15 січня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/7125/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 49 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач-1). Військової частини НОМЕР_2 (далі також відповідач-2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 визнано неповажними підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 вересня 2023 року (суддя Слободянюк Н.І.).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/7125/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період до 18 липня 2022 року (суддя Слободянюк Н.І.).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 провадження у справі №440/7125/25 зупинено до перегляду в порядку апеляційного оскарження ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року про повернення позовної заяви в частині, винесеної у справі №440/7125/25 (суддя Слободянюк Н.І.).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2025 скасовано ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 про повернення, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 №429 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 на підставі рішення Вищої ради правосуддя 16.10.2025 №2142/0/15-25, призначено повторний автоматичний розподіл справи №440/7125/25.
Ухвалою суду від 10.11.2025 справу прийнято до провадження судді Шевякова І.С., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в частині позовних вимог (які були повернуті), поновлено провадження у справі в частині позовних вимог (які були зупинені).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2023 №264 йому нараховано грошову компенсацію за невикористані відпустки в загальній кількості 49 днів. Однак, при обчисленні розміру компенсації за вищенаведені дні відпусток відповідач не врахував додаткову винагороду, установлену Постановою №168, яка була йому виплачена за відповідний період. Позивач наполягає на тому, що додаткова винагорода, установлена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що відповідно до довідки відповідача виплачувалась йому, а отже вона входить до складу його грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.
08.12.2025 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому представник військової частини НОМЕР_2 просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись на те, що позивачу було нараховано і виплачено компенсацію за невикористані щорічну основну відпустку і додаткову відпустку як учаснику бойових дій всього за 49 днів у повному обсязі. Водночас при обчисленні вказаної компенсації він правомірно не врахував розмір виплаченої позивачу додаткової винагороди, установленої Постановою №168, оскільки вона за своєю правовою природою є одноразовим видом грошового забезпечення, а при обчислені компенсації за невикористані дні відпусток підлягають врахуванню лише щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення.
Крім того, представником військової частини НОМЕР_2 заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву, яке підлягає задоволенню з підстав, вказаних у клопотанні.
Війська частина НОМЕР_1 правом подання відзиву на позов не скористалася, копію ухвали з пропозицією подання відзиву отримав 13.11.2025 шляхом доставки в електронний кабінет.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що позивач у період з 25.02.2022 по 20.09.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що визнається сторонами.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.09.2023 №264 позивача виключено 20.09.2023 із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку з його звільненням з військової служби у запас, та наказано виплати йому компенсацію за невикористані щорічну основну відпустку за 2022-2023 роки і відпустку як учаснику бойових дій за 2023 рік.
Представник позивача надіслала відповідачу адвокатський запит про надання, зокрема, інформацію про те, чи було враховано при обчислені розміру компенсації за невикористані позивачем відпустки виплачену йому додаткову винагороду, установлену Постановою №168.
У листі від 26.03.2025 №609 відповідач-2 зазначив, що відповідно до чинного законодавства додаткова винагорода, установлена Постановою №168, не враховується під час розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування при обчислені компенсації невикористаних днів відпустки додаткової винагороди, установленої Постановою №168, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Норми права, які підлягають застосуванню
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, воно має забезпечувати належні умови для комплектування військових формувань та стимулювати високі результати служби. Порядок виплати грошового забезпечення встановлюють Міністр оборони України та керівники відповідних органів.
Відповідно до ч. 1, 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Постановою КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 визначено тарифну сітку та додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.
Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що грошове забезпечення складається з: посадового окладу; окладу за військовим (спеціальним) званням; щомісячних додаткових видів (підвищення, надбавки, доплати, винагороди постійного характеру, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок виплати визначається, серед інших, Міністром оборони (стаття 9 Закону № 2011-XII).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення Збройних Сил України закріплені у Порядку №260, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Пункт 2 розділу І Порядку № 260 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначає, що грошове забезпечення охоплює:
- щомісячні основні (посадовий оклад, оклад за званням, надбавка за вислугу років);
- щомісячні додаткові (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагорода за кібербезпеку, премія);
- одноразові додаткові (винагороди, додаткова винагорода на період воєнного стану, допомоги).
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 встановлено, що інші додаткові виплати, не передбачені цим Порядком, здійснюються згідно з чинним законодавством.
Пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 (у редакції чинній на час звільнення позивача з військової служби) визначає, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 (у редакції чинній на момент розгляду справи - з 15.01.2025) визначає, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
На виконання Указів Президента від 24 лютого 2022 року №64 та № 9, Кабмін ухвалив постанову від 28 лютого 2022 року №168, якою на період воєнного стану встановив додаткову винагороду: 30 000 грн щомісячно (крім строковиків); 100 000 грн тим, хто безпосередньо бере участь у бойових діях чи забезпечує оборону в районах ведення бойових дій, пропорційно часу участі. Виплата здійснюється на підставі наказів командирів.
Висновки щодо правозастосування
Предметом спору у цій справі є обчислення розміру грошової компенсації за невикористані відпустки, без урахування суми щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168.
Спірним питанням є невключення додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Суд зазначає, що в постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 Верховний Суд констатував, що, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить застережень щодо заборони урахування винагороди у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки. Навпаки, за приписами зазначеної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. З урахуванням того, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, яка виплачувалася позивачу з березня 2022 року по січень 2023 року, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.
Таким чином, Верховний Суд зробив висновок, що винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 і виплачувана позивачу як щомісячний додатковий вид грошового забезпечення, має враховуватися у загальній сумі грошового забезпечення для обчислення компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, оскільки підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних винятків щодо урахування таких винагород.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі №240/31245/23.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому відповідач-1 повинен нарахувати позивачу компенсацію за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток з урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 .
Сторони у справі не мали спору щодо того, що військова частина НОМЕР_1 знаходиться на фінансовому забезпеченні у військової частина НОМЕР_2 .
Отож обов'язок провести виплату компенсації за невикористані дні відпусток з урахуванням раніше виплачених сум слід покласти на відповідача-2.
За таких обставин, позов належить задовольнити.
Розподіл судових витрат
Позивач звільнений від сплати судового збору.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 49 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення із урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 провести виплату ОСОБА_1 перерахованої грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 49 днів, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяІ.С. Шевяков