15 січня 2026 року м. Київ справа №320/60524/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправними;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №1000-0202-8/140710 від 18.09.2023, №1000-0202-8/165731 від 01.11.2023 та №10125-31324/С-02/8-1000/24 від 28.10.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_2 , 14.07.1967 ІПН НОМЕР_1 , з моменту виникнення права на такий вид пенсії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак пенсійним органом було відмовлено у призначенні пенсії. На думку позивача, такі дії пенсійного органу є протиправними та такими, що порушують її право на пенсійне забезпечення, в зв'язку з чим вона звернулась до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Тетіївським РВ ГУ МВС України в Київській області.
Відповідно до диплому серії НОМЕР_3 від 15.07.1985 ОСОБА_3 навчалася з 01.09.1982 по 15.07.1985 в СПТУ-13, добула середню освіту та присвоєно кваліфікацію маляра (будівельного) третього розряду.
Відповідно до диплому серії НОМЕР_4 від 01.07.1989 ОСОБА_4 навчалася з 1985 по 1989 в Першому Харківському індустріальному педагогічному технікумі за спеціальністю "Промислове та цивільне будівництво" та здобула кваліфікацію техніка-будівельника, майстра виробничого навчання.
Відповідно до архівної довідки №50 від 10.05.2023 ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 навчалася в Першому Харківському індустріально-педагогічному технікумі на денному відділенні. З 01.09.1997 Перший Харківський індустріально-педагогічний технікум ліквідовано, на його базі створено Харківський індустріально-педагогічний технікум І рівня акредитації.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_5 , позивач:
- з 01.09.1982 по 15.07.1985 навчалася в Білоцерківському СПТУ-13;
- з 01.09.1985 по 01.07.1989 навчалася в Харківському індустріально-педагогічному технікумі;
- з 01.09.1989 по 09.03.1992 працювала на заводі "Символ";
- з 01.04.1993 по 01.05.1994 працювала майстром в Тетіївській районній раді;
- з 03.05.1994 працювала в фірмі "Крокус".
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 18.09.2023 №1000-0202-8/140710 повідомило позивача, що необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 №1058 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхівання". Страховий стаж позивача, розрахований відповідно до наданих копій документів та даних персоніфікованого обліку та становить 34 роки 8 місяців 1 день. До страхового стажу не враховано:
- період навчання з 1982 по 1985 в СПТУ №13, оскільки відсутній диплом;
- період навчання в Одеському коледжі стандартизації, метрології та сертифікації, оскільки відсутній диплом;
- період роботи 01.04.1993 по 01.05.1994 згідно записів у трудовій книжці від 10.09.1989 НОМЕР_5 , оскільки в наказі про звільнення з роботи відсутня дата.
Крім того, у даному листі зазначено, що згідно постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи" необхідно надати такі документи: паспорт, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, документ про стаж (трудова книжка, диплом, тощо), документи про місце проживання (реєстрації) особи, реквізити банківської установи на які будуть перераховуватися пенсійні виплати. Також зазначено, що заява встановленого зразка про призначення пенсії подається заявником до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України.
Листом від 01.11.2023 №1000-0202-8/165731 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило про порядок призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку та рекомендувало звернутись до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка та долучити необхідні документи.
Листом від 28.10.2024 №10125-31324/С-02/8-1000/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача, що відповідно до наданих сканованих копій документів та індивідуальними відомостями про застраховану особу, страховий стаж позивача складає 31 рік 1 місяць 27 днів.
До страхового стажу не враховано:
- період навчання з 1982 по 1985 в СПТУ №13, оскільки відсутній диплом;
- період навчання з 01.09.1985 по 27.06.1989 в Харківському індустріально-педагогічному коледжі, оскільки прізвище в дипломі не відповідає паспортним даним;
- період роботи з 01.09.1989 по 09.03.1992 на заводі "Символ", оскільки в записі про прийняття на роботу відсутня дата наказу прийому на роботу та має місце виправлення у наказі про звільнення;
- період роботи з 01.04.1993 по 01.05.1994, оскільки в наказі про звільнення з роботи відсутня дата;
- період роботи з 03.05.1994 по 13.05.1996, оскільки запис про звільнення не відповідає інструкції введення трудових книжок.
