присвоєнні поштової адреси згідно поданої позивачем заяви від 29.10.2025 про присвоєння адреси закінченому будівництвом об'єкту (після прийняття в експлуатації), назва об'єкта: «Будівництво багато квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в межах вулиці Стуса В. 18 А в АДРЕСА_1 » (реєстраційний номер заяви PA01:4091-1343-2693-2826).
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29.10.2025 року реєстраційний номер документа PA01:4091-1343-2693-2826 та прийняти рішення про присвоєння адреси закінченому будівництвом об'єкту (після прийняття в експлуатацію), назва об'єкта: «Будівництво багато квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в межах АДРЕСА_1 », суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За правилами частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод задекларовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд зазначає, що способи захисту права визначені як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб'єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав.
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Зокрема, вимога ефективності міститься у таких нормах КАС України: частинах першій та другій статті 2 (завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень; у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо); частині другій статті 5 (захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень); абзаці 2 частини другої статті 9 (суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень); частині четвертій статті 242 (судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень); частині четвертій статті 245 (у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд).
Отже, аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Вищезазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні «Пантелеєнко проти України» (заява № 11901/02, п. 77) з посиланням на статтю 13 Конвенції зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 Верховний Суд вказав, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Подібний підхід викладений Верховним Судом також і у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19, де Суд вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді (Recommendation № R(80)2 of the Committee of Ministers concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проєктом нормативно-правового акта.
Суд також вказує, що поняття дискреційних повноважень наведене в п.7 ч.1 ст. 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі Закон №2073-IX) дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону № 2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:
дискреційне повноваження передбачено законом;
дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;
правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;
вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
З огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб'єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.
Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.
З аналізу наведених вище норм закону вбачається, що за результатами розгляду заяви про присвоєння адреси згідно Закону № 3038-VI та Порядку № 690 суб'єкт владних повноважень може прийняти рішення про присвоєння поштової адреси чи рішення про відмову у присвоєнні адреси із обґрунтуванням такої відмови.
Орган присвоєння адреси може відмовити у присвоєнні адреси у разі подання неповного пакета документів; виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально; подання заяви особою, яка не є замовником, або його представником - у разі подання заяви щодо присвоєння, коригування адреси щодо об'єкта будівництва; подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння, коригування адреси на відповідній території.
У спірному випадку Відповідач, розглянувши заяву Позивача, відмовив останньому в присвоєні поштової адреси багатоквартирному житловому будинку, квартирам та нежитловим приміщенням з підстави подання неповного пакету документів.
Водночас судом встановлено, що позивач виконав вимоги частини 5 статті 26-4 Закону №3038-VI та вимоги Порядку № 690 і для присвоєння поштової адреси надав відповідачу весь необхідний перелік документів. Підстав для відмови у присвоєнні поштової адреси закінченому будівництвом об'єкту (після прийняття в експлуатації), назва об'єкта: «Будівництво багато квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в межах АДРЕСА_1 » (реєстраційний номер заяви PA01:4091-1343-2693-2826) у Відповідача не було.
Будучи замовником будівництва, Позивач звернувся до уповноваженого органу, яким є Відповідач, із заявою про присвоєння адреси у спосіб, передбачений п. 9 ч. 2 ст. 26-1 Закону № 3038-VI в електронній формі через електронний кабінет в ЄДЕССБ, оскільки закінчений об'єкт будівництва належать до об'єктів із середніми (СС2) наслідками.
Вказана заява містить необхідні дані про замовника, а також відомості про ідентифікатори закінченого будівництвом об'єкта, що свідчить про її відповідність вимогам пункту частини п'ятої статті 26-4 Закону № 3038-VI.
При цьому, документи, перелік яких наведений в пунктах 2-7 частини п'ятої статті 26-4 Закону № 3038-VI не підлягали поданню для присвоєння адреси, оскільки: наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 277443438 підтверджується, що право власності позивача на земельну ділянку кадастровий номер 4623683300:01:001:0120 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; заява Позивача стосувалася присвоєння адреси закінченому будівництвом об'єкту, натомість генеральний план об'єкта будівництва та копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт підлягають поданню у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об'єкта будівництва; відомості про сертифікат ДІАМ України №ІУ122240828173 від 11.09.2024 внесені до електронної системи та розміщений на порталі ЄДЕССБ за посиланням: https://e-construction.gov.ua/document_detail/doc_id=3444702582881125639/optype=100; документи подані Позивачем особисто (без залучення представника).
