15 січня 2026 року м.Київ справа № 320/39372/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерстейт Трейдинг» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерстейт Трейдинг» (далі позивач) з позовом до Житомирської митниці (далі відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000040/1;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2023/000216.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000040/1 від 11.05.2023, прийняте Житомирською митницею в особі її структурного підрозділу відділу митного оформлення “Варшавка» митного поста “Коростень» UA101070.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2023/000216 від 11.05.2023.
27.11.2025 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача, адвоката Єфимченко Ірини Віталіївни, надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 встановлено для відповідача п'ятиденний строк для надання до суду письмової заяви з висловленням своєї позиції щодо поданої заяви про ухвалення додаткового рішення.
03.12.2025 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат на правову допомогу.
Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи наведену норму, вирішення питання про постановлення додаткового рішення у цій справі здійснюється судом у порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання про стягнення відповідних судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).
При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 15.08.2022 між ТОВ «Інтерстейт Трейдинг» (замовник) та Адвокатським бюро «Ірини Єфимченко» (виконавець) укладено договір №15/08/22/ІТ про надання правової допомоги, за умовам якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а замовник зобов'язується оплатити послуги з надання правових допомоги та фактичні виплати, необхідні для виконання договору.
Розділом 3 означеного договору встановлено, що правову допомогу, що надається виконавцем, замовник оплачує в гривнях, шляхом переказу суми винагороди (гонорару) виконавцю, в розмірі та на умовах визначених взаємною домовленістю сторін або в укладеній додатковій угоді до договору. За взаємною домовленістю сторін або в укладеній додатковій угоді до договору сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правової допомоги.
Відповідно до Додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №15/08/22/ІТ від 15.08.2022 сторони погодили, що розмір гонорару який замовник сплачує виконавцю за надану правову допомогу, становить 1200,00 грн. за одну годину роботи адвоката або 600 грн. за аркуш створеного документа.
Оплата послуг з представництва інтересів замовника у судах будь-якої ланки та юрисдикції здійснюється у розмірі 1 000,00 грн. за кожне судове засідання.
Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється замовником в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі акту наданих послуг (рахунок), в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, додаткові витрати.
Акти наданих послуг (рахунків) формуються виконавцем за необхідності та вручаються безпосередньо замовнику.
Додатковою угодою №3 до договору про надання правової допомоги №15/08/22/ІТ від 10.04.2023, сторони визначили порядок та вартість оплати послуг.
У пункті 3 додаткової угоди №3 зазначено, що у разі оскарження двох і більше рішень з приводу поставки товарів за одним контрактом, винесених однією митницею за аналогічних підстав, при розрахунку вартості послуг, застосовується знижка 50%.
Представником позивача додано до матеріалів справи акт надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги від 15.08.2022 №15/08/22/ІТ та Додаткової угоди від 10.04.2023 №3 від 21.02.2024, з якого вбачається, що бюро надало позивачу наступні послуги, зокрема: підготовка та подання 23.10.2023 позовної заяви про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000040/1 та картки відмови №UA101070/2023/000216; підготовка та направлення відповіді на відзив тощо; справа №320/39372/23.
Вартість наданої послуги складає 3000,00 грн.
Відповідно до акта надання послуг повна вартість послуг за вказаним договором складає 27000,00 грн.
Вартість наданих послуг в сумі 27 000,00 грн. була оплачена позивачем згідно платіжних інструкцій від 06.06.2024 №5203 на суму 12000,00грн. та від 17.06.2024 №5236 на суму 15000,00 грн.
Відповідач, заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що заявлена вартість наданих послуг є необґрунтованою та неспівмірною; адвокатом не доведено фактичного надання послуг в межах даної справи. Натомість, жодних доказів на підтвердження вказаних тверджень відповідач не надав.
Суд зазначає, що у постанові від 6 серпня 2024 року у справі № 910/11597/23 Верховний Суд зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Проаналізувавши надані докази, керуючись принципами добросовісності, справедливості та разумності, суд вважає за доцільне задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерстейт Трейдинг» та стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., які, на переконання суду, є співмірними зі складністю цієї справи.
Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерстейт Трейдинг» про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерстейт Трейдинг» про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №320/39372/23 - задовольнити повністю.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерстейт Трейдинг» (ідентифікаційний код 41859998, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці (ідентифікаційний код 44005610, місцезнаходження: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 25).
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.