Справа № 420/27129/25
15 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
11 серпня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 09.08.2025 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій представник позивача просить суд:
прийняти позовну заяву до провадження;
витребувати у відповідача матеріали пенсійної справи позивача;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування страхового стажу ОСОБА_1 у період з 26.09.1986 року по 28.11.1991 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дня її призначення, а саме з 28.12.2024, зарахувавши до його страхового стажу період його роботи з 26.09.1986 року по 28.11.1991 року.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 15.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст.262 КАС України; витребувано у ГУПФ України в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , що стосуються предмету та підстав позову.
В обґрунтування вимог позову зазначено, що 08.11.2024 ОСОБА_1 з метою подальшого призначення пенсії за допомогою вебпорталу Пенсійного фонду України долучено до матеріалів його пенсійної справи ряд документів з метою подальшого призначення йому пенсії. Серед таких документів були зокрема трудова книжка колгоспника, яка підтверджує кількість відпрацьованих трудоднів в період його перебування членом колгоспу з 1986 по 1990 роки. В лютому 2025 року позивачем була подана заява про призначення пенсії і пенсія на її підставі призначена з наступного дня за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 28.12.2024, а виплачена відповідно вперше в березні 2025 року. Листом від 17.07.2025 №2600-0202-8/128569 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що заява про призначення пенсії позивача розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яким призначено йому пенсію. Ознайомившись з розпорядженням про призначення пенсії позивача встановлено, що до його стажу не зараховано період роботи позивача з 26.09.1986 по 28.11.1991. На цій підставі позивач звернувся до відповідача, який фактично призначив і пенсію і відповідно допустив порушення з заявою, якою просив провести перерахунок його пенсії з дня її призначення. Станом на день подання цього позову відповідь так і не отримана, а перерахунок пенсії не проведено.
21.08.2025 року представник відповідача подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, та, зокрема, зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, розгляд документів, наданих до заяви для призначення пенсії ОСОБА_1 провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено призначення пенсії за віком позивачу відповідно до 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В розрахунок страхового стажу відсутні підстави зарахувати період роботи в колгоспі у 1986-1991 роках згідно трудової книжки колгоспника, оскільки відсутня довідка про відпрацьовані вихододні. Довідка про розмір заробітної плати №12/244 від 05.03.2004 не підтверджує встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні у визначений період. Отже, вказані обставини суперечать вимогам Порядку №637, п. 2.1. Порядку №22-1, ст. 24, 26 Закону №1058 та слугували підставою для неврахування спірного періоду при призначенні пенсії за віком. Інші документи, які підтверджують ці обставини не надано. Під час обчислення стажу роботи в колгоспі після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховують час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальна кількість вихододнів ділиться на 25,4. Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в тому випадку, коли не встановлювався мінімум трудової участі у громадському господарстві. Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Тобто, якщо колгоспник не виробив обов'язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки. У колгоспах велись протоколи засідання правління колгоспу, мінімум трудової участі в громадському господарстві по категоріях працівників затверджувався на щорічних загальних зборах колгоспників, на яких також відбувалось прийняття або вивільнення з членів колгоспу. Трудова книжка колгоспника не містить щорічного підтвердження трудової участі позивача за виробленим та встановленим мінімумом. Однак, позивачем інші документи, які підтверджують ці обставини не надано, тому виключається належне підтвердження періоду роботи у колгоспі.
29.08.2025 року відповідач на виконання ухвали суду від 15.08.2025 року надав копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Розглянувши у письмовому провадженні наявні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та на дату звернення за призначенням пенсії йому виповнилося 60 років.
11.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком та надав документи для призначення пенсії.
ГУПФ України рішенням №262440027629 від 18.02.2025 року призначено пенсію з 28.12.2024 року за віком; страховий стаж (повний) - 35 років. Особовий рахунок відкрито 11.02.2025 року.
Відповідно до довідки Форми РС-право: дата звернення: 11.02.2025 року; дата призначення: 28.12.2024 року. Не зараховано страховий стаж ОСОБА_1 у період з 26.09.1986 року по 28.11.1991 року.
10.07.2025 року представник позивача звернувся до ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві із адвокатським запитом на який отримав відповідь від 17.07.2025 року, в якому ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що 11.02.2025 гр. ОСОБА_1 звернувся з заявою (додається) та документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заява розглядались за принципом екстериторіальності в порядку єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яким призначено пенсію за віком гр. ОСОБА_1 з 28.12.2024. Допризначення пенсії гр. ОСОБА_1 було проведено в автоматичному режимі після надходження сплати страхових внесків за січень 2025 року. За результатами перевірки електронної бази реєстрації документів підсистеми ІКІС ПФУ «Звернення» Головного управління та матеріалів електронної пенсійної справи з заявами встановленого зразка про допризначення пенсії гр. ОСОБА_1 не звертався(а.с.13).
25.07.2025 року позивач звернувся до ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії з дня її призначення шляхом зарахування його страхового стажу у період 1986 по 1990 роки (а.с.10).
Відповіді на вищевказану заяву в матеріалах справи не міститься, докази зворотнього відповідач не надав.
ГУ Пенсійного фонду України за №262440027629 від 05.03.2025 року перерахувало пенсію позивача. Не зараховано страховий стаж ОСОБА_1 у період з 26.09.1986 року по 28.11.1991 року (а.с.18).
Не погоджуючись із незарахуванням до страхового стажу вказаного у позові періоду, позивач оскаржив бездіяльність відповідача до суду.
Відповідач визнає, що саме він розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності та не врахував спірний стаж до страхового стажу позивача, про що свідчить відзив на позовну заяву.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).
Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктами 17-18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Щодо правомірності незарахування позивачу періоду роботи у період з 26.09.1986 року по 28.11.1991 року, суд враховує наступне.
Згідно з вимогами частин 1, 2 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Суд також зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи «Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників», затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, які підлягають застосуванню на підставі постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року N 1545-XII, як такі, що не суперечать Конституції та законом України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Положень).
Згідно з пунктом 6 Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 13 Положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки, зокрема і трудової книжки колгоспника може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 ( дата заповнення книги 30.10.1986 року) серії НОМЕР_1 вбачається наступна інформація про членство позивача у спірні періоди:
запис № 2 від 26.09.1986 року прийнятий до членів колгоспу, на підставі наказу №17 від 27.10.1986 року;
запис № 3 від 28.11.1991 року - вибув з членів колгоспу за власним бажанням, на підставі наказу №18 від 12.11.1991 року.
Так, на сторінці 6 трудової книжки є такі записи:
запис №1 служба в рядах радянська армія у період з 11.05.1984 року по 26.05.1986 року;
запис № 2 у період з 26.09.1986 року позивач зарахований робочим в «сельхозотряд» (мовою оригіналу);
запис №3 у період з 13.10.1986 року направлений слюсар-судноремесник;
запис №4-5 у період з 14.05.1987 року та з 28.09.1989 року направлений матросом;
запис №6 у період з 28.11.1991 року проведений розрахунок за власним бажанням.
Розділ трудової книжки позивача «трудова участь у громадському господарстві» містить записи стосовно трудової участі в громадському господарстві, зокрема, про виконання річних мінімумів трудової участі.
Так, на сторінках 18-19 трудової книжки є такі записи:
- запис №1 за 1986 рік, де прийнятий колгоспний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві складає 240 днів, позивачем фактично виконано колгоспний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві в обсязі 58 днів;
- запис №2 за 1987 рік, де прийнятий колгоспний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві складає 240 днів, позивачем фактично виконано колгоспний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві в обсязі 306 днів;
- запис №3 за 1988 рік, де прийнятий колгоспний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві складає 240 днів, позивачем фактично виконано колгоспний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві в обсязі 340 днів;
- запис №4 за 1989 рік, де прийнятий колгоспний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві складає 240 днів, позивачем фактично виконано колгоспний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві в обсязі 257 днів;
- запис №5 за 1990 рік, де прийнятий колгоспний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві складає 240 днів(а.с.6-9).
Дані записи засвідчені підписом відповідальної особи та скріплені печаткою.
В свою чергу, за змістом положень пункту 3 Порядку №637 надання вказаних документів з метою визначення права на пенсію необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.
В даному випадку, трудовою книжкою ОСОБА_1 (дата заповнення книги 30.10.1986 року) серії НОМЕР_1 повністю підтверджується робота позивача у спірні періоди, записи про прийняття та звільнення виконані відповідно вимог Інструкції та мають всі необхідні реквізити: дати записів, номери та дати наказів, печатки та підписи посадових осіб, а також містяться всі необхідні дані про відпрацьовані за спірні періоди трудодні та встановлений мінімум трудової діяльності у колгоспі.
Під час розгляду заяви позивача відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача, записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписом та скріплені печатками. При цьому, позивачу було відмовлено зараховувати до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки, оскільки відсутні довідки про відпрацьовані вихододні.
Разом із тим, якщо органи Пенсійного фонду мають сумніви у достовірності даних, то не позбавлені права з власної ініціативи витребовувати від підприємств та організацій необхідні відомості для перевірки наданих їм даних для призначення пенсії, в тому числі за заявою особи.
Як уже зазначалось судом, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Зазначені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №
Посилання відповідача на те, що позивачем не було надано довідку про відпрацьовані вихододні, суд відхиляє, оскільки така довідка має бути надана лише у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці.
Таким чином, суд дійшов висновку, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у вигляді незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 26.09.1986 року по 28.11.1991 року, є протиправною та необгрунтованою.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тому суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дня її призначення, а саме з 28.12.2024 року, зарахувавши до його страхового стажу період його роботи з 26.09.1986 року по 28.11.1991 року.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 968,96 грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.
Підстави для встановлення судового контролю, передбачені ч.ч.5,6 ст.382 КАС України, згідно п.6-1 ч.1 ст.244 КАС України наразі відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260-262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у вигляді незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 26.09.1986 року по 28.11.1991 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дня її призначення, а саме з 28.12.2024 року, зарахувавши до його страхового стажу період його роботи з 26.09.1986 року по 28.11.1991 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 968(дев'ятсот шістдесят вісім)грн. 96коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; місцезнаходження: вул.Канатна,83, Одеса, Одеська область, 65107).
Суддя М.М. Аракелян