Крім того суд наголошує, що в силу приписів частини двадцятої статті 26-3 Закону № 3038-VI Відповідач при виконанні своїх повноважень під час розгляду заяви про присвоєння адреси наділений правом доступу до інформаційних ресурсів та баз даних для отримання додаткових документів та інформації, необхідної для прийняття рішення.
Тому, суд дійшов висновку, що Позивач надав всі документи, які визначені законодавством для присвоєння адреси закінченому будівництвом об'єкту.
Поряд з цим суд зауважує, що витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про відмову в присвоєнні адреси ЄДЕССБ (реєстраційний номер AR01:0473-6933-7805-4072) не містить вказівку на те, які саме документи не надані Позивачем, тобто що саме порушено позивачем під час оформлення та подання документів.
Достовірність відомостей у поданих документах Відповідач належними та допустимими доказами не спростовував. Правомочність учасників в спірних правовідносинах, також не ставиться під сумнів.
Судом також враховує, що Позивач неодноразово звертався до Відповідача із заявами про присвоєння адреси закінченому будівництвом об'єкту, за результатом чого відповідач щоразу вносив до Реєстру будівельної діяльності відомості про відмову у присвоєнні адреси без зазначення належних підстав та документів, які б перешкоджали прийняттю рішення, в наслідок чого відповідач створює позивачу стан правової невизначеності.
Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про відмову в присвоєнні адреси ЄДЕССБ, а саме: від 17.09.2024 (реєстраційний номер AR01:8951-8130-9968-5181); від 13.11.2024 (реєстраційний номер AR01:0357-2202-6719-7848); від 13.11.2024 (реєстраційний номер AR01:0357-6640-4133-8733); від 10.06.2025 (реєстраційний номер AR01:1762-6470-0880-6072).
Закон № 3038-VI та Порядок № 690 не наділяють орган з присвоєння адреси правом діяти у на власний розсуд, та у спосіб, що не визначений законом.
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд приходить висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, є визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у присвоєнні поштової адреси згідно поданої позивачем заяви від 29.10.2025 про присвоєння адреси закінченому будівництвом об'єкту (після прийняття в експлуатації), назва об'єкта: «Будівництво багато квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в межах АДРЕСА_1 » (реєстраційний номер заяви PA01:4091-1343-2693-2826), а також зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29.10.2025 року реєстраційний номер документа PA01:4091-1343-2693-2826 та прийняти рішення яким присвоїти поштову адресу закінченому будівництвом об'єкту (після прийняття в експлуатацію), назва об'єкта: «Будівництво багато квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в межах АДРЕСА_1 ».
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій та рішення в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинення дій.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
На користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2442,40 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області (вулиця Центральна, 3, село Солонка, Львівська область, 81131; код ЄДРПОУ 04369699), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Відділу архітектури та містобудування Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області (вулиця Центральна, 3, село Солонка, Львівська область, 81131; код ЄДРПОУ 04369699) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про відмову у присвоєнні поштової адреси згідно заяви ОСОБА_1 від 29.10.2025 про присвоєння адреси закінченому будівництвом об'єкту (після прийняття в експлуатації), назва об'єкта: «Будівництво багато квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в межах АДРЕСА_1 » (реєстраційний номер заяви PA01:4091-1343-2693-2826).
Зобов'язати Виконавчий комітет Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.10.2025 реєстраційний номер документа PA01:4091-1343-2693-2826 про присвоєння поштової адреси та прийняти рішення, яким присвоїти поштову адресу закінченому будівництвом об'єкту (після прийняття в експлуатацію), назва об'єкта: «Будівництво багато квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в межах АДРЕСА_1 ».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 16 січня 2026 року
Суддя К.М. Недашківська