Також, відповідачем зазначено, що за наданими документами позивача не прослідковується право на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку. Для визначення права щодо призначення пенсії, позивачу рекомендовано звернутись до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразку у спосіб, зазначений вище.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Частиною першою статті 9 Закону №1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796).
Статтею 49 Закону №796 визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 55 Закону №796, визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058 потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
В примітці до пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796 зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (ч.2 ст. 55 Закону №796).
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 3 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.
Частиною першою статті 44 Закону №1058 обумовлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").).
Згідно з пунктом 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/ перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Додатком 1 до Порядку №22-1 передбачена форма заяви про призначення/ перерахунок пенсії.
Пунктами 1.8, 1.9 Порядку №22-1 встановлено, що Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Згідно з п. 2.23 Порядку №22-1 передбачено, що при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Відповідно до п. 4.1 Порядку №22-1 установлено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Також приписами пунктів 4.3 і 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Аналіз наведених правових норм дає підстави стверджувати, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, у тому числі про стаж, вік та заробітну плату, які подаються до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому законом порядку.
Зміст наведених норм права свідчить про те, що обов'язок прийняти рішення про призначення пенсії або про відмову в призначенні пенсії (тобто прийняти рішення по суті), виникає у територіального органу Пенсійного фонду за наслідками розгляду заяви особи, яка складена у формі, установленій вказаним Порядком № 22-1, та яка може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID.
Отже, наведеними нормами чинного законодавства, а саме вказаним Порядком № 22-1, визначено чіткий алгоритм дій щодо подання та оформлення документів для призначення пенсії.
Судом встановлено, що позивач звернулася до відповідача з метою призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796. Листами №1000-0202-8/140710 від 18.09.2023, №1000-0202-8/165731 від 01.11.2023 та №10125-31324/С-02/8-1000/24 від 28.10.2024 відповідач повідомив позивача про порядок призначення пенсії та зазначив, що позивачу потрібно звернусь до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка відповідно до Порядку №22-1. Також, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутня заява з якою зверталась позивач до пенсійного органу, що унеможливлює встановити чи відповідає дана заява додатку 1 Порядку №22-1. Отже, відповідачем не приймалось рішення щодо відмови в призначенні пенсії позивача, а листи №1000-0202-8/140710 від 18.09.2023, №1000-0202-8/165731 від 01.11.2023 та №10125-31324/С-02/8-1000/24 від 28.10.2024 мають інформаційний характер та не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання дій щодо відмови в призначенні пенсії та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволенню не підлягають.
Водночас, судом встановлено, що пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 19.09.1989 по 09.03.1992, оскільки в записі про прийняття на роботу відсутня дата наказу прийому на роботу та виправлення у наказі при звільнені, з 01.04.1993 по 01.05.1994, оскільки в наказі про звільнення з роботи відсутня дата, з 03.05.1994 по 13.05.1996 оскільки запис про звільнення не відповідає інструкції введення трудових книжок, з приводу чого суд зазначає та період навчання з 1982 по 1985 в СПТУ №13, оскільки відсутній диплом, з 01.09.1985 по 27.06.1989 в Харківському індустріально-педагогічному коледжі, оскільки прізвище в дипломі не відповідає паспортним даним.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
У частині 2 статті 24 Закону № 1058 зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній наявності не правильних чи не точних записів у трудовій книжці пенсійний орган вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Як зазначалось судом вище, пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 19.09.1989 по 09.03.1992, оскільки в записі про прийняття на роботу відсутня дата наказу прийому на роботу та виправлення у наказі при звільнені, з 01.04.1993 по 01.05.1994, оскільки в наказі про звільнення з роботи відсутня дата, з 03.05.1994 по 13.05.1996 оскільки запис про звільнення не відповідає інструкції введення трудових книжок.
Так, на момент внесення у трудову книжку позивача записів була чинна Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція № 162).
Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.
Згідно з п.п. 2.11 Інструкції № 162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Відповідно до 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).
Положеннями п.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За змістом п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 58).
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.
Суд вказує, що всі записи в трудовій книжці позивача виконані послідовно, не місять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою.
Також суд враховує, що відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивача, а вказує на окремі недоліки під час заповнення трудової книжки.
Таким чином, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.
Отже, не зарахувавши період роботи з 19.09.1989 по 09.03.1992, з 01.04.1993 по 01.05.1994 та з 03.05.1994 по 13.05.1996 відповідач діяв неправомірно.
Щодо не зарахування періоду навчання з 1982 по 1985 в СПТУ №13, оскільки відсутній диплом та з 01.09.1985 по 27.06.1989 в Харківському індустріальному - педагогічному коледжі, оскільки прізвище в дипломі не відповідає паспортним даним, суд зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивач навчалася 01.09.1982 по 15.07.1985 в СПТУ-13, добула середню освіту та присвоєно кваліфікацію маляра (будівельного) третього розряду відповідно до диплому серії НОМЕР_3 від 15.07.1985.
Крім того, відповідно до запису №1 трудової книжки серії НОМЕР_5 , позивач навчалася з 01.09.1982 по 15.07.1985 в СПТУ-13.
Також, суд зазначає, диплом серії НОМЕР_4 про навчання з 1985 по 1989 в Першому Харківському Індустріально - педагогічному технікумі виданий ОСОБА_4 .
Як зазначалась судом раніше, відповідно до архівної довідки №50 від 10.05.2023 позивач навчалася в Першому Харківському індустріально-педагогічному технікумі на денному відділенні. З 01.09.1997 Перший Харківський індустріально-педагогічний технікум ліквідовано, на його базі створено Харківський індустріально-педагогічний технікум І рівня акредитації.
Крім того, відповідно до запису №2 трудової книжки серії НОМЕР_5 , позивач навчалася в Харківському індустріально - педагогічному технікумі з 01.09.1985 по 01.07.1989.
Оцінюючи існуючу невідповідність написання прізвища позивача в дипломі серії НОМЕР_4 про навчання з 1985 по 1989 в Першому Харківському Індустріально - педагогічному технікумі та паспортних даних, а саме " ОСОБА_6 " замість правильного " ОСОБА_5 , суд вважає надмірним формалізмом не зарахування спірних періодів із зазначених підстав, а тому відсутні підстави вважати, що вони видані не стосовно позивачки.
Пунктом 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, навчання, служби, а також архівними установами.
Отже, не зарахувавши період навчання з 01.09.1982 по 15.07.1985 та з 01.09.1985 по 01.07.1989 відповідач діяв не правомірно.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням викладеного, суд з метою повного, належного захисту прав позивача дійшов висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 19.09.1989 по 09.03.1992, з 01.04.1993 по 01.05.1994, з 03.05.1994 по 13.05.1996 та періоду навчання з 01.09.1982 по 15.07.1985 з 01.09.1985 по 01.07.1989 та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 19.09.1989 по 09.03.1992, з 01.04.1993 по 01.05.1994, з 03.05.1994 по 13.05.1996 та період навчання з 01.09.1982 по 15.07.1985 з 01.09.1985 по 01.07.1989 згідно записів трудової книжки.
Водночас, щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно ст. 55 Закону №796, суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Призначення та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу.
Також, як зазначалось судом раніше, пенсійним органом ще не приймалось рішення щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії за віком позивачу.
Щодо негайного виконання рішення суду в частині суми стягнення пенсії за один місяць.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, зазначена норма стосується виконання рішень про присудження, тобто стягнення, пенсії, у яких зазначається конкретний розмір пенсії (заборгованості) з наведенням в мотивувальній частині відповідного розрахунку, у той час як у даній справі виплаті пенсії позивачу мають передувати дії органу Пенсійного фонду України по здійсненню призначення пенсії, внаслідок чого норма статті 371 КАС України у даному випадку застосуванню не підлягає.
Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 19.09.1989 по 09.03.1992, з 01.04.1993 по 01.05.1994, з 03.05.1994 по 13.05.1996 та періоду навчання з 01.09.1982 по 15.07.1985 з 01.09.1985 по 01.07.1989.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 19.09.1989 по 09.03.1992, з 01.04.1993 по 01.05.1994, з 03.05.1994 по 13.05.1996 та період навчання з 01.09.1982 по 15.07.1985 з 01.09.1985 по 01.07.1989 згідно записів трудової книжки.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.