Справа № 420/43197/25
15 січня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Юхтенко Л.Р., розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду та матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 30 грудня 2025 року через підсистему Електронний суд (сформовано 30.12.2025) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в якій позивач просить:
- Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 109 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовна заява обґрунтована тим, що не нарахування та невиплати грошового забезпечення в належному розмірі є протиправною.
Ухвалою від 02 січня 2026року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Через канцелярію суду 06.01.2026 року від представника позивача надійшла заява на усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду надано заяву про поновлення процесуального строку.
У заяві представник позивача зазначила, що оскільки зі змісту наказу неможливо встановити, чи при обрахуванні компенсації за невикористані відпустки враховувалась додаткова грошова винагорода, в інтересах Позивача направлявся 29.10.2025 адвокатський запит. Представник позивача отримав відповідь Відповідача від 10.12.2025 № 182/1/5730 відповідно до якої додаткова грошова винагорода не враховується при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.Оскільки Позивач не одержував письмове повідомлення про відмову у здійсненні перерахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток у день виключення із списків особового складу військової частини, вважаю, що моментом, коли йому стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні є дата отримання належної відповіді на адвокатський запит - 10.12.2025.
З наведених підстав суд доходить висновку, що позивачем не доведено поважність пропуску строку звернення до суду. а тому позовна заява належить поверненню.
Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
У позовній заяві представник позивача зазначав, що Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс) та ухвалила Рішення № 1-р/2025, в якому Суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України. Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Разом з цим суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовані частиною 2 ст. 233 КЗпП України, відповідно до якої із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
З позовної заяви та додатків до позову вбачається, що позивач був звільнений у запас з військової служби з 10.08.2024 року та відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 10.08.2024 №225, ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію, тобто строк на оскарження таких дій відповідача щодо неналежного нарахування сум грошового забезпечення сплинув 08.11.2024 року.
Посилання представника позивача, що позивач на день звільнення не отримував письмове повідомлення про суми, нараховані йому при звільненні, відхиляються судом, оскільки позивач мав отримати грошовий атестат та не був позбавлений права дізнатися про нараховані суми грошового забезпечення перед звільненням у строки встановлені законом.
У заяві представник зазначає, що про порушення прав стало відомо з відповіді на адвокатський запит, разом з тим, представник не наводить будь-яких інших обставин, які перешкоджали позивачу звернутись до суду вчасно, в межах встановлених законодавством строки.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що відсутні підстави для визнання причин поважними наведених у заяві про поновлення строку звернення до суду та слід відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з п. 9ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позовна заява про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, належить поверненню заявнику.
Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 124, 126, 160,169,256,293,295, 297 КАС України, суддя
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.
Ухвалу про повернення позовної заяви невідкладно надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст.293,295,297 КАС України, з урахуванням пп. 15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко