15 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 640/11306/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання пртиправною бездіяльності Офісу великих платників податків ДФС щодо відображення в ІКП ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за кодом платежу 851102100004 «Податок на прибуток приватних підприємств» перерахованих до бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №110 грошових коштів в сумі 35182700,00 грн та зобов'язання Офісу великих платників податків ДФС внести зміни до ІКП ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» шляхом відображення в ІКП перерахованих ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» 30.11.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №110 грошових коштів в сумі 35182700,00 грн у складі розрахунків з бюджетом за зобов'язаннями з податку на прибуток підприємств.
В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" вказало, що відповідно до Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №110 (далі - Порядок №110) Позивачем укладені багатосторонні договори про організацію взаєморозрахунків з отриманням субвенцій договір №110е/6 від 09.11.2018 на суму 106400,00 грн; договір №110е/7 від 09.11.2018 на суму 937800,00 грн; договір №110е/8 від 09.11.2018 на суму 533000,00 грн; договір №110е/9 від 09.11.2018 на суму 28420100,00 грн; договір №110е/10 від 09.11.2018 на суму 578700,00 грн; договір №110/11 від 09.11.2018 на суму 3193700,00 грн; договір №110е/13 від 14.11.2018 на суму 1413000,00 грн.
На виконання умов вказаних вище договорів Позивачем були оформлені платіжні доручення про перерахування грошових коштів до державного бюджету відповідно до наданих реквізитів: №58 від 20.11.2018 на суму 1413000,00 грн; №59 від 20.11.2018 на суму 106400,00 грн; №60 від 20.11.2018 на суму 937800,00 грн; №61 від 20.11.2018 на суму 28420100,00 грн; №62 від 20.11.2018 на суму 533000,00 грн; №63 від 20.11.2018 на суму 3193700,00 грн; №64 від 20.11.2018 на суму 578700,00 грн з призначенням платежу сплата коштів призначена за платежем податок за прибуток саме за 3 квартал 2018 року.
Також, 19.11.2018 на підставі платіжного доручення №2117301118 Позивачем за рахунок власних коштів сплачено аванс з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2018 року на суму 35182700,00 грн який Відповідачем зарахований як погашення зобов'язань з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2018 року.
Згідно даних електронного кабінету Позивача перераховані ним за взаєморозрахунком кошти (сума субвенції) з податку на прибуток в 2018 році обліковувалися як оплата на окремому рахунку (код платежу 11022000 00, назва податку «П-к на прибуток підп електроенерг, нафт, вугільної галузей, на викон ч. 2 ст. 21 ЗУ Про НБ на 2018), без відображення сплаченої суми в складі розрахунків з бюджетом по податку на прибуток і не спрямовані Відповідачем на оплату податку на прибуток за 3 квартал 2018, що є, за твердженням Позивача протиправним.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2019 відкрите провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 21.10.2029.
Відповідачем 30.07.2019 до справи наданий відзив на адміністративний позов за змістом якого проти задоволення позову заперечувалось, з огляду на положення пункту 8 статті 11 та статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (далі - Закон) за якими перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється в обсязі, що відповідає обсягу надходжень до спеціального фонду державного бюджету за рахунок надходжень від погашення податкового - боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього боргу), що склався станом на 1 січня 2018 року, який сплачується підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей.
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 Порядку та умов надання у 2018 році зазначеної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №110 (далі - Порядок № 110), органи ДФС надають довідку про розмір податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього боргу).
На дату зарахування коштів на бюджетний рахунок за кодом класифікації 11022000, «Податок на прибуток підприємств електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, що залучаються до розрахунків на виконання положень частини другої статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018» не погашені податкові зобов'язання, як підстава і предмет для проведення відповідних взаєморозрахунків, були відсутні.
За вказаного, підстави для відображення зарахованих у 2018 році до спеціального фонду державного бюджету коштів у рахунок погашення грошових зобов'язань підприємств, які були повністю погашені ними раніше самостійно, без застосування механізму взаєморозрахунків, були відсутні у 2018 бюджетному році.
Ухвалою суду від 09.12.2019 закрите підготовче провадження та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 05.02.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2020 замінено відповідача Офіс великих платників податків ДФС на його правонаступника Офіс великих платників податків ДПС.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2021 клопотання представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено частково, замінено відповідача - Офіс великих платників податків ДПС (ідентифікаційний код 43141471), на правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44082145).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року - скасована, та прийняте нове рішення, яким клопотання представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо заміни відповідача задоволено. Замінено відповідача - Офіс великих платників податків ДПС (ідентифікаційний код 43141471), на правонаступника - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43968079).
На виконання приписів Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" від 16 липня 2024 року № 3863-IX та наказу Державної судової адміністрації України "Про затвердження Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" від 16 вересня 2024 року № 399, а також згідно розміщеного на офіційному веб-порталі судової влади України Переліку справ Окружного адміністративного суду міста Києва, що підлягають передачі Полтавському окружному адміністративному суду (додаток 3 до пункту 19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом м. Києва) дану адміністративну справу передано на розгляд та вирішення Полтавському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" до Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії прийнято до провадження. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 передано адміністративну справу до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для розгляду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2025 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року - скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції
Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 29.08.2025, що підтверджується даними на штампі реєстрації вхідної кореспонденції.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 справу передано для розгляду судді Алєксєєвої Н.Ю.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 справа прийнята до провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Позивач 17.12.2025, 18.12.2025 надав до справи додаткові письмові пояснення, за змістом яких наполягав на помилковому неврахування відповідачем призначення платежу, вказаного позивачем у платіжному дорученні від 19.11.2018 №2117301118 про сплату авансу з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2018 року на суму 35182700,00 грн і, відповідно, безпідставному зарахуванні вказаної суми як погашення зобов'язань з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2018 року.
За поясненням позивача, відповідач, відповідно до положень Порядку №110, на підставі укладених договорів про організацію взаєморозрахунків з отриманням субвенцій договір №110е/6 від 09.11.2018 на суму 106400,00 грн; договір №110е/7 від 09.11.2018 на суму 937800,00 грн; договір №110е/8 від 09.11.2018 на суму 533000,00 грн; договір №110е/9 від 09.11.2018 на суму 28420100,00 грн; договір №110е/10 від 09.11.2018 на суму 578700,00 грн; договір №110/11 від 09.11.2018 на суму 3193700,00 грн; договір №110е/13 від 14.11.2018 на суму 1413000,00 грн мав зарахувати грошові кошти до державного бюджету відповідно до наданих реквізитів за платіжними дорученнями №58 від 20.11.2018 на суму 1413000,00 грн; №59 від 20.11.2018 на суму 106400,00 грн; №60 від 20.11.2018 на суму 937800,00 грн; №61 від 20.11.2018 на суму 28420100,00 грн; №62 від 20.11.2018 на суму 533000,00 грн; №63 від 20.11.2018 на суму 3193700,00 грн; №64 від 20.11.2018 на суму 578700,00 грн з призначенням платежу «сплата коштів призначена за платежем податок за прибуток саме за 3 квартал 2018 року».
Відповідач у додаткових поясненнях, наданих до справи 17.12.2025, вказав що за своєю економічною сутністю будь - який взаєморозрахунок є лише альтернативним засобом сплати податкового боргу чи грошового зобов'язання і має застосовуватися виключно у разі, якщо платник не має можливості розрахуватися з бюджетом без застосування цього механізму.
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 Порядку та умов надання у 2018 році зазначеної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №110 (далі - Порядок № 110), органи ДФС надають довідку про розмір податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього боргу).
На дату зарахування коштів на бюджетний рахунок за кодом класифікації 11022000, «Податок на прибуток підприємств електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, що залучаються до розрахунків на виконання положень частини другої статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018» не погашені податкові зобов'язання, як підстава і предмет для проведення відповідних взаєморозрахунків, були відсутні.
Таким чином, відсутність предмету взаєморозрахунку на дату його проведення мала стати підставою для анулювання взаєморозрахунку і відповідно повернення коштів до бюджету з одночасним відновленням суми не профінансованої субвенції та дебіторської і кредиторської заборгованостей усіх учасників розрахунку.
Крім того, позивач надав у додаткових поясненнях копії особових рахунків де видно - боргу немає, що свідчить про правильне твердження податкового органу.
Однак, відповідних заходів ні щодо анулювання взаєморозрахунку до проведення його фінансування Міністерством фінансів та Державною казначейською службою України, ні щодо декларування інших зобов'язань (наприклад, згідно з уточненою декларацією), підприємствами до закінчення 2018 бюджетного року не було вжито.
Враховуючи зазначене вище, підстави для відображення зарахованих у 2018 році до спеціального фонду державного бюджету коштів у рахунок погашення грошових зобов'язань підприємств, які були повністю погашені ними раніше самостійно, без застосування механізму взаєморозрахунків, були відсутні у 2018 бюджетному році, і також відсутні у 2019-2025 та поточному році.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 закрите підготовче провадження у справі, призначена справа до судового розгляду по суті.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.
Позивачем, на виконання частини другої статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018», положень Порядку №110, укладені договори про організацію взаєморозрахунків з отримання субвенцій: №110е/6 від 09.11.2018 на суму 106400,00 грн; договір №110е/7 від 09.11.2018 на суму 937800,00 грн; договір №110е/8 від 09.11.2018 на суму 533000,00 грн; договір №110е/9 від 09.11.2018 на суму 28420100,00 грн; договір №110е/10 від 09.11.2018 на суму 578700,00 грн; договір №110/11 від 09.11.2018 на суму 3193700,00 грн; договір №110е/13 від 14.11.2018 на суму 1413000,00 грн.
Позивачем 19.11.2018, на підставі платіжного доручення №2117301118, за рахунок власних коштів сплачений аванс з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2018 року на суму 35182700,00 грн, який Відповідачем зарахований як погашення зобов'язань з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2018 року.
Платіжними дорученнями Позивачем перераховані грошові кошти до державного бюджету відповідно до наданих реквізитів: №58 від 20.11.2018 на суму 1413000,00 грн; №59 від 20.11.2018 на суму 106400,00 грн; №60 від 20.11.2018 на суму 937800,00 грн; №61 від 20.11.2018 на суму 28420100,00 грн; №62 від 20.11.2018 на суму 533000,00 грн; №63 від 20.11.2018 на суму 3193700,00 грн; №64 від 20.11.2018 на суму 578700,00 грн з призначенням платежу сплата коштів за платежем податок за прибуток за 3 квартал 2018 року.
Відповідачем кошти, за вказаними платіжними дорученнями, зараховані на бюджетний рахунок за кодом класифікації 11022000, «Податок на прибуток підприємств електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, що залучаються до розрахунків на виконання положень частини другої статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018».
Позивач вважає за належне зарахування коштів за вказаними платіжними дорученнями за платежем податок за прибуток за 3 квартал 2018 року, чого відповідачем здійснено не було.
Позивач не погодився із вказаним, звернувся до суду із позовом про зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків (ІКП) ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», шляхом відображення в ІКП перерахованих ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» 30.11.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №110 грошових коштів в сумі 35182700,00 грн у складі розрахунків з бюджетом за зобов'язаннями з податку на прибуток підприємств.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 8 статті 11 та статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (далі - Закон) встановлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється в обсязі, що відповідає обсягу надходжень до спеціального фонду державного бюджету за рахунок надходжень від погашення податкового - боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього боргу), що склався станом на 1 січня 2018 року, який сплачується підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей.
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 Порядку та умов надання у 2018 році зазначеної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №110 (Порядок №110), органи ДФС надають довідку про розмір податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього боргу).
Згідно з пунктом 3 Порядку №110 підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається учасниками розрахунків за формою згідно з Примірним договором про організацію взаєморозрахунків (додаток 2 до Порядку).
Згідно із Договором про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язані не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
Підпунктом 10 пункту 6 Порядку № 110 визначено, що при проведенні взаєморозрахунку у рахунок погашення грошових зобов'язань надавачі послуг подають до місцевого фінансового органу у складі пакету документів підписану керівником або іншою уповноваженою особою та головним бухгалтером (особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку) суб'єкта господарювання податкову декларацію з податку на прибуток підприємства разом з підтвердженням її прийняття територіальним органом ДФС.
