ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у забезпеченні позову
"16" січня 2026 р. Справа №300/211/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б., розглянувши питання забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє Котик Роман Васильович, до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 , від імені якого діє Котик Роман Васильович, звернувся в суд із позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення сина позивача ОСОБА_2 з військової служби для догляду за позивачем - особою з інвалідністю 1Б групи;
- зобов'язати відповідачів повторно розглянути та вирішити по суті рапорт ОСОБА_2 про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Одночасно в позовній заяві представник позивача просить суд забезпечити поданий позов шляхом зобов'язання відповідачів не направляти ОСОБА_2 в зону бойових дій до набрання законної сили судовим рішенням.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що особа, яка підлягає звільненню з військової служби і звернулася до суду з позовом про оскарження відмови у звільненні, на вимогу керівників військових частин відмовляється відкликати такий позов, невідкладно направляється в зону бойових дій.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, слід виходити з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 Кодексу).
По суті, забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Як йдеться у позовній заяві, ОСОБА_1 вважає протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні його сина - ОСОБА_2 з військової служби для догляду за позивачем, при цьому просить забезпечити позов шляхом зобов'язання відповідачів не направляти ОСОБА_2 у зону бойових дій.
Спосіб забезпечення позову, про який просить позивач, не є нерозривно пов'язаним з підставами та предметом адміністративного позову, оскільки ніяк не вплине на можливість припинення юридичної сили індивідуальних актів у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.
З наданих матеріалів позову не вбачається подальше переміщення сина позивача, як військовослужбовця, до іншого місця служби.
Разом з тим, відповідно до п.5 ч.3 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
З огляду на предмет спору, викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить заявник, а отже й про відсутність підстав для вжиття таких заходів.
Таким чином, відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав у майбутньому.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідачів може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
У підсумку, здійснивши оцінку обґрунтованості аргументів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову та враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 150- 152, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_3 , про забезпечення позову до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.