Справа № 420/23161/25
16 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача НОМЕР_1 загону морської охорони (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо повернення без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списків розподілу постійних жилих приміщень та облікової справи військовослужбовця - ОСОБА_1 , зафіксовані в протоколі спільно рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України № 9 від 24.05.2022 року;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України прийняти рішення, яким погодити списки розподілу постійних жилих приміщень оформлених протоколом НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 08.11.2021 року №1 в частині надання ОСОБА_1 ( РНОКПП - НОМЕР_3 ) та членам його сім'ї: ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 ); ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_5 ); ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_6 ) житла для постійного користування шляхом виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебував на військовій службі та станом на день звільнення, а саме на 24.04.2021 року мав вислугу років 27 років 26 днів.
23.02.2006 року Виконавчим комітетом Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області було прийнято рішення №24 про визнання квартир службовими та видачу ордерів. Вказаним рішенням видано ордер на службову квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м. Ордери видано на ім'я ОСОБА_1 , склад сім'ї котрого 4 особи. Склад сім'ї позивача визначений Виконавчим комітетом Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області наступим чином: - ОСОБА_1 - наймач; - ОСОБА_2 - дружина; - ОСОБА_3 - син; - ОСОБА_5 - дочка.
08.11.2021 року житловою комісією НОМЕР_1 загону морської охорони (протокол №15) було прийнято рішення щодо розподілу житла ОСОБА_1 та членам його сім'ї. В подальшому дане рішення було надіслано на погодження до Державної прикордонної служби України.
24.05.2022 року спільно керівництвом та житловою комісією Адміністрації Державної прикордонної служби України було проведено розгляд питання щодо погодження рішень житлових комісій органів ДПСУ стосовно надання житла для постійного користування шляхом виключення квартир з числа службових. За результатами вказаного розгляду відносно позивача та членів його родини було повернуто без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списки розподілу постійних жилих приміщень та облікову справу військовослужбовця - ОСОБА_1 . Підставами для відмови та повернення справи вказано: пункт 9 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями затвердженої наказом МВС України від 28.01.2021 року №26 (далі за текстом - Інструкція №26), з урахуванням інформації наданої НОМЕР_1 загоном морської охорони листом №70/182-22-Вих від 10.05.2022 року про проходження ним військової служби у НОМЕР_1 загоні морської охорони; в обліковій справі військовослужбовця відсутня інформація, яка підтверджує включення до його особової справи, у встановленому порядку, дочки дружини ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 , змінено прізвище у зв'язку із укладенням шлюбу), 1994 року народження, яку, рішенням житлової комісії НОМЕР_1 загону морської охорони зараховано разом із військовослужбовцем на квартирний облік, та щодо якої, в тому числі, прийнято рішення про надання житла для постійного проживання. Враховуючи відсутність інформації, яка підтверджує включення до особової справи ОСОБА_7 дочки його дружини, рішення житлової комісії НОМЕР_1 загону морської охорони від 08.11.2021 року (протокол №15) щодо розподілу житла вказаному військовослужбовцю на склад сім'ї 4 особи суперечить положенням пункту 2 розділу І Інструкції №26, відповідно до якого право на забезпечення житлом разом з військовослужбовцем мають члени його сім'ї, які проживають та зареєстровані разом з ним та внесені у встановленому законодавством порядку в його особову і облікову справи.
Позивач уважає дані висновки комісії протиправними та такими, що суперечать приписам законодавства, у зв'язку із чим звернувся до суду з даною позовною заявою.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у нього є підтверджена вислуга на військовій службі більше 20 років, а отже ним виконані вимоги Інструкції №26, в тому числі і пункту 9 розділу VI на який посилається комісія. Щодо інформації отриманої відповідачем від НОМЕР_1 загону морської охорони, то вона полягає в тому, що НОМЕР_1 загін повідомив про проходження позивачем на цей час служби в НОМЕР_1 загоні морської охорони по мобілізації згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 та проживає в службовому приміщенні. Отже, враховуючи зміст описаної вище інформації можна зробити висновок, що однією із підстав для надання оскаржуваної відмови є перебування позивача на військовій службі. Позивач з такими підставами оскаржуваного рішення не погоджується, так як вони суперечать діючим нормам законодавства. Пункт 9 розділу VI Інструкції №26 не вказує на жодні вимоги до військовослужбовця щодо необхідності бути звільненим з військової служби на момент прийняття відповідного рішення для реалізації своїх прав на отримання житла. Позивач не повертався на службу на попередніх умовах на яких він перебував до моменту звільнення. Позивач був мобілізований у зв'язку із початком війни та оголошенням воєнного стану. Отже, відповідач своїм рішенням визначив мобілізацію позивача як одну із підстав для надання оскаржуваної відмови.
Щодо посилання відповідача на відсутність інформації, яка підтверджує включення до особової справи позивача даних щодо одного із членів його сім'ї у встановленому порядку, позивач вказує, що облікова справа формується в межах забезпечення потреби військовослужбовця та членів його сім'ї в поліпшення житлових умов та для ведення відповідного обліку. А особова справа формується з метою забезпечення потреб військової частини в кадровому обліку військовослужбовців. Вказані цілі не є такими, що перетинаються. Більше того, відповідач не послався на дослідження особової справи позивача і на порушення в її формуванні, що вказує на відсутність у нього підтверджень не включення до особової справи позивача інформації про його дочку. В оскаржуваному рішення зазначено лише на відсутність в обліковій справі посилань на наявність певної інформації в особовій справі. Зазначений порядок взагалі не передбачений в приписах Інструкції №26 на яку посилався відповідач у своєму рішенні. Також позивач зазначає, що станом на дату прийняття рішення ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, позивач вказує, що він є ветераном військової служби, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_7 , яке видане 25.05.2021 року, та є учасником бойових дій, що підтверджується посвідчення серії НОМЕР_8 , яке видано 16.10.2023 року, а отже має першочергове право на забезпечення житлом.
Ухвалою суду від 21.07.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: всіх наявних в нього доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
31.07.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою від 19.12.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/23161/25, залучив НОМЕР_1 загін морської охорони (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
В ухвалі про відкриття провадження зазначено, що питання про поновлення строку звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи.
Також вказаною ухвалою суд витребував докази по справі, а саме: від Адміністрації Державної прикордонної служби України: відомості про те, чи повідомлявся ОСОБА_1 про повернення без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списків розподілу постійних жилих приміщень та облікової справи військовослужбовця - ОСОБА_1 (зафіксовано в протоколі спільного рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України № 9 від 24.05.2022 року), якщо так, то коли та яким чином; від НОМЕР_1 загону морської охорони (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України: відомості про те, чи повідомлявся ОСОБА_1 про повернення без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списків розподілу постійних жилих приміщень та облікової справи військовослужбовця - ОСОБА_1 (зафіксовані в протоколі спільного рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України № 9 від 24.05.2022 року), якщо так, то коли та яким чином; відомості про те, чи розміщувалася в НОМЕР_1 загоні морської охорони (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України в загальнодоступному місці інформація про результати роботи житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України, оформлена протоколом № 9 від 24.05.2022 року, яким повернено без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списки розподілу постійних жилих приміщень та облікова справа військовослужбовця - ОСОБА_1 , та чи перебував ОСОБА_1 на момент оприлюднення в розташуванні військової частини; належним чином засвідчені копії документів, які направлялися до Адміністрації Державної прикордонної служби України разом з рішенням житлової комісії НОМЕР_1 загону морської охорони від 08.11.2021 року.
11.08.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу Інструкції №26 військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання від Держприкордонслужби один раз протягом усього часу проходження військової служби шляхом: надання новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; виключення житла, в якому проживають військовослужбовці та члени їх сімей, із числа службового. Члени сім'ї військовослужбовця, які внесені в його особову і облікову справи у встановленому законодавством порядку, проживають та зареєстровані разом з ним, мають право на забезпечення житлом разом з військовослужбовцем. Поскільки в особовій справі ОСОБА_1 була відсутня інформація про внесення до неї доньки дружини ОСОБА_4 , тому житловою комісією Адміністрації Держприкордонслужби і було прийняте законне і обґрунтоване рішення про повернення без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списків розподілу постійних жилих приміщень та облікову справу військовослужбовця ОСОБА_1 для подальшого доопрацювання. Крім того, в матеріалах справи є довідка від 25 березня 2025 №08/107, видана військовою частиною НОМЕР_2 про те, що капітан 3 рангу ОСОБА_1 знаходиться на військовій службі по мобілізації, тобто є діючим військовослужбовцем. В пункті 9 розділу VI Інструкції №26 зазначено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, мають право на забезпечення постійним житлом шляхом виключення житла, у якому вони проживають, з числа службового в порядку черговості, у спосіб, визначений пунктами 3-6 цього розділу. Особи, звільнені з військової служби, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими жилими приміщеннями та які перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, мають право на забезпечення постійним житлом шляхом виключення житла, в якому вони проживають, з числа службового без урахування черговості, у спосіб, визначений пунктами 3-6 цього розділу. Жодних доказів протиправності рішень, дій чи бездіяльності Адміністрації Держприкордонслужби України в позові не наведено. Отже, посилання позивача на протиправність дій житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо повернення без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списків розподілу постійних жилих приміщень та облікової справи військовослужбовця - ОСОБА_1 , зафіксовані в протоколі спільно рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України № 9 від 24.05.2022 року є помилковими та безпідставними, оскільки житлова комісія Адміністрації Державної прикордонної служби України діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11.08.2025 року НОМЕР_1 загін морської охорони (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, на виконання ухвали суду про витребування доказів, надав до суду копію житлової справи позивача та документи, які направлялися до Адміністрації Державної прикордонної служби України.
18.08.2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій сторона позивача заперечує проти доводів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.
Від третіх осіб пояснення до суду не надходили.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 в період з 24.04.1996 року проходив службу в органах Державної прикордонної служби України.
Рішення, викладеним у протоколі засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.11.2005 року № 7, поставлено на квартирний облік по м. Вилкове прапорщика ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 чоловіка; розподілено службову квартиру для заселення військовослужбовцю ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 житловою площею 39,4 м (3-х кімнатна) ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 чоловіка.
23.02.2006 року Виконавчим комітетом Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області було прийнято рішення №24 «Про визнання квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 службовими та видачу ордерів на ці квартири, яким призначено квартиру АДРЕСА_11 службовою та видано ордер ОСОБА_1 на службову квартиру по АДРЕСА_3 , житлова площа 38,8 кв.м., загальна площа 63,3 кв.м., склад сім ' ї 4 особи.
На підставі вказаного рішенням, на ім'я ОСОБА_1 склад сім'ї якого 4 особи, видано ордер на службову квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,3 кв.м. Згідно ордеру склад сім'ї визначений наступним чином: - ОСОБА_1 - наймач; - ОСОБА_2 - дружина; - ОСОБА_3 - син; - ОСОБА_8 - дочка.
Наказом командира НОМЕР_1 загону морської охорони (Військова частина НОМЕР_2 ) від 24.05.2021 року № 147-ОС «Про особовий склад» виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Старшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника відділу організації повсякденної діяльності штабу, звільненого з військової служби наказом командира НОМЕР_1 загону морської охорони від 09.02.2021 № 37 - ОС за підпункту «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в запас Збройних Сил України; вислуга років на 24 травня 2021 року становить: календарна військова 27 р. 00 м. 16 дн., в пільговому обчисленні 10 р. 00 м. 16 дн., загальна вислуга років 37 р. 01 м. 02 дн.; вважати таким, що справи та посаду начальника відділу організації повсякденної діяльності штабу здав 24 травня 2021 року; остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 24 травня 2021 року; відповідно до частини 1 статті 262 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зарахувати на службу у військовому оперативному резерві першої черги.
Після звільнення з військової служби позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_9 від 01.09.2021 року.
25.05.2021 року позивач звернувся з заявою до командира НОМЕР_1 загону морської охорони з заявою щодо виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .
За наслідком розгляду вказаної заяви позивача житлова комісія НОМЕР_1 загону морської охорони, керуючись статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пунктами 3-6, 9 розділу VI «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.01.2021 року № 26 прийняла рішення, викладене у протоколі засідання житлової комісії НОМЕР_1 загону морської охорони від 08.11.2021 року № 15, яким у зв'язку зі звільненням з військової служби в запас Збройних сил України військовослужбовця НОМЕР_1 загону Морської охорони старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 та без урахування черговості (загальна вислуга років складає 37 років 01 місяць 02 дні), вирішено клопотати перед Адміністрацію Державної прикордонної служби України щодо виключення з числа службової та надання в постійне користування трьокімнатної квартири АДРЕСА_1 (житловою площею - 38,8 кв.м., загальною площею - 63,3 кв.м.), яка була раніше розподілена старшому лейтенанту ОСОБА_1 на склад сім'ї - 4 особи (він, дружина -, донька -, син-) з подальшим зняттям з квартирного обліку у НОМЕР_1 загоні Морської охорони. Також вирішено направити встановленим порядком клопотання, списки розподілу постійних жилих приміщень та облікову справу до Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо прийняття рішення про виключення з числа службового та надання жилого приміщення для постійного проживання старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 .
З 25.02.2022 року позивач проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 25.03.2025 року № 08/107.
Спільним рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України, викладеним у протоколі № 9 від 24.05.2022 року, повернуто без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списки розподілу постійних житлових приміщень та облікову справу військовослужбовця ОСОБА_1 , на підставі пункт 9 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МВС України від 28.01.2021 року №26, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.03.2021 за № 344/35966, з урахуванням інформації наданої НОМЕР_1 загоном морської охорони листом №70/182-22-Вих від 10.05.2022 року про проходження ним військової служби у НОМЕР_1 загоні морської охорони. Крім того, підставою для повернення без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списки розподілу постійних житлових приміщень та облікової справи військовослужбовця ОСОБА_1 , у рішенні вказано те, що в обліковій справі військовослужбовця відсутня інформація, яка підтверджує включення до його особової справи, у встановленому порядку, дочки дружини ОСОБА_5 , 1994 року народження, яку, рішенням житлової комісії НОМЕР_1 загону морської охорони зараховано разом із військовослужбовцем на квартирний облік та щодо якої, в тому числі, прийнято рішення про надання житла для постійного проживання. Враховуючи відсутність інформації, яка підтверджує включення до особової справи ОСОБА_7 дочки його дружини, рішення житлової комісії НОМЕР_1 загону морської охорони від 08.11.2021 року (протокол №15) щодо розподілу житла вказаному військовослужбовцю на склад сім'ї 4 особи суперечить положенням пункту 2 розділу І Інструкції, відповідно до якого право на забезпечення житлом разом з військовослужбовцем мають члени його сім'ї, які проживають та зареєстровані разом з ним та внесені у встановленому законодавством порядку в його особову і облікову справи.
Позивач уважає протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо повернення без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списків розподілу постійних жилих приміщень та облікової справи військовослужбовця - ОСОБА_1 , зафіксовані в протоколі спільно рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України № 9 від 24.05.2022 року, а тому звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статі 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Як визначено частиною першою статті 118 Житлового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЖК України), службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно із статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-ХІІ).
Частиною 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац 4 частини 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ).
Абзацом першим частини 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ визначено, що Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.
Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов'язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Положеннями статті 125 ЖК України передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла без надання іншого жилого приміщення.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 (далі - Порядок №1081), а саме його пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Отже, Порядком №1081 на даний момент визначено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а саме: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
У пункті 11 Порядку №1081 встановлено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно- експлуатаційного органу.
Відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями та з метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом МВС України від 18.01.2021 року №26 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями.
Ця Інструкція визначає механізм забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що після звільнення продовжують перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, в органах Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання (далі - члени їх сімей).
Згідно п. 2 Розділу І Інструкції військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання від Держприкордонслужби один раз протягом усього часу проходження військової служби шляхом:
надання новозбудованого, вивільненого або придбаного житла;
надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення;
виключення житла, в якому проживають військовослужбовці та члени їх сімей, із числа службового.
Члени сім'ї військовослужбовця, які внесені в його особову і облікову справи у встановленому законодавством порядку, проживають та зареєстровані разом з ним, мають право на забезпечення житлом разом з військовослужбовцем.
У відповідності до п. 4 Розділу І Інструкції військовослужбовцям, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Жилі приміщення для постійного проживання або грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними та членами їх сімей не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
До отримання жилого приміщення для постійного проживання або грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення такі військовослужбовці забезпечуються службовим житлом у встановленому законодавством порядку.
Згідно п. 7 Розділу І Інструкції питання, пов'язані із забезпеченням військовослужбовців жилою площею, вирішують житлові комісії (об'єднані житлові комісії) за місцем проходження ними служби та перебування на обліку для поліпшення житлових умов.
Питання щодо виключення жилих приміщень, в яких проживають військовослужбовці та члени їх сімей, із числа службових та надання їх для постійного проживання військовослужбовцям, які мають на це право, вирішують відповідні житлові комісії (об'єднані житлові комісії), які розглядали питання надання такого житла, у встановленому законодавством порядку.
У відповідності до п. 5 Розділу ІІ Інструкції житлова комісія органу Держприкордонслужби (об'єднана житлова комісія) приймає рішення щодо:
включення військовослужбовців та членів їх сімей до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) і виключення їх з таких списків;
зарахування військовослужбовців та членів їх сімей на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання і зняття їх з такого обліку;
надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової жилої площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у встановленому законодавством порядку;
забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання шляхом виключення утримуваного ними житла з числа службового у встановленому законодавством порядку;
внесення змін до облікових справ військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов;
розгляду заяв, скарг та пропозицій із житлових питань;
перегляду раніше прийнятих комісією або в порядку правонаступництва рішень, якщо їх було прийнято з порушенням вимог законодавства, у тому числі, якщо не враховано документи, наявні в обліковій справі на дату розгляду питання.
Рішення про зарахування військовослужбовців та членів їх сімей на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
З метою з'ясування інформації щодо наявності у військовослужбовця або членів його сім'ї жилої площі житлова комісія органу Держприкордонслужби (об'єднана житлова комісія) має право запитувати у встановленому законодавством порядку в державних органів, установ, організацій та громадян відповідні документи.
Згідно п. 6 Розділу ІІ Інструкції житлова комісія Адміністрації Держприкордонслужби має повноваження, визначені пунктами 4, 5 цього розділу, і уповноважена:
розглядати заяви, скарги та пропозиції, що виникли під час роботи житлових комісій органів Держприкордонслужби (об'єднаних житлових комісій);
перевіряти правомірність зарахування та перебування на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання та шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), а також правомірність зняття з обліку;
погоджувати рішення житлових комісій органів Держприкордонслужби (об'єднаних житлових комісій) про надання військовослужбовцям та членам їх сімей жилої площі для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення;
погоджувати рішення житлових комісій органів Держприкордонслужби (об'єднаних житлових комісій) про забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей службовими жилими приміщеннями;
приймати рішення про зарахування на відповідний облік та забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), жилими приміщеннями для постійного проживання керівників органів Держприкордонслужби;
погоджувати питання щодо виключення жилих приміщень із числа службових;
надавати житловим комісіям органів Держприкордонслужби (об'єднаним житловим комісіям) пропозиції, рекомендації та роз'яснення із житлових питань.
У разі непогодження рішення житлової комісії органу Держприкордонслужби (об'єднаної житлової комісії) щодо надання житла житлова комісія Адміністрації Держприкордонслужби повертає документи на доопрацювання з відповідним обґрунтуванням.
Пунктом 7 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що рішення житлової комісії оформлюється протоколом засідання житлової комісії / об'єднаної житлової комісії (далі - протокол) (додаток 1). Протокол підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та затверджується керівником органу Держприкордонслужби, наказом якого утворена ця комісія.
Згідно п. 1 Розділу VI Інструкції особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, забезпечуються жилими приміщеннями по черзі, що визначається часом зарахування на облік (у загальному, першочерговому або позачерговому порядку), за рішенням житлової комісії (об'єднаної житлової комісії), яке затверджується керівником органу Держприкордонслужби, відповідно до наказу якого створена ця комісія.
У рішенні житлової комісії зазначаються підстави для надання жилого приміщення, жила площа та склад сім'ї, на який воно надається, також зазначається номер у черзі.
Пунктом 2 Розділу VI Інструкції передбачено, що жилі приміщення, які надаються військовослужбовцям для постійного проживання, повинні відповідати установленим санітарним і технічним вимогам.
Жилі приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в цьому населеному пункті, визначеному у встановленому законодавством порядку, але не більше 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу за умови, що вони не використали право на безоплатну приватизацію житла.
Згідно п.п. 3-6 Розділу VI Інструкції для прийняття рішення про надання жилих приміщень для постійного проживання житлова комісія органу Держприкордонслужби (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про надання жилого приміщення для постійного проживання.
Рішення житлової комісії Адміністрації Держприкордонслужби оформлюється протоколом та затверджується Головою Держприкордонслужби.
На підставі затвердженого керівником органу Держприкордонслужби рішення житлової комісії щодо забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями для постійного проживання житлова комісія готує список розподілу постійних жилих приміщень (додаток 24).
Списки розподілу постійних жилих приміщень (у 3 примірниках), затверджені керівником органу Держприкордонслужби та підписані головою і секретарем житлової комісії органу Держприкордонслужби (об'єднаної житлової комісії), надсилаються до Адміністрації Держприкордонслужби для погодження.
Разом із списками розподілу постійних жилих приміщень до Адміністрації Держприкордонслужби надсилається облікова справа військовослужбовця та витяг з протоколу засідання житлової комісії органу Держприкордонслужби (об'єднаної житлової комісії).
Списки розподілу постійних жилих приміщень та інші документи розглядаються на засіданні житлової комісії Адміністрації Держприкордонслужби по кожному військовослужбовцю окремо.
У разі наявності підстав, що виключають можливість надання військовослужбовцю та членам його сім'ї жилого приміщення для постійного проживання, зазначене жиле приміщення підлягає повторному розподілу в органі Держприкордонслужби у встановленому законодавством порядку та в строк, що не перевищує один місяць.
Рішення про забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання керівників органів Держприкордонслужби та членів їх сімей приймає житлова комісія Адміністрації Держприкордонслужби.
Після погодження Адміністрацією Держприкордонслужби списків розподілу постійних жилих приміщень, органом Держприкордонслужби протягом десяти робочих днів оформляються та подаються до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документи для затвердження рішення житлової комісії та видачі ордера.
У разі забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями для постійного проживання шляхом виключення утримуваних ними жилих приміщень із числа службових, окрім погодження списків розподілу постійних жилих приміщень, Адміністрація Держприкордонслужби також надає дозвіл відповідному органу Держприкордонслужби на виключення житла із числа службового.
До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради разом із списком розподілу жилого приміщення для постійного проживання надсилається також облікова справа військовослужбовця, витяг з протоколу засідання житлової комісії органу Держприкордонслужби (об'єднаної житлової комісії) про надання жилого приміщення для постійного проживання та витяг з протоколу засідання житлової комісії Адміністрації Держприкордонслужби про погодження списків розподілу житла.
Згідно п. 9 Розділу VI Інструкції військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, мають право на забезпечення постійним житлом шляхом виключення житла, у якому вони проживають, з числа службового в порядку черговості, у спосіб, визначений пунктами 3- 6 цього розділу.
Особи, звільнені з військової служби, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими жилими приміщеннями та які перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, мають право на забезпечення постійним житлом шляхом виключення житла, в якому вони проживають, з числа службового без урахування черговості, у спосіб, визначений пунктами 3-6 цього розділу.
Виключення квартир із числа службових здійснюється виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради народних депутатів на підставі рішення житлової комісії органу Держприкордонслужби (об'єднаної житлової комісії) за клопотанням керівника органу Держприкордонслужби, яким було надано таке житло, у встановленому законодавством порядку.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок наявності у позивача вислуги на військовій службі більше 20 років.
У справі, яка розглядається, судом встановлено, що на момент звернення старшого лейтенанта ОСОБА_1 з заявою до командира НОМЕР_1 загону морської охорони з заявою щодо виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 , останній був звільнений з військової служби та з 24.05.2021 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Згідно наказу командира НОМЕР_1 загону морської охорони (Військова частина НОМЕР_2 ) від 24.05.2021 року № 147-ОС «Про особовий склад» його вислуга років на 24 травня 2021 року становила: календарна військова 27 р. 00 м. 16 дн., в пільговому обчисленні 10 р. 00 м. 16 дн., загальна вислуга років 37 р. 01 м. 02 дн.
Після звільнення з військової служби позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_9 від 01.09.2021 року.
Як убачається з матеріалів справи, позивач у 2006 році отримав в установленому законом порядку ордер на службову квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,3 кв.м, та проживає у ній разом зі своєю сім'єю. Згідно ордеру склад сім'ї визначений наступним чином: - ОСОБА_1 - наймач; - ОСОБА_2 - дружина; - ОСОБА_3 - син; - ОСОБА_8 - дочка.
Таким чином, позивач проживає у спірній квартирі з 2006 року на підставі законного ордера.
Доказів того, що позивач чи його члени сім'ї реалізовували раніше права на приватизацію державного (комунального) житла відсутні, як і не надано відповідачем доказів того, що позивач отримував грошову компенсацію для отримання жилого приміщення.
Крім того, жоден із згаданих вище чотирьох способів забезпечення військовослужбовців житлом, передбачених Порядком № 1081, позивачем та членами його сім'ї раніше не використовувався, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має календарну вислугу на військовій службі більше 20 років, перебуває на квартирному обліку з 2005 року, але постійного житла не отримав, що надає йому право на отримання постійного житла, яке в силу приписів п. 2 розд. І Інструкції № 26 може бути реалізоване шляхом виключення квартири, в якій він проживає, з числа службових.
Судом встановлено, що за наслідком розгляду заяви позивача житлова комісія НОМЕР_1 загону морської охорони, керуючись статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пунктами 3-6, 9 розділу VI «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.01.2021 року № 26 прийняла рішення, викладене у протоколі засідання житлової комісії НОМЕР_1 загону морської охорони від 08.11.2021 року № 15, яким у зв'язку зі звільненням з військової служби в запас Збройних сил України військовослужбовця НОМЕР_1 загону Морської охорони старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 та без урахування черговості (загальна вислуга років складає 37 років 01 місяць 02 дні), вирішено клопотати перед Адміністрацію Державної прикордонної служби України щодо виключення з числа службової та надання в постійне користування трьокімнатної квартири АДРЕСА_1 (житловою площею - 38,8 кв.м., загальною площею - 63,3 кв.м.), яка була раніше розподілена старшому лейтенанту ОСОБА_1 на склад сім'ї - 4 особи (він, дружина -, донька -, син-) з подальшим зняттям з квартирного обліку у НОМЕР_1 загоні Морської охорони. Також вирішено направити встановленим порядком клопотання, списки розподілу постійних жилих приміщень та облікову справу до Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо прийняття рішення про виключення з числа службового та надання жилого приміщення для постійного проживання старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 .
Проте, в подальшому спільним рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України, викладеним у протоколі № 9 від 24.05.2022 року, повернуто без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списки розподілу постійних житлових приміщень та облікову справу військовослужбовця ОСОБА_1 , на підставі пункт 9 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МВС України від 28.01.2021 року №26, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.03.2021 за № 344/35966, з урахуванням інформації наданої НОМЕР_1 загоном морської охорони листом №70/182-22-Вих від 10.05.2022 року про проходження ним військової служби у НОМЕР_1 загоні морської охорони. Крім того, підставою для повернення без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списки розподілу постійних житлових приміщень та облікової справи військовослужбовця ОСОБА_1 , у рішенні вказано те, що в обліковій справі військовослужбовця відсутня інформація, яка підтверджує включення до його особової справи, у встановленому порядку, дочки дружини ОСОБА_5 , 1994 року народження, яку, рішенням житлової комісії НОМЕР_1 загону морської охорони зараховано разом із військовослужбовцем на квартирний облік та щодо якої, в тому числі, прийнято рішення про надання житла для постійного проживання. Враховуючи відсутність інформації, яка підтверджує включення до особової справи ОСОБА_7 дочки його дружини, рішення житлової комісії НОМЕР_1 загону морської охорони від 08.11.2021 року (протокол №15) щодо розподілу житла вказаному військовослужбовцю на склад сім'ї 4 особи суперечить положенням пункту 2 розділу І Інструкції, відповідно до якого право на забезпечення житлом разом з військовослужбовцем мають члени його сім'ї, які проживають та зареєстровані разом з ним та внесені у встановленому законодавством порядку в його особову і облікову справи.
Суд критично оцінює доводи відповідача про наявність підстав для повернення без погодження списку розподілу через те, що позивач на даний час проходить військову службу, з огляду на наступне.
Так, дійсно, з 25.02.2022 року позивач проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 25.03.2025 року № 08/107.
Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.
Таким чином, з аналізу наведених законодавчих норм, можна зробити висновок, що проходження позивачем військової служби у зв'язку з мобілізацією на момент прийняття оскаржуваного рішення, не може бути підставою для відмови у праві на отримання постійного житла.
Посилання відповідача у відзиві (в оскаржуваному рішення такі мотиви відсутні) на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, суд вважає необґрунтованим.
Як вже було зазначено вище, на момент звернення старшого лейтенанта ОСОБА_1 з заявою до командира НОМЕР_1 загону морської охорони з заявою щодо виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 , та прийняття рішення, викладеного у протоколі засідання житлової комісії НОМЕР_1 загону морської охорони від 08.11.2021 року № 15, останній був звільнений з військової служби, що свідчить про наявність усіх умов для реалізації права на виключення житла, яке він займає, з числа службового, та забезпечення ним для постійного проживання.
Окрім цього, суд зазначає, що після звільнення з військової служби позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_9 від 01.09.2021 року.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що житлова комісія НОМЕР_1 загону морської охорони (первинний орган) правомірно прийняла рішення про виключення квартири з числа службових, оскільки позивач на той момент був звільнений у запас і мав статус пенсіонера ДПСУ, що давало йому право на забезпечення житлом поза чергою.
Суд відхиляє аргументи Адміністрації ДПСУ про те, що повторний призов позивача під час мобілізації (з 25.02.2022) змінює його правовий статус у контексті житлового забезпечення.
Право на виключення житла, яке займає позивач, з числа службового, виникло у позивача та було реалізоване шляхом подання заяви та рішення місцевої комісії до моменту мобілізації.
Слід також зазначити, що мобілізація є конституційним обов'язком громадянина в умовах воєнного стану. Законодавство не містить норм, які б передбачали втрату особою, звільненої в запас із 20-річною вислугою, раніше набутого права на постійне житло у разі її залучення до оборони держави.
Навпаки, згідно зі ст. 2 Закону № 2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців у правах.
Право на житло, передбачене ст. 12 Закону № 2011-XII, надається один раз протягом усього часу проходження військової служби. Позивач це право реалізував саме після звільнення у 2021 році.
Тлумачення пункту 9 розділу VI Інструкції № 26 відповідачем є помилковим та призводить до дискримінації позивача порівняно з іншими військовослужбовцями, які не були мобілізовані.
Крім того, відповідачем взагалі не було взято до уваги те, що оскільки позивач набув право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", то він користуються правом позачергового одержання житла.
В свою чергу, як убачається з оскаржуваного рішення, другою підставою для повернення без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списки розподілу постійних житлових приміщень та облікової справи військовослужбовця ОСОБА_1 , вказано те, що в обліковій справі військовослужбовця відсутня інформація, яка підтверджує включення до його особової справи, у встановленому порядку, дочки дружини ОСОБА_5 , 1994 року народження, яку, рішенням житлової комісії НОМЕР_1 загону морської охорони зараховано разом із військовослужбовцем на квартирний облік та щодо якої, в тому числі, прийнято рішення про надання житла для постійного проживання.
Судом встановлено, що за наслідком розгляду заяви позивача житлова комісія НОМЕР_1 загону морської охорони направила встановленим порядком клопотання, списки розподілу постійних жилих приміщень та облікову справу до Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо прийняття рішення про виключення з числа службового та надання жилого приміщення для постійного проживання старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що склад сім'ї позивача (4 особи, включаючи дочку ОСОБА_9 ) був визначений ще у 2006 році рішенням виконавчого комітету та закріплений в ордері на житлове приміщення.
Відповідно до п. 2 розд. I Інструкції № 26, члени сім'ї повинні бути внесені в особову та облікову справи.
Суд встановив, що в обліковій справі (яка є профільною для житлових питань) інформація про дочку наявна.
Адміністрація ДПСУ, виконуючи функції контролюючого органу, мала можливість перевірити родинні зв'язки через наявні в матеріалах документи (свідоцтво про народження, дані про реєстрацію місця проживання), а не обмежуватися формальним посиланням на відсутність запису в особовій справі, яка ведеться кадровим підрозділом для інших цілей.
Згідно з принципом належного урядування (good administration), державні органи зобов'язані діяти вчасно, належним чином і послідовно. У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» підкреслено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Якщо факт членства в сім'ї та проживання підтверджений документами (ордером, довідками про реєстрацію), відсутність запису в особовій справі при наявності його в обліковій справі не може бути перешкодою для реалізації конституційного права на житло.