В ході розгляду справи судом встановлено і не спростовано Позивачем, що у 2018 році для проведення взаєморозрахунків згідно з Порядком №110 у рахунок погашення грошового зобов'язання з податку на прибуток на підставі декларації за 9 місяців 2018 року (строк сплати якого - 19.11.2018) Позивачем були оформлені платіжні документи на суму 35182,7 тис. грн.
Однак, за даними інформаційної системи органів ДФС станом на дату зарахування коштів до спеціального фонду державного бюджету на бюджетний рахунок, відкритий у Державному казначействі України за кодом бюджетної класифікації 11022000 «Податок на прибуток підприємств електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, що залучається до розрахунків на виконання положень частини другої статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», у Позивача не погашені грошові зобов'язання, як підстава і предмет для проведення відповідних взаєморозрахунків, були відсутні.
Позивач стверджує, що «Платіж від 19.11.2018 відображено в інтегрованій картці Платника податків (ІКП), сума авансу зарахована Податковим органом як погашення зобов'язань з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2018 року, замість як сплата авансу з податку на прибуток за 4 кварталу 2018 року.
Відповідно до положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За вказаного, Відповідачем за платіжним дорученням №2117301118 зараховані кошти в розмірі 35182700,00 грн, як оплата за 3 квартал 2018 року.
В той же час, 30.11.2018 кошти за взаєморозрахунком Відповідачем було зараховано до спеціального фонду державного бюджету на бюджетний рахунок, відкритий у Державному казначействі України за кодом бюджетної класифікації 11022000 «Податок на прибуток підприємств електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, що залучається до розрахунків на виконання положень частини другої статті 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік».
Тобто, згідно даних електронного кабінету Позивача, перераховані за взаєморозрахунком кошти (сума субвенції) з податку на прибуток в 2018 році обліковувалися як оплата на окремому рахунку (код платежу 11022000, «Податок на прибуток підприємств електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, що залучаються до розрахунків на виконання положень частини другої статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018», без відображення сплаченої суми в складі розрахунків з бюджетом по податку на прибуток.
Таким чином, окремо на рахунку електронного кабінету Позивача були обліковані кошти зі сплати податку на прибуток за 3 квартал 2018, але при цьому Відповідач сплачений аванс з податку на прибуток за 4 квартал 2018 зарахував в рахунок сплати зобов'язання з податку на прибуток за 3 квартал 2018, сума взаєморозрахунків не відобразилась і не вплинула на сальдо та на поточний стан розрахунків Позивача з бюджетом.
Суд погоджується з твердження відповідача, що за своєю економічною сутністю будь - який взаєморозрахунок є лише альтернативним засобом сплати податкового боргу чи грошового зобов'язання і має застосовуватися виключно у разі, якщо платник не має можливості розрахуватися з бюджетом без застосування цього механізму.
Відсутність предмету взаєморозрахунку на дату його проведення мала стати підставою для анулювання взаєморозрахунку і відповідно повернення коштів до бюджету з одночасним відновленням суми не профінансованої субвенції та дебіторської і кредиторської заборгованостей усіх учасників розрахунку.
З інформації з особових рахунків Позивача вбачається про відсутність на дату проведення взаєморозрахунку кошти (сума субвенції) з податку на прибуток в 2018 році, борг Позивача відсутній.
Враховуючи зазначене, підстави для відображення зарахованих у 2018 році до спеціального фонду державного бюджету коштів у рахунок погашення грошових зобов'язань підприємств, які були повністю погашені ними раніше самостійно, без застосування механізму взаєморозрахунків, були відсутні у 2018 бюджетному році.
За вказаного, суд доходить висновку про безпідставність твердження Позивача про наявність протиправної бездіяльності Відповідача щодо відображення в ІКП Позивача за кодом платежу 851102100004 «Податок на прибуток приватних підприємств» перерахованих до бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №110 грошових коштів в сумі 35182700,00 грн.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В даній справі відповідач надав суду належні і допустимі доказі правомірності своїх дій, довів їх законність та обґрунтованість.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову з задоволенні позову ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Підстави для розподілу судових витрат, в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (вул. Соборна, 76, м. Павлоград, обл. Дніпропетровська, 51400, код ЄДРПОУ 00178353) до Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (проспект Поля Олександра, 57, м. Дніпро, обл. Дніпропетровська, 49600, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва