15 січня 2026 р. № 400/13441/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ з особливостями, передбаченими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу
за позовомТериторіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, вул. Олексія Вадатурського, 14,м. Миколаїв,54005,
до відповідачаВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), просп. Миру, 46/1,м. Миколаїв,54056, просп. Миру, 46/1,м. Миколаїв,54056
проскасування постанови від 10.12.2025 ВП №79546714,
Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області (далі - Управління або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містить вимоги:
скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), далі - Відділ або відповідач, від 10.12.2026 ВП № 79546714 про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн.
На обґрунтування позову Управління вказало на існування поважних причин невиконання судового рішення - відсутність відповідного фінансування, що виключає накладення штрафу.
Відділ позов не визнав, у відзиві вказав, що дії державного виконавця відповідають нормам Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404).
На підставі частини третьої статті 268, частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Як встановлено судом, рішенням від 31.01.2024 у справі № 400/2191/23 Миколаївський окружний адміністративний суд зобов'язав Управління нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (далі - стягувач) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 до 18.07.2022 у розмірі 30 000 грн щомісячно, а з 19.07.2022 до 20.01.2023 - у розмірі до 30 000 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
05.03.2024 суд видав виконавчий лист.
06.11.2024 стягувач звернулася до Відділу із заявою про примусове виконання рішення.
10.11.2025 головний державний виконавець Відділу винесла постанови:
про відкриття виконавчого провадження № 79546714. У цій постанові головний державний виконавець зазначила про обов'язок боржника (Управління) виконати рішення суду протягом 10 робочих днів;
про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;
про стягнення виконавчого збору.
25.11.2025 головний державний виконавець Відділу склала акт, в якому, зокрема, зазначила: "… станом на 25.11.2025 до Відділу боржником не надано докази щодо виконання рішення суду також не надано доказів, що рішення не виконано з поважних причин. Таким чином, станом на 25.11.2025р. боржником не виконано рішення суду без поважних причин. Боржником не надано доказів, що рішення не виконано з поважних причин …".
25.11.2025 головний державний виконавець Відділу винесла постанову про накладення на Управління за невиконання без поважних причин рішення штрафу у розмірі 5 100 грн. Підстава - статті 63, 75 Закону № 1404. Цією ж постановою боржник був зобов'язаний виконати рішення протягом 10 робочих днів.
10.12.2025 головний державний виконавець Відділу склала акт, в якому, зокрема, зазначила: "… станом на 10.12.2025 до державного виконавця … не надходили документи, у строк визначений ч. 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", щодо повного виконання рішення суду боржником. Боржником повторно не надано доказів, що рішення не виконано з поважних причин. Таким чином, станом на 10.12.2025 р. боржником не виконано рішення суду без поважних причин …".
10.12.2025 головний державний виконавець Відділу винесла постанову про накладення на Управління за повторне невиконання без поважних причин рішення штрафу у розмірі 10 200 грн. Правомірність цієї постанови є предметом розгляду у справі.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону № 1404, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У статті 75 Закону № 1404 вказано, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Як вказано вище, поважною причиною невиконання рішення Управління зазначило відсутність коштів.
До позову додані розрахунок суми, яку нарахувало Управління на користь стягувача на виконання судового рішення, а також листів, що стосуються фінансування Служби судової охорони (у тому числі - Управління) для забезпечення відповідних виплат за судовими рішеннями.
Позивач вказав, що "… територіальним управлінням, в межах його компетенції вжито всіх заходів для … виконання, також доведено до відома державного виконавця, що виплата додаткової винагороди стягувачу буле здійснена територіальним управлінням після виділення коштів на зазначені цілі …".
До позову не додані докази повідомлення Відділу про дії, що були вчинені Управлінням на виконання судового рішення. Суд встановив, що в матеріалах виконавчого провадження № 79546714 відсутні звернення Управління до державного виконавця.
Недостатність бюджетних коштів для виконання судових рішень є загальновідомою обставиною, проте ця обставина не звільняє боржника ані від виконання рішення, ані від виконання покладених на нього статтею 19 Закону № 1404 обов'язків, у тому числі - обов'язку надавати пояснення за фактами невиконання рішень.
Суд зазначив, що Управління жодним чином не відреагувало на постанову про відкриття виконавчого провадження, та навіть після накладення 25.11.2025 штрафу у розмірі 5 100 грн не повідомило про часткове виконання судового рішення (нарахування) та про поважні причини невиплати.
З урахуванням цього, на думку суду, державний виконавець цілком обґрунтовано вказав у відповідних актах про ненадання боржником доказів того, що рішення не виконано з поважних причин.
Суд зауважив, що поважність причин невиконання судового рішення є оціночним поняттям, і позивач вправі був стверджувати про поважність причин та, відповідно, про безпідставне неврахування державним виконавцем цих поважних причин та незаконне накладення штрафу, якби позивач відповідним чином відреагував на вимоги державного виконавця щодо виконання рішення. Державний виконавець був позбавлений можливості оцінити поважність причин невиконання, оскільки такі причини взагалі не були повідомлені боржником.
Проте суд встановив, що рішенням від 26.12.2025 у справі № 400/12869/25 Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив позов Управління до Відділу - визнав протиправною та скасував постанову від 25.11.2025 у виконавчому провадженні № 79546714 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн (першого штрафу, що був накладений на підставі частини першої статті 75 Закону № 1404).
У рішенні, зокрема, вказано, що "… відсутність фінансування є непереборною для позивача обставиною, яка позбавляє його можливості виконати рішення суду …".
З урахуванням цього, а також положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про протиправність накладення на позивача штрафу у розмірі 10 200 грн та про задоволення позову про скасування постанови.
Судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки Управління у спорі не є суб'єктом владних повноважень, а є стороною виконавчого провадження.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області задовольнити.
2. Скасувати винесену 10.12.2025 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Максімовою Оленою Олександрівною постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 79546714.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області судові витрати в розмірі 2422, 40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого пеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна