ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про витребування доказів
"16" січня 2026 р. Справа № 300/8785/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01.12.2015 по 28.02.2018;
зобов'язати Військову частиниу НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Вказаною ухвалою встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов і подання всіх письмових та електронних докази (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
09.12.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладеними запереченнями проти позову. Зокрема, представник відповідача у відзиві зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст. Також відповідач у відзиві наголосив на питанні виплати «індексації-різниці», починаючи з березня 2018 року, яка не є предметом розгляду справи, оскільки в даному випадку предметом спору є тільки період з 01.12.2015 по28.02.2018 та визначення базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача (а.с. 20-24).
Суд звертає увагу представника відповідача, що необхідно уважніше підходити до вивчення позовних вимог, які піддавати оцінці та спростуванню. Так, у даному випадку, враховуючи предмет спору, відповідачу, як суб'єкту владних повноважень, необхідно було, в тому числі, надати інформацію про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із зазначенням в ній сум виплаченої щомісячної індексації грошового забезпечення, оскільки вказане є предметом розгляду справи.
Натомість, суд зазначає, що до відзиву представником Військової частини НОМЕР_1 не долучено жодного письмового доказу, що унеможливлює об'єктивний і всебічний розгляд справи.
При цьому, суд зауважує, що не витребування ухвалою про відкриття провадження конкретних доказів не звільняє відповідача, як суб'єкта владних повноважень, від обов'язку доказування та підтвердження своїх доводів та аргументів відповідними доказами.
Також, як слідує із матеріалів справи, позивач до подання позову звертався до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про надання інформації/довідки по нарахуванню та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення за вказаний період із зазначенням місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Однак, відповідач листом від 18.11.2025 відмовив у наданні інформації/довідки щодо індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у спірний період.
Тобто, суд дійшов переконання, що оскільки така відмова відповідача слугувала підставою звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду, відповідач зобов'язаний був, подаючи відзив, надати таку інформацію суду для підтвердження обставин справи та, відповідно, своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог.
Частинами 1 та 4 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 3 статті 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною 3 статті 80 КАС України про витребування доказів з власної ініціативи або заклопотанням учасника справи, суд постановляє ухвалу.
З урахуванням вищевикладеного, а також з метою з'ясування всіх обставин у справі, суд вважає за необхідне витребувати у Військової частини НОМЕР_1 додаткові докази, які стосуються предмету позову.
Суд наголошує, що частиною 6 статті 80 КАС України регламентовано, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. При цьому за змістом частин 7, 8 статті 80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Окрім цього, згідно частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані, в т.ч.: подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч. 10 ст. 44, ч. 4, 5 ст. 94 КАС України).
Також суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання. Принцип обов'язковості судових рішень закріплений і у статті 14 КАС України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Водночас, суд звертає увагу на те, що у разі неподання витребуваних доказів та інформації без поважних причин посадову особу може бути притягнуто до відповідальності та до останньої передбачено застосування заходів процесуального примусу у відповідності до статей 144, 149 КАС України.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 80 КАС України, про витребування доказів, в тому числі за власною ініціативою, суд постановляє ухвалу.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 9, 12, 44, 72, 77, 80, 94, 248, 250, 251, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя ,-
Витребувати у військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) докази на підтвердження своїх заперечень щодо предмета позову, зокрема належним чином засвідчену копію довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з виокремленням відомостей щодо індексації грошового забезпечення, а також інформацію щодо того, який базовий місяць використовувався у спірний період для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) надати Івано-Франківському окружному адміністративному суду витребувані докази протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Попередити керівника військової частини НОМЕР_1 , що у разі невиконання вимог даної ухвали суду, до останнього може бути застосовано заходи процесуального примусу у відповідності до статей 144, 149 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.