15 січня 2026 рокусправа № 380/19447/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , у якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану молодшого лейтенанта ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 травня 2025 року позивач звернувся до відповідача з рапортом (зареєстрований відповідачем 09 червня 2025 року за вхідним №10846), у якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою згаданої статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). За результатами розгляду рапорту відповідачем прийнято рішення від 09 липня 2025 року №12479, яким у звільнені позивача з військової служби відмовлено. Підставами для прийняття вказаного рішення у відмові зазначено, що обставини свідчать, що подані документи разом зі рапортом про звільнення з військової служби, не є належними підтверджуючими документами для звільнення позивача з військової служби з підстав передбачених абз. 13 п 3. ч.12 ст.26 Закону №2232 XII, зокрема з доданих до рапорту документів не вдається можливим встановити наявність або відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення батька відповідно до відомостей державного реєстру актів цивільного стану громадян України. Крім цього, у вказаній відмові військової частини НОМЕР_1 зазначено посилання на роз'яснення Міністерства охорони здоров'я України щодо форми документів, які підтверджують потребу у постійному сторонньому догляді, а саме на форми висновків, що засвідчують необхідність постійного догляду за хворим.
03.12.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 висновків ЛКК встановленої форми (наприклад форма 080-4/о і/або форма 080-2/о) до рапорта не додав, а отже належним чином не підтвердив потребу зазначених ним родичів у постійному догляді. Тому, відповідач вважає, що позивач належним чином не підтвердив належність у нього підстав звільнення з військової служби, зазначених у п. 2 ч. 4, п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII.
04.12.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що на підтвердження потреби у здійсненні постійного стороннього догляду за батьком, позивачем до позовної заяви додано висновок №388 від 22.09.2025 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-4/о), виданий комунальним некомерційним підприємством «Радехівська центральна районна лікарня». Згідно з вказаним висновком, батько позивача, як особа з інвалідністю ІІ групи, за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду. Звертає увагу суду на те, що позивач додав до рапорту про звільнення з військової служби саме висновок лікарсько-консультативної комісії №116 від 24.03.2025, який і підтверджує потребу в постійному сторонньому догляді за батьком. Водночас висновок №388 від 22.09.2025 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-4/о), який є більш пізнім за часом, не був доданий до рапорту, оскільки його видано лише 22.09.2025 - вже після подання рапорту та отримання відмови у звільнення із військової служби. Водночас зазначений висновок №388 від 22.09.2025 лише додатково підтверджує потребу батька позивача в догляді, тоді як навіть без нього військова частина була зобов'язана врахувати висновок ЛКК №116 від 24.03.2025, який був поданий разом із рапортом.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 11.03.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у званні молодшого лейтенанта.
Батько позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується інформацією зазначеною у витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №7/25/2051/В від 17.03.2025.
ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується відповідним висновком лікарсько-консультативної комісії №116 від 24.03.2025 (згідно Протоколу засідання ЛКК №47), виданий комунальним некомерційним підприємством «Радехівська центральна районна лікарня» Радехівської міської ради Львівської області та висновком №388 від 22.09.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-4/о).
20.05.2025 позивач звернувся до відповідача з рапортом (зареєстрований відповідачем 09 червня 2025 року за вхідним № 10846), в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Рапорт обґрунтовував необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком ОСОБА_2 , який за висновком лікарської консультативної комісії потребує постійного догляду.
До рапорту, на підтвердження підстав для звільнення, позивач додав наступні копії документів, що підтверджують наявність родинних зв'язків, висновок про потребу постійного догляду, а також інші документи, які підтверджують необхідність здійснення ним постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 та відсутність інших членів сім'ї, які могли б забезпечити такий догляд:
нотаріально посвідчену копію паспорта громадянина України ( ОСОБА_1 );
нотаріально посвідчену копію РНОКПП ( ОСОБА_1 );
нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження ( ОСОБА_1 );
витяг з реєстру територіальної громади ( ОСОБА_1 );
нотаріально посвідчену копію посвідчення офіцера ( ОСОБА_1 );
нотаріально посвідчену копію паспорта громадянина України ( ОСОБА_2 );
нотаріально посвідчену копію РНОКПП ( ОСОБА_2 );
витяг з реєстру територіальної громади ( ОСОБА_2 );
нотаріально посвідчену копію пенсійного посвідчення ( ОСОБА_2 );
нотаріально посвідчену копію витягу з рішення експертної команди (II гр., ОСОБА_2 );
нотаріально посвідчену копію висновку ЛКК (постійний догляд, ОСОБА_2 );
нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження ( ОСОБА_2 );
нотаріально посвідчену копію свідоцтва про шлюб ( ОСОБА_2 );
відомості про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні ( ОСОБА_2 );
нотаріально посвідчену копію заяви про осіб першого та другого ступеня споріднення (батька ОСОБА_2 );
довідка про дітей ( ОСОБА_2 );
нотаріально посвідчену копію паспорта громадянки України ( ОСОБА_3 );
нотаріально посвідчену копію РНОКПП ( ОСОБА_3 );
нотаріально посвідчену копію пенсійного посвідчення ( ОСОБА_3 );
нотаріально посвідчену копію висновку ЛКК (постійний догляд, ОСОБА_3 );
нотаріально посвідчену копію паспорта громадянина України ( ОСОБА_4 );
нотаріально посвідчену копію РНОКПП ( ОСОБА_4 );
нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження ( ОСОБА_4 );
нотаріально посвідчену копію пенсійного посвідчення ( ОСОБА_4 );
нотаріально посвідчену копію довідки огляду МСЕК (ШІ гр., ОСОБА_5 );
довідка про склад сім'ї ( ОСОБА_4 );
довідку про захворювання (антракосилікоз І та інші захворювання, легка праця ОСОБА_4 );
акт обстеження сімейного стану з ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2025.
За результатами розгляду рапорту відповідач прийняв рішення від 09.07.2025 №12479, яким у звільнені позивача з військової служби відмовлено.
Підставами для прийняття вказаного рішення у відмові зазначено, що вказані обставини свідчать, що подані позивачем документи разом зі рапортом про звільнення з військової служби, не є належними підтверджуючими документами для звільнення з військової служби з підстав, передбачених абз. 13 п 3. ч.12 ст.26 Закону №2232 XII, зокрема з доданих до рапорту документів не вдається можливим встановити наявність або відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення батька відповідно до відомостей державного реєстру актів цивільного стану громадян України.
У згаданій відмові Військова частина НОМЕР_1 зазначила посилання на роз'яснення Міністерства охорони здоров'я України щодо форми документів, які підтверджують потребу у постійному сторонньому догляді, а саме на форми висновків, що засвідчують необхідність постійного догляду за хворим.
Вважаючи відмову у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі за текстом - Закон № 2232-XII).
Частинами першою, другою, четвертою-шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Суд встановив, що позивач подав відповідачу рапорт, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Водночас підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
За змістом підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а зокрема - під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою згаданої статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Отже, вказана норма є відсильною.
Згідно з пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати;
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати;
необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).
Таким чином, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а зокрема - під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби унаслідок необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відносини щодо проходження в Україні військової служби регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення).
Відповідно до частини другої пункту 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за батьком, позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена відповідним висновком лікарсько-консультативної комісії №116 від 24.03.2025 (згідно з Протоколом засідання ЛКК №47), виданим комунальним некомерційним підприємством «Радехівська центральна районна лікарня» Радехівської міської ради Львівської області.
Суд встановив, що 20.05.2025 позивач звернувся до відповідача з рапортом (зареєстрований відповідачем 09.06.2025 за вхідним № 10846), в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Рапорт обґрунтовував необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком ОСОБА_2 , який за висновком лікарської консультативної комісії потребує постійного догляду.
До рапорту, на підтвердження підстав для звільнення, позивач додав наступні копії документів, що підтверджують наявність родинних зв'язків, висновок про потребу постійного догляду, а також інші документи, які підтверджують необхідність здійснення ним постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 та відсутність інших членів сім'ї, які могли б забезпечити такий догляд:
нотаріально посвідчену копію паспорта громадянина України ( ОСОБА_1 );
нотаріально посвідчену копію РНОКПП ( ОСОБА_1 );
нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження ( ОСОБА_1 );
витяг з реєстру територіальної громади ( ОСОБА_1 );
нотаріально посвідчену копію посвідчення офіцера ( ОСОБА_1 );
нотаріально посвідчену копію паспорта громадянина України ( ОСОБА_2 );
нотаріально посвідчену копію РНОКПП ( ОСОБА_2 );
витяг з реєстру територіальної громади ( ОСОБА_2 );
нотаріально посвідчену копію пенсійного посвідчення ( ОСОБА_2 );
нотаріально посвідчену копію витягу з рішення експертної команди (II гр., ОСОБА_2 );
нотаріально посвідчену копію висновку ЛКК (постійний догляд, ОСОБА_2 );
нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження ( ОСОБА_2 );
нотаріально посвідчену копію свідоцтва про шлюб ( ОСОБА_2 );
відомості про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні ( ОСОБА_2 );
нотаріально посвідчену копію заяви про осіб першого та другого ступеня споріднення (батька ОСОБА_2 );
довідка про дітей ( ОСОБА_2 );
нотаріально посвідчену копію паспорта громадянки України ( ОСОБА_3 );
нотаріально посвідчену копію РНОКПП ( ОСОБА_3 );
нотаріально посвідчену копію пенсійного посвідчення ( ОСОБА_3 );
нотаріально посвідчену копію висновку ЛКК (постійний догляд, ОСОБА_3 );
нотаріально посвідчену копію паспорта громадянина України ( ОСОБА_4 );
нотаріально посвідчену копію РНОКПП ( ОСОБА_4 );
нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження ( ОСОБА_4 );
нотаріально посвідчену копію пенсійного посвідчення ( ОСОБА_4 );
нотаріально посвідчену копію довідки огляду МСЕК (ШІ гр., ОСОБА_5 );
довідка про склад сім'ї ( ОСОБА_4 );
довідку про захворювання (антракосилікоз І та інші захворювання, легка праця ОСОБА_4 );
акт обстеження сімейного стану з ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2025.
За результатами розгляду рапорту відповідачем прийнято рішення від 09 липня 2025 року № 12479, яким у звільнені позивача з військової служби відмовлено.
У відмові Військова частина НОМЕР_1 зазначила посилання на роз'яснення Міністерства охорони здоров'я України щодо форми документів, які підтверджують потребу у постійному сторонньому догляді, а саме на форми висновків, що засвідчують необхідність постійного догляду за хворим, проте такі не стали підставою для прийняття рішення про відмову у звільненні з військової служби, а тому суд вказані твердження не враховує.
Суд також не бере до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві, відповідно до яких ОСОБА_1 висновків ЛКК встановленої форми (наприклад форма 080-4/о і/або форма 080-2/о) до рапорта не додав, а отже належним чином не підтвердив потребу вказаних ним родичів у постійному догляді, оскільки такі твердження не покладені в основу оскарженого рішення.
Єдиною підставою для прийняття вказаного рішення зазначено, що вказані обставини свідчать, що подані позивачем документи разом зі рапортом про звільнення з військової служби, не є належними підтверджуючими документами для звільнення з військової служби з підстав передбачених абз. 13 п 3. ч.12 ст.26 Закону №2232 XII, зокрема з доданих до рапорту документів не вдається можливим встановити наявність або відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення батька відповідно до відомостей державного реєстру актів цивільного стану громадян України.
Як встановив суд, позивачем до рапорту були додані документи, зокрема акт обстеження сімейного стану з ІНФОРМАЦІЯ_1, який встановлює факт відсутності інших родичів першого або другого ступеня споріднення, або їх неможливість здійснювати догляд. Позивачем додано нотаріально посвідчені копії свідоцтв про народження, довідки з реєстру територіальної громади, довідки про склад сім'ї, а також інші документи, що підтверджують відсутність осіб, здатних забезпечити догляд за батьком.
Крім того, вимога відповідача щодо підтвердження зазначеного факту «виключно відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян України» не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки ним не передбачено встановленої форми довідки або витягу з реєстру, у якому було б зазначено про відсутність інших родичів першого чи другого ступеня споріднення.
З огляду на вказані обставини, суд вважає, що відповідач здійснив неналежний розгляд рапорту від 20.05.2025 про звільнення позивача з військової служби під час дії воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у зв'язку з відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
З таких підстав суд висновує про протиправність рішення Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оформлене листом № 12479 від 09.07.2025.
Суд зазначає, що Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1905.2009 № 438/16454, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п. 1.1 Інструкції).
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз. 13. п.14.10 Інструкції).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення.
Частина четверта статті 245 КАС України визначає, що у випадку, визначеному пунктом частин другої згаданої статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо звільнення позивача з військової служби є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких умов суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача, з урахуванням висновків суду, повторно розглянути рапорт військовослужбовця з приводу звільнення з військової служби через сімейні обставини, та прийняти за результатами його розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", проте помилково його сплатив.
У зв'язку з цим суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України помилково сплачений судовий збір у розмірі 1211,20грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оформлене листом № 12479 від 09.07.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20.05.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII та прийняти за результатами його розгляду, в установленому порядку рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У решті позову відмовити повністю.
Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1211,20грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович