16 січня 2026 рокусправа № 380/13368/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Кемікалз» (вул. Героїв Крут, будинок 2, секція 3, квартира 5, с. Сокільники, Пустомитівський р-н., Львівська обл., код ЄДРПОУ 43905160) до Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м.Львів, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Кемікалз» до Львівської митниці, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2025/100223/1 від 01.06.2025 року та винесену на його підставі картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001633.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийняте відповідачем рішення є протиправним, оскільки з наданих документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару та відсутні будь-які суперечності та неповнота в наданих документах, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару, а відповідач формально послався на не усунення та не роз'яснення виявлених розбіжностей додатково наданими документами, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви чи розбіжності щодо вартості товару залишились не усунутими.
Ухвалою суду від 04.07.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 11.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості.
Вказує, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв'язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов'язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об'єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.
Зауважує, що картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не с за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків. Просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» уклало зовнішньоекономічний договір №б/н від 01.01.2023 року з компанією Постачальником Nouryon Functional Chemicals АВ.
ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» замовило у Постачальника товар Diethylenetriamine в кількості 17160 кг. Nouryon Functional Chemicals АВ. виставило проформу інвойс №7190031544 від 14.05.2025 на загальну суму 46846,80 Євро, де ціна за 1000 кг. товару складає 2.730,00 Євро та в Проформі вказало номер замовлення 5103409866.
15 травня 2025 року ТОВ «Прайм Кемікалз» оплатило вищевказану проформу на загальну суму 46846,80 Євро, підтвердженням чого являються: банківський документ про іноземний переказ коштів SWIFT №E2505153317QI218, платіжна інструкція 218 від 15.05.2025.
Після отримання попередньої оплати, Постачальником Nouryon Functional Chemicals АВ. на поставку партії оплаченого товару було виставлено ще одну Проформу-Інвойс №7190031633 від 22 травня 2025 року, із зазначенням аналогічного номеру замовлення 5103409866, а також через косу риску добавлено номер, який свідчить про те, що товар передано для доставки (делівері номер) 6104554528. Доставка товару відбувалася згідно Проформи-Інвойсу №7190031633, підтвердженням чого є відбиток печатки митного органу про перетин кордону на документі. На наступний день після відвантаження товару, Постачальник надав Покупцеві Інвойс 1190113728 датований 26.05.2025 року на загальну вартість 46846,80 Євро, який є документом приймання-передачі партії товару та надається для митного оформлення. Інформація щодо найменування товару та його кількості і вартості ідентична в трьох рахунках.
Відповідальність за доставку даної партії товару було покладено на Покупця ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» згідно погоджених умов поставки FCA згідно ІНКОТЕРМС, як вказано в Проформах-рахунках та Інвойсі.
Для організації доставки товару від Постачальника на митну територію України, ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» уклало Договір-Заявку №20052025 від 20 травня 2025 року із Приватне підприємство «ПАСТОРАЛЬ». Згідно умов вказаного договору, експедитор взяв на себе зобов'язання організувати доставку вантажу згідно погодженого маршруту за погоджену вартість. Підтвердженням транспортного перевезення вантажу є належним чином складена міжнародна транспортна накладна CMR №5103409866/6104554528 у графі 17 перевізником вказано ПП «ПАСТОРАЛЬ», Рахунок-фактура №СФ-0000579 від 29 травня 2025 року та Довідка Перевізника про транспортні витрати №6 від 28 травня 2025 року.
З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, декларантом - ФОП ОСОБА_1 була подана митна декларація №25UA209230050291U0 від 29.05.2025. Декларантом визначено митну вартість товару за основним методом - ціною договору (контракту) та заявлено у митній декларації фактурну вартість на рівні 2 205 364,64 гривень (вартість товару 46846.80 * 47,0761 курс Євро до гривні) + 117 105,47 гривень транспортні витрати (міжнародні транспортні послуги по маршруту Швеція до митного кордону), загальна митна вартість в декларації рядок 45-46 визначена 2 322470,11 гривень.
На підтвердження заявленого рівня складових митної вартості товарів, згідно картки відмови № UA209230/2025/001633, позивач надав митному органу такі документи: Рахунок-проформа (Proforma invoice) 7190031554 від 14.05.2025; Рахунок-проформа (Proforma invoice) 7190031633 від 22.05.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 5103409866/6104554528 від 27.05.2025; Декларація про походження товару (Declaration of origin) 7190031633 від 22.05.2025; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 15 05 2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг СФ-0000579 від 29.05.2025; Довідка про транспортні витрати від 28.05.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору Додаток 1 від 13.09.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу б/н від 01.01.2023; Договір про надання послуг митного брокера 10/07 від 10.07.2023; Договір (контракт) про перевезення 20052025 від 20.05.2025; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) 2927352; Карта безпеки від 25.10.2022; Технічні дані від 19.10.2021; Копія митної декларації країни відправлення 25SE0000IUZQVIBYA6 від 22.05.2025.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.53 Митного кодексу України, відповідач витребував у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.
Декларант додатково надав митному органу які дублюють гр. 44 МД.
За результатами розгляду поданих документів, Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100223/1 від 01.06.2025. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/001633.
Відповідно до графи 33 вказаного рішення, митним органом встановлено наступні розбіжності:
- товар постачається за прямим договором з виробником № 3 б/н від 01.01.2023 проте-декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі:-копія ліцензії на виробництво товару;-копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару;-копія сертифікату на систему якості товару;-копія сертифікату продукції власного виробництва;-копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД;
- відповідно до п.4 контракту подається замовлення(ціни фіксуються в замовленнях) та залишаються незмінними протягом кварталу(замовлення до митного оформлення не подано; оплата відповідно до контракту здійснюється авансом і повинна надходити на рахунок продавця не пізніше ніж 5 робочих днів після підтвердження замовлення компанією Nouryon. У разі якщо покупець не здійснив оплату вчасно на прострочену суму нараховуються відсотки-за ставкою-1,5% на місяць ,або максимально допустимою законом; - у проформі від 14.05.2025 № 7190031554 міститься посилання на замовлення №51978399 від 07.05.2025, декларантом надано платіжний документ від 15.05.2025 № 15.05.2025 (недотримано термінів оплати існує ймовірність сплати відсотків за несвоєчасну оплату; Даний платіжний документ містить посилання на проформу від 14.05.2025 № 7190031554; - у інвойс-проформі відповідно до якої поставляється товар від 22.05.2025№ 7190031633 міститься посилання на інше замовлення від 07.05.2025 №510349866/610554528-чим заявлене у документі на оплату від 14.05.2025 № 7190031554. Однак, вищезазначені платіжний документ неможливо співставити з оцінюваними товарами. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. За загальними правилами покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України). Разом з цим договором купівлі - продажу може бути передбачена розстрочка платежу (ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України) та продаж товару в кредит (ч.1 ст. 694 Цивільного кодексу України). Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України ).відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- наданий рахунок на перевезення № СФ-0000579 від 29.05.2025 не містить відомостей про особу перевізника, яка підписала даний рахунок, що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов'язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа.
- у наданій до митного оформлення CMR № 5103409866/6104554528 від 27.05.2025 не зазначено жодного документа що стосується даної поставки партії товару, що унеможливлює співставити з даною партією товару, експортна декларація країни відправлення 25SE0000IUZQVIBYA6 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Сума зазначена в ній не відповідає вартості товару.
Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товару №1 - МД № 25UA100180501371U6 від 10.02.2025 де митна вартість товару зі такими характеристиками становить-3,90 дол за кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.
Не погоджуючись із згаданими рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).
Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).
Суд встановив, що позивачем одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу (контракту), а також додаткові документи.
Відповідач надіслав декларанту, відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 МК України, вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.
Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.
Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений ч. 3 ст. 53 МК України.
З цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України.
З огляду на вищевикладене, суд висновує, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналізуючи наведені в оскаржуваному рішенні № UA209000/2025/100223/1 від 01.06.2025 про коригування митної вартості товарів підстави його винесення, суд зазначає наступне.
В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що товар постачається за прямими договором з виробником №б/н від 01.01.2023, проте декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ.
Зі змісту договору №б/н від 01.01.2023, укладеного між компанією Nouryon Functional Chemicals АВ (Продавець) позивачем (Покупець) вбачається, що саме продавець за даним договором є виробником товару у даному випадку. Отже, сам вказаний договір і є документом, який підтверджує факт постачання товару за прямим договором з виробником (у даному випадку Nouryon Functional Chemicals АВ).
Суд зазначає, що відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.
Суд висновує про те, що відповідно до вимог Митного кодексу України сертифікат якості та документи, що підтверджують виробника товару та ТМ, не є документами, що підтверджують митну вартість товару.
Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості товару.
Тож ненадання продавцем сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, в частині надання сертифікату, проте не може свідчити про заниження митної вартості.
Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем. В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17.
До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.
Щодо не подання декларантом замовлення, суд зазначає, що замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися виключно кількість та асортимент товару, і така заявка не має жодного значення для числових визначень митної вартості. На законодавчому рівні відсутнє визначення обов'язкових реквізитів заявки до зовнішньоекономічного контракту, а тому вимога щодо її подання є необґрунтованою.
Крім цього, декларантом подано рахунки-проформи №7190031554 від 14.05.2025 та №7190031633 від 22.05.2025, в яких зазначено опис товару, його вага, вартість, кількість, умови поставки та умови оплати.
В оскаржуваному рішенні відповідач, зокрема, зазначив, що у проформі від 14.05.2025 № 7190031554 міститься посилання на замовлення №51978399 від 07.05.2025, декларантом надано платіжний документ від 15.05.2025 № 15.05.2025; даний платіжний документ містить посилання на проформу від 14.05.2025 № 7190031554; у інвойс-проформі відповідно до якої поставляється товар від 22.05.2025 № 7190031633 міститься посилання на інше замовлення від 07.05.2025 №510349866/610554528 чим заявлене у документі на оплату від 14.05.2025 № 7190031554. Однак, вищезазначені платіжний документ неможливо співставити з оцінюваними товарами.
Зі змісту наявної в матеріалах справи копії рахунку-проформи (Proforma invoice) №7190031554 від 14.05.2025 на суму 46846,80 Євро суд встановив, що такий містить номер замовлення (Our Order Number) 510349866. Будь-яких посилань на замовлення №51978399 від 07.05.2025, про що зазначає відповідач в оскаржуваному рішенні, вказаний рахунок-проформа не містить.
Зі змісту наявної в матеріалах справи копії рахунку-проформи (Proforma invoice) №7190031633 від 22.05.2025 на суму 46846,80 Євро суд встановив, що такий містить номер замовлення (Our Order Number) 510349866/6104554528. Будь-яких посилань на замовлення №51978399 від 07.05.2025 вказаний рахунок-проформа не містить.
Відповідно до п. 8 зовнішньоекономічного договору б/н від 01.01.2023 компанія Nouryon виставлятиме рахунки-фактури покупцеві (позивачу) за продану продукцію. Покупець повинен здійснити оплату рахунків Nouryon відповідно до умов оплати.
Позивачем 15.05.2025 здійснено оплату за товар по рахунку-проформі №7190031554 від 14.05.2025, що підтверджується банківським документом про іноземний переказ коштів SWIFT №E2505153317QI218 та платіжною інструкцією №218 від 15.05.2025, в якій зазначено призначення платежу proforma invoice 7190031554.
Суд погоджується із доводами позивача про те, що в обох рахунках-проформах вказано ідентичний номер замовлення - 510349866, при цьому в рахунку-проформі №7190031554 від 14.05.2025 до номеру замовлення 510349866 через косу риску вказано номер, який свідчить про передачу товару для доставки (делівері номер) - №510349866/610554528.
Вищенаведене спростовує доводи відповідача в оскаржуваному рішенні щодо розбіжностей у номері замовлення.
Суд зазначає, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 08.07.2022 у справі № 815/1718/16 спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 27.04.2023 у справі № 820/3767/16 розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Щодо твердження відповідача про відсутність в рахунку на перевезення № СФ-0000579 від 29.05.2025 відомостей про особу перевізника, яка підписала даний рахунок, суд зазначає наступне.
До митного оформлення декларантом надано: договір-заявку на перевезення №20052025 від 20.05.2025, укладений між позивачем та ПП «Пастораль»; довідку ПП «Пастораль» про транспортні витрати №6 від 28.05.2025; автотранспортну накладну CMR №5103409866/6104554528, у графі 17 якої вказано перевізника ПП «Пастораль»; рахунок-фактуру №СФ-0000579 від 29.05.2025, в якому зазначено постачальника ПП «Пастораль» та одержувача ТОВ «Прайм Кемікалз» та підставу - договір-заявка №20052025 від 20.05.2025.
Рахунок-фактуру №СФ-0000579 від 29.05.2025 підписано посадовою особою, підпис якої скріплено печаткою ПП «Пастораль».
Суд зауважує, що положеннями п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів.
Верховний Суд в постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Як наслідок, суд робить висновок, що позивачем до митного контролю було надано усі документи на підтвердження понесених транспортних витрат, які в свою чергу є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
При цьому, відповідачем не доведено яким чином відсутність відомостей про особу перевізника, яка підписала рахунок на перевезення № СФ-0000579 від 29.05.2025, впливає на митну вартість товару.
Щодо змісту автотранспортної накладної CMR №5103409866/6104554528 від 27.05.2025, то суд відхиляє вказане зауваження митного органу, оскільки такий документ як автотранспортна накладна (CMR), взагалі не містить числових значень складових митної вартості товару. У відповідача в розпорядженні були інші документи, які давали змогу перевірити заявлені числові значення витрат на транспортування товару (договір, рахунок-фактура, довідка про транспортні витрати). Суд наголошує, що оформленням цього документу займався не позивач, а залучений перевізник. Інші реквізити автотранспортної накладної підтверджують факт здійснення перевезення (штампи та підписи відправника товару й перевізника).
Щодо тверджень відповідача що експортна декларація країни відправлення 25SE0000IUZQVIBYA6 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, а сума зазначена в ній не відповідає вартості товару, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення, з врахуванням ст. 53 МК України є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено в частині другій ст. 53 МК України. Зазначений документ не є тим документом, яким підтверджується правильність визначення митної вартості товару, відповідно до положень ст. 53 МК України, відповідно у позивача взагалі відсутній обов'язок їх надання. Тому навіть відсутність зазначеного документу не може бути підставою для сумнівів стосовно правильності визначення декларантом заявленої митної вартості та/або для витребування додаткових документів для її підтвердження. Законодавець у ст. 53 МК України навів вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, серед яких відсутня декларація країни відправлення. Крім цього, зазначений документ жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару.
Оцінюючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г. Застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару, та вартості такого товару.
В графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митної декларації № 25UA100180501371U6 від 10.02.2025, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цієї декларації в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Враховуючи наведені мотиви, суд робить висновок, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.
З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100223/1 від 01.06.2025 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001633, суд зазначає, що у постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».
Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.
При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2025/100223/1 від 01.06.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001633.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Кемікалз» (вул. Героїв Крут, будинок 2, секція 3, квартира 5, с. Сокільники, Пустомитівський р-н., Львівська обл., код ЄДРПОУ 43905160) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м.Львів, код ЄДРПОУ 43971343) сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 16.01.2026 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович