Справа № 420/29294/25
15 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О. О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.М» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.М» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Згідно з ч. 3 та ч. 5 ст. 19 Закону № 875-XII, роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу за основним місцем роботи.
Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій за 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «І.Т.М» склала 15 осіб. Таким чином, норматив працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача становить 1 особу. Оскільки середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю у відповідача склала 0 осіб, норматив було виконано не в повному обсязі.
Позивач вказав, що згідно зі ст. 20 Закону № 875-XII, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею, роботодавець, де працює від 8 до 15 осіб, сплачує санкцію у розмірі половини середньорічної заробітної плати на підприємстві. За розрахунком Фонду, сума санкції за одне робоче місце для відповідача становить 34906,93 грн, яку необхідно було сплатити самостійно до 15.04.2025.
Крім того, через порушення термінів сплати, відповідачу на підставі ч. 2 ст. 20 Закону № 875-XII нараховано пеню. Станом на 18.08.2025 сума пені за 125 днів прострочення (з 16.04.2025 по 18.08.2025) становить 2181,25 грн, виходячи з розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ. Загальна сума заборгованості, яку просить стягнути позивач, складає 37088,18 грн.
Позивач також наголосив, що відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення, зокрема не подавав звітність форми № 3-ПН, щодо попиту на робочу силу та вакансій до центру зайнятості за 2024 рік. Розрахунок санкцій було сформовано в автоматизованому режимі на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, які подав сам роботодавець.
У додаткових поясненнях позивач зазначає, що з 06.11.2022 Фонд не здійснює власних розрахунків, а повністю покладається на дані автоматизованого аналізу, обов'язок подавати достовірну звітність до Пенсійного фонду покладається виключно на роботодавця. Важливим доповненням є те, що несвоєчасне виправлення помилок у звітах до 10 березня є особистим ризиком підприємства і не звільняє його від сплати санкцій, навіть якщо фактичні обставини (наявність працівників з інвалідністю) не відповідали поданій звітності.
У відзиві на позовну заяву відповідач наголошує на тому, що підприємством було фактично виконано норматив працевлаштування, оскільки протягом 2024 в штаті працювала особа з інвалідністю II групи, для якої було створено належні умови праці та виділено робоче місце. Товариство визнає наявність технічної помилки у поданій до Пенсійного фонду звітності, де помилково не було проставлено відмітку про інвалідність працівника, проте вважає, що сам факт трудових відносин спростовує склад правопорушення.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що розрахунок адміністративно-господарських санкцій з 2022 здійснюється автоматизовано на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, зафіксованих станом на 10 березня. Позивач наголосив, що відповідальність за достовірність та своєчасність подання інформації до реєстрів покладається виключно на роботодавця, а несвоєчасне виправлення помилок у звітності є особистим ризиком підприємства. Згідно з позицією Фонду, навіть якщо фактичні обставини (працевлаштування особи з інвалідністю) не відповідали поданим даним, це не звільняє відповідача від сплати санкцій, оскільки закон вимагає належного відображення інформації в електронних системах для автоматичного аналізу.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач наполягає, що норматив працевлаштування осіб з інвалідністю був реально виконаний, а отже, правопорушення, як такого не існує та зазначає, що технічна помилка у звіті до Пенсійного фонду є суто формальним недоліком, який не спростовує факт перебування особи з інвалідністю у трудових відносинах.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.М.», за рік склала 15 осіб. Таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», складає 1 особа.
При цьому середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше, ніж встановлено нормативом. Таким чином, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею, відповідач до 15.04.2025 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарську санкцію у розмірі 34906,93 грн. Оскільки сума заборгованості не була сплачена у встановлений строк, позивачем також нарахована пеня, яка станом на 18.08.2025 становить 2 181,25 грн. Загальна ціна позову складає 37 088,18 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений Законом.
Відповідно до абзацу другого 2 ст. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон 875-XII) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських об'єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю.
Частиною першою ст. 19 Закону 875-XII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини шостої ст. 19 вказаного Закону (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
- про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини першої ст. 20 Закону (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режим з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з ч. 1 цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до ст. 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Надання даних, на підставі яких проводиться нарахування адміністративно-господарських санкцій, здійснюється відповідно до Порядку надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі, затверджених постановою Правління Пенсійного Фонду України від 10.03.2023 № 14-2.
Надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій здійснюється відповідно до п. 2 Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно - господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 № 17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 № 456/39512.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та податковим законодавством України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду наведеною в постановах від 31.10.2019 у справі № 823/1821/18, від 18.06.2020 у справі № 813/1826/16, від 14.02.2018 у справі №820/2124/16, від 28.02.2018 у справі № 807/612/16 підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем вищевказаного обов'язку.
Відтак, оскільки відповідачем не надано доказів того, що ним було створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформовано відповідні установи про наявність відповідних вакантних робочих місць, тобто, не допущено правопорушення, яке є підставою для застосування до нього відповідальності, визначеної ст. 20 Закону № 875-XII, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст. 72 - 79, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ: 13901271) до Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.М» (65031, м. Одеса, вул. Чигиринська, 9; ЄДРПОУ: 31506221) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.М» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 34906,93 грн адміністративно-господарських санкцій та 2181,25 грн пені.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15.01.2026.
Суддя Олександр ХУРСА