15 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3993/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
судді - Супруна Є.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лисака С.В.,
представника позивача - Білько В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в рамках підготовчого провадження заяву ОСОБА_1 від 06.01.2025 про зупинення провадження у справі №440/3993/25 за позовом Головного управління Національної поліції в Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,
21.03.2025 позивач, Головне управління Національної поліції в Полтавській області, звернувся з позовом до ОСОБА_1 , колишнього інспектора взводу №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) капітана Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції в Полтавській області відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження спеціалізованого вантажного пікапа оперативного AVTOSNAB APCU-02 (на базі Mitsubish L-200), реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , 2024 року випуску.
За вказаною позовною заявою ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі.
14.01.2026 позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій на підставі висновку експерта від 12.12.2025 №СЕ-19/111-25/48030-АВ щодо вартості матеріального збитку станом на дату проведення дослідження - 14.10.2025, як з урахуванням ПДВ, так і без урахування ПДВ, завданого власнику колісного транспортного засобу спеціалізованого призначення, конкретизував суму матеріальної шкоди, заявлену до стягнення з відповідача, у зв'язку з чим вже просить суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Головного управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630) відшкодування матеріальної шкоди, завданої унаслідок пошкодження спеціалізованого вантажного пікапа оперативного AVTOSNAB APCU-02 (на базі Mitsubishi L-200), реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , 2024 року випуску, у розмірі 1 765 430,00 грн (один мільйон сімсот шістдесят п'ять тисяч чотириста тридцять гривень 00 коп).
08.01.2026 від ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшла його заява від 06.01.2026 про зупинення провадження у справі, в якій відповідач просить суд зупинити провадження у цій справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України до моменту припинення його, відповідача, перебування на військовій службі. Повідомляє суд про те, що нині він проходить військову службу безпосередньо в районі ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення, що є непереборною перешкодою для його особистої участі у судових засіданнях, підготовки процесуальних документів та реалізації права на захист. Додав, що адвокат Грущанський В.О. його інтереси вже не представляє, внаслідок чого відповідач фактично позбавлений професійної правничої допомоги.
У підготовче засідання 15.01.2026 ні відповідач, ні його представник не з'явилися.
Присутній у судовому засіданні представник позивача щодо наслідків вирішення заяви про зупинення провадження у справі покладався на розсуд суду.
Надаючи перш за все оцінку на предмет обґрунтованості мотивів, покладених в основу заяви про зупинення провадження у справі, суд виходить з наступних міркувань.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, зумовлена наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати повноцінний її розгляд.
Однією з таких обставин є факт перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, за наявності якої суд, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, зупиняє провадження у справі аж до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Загальновідомим є той факт, що у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває і дотепер.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII “Про правовий режим воєнного стану» (надалі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами статей 1 та 3 Закону України від 06.12.1991 №1934-XII “Про Збройні Сили України» (надалі - Закон №1934-XII), Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 Закону №1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Комплектування ж Збройних Сил України визначається статтею 5 Закону №1934-XII, відповідно до частини першої якої особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Згідно зі статтею 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 3 цього ж Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону №2232-XII.
З наданих відповідачем письмових доказів, зокрема, копії військового квитка серія НОМЕР_4 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 20.10.2003 на ім'я ОСОБА_1 , суд встановив, що 17.03.2025 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_5 №94 ОСОБА_1 було призвано у Збройні Сили України. Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, виданої 25.11.2025 за №1389 командиром в/ч НОМЕР_5 , старший солдат ОСОБА_1 , авіаційний механік відділення розвідувальних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення штабної роти батальйону оперативного призначення, дійсно у період з 23.06.2025 по 22.07.2025, з 28.07.2025 по 06.08.2025 брав участь у відповідних заходах в ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".
Доказів участі у заходах після 06.08.2025 відповідач не надав.
Конструкція пункту 5 частини першої статті 236 КАС України дає підстави для висновку про те, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а з фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Однак зупинення провадження в адміністративній справі до закінчення військового стану не відповідає як завданню адміністративного судочинства, так і змісту та меті пункту 5 частини першої статті 236 КАС України, а також суперечить частині другій статті 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Згідно зі статтею 26 Закону №389-VIII, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
З аналізу статті 26 Закону № 389-VIII слідує, що здійснення судами правосуддя на час введення воєнного стану не зупиняється.
У досліджуваному випадку позивачем є суб'єкт владних повноважень, на якому лежить весь тягар доказування у цій справі, тоді як відповідач захищений від будь-яких звинувачень законом, гарантом чого у судовому провадженні є суд, допоки вину не буде доведено у встановленому законом порядку.
Тож обставини неможливості прибуття до суду позивача, за з'ясованих судом вище обставин, не можуть бути підставою для зупинення провадження у справі.
Відповідач не позбавлений можливості безпосередньої участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів чи опосередковано - через представника.
З урахуванням наведеного, зважаючи на з'ясовані особливості доказування, тягар якого відповідача не стосується, а також відсутність доказів щодо залучення відповідача до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, після 06.08.2025, суд дійшов висновку про недоцільність зупинення провадження у цій справі, у зв'язку з чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Водночас суд роз'яснює відповідачеві, що той не позбавлений можливості повторного звернення до суду з відповідним клопотанням у разі виникнення у нього, як у військовослужбовця, обставин, на відсутність яких суд звернув увагу у цій ухвалі.
Керуючись статтями 72-77, 236, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 від 06.01.2025 про зупинення провадження у справі №440/3993/25 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 15.01.2026.
Суддя Є.Б. Супрун