Відсутність відповідного запису в особовій справі, яка ведеться кадровим підрозділом, є недоліком внутрішнього документообігу відомства, що не може бути правовою перешкодою для реалізації житлових прав, підтверджених іншими належними доказами.
Як убачається з матеріалів справи, облікова житлова справа позивача містить усі необхідні документи (свідоцтва про народження, шлюб, довідки про реєстрацію), що підтверджують родинні зв'язки та спільне проживання.
Водночас, доказів на підтвердження відсутності інформації, яка підтверджує включення до особової справи ОСОБА_7 дочки його дружини, відповідачем до суду не надано.
Також відповідачем не зазначено, яким чином відбувалось дослідження особової справи позивача і встановлені відповідні порушення в її формуванні, чи вживав відповідач заходів для усунення сумнівів шляхом запиту для отримання додаткових документів.
Таким чином Адміністрація Державної прикордонної служби України не надала доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у погодженні розподілу спірного житлового приміщення із виключенням його із числа службових, чим фактично обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002№ 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).
Згідно частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спільного рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України, викладеного у протоколі № 9 від 24.05.2022 року, про повернення без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списків розподілу постійних житлових приміщень та облікової справи військовослужбовця ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог про зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України прийняти рішення, яким погодити списки розподілу постійних жилих приміщень оформлених протоколом НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 08.11.2021 року №1 в частині надання ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) та членам його сім'ї: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ); ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ); ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) житла для постійного користування шляхом виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових, суд зазначає наступне.
Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.
Ця мета перегукується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.
У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Слід також зазначити, що поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Відтак, приймаючи рішення про зобов'язання орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд, перш за все, відновлює баланс взаємодії між органами державної влади та суб'єктами господарювання.
При цьому, суд, приймаючи саме таке рішення на захист порушених прав суб'єктів господарювання - про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певну дію, унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання з боку органів державної влади своїми дискреційними повноваженнями.
Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини (рішення у справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988), суд вказав, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.
У рішенні Європейського Суду з прав людини, у справі «Волохи проти України» зазначено: «Таким чином, Суд доходить висновку, що це втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене «згідно із законом», оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля при застосуванні таких заходів спостереження.»
У рішенні у справі «Гасан і Чауш проти Болгарії» вказується: «Суд зазначає, що у даному випадку відповідне законодавство не передбачало чітких критеріїв щодо реєстрації керівництва конфесій, що змінилося, а також не передбачало ніяких процедурних гарантій захисту від свавільного використання дискреційних повноважень...».
Будь-яка дія органів державної влади має будуватися на цьому принципі, а відтак чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004). Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гавенда проти Польщі» від 14.03.2002, рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Аманн проти Швейцарії» від 16.02.2000).
Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні у справі «Фадеева проти Росії» від 09.06.2005, в якому Європейський Суд з прав людини з відсилкою до справи «Баклі проти Сполученого Королівства», зазначив, що: «Згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку «необхідності» втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції».
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №208/8402/14-а, від 29.03.2018 у справі №816/303/16, від 25.05.2018 у справі №826/6102/16.
У межах спірних правовідносин праву Позивача отримати житлове приміщення для постійного проживання кореспондує обов'язок Відповідача погодити списки розподілу постійних жилих приміщень оформлених протоколом НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 08.11.2021 року №1 в частині надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та членам його сім'ї: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ); ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ); ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) житла для постійного користування шляхом виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових.
Оскільки всі умови для виключення квартири з числа службових позивачем виконані станом на листопад 2021 року, а житлова комісія нижчого рівня вже прийняла позитивне рішення, єдиним ефективним засобом захисту у даній справі є зобов'язання Адміністрації ДПСУ погодити відповідні списки.
Відмова Відповідача у погодженні є протиправною, оскільки вона втручається у право Позивача на повагу до свого житла (ст. 8 Конвенції) та порушує законні очікування особи на соціальний захист.
З огляду на викладене, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування спільного рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України, викладеного у протоколі № 9 від 24.05.2022 року, про повернення без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списків розподілу постійних житлових приміщень та облікової справи військовослужбовця ОСОБА_1 ; зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України прийняти рішення, яким погодити списки розподілу постійних жилих приміщень оформлених протоколом НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 08.11.2021 року №1 в частині надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та членам його сім'ї: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ); ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ); ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) житла для постійного користування шляхом виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії»). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034039), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_6 ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача НОМЕР_1 загону морської охорони (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_13 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнання протиправним та скасування спільне рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України, викладене у протоколі № 9 від 24.05.2022 року, про повернення без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списків розподілу постійних житлових приміщень та облікової справи військовослужбовця ОСОБА_1 .
Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України прийняти рішення, яким погодити списки розподілу постійних жилих приміщень оформлених протоколом НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 08.11.2021 року №1 в частині надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та членам його сім'ї: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ); ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ); ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) житла для постійного користування шляхом виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 16.01.2026 року.
Суддя Г.В. Лебедєва